Постанова № 36856922, 28.01.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2014 р. Справа № 5021/321/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Гетьман Р.А. , суддя Плахов О.В.

при секретарі Міракові Г.А.,

за участю представників:

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Охтирка Сумської області - Бутко О.В. за довіреністю від 30.01.2013 р.,

кредиторів - не прибули,

боржника - Ткаченко Д.О. за довіреністю від 09.10.2012 р.,

ліквідатор - Пересадько Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Нафтопроммаш" арбітражного керуючого Пересадько Р.І. (вх. № 3658С/2) на ухвалу господарського суду Сумської області від 17.10.2013 року по справі № 5021/321/12,

за заявою Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирка та Охтирському районі,

до Публічного акціонерного товариства "Нафтопроммаш", м. Охтирка, Сумська область,

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою господарського суду Сумської області від 20.09.2012 р. у справі № 5021/321/12 визнано юридичну особу - Публічне акціонерне товариство "Нафтопроммаш" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Пересадька Р. І. (Ліцензія серії НОМЕР_1 від 12.08.2011р., місцезнаходження: АДРЕСА_1); зобов'язано ліквідатора виконати ліквідаційну процедуру, надати суду обґрунтований звіт про виконану роботу, всі докази, що свідчать про виконання ліквідаційної процедури.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 17.10.2013 р. у справі № 5021/321/12 (суддя Спиридонова Н.О.) заяву № 02-01/89 від 22.07.2013 р. ліквідатора про затвердження змін до реєстру вимог кредиторів задоволено; внесено зміни до реєстру вимог кредиторів в частині порядку черговості задоволення вимог ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі Обласного відділення ПАТ "Промінвестбанк" в м. Суми; визнано вимоги ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі Обласного відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Суми та включено їх до реєстру вимог кредиторів у сумі 246 919,98 грн.: у четверту чергу 202 978,20 грн. основного боргу, у шосту чергу - 42 868,78 грн. штрафних санкцій та судових витрат, пов'язаних зі стягненням основного боргу, у першу чергу - 1 073,00 грн. витрат, пов'язаних з провадженням у справі про банкрутство; заяву Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Охтирка Сумської області про визнання поточних вимог до боржника у сумі 2 139 625,55 грн., які підлягають капіталізації для розрахунку з потерпілими на виробництві боржника задоволено; кредиторські вимоги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Охтирка Сумської області до боржника - ПАТ "Нафтопроммаш" в частині 2 139 625,55 грн., які підлягають капіталізації для розрахунку з потерпілими на виробництві боржника визнано та включено до другої черги реєстру вимог кредиторів.

Ліквідатор ПАТ "Нафтопроммаш" арбітражний керуючий Пересадько Р.І. звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати ухвалу господарського суду Сумської області від 17.10.2013 р. у справі № 5021/321/12 у частині задоволення заяви Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Охтирка Сумської області (далі - Фонд) та визнання його кредиторських вимог в сумі 2 139 625,55 грн.; прийняти в цій частині нове рішення, яким частково задовольнити заяву Фонду та визнати його кредиторські вимоги в сумі 695 175,97 грн.

Апелянт вказує, що: 1) при визначенні потреби в капіталізації коштів для виплати втраченого заробітку Фонд враховував не лише середньомісячну заробітну плату та відсоток втрати працездатності, але й коефіцієнти підвищення страхових виплат, що не передбачено постановою Кабінетом Міністрів України від 06.05.2000 р. №765 «Порядок капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю» (далі - Порядок від 06.05.2000 р. №765). У зв'язку з цим апелянт вважає, що потреба у капіталізації коштів ПАТ «Нафтопроммаш» для виплати втраченого заробітку потерпілим з урахуванням статистичних даних щодо середньої очікуваної тривалості життя за 2012 рік складає 504 233,80 грн.; 2) вимога Фонду про визначення потреби в капіталізації коштів для розрахунку за технічні та інші засоби реабілітації у сумі 21 348,36 грн. щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не підлягає визнанню, оскільки згідно абзацом 6 частини 4 статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" витрати на ліки, лікування, протезування (крім протезів з дорогоцінних металів), придбання санаторно-курортних путівок, предметів догляду за потерпілим визначаються на підставі виданих лікарями рецептів, санаторно-курортних карток, довідок або рахунків про їх вартість, а Фонд при обґрунтуванні зазначеної суми не надав жодного із зазначених вище документів на підтвердження суми своїх вимог; 3) потреба в капіталізації коштів на оздоровлення щодо ОСОБА_6 (інваліда ІІІ групи) підлягає визнанню в сумі 3 347,20 грн. (320,00 грн. х 31,38 років / 3), оскільки згідно з підпунктом 4 пункту 2 Порядку від 06.05.2000 р. № 765 витрати на оздоровлення визначаються з розрахунку середньої вартості санітарно-курортної путівки - для інвалідів І групи щороку, іншим інвалідам - один раз на три роки, посилаючись на наказ Міністерства соціальної політики України від 22.02.2012р. № 97 «Про встановлення середньої вартості санаторно-курортної путівки для виплати грошової компенсації замість санаторно-курортної путівки та вартості самостійного санаторно-курортного лікування», яким встановлено середню вартість санаторно-курортної путівки для виплати грошової компенсації замість санаторно-курортної путівки та вартості самостійного санаторно-курортного лікування в межах обсягу бюджетних коштів, виділених відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік" у сумі 320 грн.

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Охтирка Сумської області подало заперечення на апеляційну скаргу, вважає ухвалу господарського суду Сумської області від 17.10.2013р. у справі № 5021/321/12 в частині задоволення заяви Фонду законною і підстав для її скасування не вбачає, просить ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Фонд вказує, що нормами Порядку від 06.05.2000 р. № 765 зобов'язано божника прийняти до задоволення щомісячні страхові виплати, призначені Фондом (на підтвердження сум призначення страхових виплат потерпілим на виробництві надано по кожному потерпілому відповідні постанови про призначення); у відповідності до частини 2 статті 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 р. №1105-ХІV (далі - Закон №1105-ХІV) пункту 3.8 Положення від 27.04.2007р. № 24 визначено про перерахування розміру щомісячної страхової виплати у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки; коефіцієнти підвищення страхових виплат передбачені підпунктом 3.8.2 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат від 27.04.2007р. № 24; у відповідності до частини 2 пункту 1, підпункту 1 пункту 2 Порядку від 06.05.2000 р. №765 капіталізація платежів для проведення щомісячних страхових виплат потерпілим від нещасного випадку на виробництві по вказаним особам підлягає визнанню в повній мірі.

Стосовно розрахунку капіталізації коштів за технічні та інші засоби реабілітації Фонд зазначає, що ним до суду першої інстанції разом із заявою про зміну суми поточних грошових вимог до ПАТ «Нафтопроммаш» було додано накладні вимоги №2 від 03.03.2011р., №7 від 13.04.2011 р. (в якій зазначено вартість кімнатного крісла колісного), індивідуальна програма реабілітації ОСОБА_4, в якій зазначено відповідну потребу у вказаній в накладній колясці; в обґрунтування вартості капіталізації коштів на придбання ОСОБА_5 двох пар взуття на адресу суду було направлено висновок МСЕК від 28.02.2007 р., постанову № 1814/309/309/19 від 11.12.2012 р., замовлення на виготовлення взуття № 3927 та № 3928 від 09.11.2012 р., в яких зазначена вартість його виготовлення.

Фонд вказує, що наказ Міністерства соціальної політики України №97 від 22.02.2012р. не може застосовуватися для визначення грошової компенсації замість санаторно-курортної путівки для розрахунку капіталізованих платежів на оздоровлення потерпілих від трудового каліцтва, оскільки забезпечення інвалідів від трудового каліцтва чи професійного захворювання врегульоване постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 31.10.2007р. №49, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 26.12.2007р. за № 1400/14667, якою було затверджено Положення про забезпечення потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання санаторно-курортним лікуванням, відповідно до пункту 2.15 якої Фонд має право компенсувати потерпілому лише кошти за самостійно придбану санаторно-курортну путівку, але знову ж таки не більше вартості путівки у санаторії відповідного профілю, з якими органами виконавчої дирекції Фонду укладено договори, а у разі відмови потерпілого від використання наданого йому права на санаторно-курортне лікування вартість путівки йому не компенсується.

Представник боржника у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просить задовольнити її у повному обсязі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.12.2013 р. у справі № 5021/321/12 розгляд апеляційної скарги ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Нафтопроммаш" арбітражного керуючого Пересадько Р.І. на ухвалу господарського суду Сумської області від 17.10.2013 р. по справі № 5021/321/12 призначено у складі колегії суддів: головуючий суддя Здоровко Л.М., судді Плахов О.В., Шутенко І.А.

Розпорядженням голови суду від 08.01.2014р. у зв'язку з відпусткою судді Шутенко І.А. розгляд справи призначено у складі колегії суддів: головуючий суддя Здоровко Л.М., судді Гетьман Р.А., Плахов О.В.

Представники інших кредиторів та інших учасників у справі про банкрутство у судове засідання 22.01.2014р. не прибули, відзив на апеляційну скаргу не надали, про дату, час і місце апеляційного розгляду належним чином були повідомлені, про причини неприбуття своїх представників у судове засідання суд не повідомили. Разом з тим, відповідно до статті 77 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає справу в межах строків, встановлених цим Кодексом тільки в разі, якщо за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення ліквідатора, представників Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Охтирка Сумської області та боржника, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

У жовтні 2012 р. до господарського суду Сумської області звернувся кредитор - Фонд, із заявою про визнання кредиторських вимог до боржника у розмірі 1 889 382,63 грн., шляхом капіталізації коштів для розрахунку з потерпілими на виробництві боржника.

05.11.2012 р. від Фонду надійшла заява про збільшення розміру вимог заявлених до боржника у розмірі 2 298 670,14 грн. 18.12.2012 р. від Фонду також надійшла заява про збільшення розміру вимог заявлених до боржника у розмірі 2 418 276,49 грн.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 12.02.2013 р. у справі №5021/321/12 заяву Фонду про визнання кредиторських вимог у розмірі 2 418 276,49 грн., які підлягають капіталізації для розрахунку з потерпілими на виробництві боржника - задоволено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.04.2013р. ухвалу господарського суду Сумської області від 12.02.2013 р. у справі №5021/321/12 скасовано та направлено заяву Фонду до суду першої інстанції.

У червні 2013 р. Фонд подав до господарського суду уточнену заяву № 458 від 18.06.2013 р. про поточні грошові вимоги до боржника на суму 2 541 445,31 грн.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 13.08.2013 р. вимоги Фонду було визнані у частині 716 655,49 грн., які підлягають капіталізації для розрахунку з потерпілими на виробництві боржника, а у частині вимог 1 824 789,82 грн. відкладено на 12.09.2013 р. та зобов'язано Фонд надати суду письмові пояснення щодо заявлених вимог з урахуванням інформації отриманої від державної служби статистики України щодо середньої очікуваної тривалості життя за 2012 рік.

На виконання вимог ухвали господарського суду Сумської області від 13.08.2013 р. Фонд подав заяву № 621 від 12.08.2013 р. про зміну розміру поточних грошових вимог до боржника, відповідно до якої загальна сума, яка підлягає капіталізації по всім видам витрат складає 2 139 625,55 грн.

17.10.2013 р. господарським судом Сумської області винесено оскаржувану ухвалу.

Статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції до 18.01.2013р., далі - Закон) передбачено, що кредитор це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Конкурсні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги, які не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство.

Поточні кредитори це кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

У статті 34 Закону №1105-ХІV визначено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків фінансує витрати на медичну та соціальну допомогу, в тому числі на додаткове харчування, придбання ліків, спеціальний медичний, постійний сторонній догляд, побутове обслуговування, протезування, санаторно-курортне лікування, придбання спеціальних засобів пересування тощо, якщо потребу в них визначено висновками МСЕК; витрати на ліки, лікування, протезування (крім протезів з дорогоцінних металів), придбання санаторно-курортних путівок, предметів догляду за потерпілим визначаються на підставі виданих лікарями рецептів, санаторно-курортних карток, довідок або рахунків про їх вартість; потерпілому, який став інвалідом, періодично, але не рідше одного разу на три роки, а інвалідам I групи щорічно безоплатно за медичним висновком надається путівка для санаторно-курортного лікування; у разі самостійного придбання путівки її вартість компенсує Фонд соціального страхування від нещасних випадків у розмірі, встановленому правлінням Фонду; індексація суми страхової виплати провадиться відповідно до законодавства.

Згідно з абзацом 2 частини 2 статті 46 Закону №1105-ХІV, фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 31 Закону у другу чергу задовольняються вимоги, що виникли із зобов'язань банкрута перед працівниками підприємства-банкрута (за винятком повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства), крім вимог, задоволених у першу чергу, зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації відповідних платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за громадян, які застраховані в цьому Фонді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, з повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників).

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 Порядку від 06.05.2000 р. №765 (в редакції до 18.01.2013р.) капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів. Під час розрахунку сум цих платежів повинні враховуватися заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати по догляду за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів та види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, необхідність сплати одноразової допомоги у зв'язку з травмою або професійним захворюванням, які можуть призвести до смерті потерпілого, а також інші виплати, передбачені законодавством.

Пунктом 2 Порядку від 06.05.2000 р. №765 визначено, що розрахунок щодо кожного платежу, що підлягає капіталізації, для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю або перед членами їх сімей, здійснюється таким чином: 1) щомісячні виплати втраченого заробітку - з урахуванням середньомісячного заробітку та ступеня втрати професійної працездатності; 2) витрати по догляду за потерпілим відповідно до медичного висновку - згідно з нормами, встановленими нормативно-правовими актами; 3) витрати на придбання інвалідами або Фондом спеціальних засобів пересування, запасних частин до них, а також витрати на придбання палива, ремонт і технічне обслуговування транспортних засобів - згідно з нормами, встановленими нормативно-правовими актами; 4) витрати на оздоровлення - з розрахунку середньої вартості санаторно-курортної путівки - для інвалідів I групи щороку, іншим інвалідам - один раз на три роки; 5) витрати на пенсійне забезпечення - на підставі довідки відповідного органу соціального захисту населення; 6) витрати на професійну переорієнтацію, професійне навчання або перекваліфікацію потерпілого за індивідуальною програмою реабілітації (якщо з часу встановлення інвалідності минуло не більше одного року) - з розрахунку середньомісячного заробітку протягом терміну, визначеного програмою реабілітації; 7) одноразова допомога у разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого - у розмірах, що встановлюються відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Нарахування такої виплати здійснюється на підставі висновку лікувального закладу щодо можливості настання стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого.

Відповідно до пункту 5-1 Порядку від 06.05.2000 р. №765 у вимогах Фонду до боржника, щодо якого порушено справу про банкрутство, зазначається сума, визначена з урахуванням кожного платежу, що підлягає капіталізації. Суми платежів, капіталізованих відповідно до зазначених вимог у процесі ліквідації підприємства-банкрута, перераховуються ліквідатором (арбітражним керуючим) робочому органу виконавчої дирекції Фонду, у якому підприємство перебуває на обліку.

Таким чином, вищевказаними нормами передбачена обов'язковість виконання зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю незалежно від визнання їх судом після публікації оголошення про відкриття ліквідаційної процедури банкрута.

Згідно з частиною 1 статті 23 Закону з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури вимоги по зобов'язанням боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтись тільки в межах ліквідаційної процедури.

Отже, з урахуванням приписів статті 1 та статті 23 Закону заявлені суми капіталізованих платежів є поточними вимогами.

З викладених положень вбачається, що з моменту визнання боржника банкрутом фінансові зобов'язання перед Фондом у зв'язку із зобов'язанням підприємства-банкрута відшкодувати шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, не припиняються, а набувають іншу форму - у вигляді капіталізації відповідних платежів на стадії ліквідації підприємства-банкрута.

Щодо вимог Фонду про капіталізацію для виплат втраченого заробітку по 22 потерпілим у розмірі 1 814 450,69 грн., колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи та пояснень представника Фонду вбачається, що у Фонді перебуває 22 особові справи потерпілих на виробництві боржника, які на підставі Закону № 1105-ХІV продовжують отримувати страхові виплати.

Розмір щомісячної страхової виплати визначається у відповідності до підпункту 1 пункту 2 Порядку, частиною 1 статті 34 Закону №1105-ХІV.

Відповідно до пунктів 1.7 постанови Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27.04.2007р. № 24 «Про затвердження Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат» (в редакції від 26.03.2012р.), середньомісячний заробіток для обчислення розміру страхових виплат потерпілому та особам, які мають на це право, визначається згідно з пунктами 10, 11, 12, 13, 14, 15 статті 34 Закону №1105-ХІV та Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001р. № 1266. У пунктах 3.8.1., 3.8.2. Постанови від 27.04.2007р. № 24 визначено, що підставою для перерахування розміру щомісячної страхової виплати з 1 березня кожного року є зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики; перерахування розміру щомісячної страхової виплати проводиться виходячи з відкоригованої заробітної плати на коефіцієнт підвищення страхових виплат, затверджений правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків; коефіцієнти підвищення страхових виплат у 2002 році - 1,193, у 2003 році - 1,182, у 2004 році - 1,152, у 2005 році - 1,238, у 2006 році - 1,203, у 2007 році - 1,183, у 2008 році - 1,125, у 2009 році - 1,063, у 2010 році - 1,0, у 2011 році - 1,102, у 2012 році - 1,176.

У частині 2 статті 29 Закону №1105-ХІV визначено, що перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться також у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики; таке перерахування провадиться з 1 березня наступного року; при цьому визначена раніше сума щомісячної страхової виплати зменшенню не підлягає.

Крім того, коригування середнього заробітку для здійснення страхових виплат передбачено і абзацом 2 пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2001р. № 1266 «Про обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням» (в редакції від 15.12.2009р.), у разі коли розмір заробітної плати (грошового забезпечення) підвищується згідно з рішенням Кабінету Міністрів України, у зв'язку з чим заробітна плата (грошове забезпечення) перераховується за попередні періоди, обчислення середньої заробітної плати (грошового забезпечення) для розрахунку розміру допомоги по безробіттю і виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, здійснюється з урахуванням суми донарахованої заробітної плати (грошового забезпечення) окремо за кожний місяць, за який здійснено перерахунок.

Отже, порядок видачі довідок про середній заробіток потерпілого та порядок його розрахунку для призначення страхових виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням регламентований саме постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001р. № 1266, за якою здійснено перерахунок.

З урахуванням викладеного, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що врахування коефіцієнтів підвищення страхових виплат при розрахунку потреби в капіталізації коштів для виплати втраченого заробітку не передбачено Порядком від 06.05.2000 р. № 765 та погоджується з судом першої інстанції у частині задоволення вимог Фонду щодо капіталізації для виплат втраченого заробітку по 22 потерпілим у розмірі 1 814 450,69 грн., які є нарахованими у відповідності до норм чинного законодавства.

Щодо вимог Фонду на потреби в капіталізації коштів на оздоровлення по ОСОБА_6 (інваліду ІІІ групи) у розмірі 116 231,52 грн., колегія суддів зазначає наступне.

З наданих до матеріалів справи документів та пояснень Фонду вбачається, що розрахунок вказаної суми на потреби в капіталізації коштів на оздоровлення по ОСОБА_6 проводився у відповідності до вимог підпункту 4 пункту 2 Порядку від 06.05.2000 р. №765, абзацу 6 частини 4, абзацу 1 частини 5 статті 34 Закону №1105-ХІV та згідно з постановою Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 31.10.2007р. № 49 «Про затвердження Положення про забезпечення потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання путівками для санаторно-курортного лікування» (в редакції від 15.01.2008р.).

Потерпілий на виробництві потребує забезпечення санаторно-курортною путівкою з розрахунку 1 раз на 3 роки з врахуванням середньо очікуваної тривалості його життя, і для розрахунку потреби на капіталізацію коштів для оздоровлення потерпілого бралася вартість санаторно-курортної путівки у розмірі 11 112,00 грн., якою ОСОБА_6 (інвалід ІІІ групи) був забезпечений в 2012 році. Вартість путівки підтверджується накладною вимогою № 13 від 15.06.2012р., довідкою № 51 на одержання путівки на санаторно-курортне лікування від 08.02.2012р., актом здавання-приймання від 02.08.2012р.

Накладна вимога № 13 від 15.06.2012 р. є такою, що відповідає вимогам Наказу Державного казначейства України «Про затвердження типових форм обліку та списання запасів бюджетних установ та інструкції про їх складання» від 18.12.2000р. № 130.

Зважаючи на те, що середньо очікувана тривалість життя при віці 38 років складає 31,38, потреба у капіталізації коштів на оздоровлення ОСОБА_6 складає 116 231,52 грн. (31,38/3*11 112,00 грн.=116 231,52 грн.), колегія суддів вважає, що вказана сума є обґрунтованою, правомірною і такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо виплати грошової компенсації замість санаторно-курортної путівки та вартості самостійного санаторно-курортного лікування у сумі 320 грн., з посиланням на наказ Міністерства соціальної політики України від 22.02.2012 № 97 «Про встановлення середньої вартості санаторно-курортної путівки для виплати грошової компенсації замість санаторно-курортної путівки та вартості самостійного санаторно-курортного лікування», зважаючи на наступне.

Наказ Міністерства соціальної політики України від 22.02.2012 № 97 «Про встановлення середньої вартості санаторно-курортної путівки для виплати грошової компенсації замість санаторно-курортної путівки та вартості самостійного санаторно-курортного лікування» розроблений на виконання пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку виплати грошової компенсації вартості санаторно-курортного лікування деяким категоріям громадян» від 17.06.2004 р. № 785 (із змінами), та пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку виплати деяким категоріям інвалідів грошової компенсації замість санаторно-курортної путівки та вартості самостійного санаторно-курортного лікування» від 07.02.2007 р. № 150 (із змінами).

У відповідності до пункту 1 постанови від 17.06.2004р. № 785 визначено механізм виплати грошової компенсації замість санаторно-курортної путівки (далі - грошова компенсація) та компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування, передбачених Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про жертви нациських переслідувань» та «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні».

Згідно з пунктом 2 постанови від 07.02.2007 р. № 150 виплата грошової компенсації за путівку та за самостійне лікування проводиться на підставі медичних рекомендацій відповідно до законодавства, що визначає право інвалідів на безоплатне забезпечення санаторно-курортним лікуванням у розмірах, визначених відповідно до пункту 4 цього Порядку, управлінням праці та соціального захисту населення за місцем перебування на обліку для забезпечення санаторно-курортним лікуванням: особам, інвалідність яких пов'язана з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, що потребують лікування супутніх захворювань відповідно до медичних рекомендацій, якщо протягом трьох календарних років такі особи не одержували безоплатної путівки до санаторно-курортного закладу і не виплачувалася за це грошова компенсація за путівку та за самостійне лікування у зазначений період Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань; іншим інвалідам, якщо вони протягом трьох календарних років не одержували безоплатної путівки до санаторно-курортного закладу.

3 огляду на викладене, колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо необхідності застосування наказу Міністерства соціальної політики України №97 від 22.02.2012р. для розрахунку капіталізованих платежів на оздоровлення потерпілих від трудового каліцтва, оскільки апелянт не надав доказів, що протягом трьох календарних років ОСОБА_6 (інвалід ІІІ групи) не буде одержували безоплатної путівки до санаторно-курортного закладу.

Також колегія суддів зазначає, що забезпечення інвалідів від трудового каліцтва чи професійного захворювання врегульоване постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 31.10.2007р. №49 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.12.2007р. за № 1400/14667, якою було затверджено Положення про забезпечення потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання санаторно-курортним лікуванням, відповідно до пункту 2.15 якого Фонд має право компенсувати потерпілому лише кошти за самостійно придбану санаторно-курортну путівку, але знову ж таки не більше вартості путівки у санаторії відповідного профілю, з якими робочими органами виконавчої дирекції Фонду укладено договори, а у разі відмови потерпілого від використання наданого йому права на санаторно-курортне лікування вартість путівки йому не компенсується.

Щодо вимог Фонду на потреби в капіталізації коштів для розрахунку за технічні та інші засоби реабілітації на 2 потерпілих (ОСОБА_5 ОСОБА_4) у розмірі 21 348,36 грн., колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи та пояснень представника Фонду вбачається, що у відповідності до індивідуальної програми реабілітації №329 від 28.03.2011р., виданої Охтирською міжрайонною медико-соціальною експертною комісією, ОСОБА_4 потребує забезпечення кріслом-колісним (Розділ II. Технічні та інші засоби реабілітації, пункт 1. Засоби пересування).

В розділі 5 постанови Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України №23 від 25.03.2008 р. «Про затвердження Положення про забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації потерпілих унаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання» визначено порядок забезпечення засобом пересування.

З урахуванням пункту 7.13 розділу 7 вказаної Постанови ОСОБА_4 має бути забезпечена кріслом-коляскою 1 раз на 4 роки.

До матеріалів справи було додано накладну вимогу №2 від 03.03.2011 р., в якій зазначено вартість відповідного крісла-коляски - 4 375,00 грн. Дана накладна вимога відповідає вимогам Наказу Державного казначейства України «Про затвердження типових форм обліку та списання запасів бюджетних установ та інструкції про їх складання» від 18.12.2000р. № 130, і є належним доказом для розрахунку капіталізації коштів за технічні та інші засоби реабілітації

Отже, при віці ОСОБА_4 - 76 років, середньо очікуваний рівень її життя складає 9,90 років, а оскільки потреба у забезпеченні засобом пересування 1 раз на 4 роки ОСОБА_4 потребує придбання 2-х крісел-колясок за період її життя, що складає 8 750,00 грн. (4375,00 грн. *2 =8 750,00 грн. ).

Також у відповідності до індивідуальної програми реабілітації від 19.04.2007р., виданої Охтирською міжрайонною медико-соціальною експертною комісією, ОСОБА_5 потребує забезпечення ортопедичним взуттям (підпункт 11.2.1).

У розділі 4 постанови Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України №23 від 25.03.2008 р. «Про затвердження Положення про забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації потерпілих унаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання» визначено порядок забезпечення потерпілих на виробництві ортопедичним взуттям.

З урахуванням пункту 7.7 розділу 7 вказаної Постанови ОСОБА_5 має бути забезпечений ортопедичним взуттям кожного року у кількості 2 пари. Аналогічна кількість і період забезпечення ортопедичним взуттям зазначено і в додатку постанови Кабінету Міністрів України №321 від 05.04.2012 р. «Про затвердження Порядку забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації інвалідів, дітей-інвалідів та інших окремих категорій населення, переліку таких засобів».

На підтвердження вартості 2 пар ортопедичного взуття до матеріалів справи було надано замовлення на виготовлення взуття №3927 та №3928 від 09.11.2012 р., в якому вказано вартість його виготовлення.

Форма вказаних замовлень затверджена Наказом Міністерства соціальної політики України «Про затвердження форм документів з обліку та забезпечення інвалідів, дітей-інвалідів та інших окремих категорій населення технічними та іншими засобами реабілітації» від 04.07.2012р. № 400, що відповідає пункту 30 постанови Кабінету Міністрів України №321 від 05.04.2012 р. «Про затвердження Порядку забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації інвалідів, дітей-інвалідів та інших окремих категорій населення, переліку таких засобів», і є належним доказом для розрахунку капіталізації коштів за технічні та інші засоби реабілітації.

Також на підтвердження вартості 2 пар ортопедичного взуття до матеріалів справи було надано копію рахунку № 254ф від 06.12.2012р., наданого на підставі договору № 06/13/12 від 18.04.2012р.; копію реєстру № 254ф на видане ортопедичне взуття Полтавським казенним протезно-ортопедичним підприємством, у тому числі по ОСОБА_5 на суму 1 888,81 грн.; платіжне доручення № 90 від 06.12.2012р. про оплату ортопедичного взуття у розмірі 7 656,15 грн.

Отже, при віці ОСОБА_5 - 79 років, середньо очікуваний рівень його життя складає 6,67 років, а оскільки загальна вартість за виготовлення 2-х пар взуття складає 1 888,81 грн., що загалом складає 12 598,36 грн.

Крім того, у відповідності до абзацу 6 частини 4 статті 34 Закону №1105-ХІV витрати на ліки, лікування, протезування (крім протезів з дорогоцінних металів), придбання санаторно-курортних путівок, предметів догляду за потерпілим визначаються на підставі виданих лікарями рецептів, санаторно-курортних карток, довідок або рахунків про їх вартість.

До матеріалів даної справи залучено висновок медичної соціально-експертної комісії про потребу інвалідів в технічних та інших засобах реабілітації або необхідність їх у протезуванні, індивідуальні програми реабілітації інвалідів в яких цю ж потребу визначено комісією лікарів.

У зв'язку з чим колегія суддів вважає, що вимоги Фонду на потреби в капіталізації коштів для розрахунку за технічні та інші засоби реабілітації на 2 потерпілих (ОСОБА_5, ОСОБА_4) у розмірі 21 348,36 грн., є обґрунтованими, доведеними належними доказами, а розрахунок на потреби в капіталізації коштів для розрахунку за технічні та інші засоби реабілітації проводився згідно з вимогами чинного законодавства.

Щодо вимог Фонду на потреби капіталізації коштів для розрахунку за виплачені пенсії по трудовому каліцтву у розмірі 92 623,37 грн., колегія суддів зазначає, що розрахунок вказаної суми проводився у відповідності до підпункту 5 пункту 2 Порядку від 06.05.2000 р. № 765 та на підставі наданих довідок Управлінням Пенсійного фонду України у м. Охтирка та у відповідності до частини 16 статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" по 4 потерпілим (ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_10).

У зв'язку з чим колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що дані вимоги Фонду є законними, обґрунтованими, визнаються ліквідатором ПАТ "Нафтопроммаш" арбітражним керуючим Пересадько Р.І. і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимог Фонду на потреби в капіталізації коштів на побутове обслуговування та догляд по ОСОБА_4 у розмірі 94 971,60 грн., колегія суддів зазначає, що розрахунок вказаної суми проводився також у відповідності до вимог підпункту 2 пункту 2 Порядку від 06.05.2000 р. № 765, абзацу 7 статті 34 Закону №1105-ХІV та у відповідності до виписки із акту освідчення на МСЕК 006544 від 30.05.2011р., індивідуальної програми реабілітації № 329 від 28.03.2011р., виданої Охтирською міжрайонною медико-соціальною експертною комісією, згідно з якою потерпіла на виробництві потребує забезпечення постійного стороннього догляду та побутового обслуговування.

У зв'язку з чим колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що дані вимоги Фонду є законними, обґрунтованими, визнаються ліквідатором ПАТ "Нафтопроммаш" арбітражним керуючим Пересадько Р.І. і підлягають задоволенню у повному обсязі.

За таких підстав заперечення, викладені у апеляційній скарзі є недоведеними і не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, а сума поточних грошових вимог Фонду у розмірі 2 139 625, 55 грн., яка підлягає капіталізації для розрахунку з потерпілими на ПАТ "Нафтопроммаш" підтверджується матеріалами справи, є обґрунтованою, підтвердженою належними доказами у відповідності до вимог закону, у зв'язку з чим підлягає визнанню судом у повному обсязі та включенню до другої черги реєстру вимог кредиторів.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що при прийнятті оскаржуваної ухвали господарський суд Сумської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" статтями 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтею 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Сумської області від 17.10.2013 року по справі № 5021/321/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 27.01.2014р.

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Плахов О.В.