Постанова № 36856924, 28.01.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2014 р. Справа № 920/1891/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Головного управління Міністерства доходів у Сумській області (вх. №3919 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 10.12.13 р. у справі № 920/1891/13

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Суми

до Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Головного управління Міністерства доходів у Сумській області

про стягнення 23 400,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, м. Суми, звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача - Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Головного управління Міністерства доходів у Сумській області 31200,00 грн. заборгованості за надані послуги відповідно до умов договору, в тому числі борг за листопад 2013р. в розмірі 7800,00 грн., 1720,50 грн. витрат по сплаті судового збору та 1500,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Рішенням господарського суду Сумської області від 10.12.13 р. по справі № 920/1891/13 (суддя Соп'яненко О.Ю.) позов задоволено повністю.

Відповідач з рішенням господарського суду Сумської області не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 10.12.13 р. по справі № 920/1891/13 в частині задоволення позовних вимог про відшкодування витрат на послуги адвоката в розмірі 1500,00 грн., постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову в частині стягнення витрат на послуги адвоката в розмірі 1500,00 грн. Відповідач в обґрунтування викладених вимог зазначає, що позивачем не було надано обґрунтування розміру понесених витрат на послуги адвоката в розумінні Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20.12.2011 року.

Крім того, відповідач просив розглянути справу без участі представника Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Головного управління Міністерства доходів у Сумській області.

Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких вважає рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Позивач в призначене судове засідання 22 січня 2014 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, докази його належного повідомлення про час та місце розгляду справи знаходяться в матеріалах справи.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте сторони не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що їх явка не визнавалася обов'язковою судом, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представників позивача та відповідача за наявними у справі доказами.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, їх юридичну оцінку в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 01.08.2013 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (виконавець) та Охтирською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Сумській області (замовник) був укладений договір № 12/08-13 про надання послуг з прибирання приміщень та прибудинкової території, відповідно до умов якого виконавець зобов'язався надати послуги по прибиранню приміщень та прибудинкових територій на умовах даного договору, а замовник зобов'язався приймати надані послуги та оплачувати їх.

Умовами договору, а саме п.1.3 передбачено, що факт належного надання виконавцю послуг підтверджується актом виконаних робіт, що складається сторонами щомісяця.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем були виконанні роботи по прибиранню приміщень та прибудинкових територій, передбачені договором та прийняті відповідачем, про що сторонами договору були підписані акти виконаних робіт від 28.08.2013р. на суму 7800,00 грн., від 23.09.2013р. на суму 7800,00 грн., від 25.10.2013р. на суму 7800,00 грн. та від 22.11.2013р. на суму 7800,00 грн.

Отже, позивачем були надані відповідачу послуги на загальну суму 31200,00 грн., проте сплачені останнім не були.

За таких обставин, у відповідності з вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт надання позивачем послуг та їх прийняття відповідачем, останній не надав доказів належного виконання взятих на себе зобов'язань щодо повної оплати наданих послуг за договором, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 31200,00 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення втрати на оплату послуг адвоката в розмірі 1500,00 грн.

Задовольняючи вимоги в зазначеній частині суд першої інстанції з урахуванням вимог ч. 7 ст. 28, ст. 44 ГПК України, виходив з того, що вказані витрати є документально обґрунтованими, оскільки послуги з правової допомоги надані ОСОБА_2, який є адвокатом на підставі свідоцтва НОМЕР_1 від 11.11.2005р. про право заняття адвокатською діяльністю, підтверджуються договором про надання адвокатської допомоги у господарському суді від 01.11.2013 року, укладеним між адвокатом ОСОБА_2 та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, а також доказами про сплату позивачем адвокату ОСОБА_2 1500,00 грн. адвокатських послуг за товарним чеком № 011113 від 01.11.2013 року.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, пов'язаних з предметом доказування у даній справі, а висновки, викладені в рішенні узгоджуються з приписами норм чинного законодавства, які в даному випадку регулюють спірні правовідносини, що призвело до прийняття правомірного рішення.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач в апеляційній скарзі рішення господарського суду по суті позовних вимог не оскаржує, однак вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано стягнув з відповідача витрати на послуги адвоката в розмірі 1500,00 грн., посилаючись при цьому на те, що позивачем не було надано обґрунтування розміру понесених витрат на послуги адвоката в розумінні Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20.12.2011 року.

З приводу наведених відповідачем тверджень, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. 44 ГПК України. судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Частиною 3 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів констатує, що послуги з правової допомоги були надані позивачу ОСОБА_2, який є адвокатом на підставі свідоцтва НОМЕР_1 від 11.11.2005р. про право заняття адвокатською діяльністю.

Пунктом 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року встановлено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, ...

Матеріали справи свідчать про те, що між адвокатом ОСОБА_2 та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, був укладений договір про надання адвокатської допомоги у господарському суді від 01.11.2013 року.

Колегія суддів також зазначає, що судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті у випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. При цьому, формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар, який повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром. Фактори, які можуть бути враховані при визначенні обґрунтованого розміру гонорару визначені, зокрема, ст. 33 Правил адвокатської етики.

Факт надання адвокатських послуг підтверджується товарним чеком № 011113 від 01.11.2013 року про сплату позивачем адвокату ОСОБА_2 1500,00 грн. адвокатських послуг.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на необґрунтований розмір адвокатських послуг та його невідповідність розміру Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», оскільки п. 4.1 договору чітко визначено, що послуги щодо надання адвокатської допомоги за даним договором оплачуються клієнтом адвокату на умовах попередньої оплати в розмірі 1500,00 грн. До того ж, апеляційним судом також встановлено співрозмірність винагороди за адвокатські послуги в розмірі 1500,00 грн. задоволеним позовним вимогам в розмірі 31200,00 грн.

Таким чином, витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 1500,00 грн., є судовими витратами, які понесені позивачем у зв'язку із необхідністю судового захисту порушеного права, та які правомірно відшкодовані місцевим господарським судом за рахунок відповідача.

З урахуванням викладених обставин, колегія суддів зазначає, що відповідач ні під час вирішення спору у господарському суді Сумської області, ні під час розгляду його апеляційної скарги не надав належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності викладених заперечень. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами, його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому вимоги відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Сумської області від 10.12.2013 року.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105, 110 Господарсько процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Головного управління Міністерства доходів у Сумській області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 10 грудня 2013 року по справі № 920/1891/13 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складно та підписано 27.01.2014

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.