Постанова № 36859581, 21.01.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2014 р. Справа № 909/942/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Костів Т.С.

суддів Марко Р.І.

Желік М.Б.

при секретарі Половко М.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Державного вищого навчального закладу ,,Івано-Франківський національний медичний університет'', м.Івано-Франківськ № 05.10054 від 19.11.2013 року

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 07.11.2013 р.

у справі № 909/942/13

за позовом: Державного вищого навчального закладу ,,Івано-Франківського національного медичного університету'', м.Івано-Франківськ

до відповідача: державного міського підприємства ,,Івано-Франківськтеплокомуненерго'', м.Івано-Франківськ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області, м.Івано-Франківськ

про: стягнення зайво сплачених коштів за незаконне нарахування втрат теплової енергії в розмірі 143978,98 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Гевка Н.В.- представник на підставі довіреності № 01.85 від 13.01.14 року, Столяренко П.С.- представник на підставі довіреності № 01.86 від 13.01.14 року;

від відповідача: Бабій С.В.- представник на підставі довіреності № 250-2/13 від 25.10.2013 року;

від третьої особи: не з'явився;

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В :

рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 07.11.2013 р. у справі № 909/942/13 (суддя Скапровська І.М.) в позові Державного вищого навчального закладу ,,Івано-Франківського національного медичного університету'' до державного міського підприємства ,,Івано-Франківськтеплокомуненерго'', за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області про стягнення зайво сплачених коштів за незаконне нарахування втрат теплової енергії в розмірі 143978,98 грн. відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 07.11.2013 р. у справі № 909/942/13, позивач - Державний вищий навчальний заклад ,,Івано-Франківського національного медичного університету'' - подав апеляційну скаргу, з неповноти з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи.

Зокрема, скаржник мотивує апеляційну скаргу тим, що суд першої інстанції не врахував, що відповідно до п. 3.1. Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 14.12.1993 року (КТМ 204 України 244-94), втрати теплоти в теплових мережах залежать від їх протяжності та діаметрів, спробу прокладки, типу та стану теплоізоляції, грунтових умов експлуатації та інше, і визначаються на підставі відповідних випробувань технічно справних трубопроводів. Результати випробувань належить оформляти актом. Однак, на момент укладення договорів про закупівлю теплової енергії, документів, які б свідчили про проведення випробувань з визначення теплових втрат в тепломережі у позивача не було, що унеможливлювало застосування результатів випробувань технічно справних трубопроводів. Відповідно до пункту 3.1.8. КТМ 204 України 244-94, у разі неможливості визначення втрат теплоти в теплових мережах на підставі випробувань варто приймати величину згаданих втрат в частках від відпущеної теплоти, зокрема, при протяжності теплотраси до 300 м - 1% на кожні 100 м теплотраси від кількості фактично спожитого тепла. Вважає, що господарським судом неповністю досліджено Акт ревізії фінансово- господарської діяльності Державного вищого навчального закладу «Івано- Франківського національного медичного університету» №04-21/09 від 28.05.2013 року проведеної Державною фінансовою інспекцією в Івано-Франківській області за період з 01.03.2011 р. по 31.03.2013 р., яким було встановлено незаконне нарахування Відповідачем втрати теплової енергії в кількості 175,24 Гкал. в розмірі 143978,98 грн. (сто сорок три тисячі дев'ятсот сімдесят вісім грн. 98 коп.) Акт не є нормативно - правовим актом, і його застосування не є необхідним і єдиноправильним при виконанні умов Договорів. Таким чином, використання Відповідачем коефіцієнта теплових втрат при розрахунку на підставі Акту є неправомірним. Акт, не є невід'ємною частиною Договорів, і не може бути причиною виконання Договірних зобов'язань. У п. 11.2. Договору №100 від 19.02.2013 року зазначено, що у разі встановлення приладів обліку Енергії не на межі балансової належності до обсягів Енергії, визначеної за фактичними показниками приладів обліку, додаються втрати Енергії на дільницях мережі, що перебувають на балансі Споживача (Позивача) від межі балансової належності до місця встановлення приладів обліку, проте, Договором не обумовлено коефіцієнти втрат теплової енергії та відсутнє будь- яке посилання на обчислення й застосування їх відповідно до Акту, а у п.12.4. Договору зазначено, що при виконанні умов цього Договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Доовором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України, «Правилами користування тепловою енергією», «Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж», іншими актами, що регулюють правовідносини передбачені даним Договором. Тому при розрахунку за поставлену теплову енергію, включаючи обсяг теплових втрат, коефіцієнти втрат теплової енергії зазначені в Акті, на думку апелянта, застосовувались незаконно.

На підставі наведеного скаржник просить рішення господарського суду Івано-Франківської області від 07.11.2013 р. по справі № 909/942/13 скасувати та прийняти нове яким позов задоволити повністю.

Автоматизованою системою документообігу суду справу № 909/942/13 розподілено для розгляду головуючому - судді Костів Т.С..

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 11.12.2013 року у склад колегії для розгляду вищезазначеної справи введено суддів Малех І.Б. та Желіка М.Б..

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 11.12.13 р. подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 21.01.14 р.

Згідно розпорядження голови Львівського апеляційного господарського суду від 20.01.2014 року, у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Малех І.Б., у склад колегії для розгляду вищезазначеної справи замість судді Малех І.Б. введено суддю Марка Р.І..

Представникам роз'яснено їх права згідно ст.22 ГПК України.

В судове засідання 21.01.14 року представники апелянта з'явились, апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі з мотиві викладених у ній. Надали усні пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, рішення суду першої інстанції від 07.11.2013 р. вважає законним та обґрунтованим, просив залиши його без змін - апеляційну скаргу без задоволення.

21.01.14 року представник третьої особи в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне:

як встановлено судом першої інстанції Державною фінансовою інспекцією в Івано-Франківській області проведено позапланову ревізію фінансово-господарської діяльності Державного вищого навчального закладу "Івано-Франківський національний медичний університет" за період з 01.03.2011р. по 31.03.2013р., в результаті якої встановлено незаконне нарахування відповідачем втрат теплової енергії в кількості 175,24 Гкал. на суму 143978,99 грн., які оплачено позивачем. З акту вбачається, що вказані нарахування проведені відповідачем з порушенням п. 3.1.8 норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько - побутові потреби в Україні, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 14.12.1993р. КТМ 204 України 244-94.

Суд першої інстанції підставо встановив, що між Державним вищим навчальним закладом "Івано-Франківським національним медичним університетом" (споживач) та ДМП "Івано-Франківськтеплокумуненерго" (виробник) укладено договори про закупівлю теплової енергії за державні кошти, згідно із якими виробник зобов'язується надати споживачеві послуги з постачання теплової енергії для централізованого опалення та підігріву води у відповідності з умовами Договорів, а споживач зобов'язується своєчасно проводити оплату за використану теплову енергію для централізованого опалення та підігрів води за встановленими тарифами в терміни, передбачені цими Договорами. Умовами договору визначено, зокрема ціну та порядок розрахунків. Згідно із п. 6.1.22 договору, споживач зобов'язується здійснювати звірку розрахунків (у грошовому еквіваленті) та погоджувати акти прийому - передачі теплової енергії не рідше одного разу в квартал. Пунктом 11.1 та 11.2 договору передбачено, що облік споживання енергії проводиться виключно за приладами. Розрахунковий метод застосовується тільки при тимчасовому підключенні терміном до 6 місяців. Проектування та встановлення приладів обліку енергії виконується організаціями, які мають відповідні ліцензії. Встановлення приладів обліку виконується згідно з узгодженим виробником проектом на межі балансової належності мереж виробника та споживача. У разі встановлення приладів обліку енергії не на межі балансової належності до обсягів енергії, визначеної за фактичними показниками приладів обліку, додаються втрати енергії на дільницях мережі, що перебувають на балансі споживача від межі балансової належності до місця встановлення приладів обліку.

Між сторонами у справі підписано акти про кількість використаної енергії з урахуванням нарахованого відсотку втрат теплової енергії. Посилання скаржника на помилковість підписання актів в силу авторитетності відповідача до уваги не приймається як таке, що не доведено суду у встановленому порядку належними доказами. Не доведено у встановленому порядку також помилковість змісту вказаних актів.

Та обставина, що акти не визначені як невід'ємна частина договору та на думку скаржника не можуть породжувати для сторін правових наслідків, не відповідає законодавству. Згідно вимог ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 ЦК України). Згідно ч. 2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Статтею ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Посилання скаржника на зміст акту ревізії підставно оцінено судом першої інстанції на рівні з іншими доказами та констатовано, що такі висновки не впливають на зміст договірних відносин сторін. Договір не розірвано, недійсним не визнано. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Відповідно до п. 3.1. Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 14.12.1993 року (КТМ 204 України 244-94), втрати теплоти в теплових мережах залежать від їх протяжності та діаметрів, спробу прокладки, типу та стану теплоізоляції, грунтових умов експлуатації та інше, і визначаються на підставі відповідних випробувань технічно справних трубопроводів. Відповідно до пункту 3.1.8. КТМ 204 України 244-94, лише у разі неможливості визначення втрат теплоти в теплових мережах на підставі випробувань варто приймати величину згаданих втрат в частках від відпущеної теплоти, зокрема, при протяжності теплотраси до 300 м - 1% на кожні 100 м теплотраси від кількості фактично спожитого тепла. Однак, такі унеможливлюючи обставини не наведені суду у встановленому порядку належними доказами.

Не доведеним колегія суддів вважає також посилання і на неправомірність застосування коефіцієнту втрат тепла, враховуючи, що з розрахунку тепловтрат на вводі тепломережі до будівлі кафе "Наукове" Івано-Франківського національного медичного університету на Майдані Шептицького, 21А в м. Івано-Франківську розробленого Івано-Франківською філією ДП УДНДІПМ "ДНІПРОМІСТО" імені Ю.М. Білоконя., вбачається, що коефіцієнт втрат тепла виходячи із отриманих річних витрат тепла спорудою (по договору), становить 20,9%. Доказів зворотнього суду не надавалось.

Враховуючи наведене, висновки суду першої інстанції відповідають закону і матеріалам справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Відповідач додаткових доказів не подав і суду апеляційної інстанції, не обґрунтовував неможливості подання таких доказів суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Однак, у встановленому законом порядку підстави, передбачені у ст. 104 ГПК України для скасування або зміни судового рішення не були доведені суду належними доказами.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 07.11.2013 р. у справі № 909/942/13- слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 1, 21, 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Державного вищого навчального закладу ,,Івано-Франківський національний медичний університет''- залишити без задоволення, а рішення господарського суду Івано-Франківської області від 07.11.2013 р. у справі № 909/942/13 - без змін.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

3.Матеріали справи скерувати до господарського суду Івано-Франківської області.

Повний текст постанови суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 105 ГПК України 25.01.2014 року.

Головуючий-суддя Костів Т.С.

Суддя Марко Р.І.

Суддя Желік М.Б.