Постанова № 36856923, 23.01.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2014 р.Справа № 923/1019/13Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Будішевської Л.О.,

Суддів: Бєляновського В.В., Мишкіної М.А.,

при секретарі судового засідання Бєлянкіній Г.Є.,

за участю представників сторін:

від позивача - Думченко О.П. - за довіреністю,

від відповідача - Русскіна О.В. - за довіреністю,

від третьої особи-1 - не з'явився,

від третьої особи-2 - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Кредитпромбанк" в особі Херсонської філії ПАТ „Кредитпромбанк"

на рішення господарського суду Херсонської області від 19 вересня 2013 року

у справі № 923/1019/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ХАС-Селфмейден і компанія"

до Публічного акціонерного товариства „Кредитпромбанк" в особі Херсонської філії ПАТ „Кредитпромбанк"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю „КРЕС АВТОГРУП";

2. Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк"

про визнання недійсними договорів

В судовому засіданні 14 січня 2014 року оголошувалась перерва до 23 січня 2014 року.

встановив:

У серпні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) „ХАС-Селфмейден і компанія" (далі-позивач) звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом до публічного акціонерного товариства (ПАТ) „Кредитпромбанк" в особі Херсонської філії ПАТ „Кредитпромбанк" (далі-відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) „КРЕС АВТОГРУП" (далі-третя особ-1) про визнання недійсним іпотечного договору №13/21/1-02/08-КЛТ від 29.10.2008р., укладеного між позивачем та відповідачем в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №41/21/08-КЛТ від 29.10.2008р., укладеного між відповідачем та третьою особою-1, а також про визнання недійсним договору №1 від 19.03.2010р. про внесення змін до іпотечного договору №13/21/1-02/08-КЛТ від 29.10.2008р.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 19 вересня 2013 року (суддя Соловйов К.В.) позовні вимоги задоволено, визнані недійсними укладений між ВАТ „Кредитпромбанк" та ТОВ „ХАС-Селфмейдмен і компанія" іпотечний договір №13/211-02/08-КЛТ від 29.10.2008р. та договір №1 від 19.03.2010р. про внесення змін до вказаного іпотечного договору.

Стягнуто з ПАТ „Кредитпромбанк" в особі Херсонської філії ПАТ „Кредитпромбанк" на користь ТОВ „ХАС-Селфмейдмен і компанія" 2294 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду мотивовано наступним.

Частиною 2 ст.16 Закону України „Про іпотеку", яка діяла на момент укладення оспорюваного іпотечного договору, було встановлено, що передача в іпотеку об'єктів незавершеного будівництва здійснюється шляхом передачі в іпотеку прав на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва.

Але, за спірним іпотечним договором права на земельну ділянку, на якій розташований предмет іпотеки - об'єкт незавершеного будівництва, не передавалися.

Відповідно до ч.2 вказаної статті Закону (в редакції, яка діяла на момент укладення спірного договору №1 від 19.03.2010р. про внесення змін до іпотечного договору) передбачено, що передача в іпотеку об'єктів незавершеного будівництва здійснюється шляхом передачі в іпотеку прав на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва, об'єктів незавершеного будівництва та майнових прав на них.

Проте, при укладенні договору №1 від 19.03.2010р. про внесення змін до іпотечного договору від 29.10.2008р., не було внесено зміни, які б передбачали передачу прав на земельну ділянку, на якій розташований предмет іпотеки - об'єкт незавершеного будівництва.

Тобто, всупереч вказаної вище норми Закону України „Про іпотеку", передача в іпотеку об'єкта незавершеного будівництва, розташованого за адресою: м. Херсон, вул. Ладичука, буд. 150 та який складається з: адмінбудівлі (літ. Б) загальною площею 495,1 кв. м., адмінбудівлі (літ. Г) загальною площею 496,2 кв. м., недобудованого складу (літ. З), площею забудови 2056,3 кв. м., котельні (літ. Ж) площею забудови 19,8 кв. м., відкритого складського майданчику (№4) здійснена без передачі прав на земельну ділянку.

За вказаних вище обставин та на підставі наведених правових норм позовні вимоги підлягали задоволенню в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 19.09.2013р. про визнання недійсними договорів та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована наступним.

Суд першої інстанції в оскарженому рішенні посилається на те, що усі істотні умови договору іпотеки були визначені з урахуванням норм чинного законодавства, окрім відомостей, на підставі яких було б можливо ідентифікувати земельну ділянку, на якій розташовані передані в іпотеку об'єкти незавершеного будівництва.

Судом не взято до уваги те, що ідентифікація земельної ділянки в договорі іпотеки, згідно з нормами Закону України „Про іпотеку", потрібна лише у випадку передачі саме земельної ділянки в іпотеку, чого в даному випадку не відбулося.

Господарським судом помилково проігнорований та не досліджений державний акт на право постійного користування землею відповідно з рішенням міськвиконкому №162 від 27.05.2013р. (посилання на який є в спірному договорі іпотеки), згідно з яким Земля передана позивачу у постійне користування, а не у власність.

Отже, земельна ділянка по вул. Ладичука, 150 у м. Херсоні, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва, в іпотеку не передавалась, оскільки на момент укладення іпотечного договору ця земельна ділянка була власністю Херсонської міської ради та перебувала у користуванні ТОВ „ХАС-Селфмейдмен і компанія". Передавався об'єкт незавершеного будівництва шляхом передачі права на земельну ділянку.

На момент укладання договору іпотеки №13/21/1-02/08-КЛТ від 29.10.2008р. позивач не мав правових підстав для набуття права власності на земельну ділянку, а вимога обов'язковості передачу в іпотеку права на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва, діяла тільки для власників земельних ділянок.

Крім того, як зазначає скаржник, відповідно до ст.92 Земельного кодексу України, яка була чинною на момент укладення спірного договору іпотеки, у постійному користуванні земельна ділянка могла перебувати лише у державній або комунальній власності, а тому передача прав постійного користування земельною ділянкою в іпотеку банку, який є суб'єктом приватної власності суперечила б вимогам закону.

Як стверджує скаржник, у сторін спірного правочину не було правових підстав передавати в іпотеку право на постійне користування земельною ділянкою, а тому відсутність в договорі відомостей, на підставі яких було б можливо ідентифікувати земельну ділянку, на якій розташовані об'єкти незавершеного будівництва, передані в іпотеку, не можна розцінювати як відсутність домовленості сторін спірного договору щодо його істотних умов.

Відтак, судом першої інстанції при вирішенні спору про визнання договору іпотеки недійсним зроблено невірне тлумачення норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Також, скаржник в апеляційній скарзі посилається на порушення господарським судом норм процесуального права, оскільки відповідач не був повідомлений належним чином про призначення слухання справи на 03.09.2013р. та 19.09.2013р., що підтверджується матеріалами справи, в яких відсутні докази повідомлення про вручення відповідачу зазначених ухвал.

Вказане вище, на думку скаржника, завадило відповідачу направити свого представника для участі в судових засіданнях у даній справі та завадило підготувати та надати суду обґрунтований відзив на позовну заяву та інші документи, в тому числі і заяву про застосування строків позовної давності щодо заявлених позовних вимог.

Таким чином, на думку скаржника, рішення господарського суду прийняте без всебічного та повного дослідження усіх обставин справи, із порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим останнє підлягає скасуванню.

У запереченнях на апеляційну скаргу позивач не погодився з доводами, викладеними в ній, а також просив апеляційний господарський суд здійснити заміну відповідача - ПАТ „Кредитпромбанк" його правонаступником ПАТ „Дельта Банк", оскільки 27.09.2013р. ПАТ „Кредитпромбанк" відступив всі свої права як кредитор ПАТ „Дельта Банк" за договором іпотеки №13/211-02/08-КЛТ від 29.10.2008р.

Представник позивача в запереченнях на апеляційну скаргу вказав на те, що скаржник змішує поняття передачі в іпотеку самої земельної ділянки і поняття передачі в іпотеку прав на земельну ділянку, яке регулюється положеннями ст.133 Земельного кодексу України. Згідно з п.3 даної статті, передача в заставу частини земельної ділянки (або права на частину земельної ділянки) здійснюється після виділення її в натурі (на місцевості) відповідно до документації із землеустрою. Враховуючи те, що в іпотеку мало бути передане право на користування земельною ділянкою комунальної власності, відповідно до ст.14 Закону України „Про іпотеку", передача в іпотеку прав на земельну ділянку комунальної власності могла бути здійснена лише за згодою відповідної ради (Херсонської міської ради).

Договір іпотеки №13/211-02/08-КЛТ від 29.10.2008р. не містить посилання на рішення відповідної ради про надання згоди на передачу прав на дану земельну ділянку в іпотеку, не містить даних про її розмір, цільове призначення (передача земельної ділянки під забудову), посилання на документ із землеустрою. Тобто, при укладенні спірного іпотечного договору порушені приписи статей 14, 16, 18 Закону України „Про іпотеку".

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 23 січня 2014 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача публічне акціонерне товариство „Дельта Банк" (далі-третя особа-2), згідно його клопотання.

Представник відповідача в судових засіданнях наполягав на задоволенні апеляційної скарги.

В засіданнях суду апеляційної інстанції представник позивача не визнав апеляційну скаргу, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, а апеляційну скаргу необґрунтованою з підстав, викладених у запереченнях на неї.

Представник ТОВ „КРЕС АВТОГРУП" не надав відзиву на апеляційну скаргу та направив до апеляційного господарського суду заяву, в якій просить оскаржене рішення залишити без змін та справу розглядати без участі представника Товариства.

Представник ПАТ „Дельта Банк" не з'явився в засідання суду апеляційної інстанції.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників позивача та відповідача, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 29.10.2008р. між ВАТ „Кредитпромбанк" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство „Кредитпромбанк" (Банк) та ТОВ „КРЕС АВТОРГРУП" (Позичальник) було укладено кредитний договір №41/21/08-КЛТ, згідно з п.п.1.1., 2.2. якого Банк зобов'язався надавати Позичальнику кредити в національній валюті України або в іноземних валютах з можливістю часткової конвертації в іноземну валюту в межах загальної суми, еквівалентної 21400000,00 грн. за офіційним курсом Національного банку України на дату укладання кожної додаткової угоди до вказаного договору, для поповнення обігових коштів Позичальника, оплати ним за автомобілі та автобуси.

Відповідно до п.п.2.3., 2.6. кредитного договору підставою для надання кредитів за цим договором є додаткові угоди, в яких, безпосередньо, встановлюються процентні ставки за користування кредитом та валюта кредитування. Згідно з п.п.3.4.1., 3.4.3., 3.4.5. кредитного договору Позичальник зобов'язався використати кредит за цільовим призначенням, сплатити відсотки за користування кредитом та повернути кредит Банку в повному обсязі в порядку та у строки, які обумовлені кредитним договором.

До кредитного договору №41/21/08-КЛТ від 29.10.2008р. укладалися додаткові угоди №1 від 29.10.2008р., №2 від 30.10.2008р., №3 від 20.11.2008р., №4 від 15.12.2008р., №4/1 від 30.12.2008р., №4/2 від 29.01.2009р., №4/3 від 13.03.2009р., №5 від 21.05.2009р., №6 від 29.10.2009р., №7 від 27.08.2009р., №8 від 26.10.2009р., №9 від 29.03.2010р., №10 від 14.04.2010р., №11 від 25.06.2010р., №12 від 12.08.2010р. та №13 від 07.10.2010р.

В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором №41/21/08-КЛТ, 29.10.2008р. між ВАТ „Кредитпромбанк" та ТОВ „ХАС-Селфмейдмен і компанія" було укладено іпотечний договір №13/21/102/08-КЛТ, відповідно з п.1.1 якого забезпечувалися зобов'язання Боржника - ТОВ „КРЕС АВТОГРУП" перед Іпотекодержателем - ВАТ „Кредитпромбанк".

Предметом іпотеки за цим іпотечним договором є майно позивача, а саме, - об'єкт незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: м. Херсон, вул. Ладичука, буд. 150 та складається з: адмін. будівлі (літ. Б) загальною площею 495,1 кв. м., адмін. будівлі (літ. Г) загальною площею 496,2 кв. м., недобудованого складу (літ. З), площею забудови 2056,3 кв. м., котельні (літ. Ж) площею забудови 19,8 кв. м., відкритого складського майданчику (№4).

Вказаний іпотечний договір був посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Довгань О.І. та зареєстрований за № 4816.

Пунктом 2.1. іпотечного договору №13/21/102/08-КЛТ встановлено, що цей договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє до повного виконання Боржником (ТОВ „КРЕС АВТОРГРУП") зобов'язань перед Іпотекодержателем (Банком) за кредитним договором.

За рахунок переданого за цим договором в іпотеку майна банк має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, який визначається на момент фактичного задоволення разом із сумою кредиту, процентів, штрафними санкціями та відшкодуванням збитків, які виникли у зв'язку з прострочкою виконання боржником зобов'язань за кредитним договором та іншими витратами банку, обумовленими виконанням банком умов іпотечного договору (п.4.1. договору).

У п.1.3. іпотечного договору №13/21/102/08-КЛТ встановлені такі істотні умови кредитного договору:

„Істотні умови Кредитного договору №41/21/08-КЛТ від 29 жовтня 2008р.:

- розмір основного зобов'язання - 21400 000 (Двадцять один мільйон чотириста тисяч гривень. Кредитним договором встановлюється процедура та умови надання Іпотекодержателем (Банком) у майбутньому кредитів (траншів) Боржнику в національній валюті або в іноземній валюті з можливістю часткової конвертації в іноземну валюту в межах загальної суми, еквівалентної 21400 000 (Двадцять один мільйон чотириста тисяч) гривень за офіційним курсом Національного банку України на дату укладання кожної Додаткової угоди до Кредитного договору, що є його невід'ємною частиною;

- процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється додатковими угодами до Кредитного договору за кожним траншем. Проценти за користування кредитними коштами повинні сплачуватися щомісячно:

- термін повернення кредитних коштів - до „28" (двадцять восьмого) жовтня 2009 (дві тисячі дев'ятого) року включно;

- порядок виконання основного зобов'язання - зобов'язання Іпотекодержателя щодо надання кредитів та зобов'язання Боржника щодо повернення кредитів, сплати процентів, а також інші права та зобов'язання сторін, передбачені кредитним договором, виникають з моменту укладення Сторонами додаткових угод про надання кредитів, які є невід'ємною частиною кредитного договору, в сумах зазначених в таких додаткових угодах. Термін користування кожним окремим кредитом в межах загальної суми 21400000 (Двадцять один мільйон чотириста тисяч) гривень, визначається Додатковими угодами, але не пізніше остаточного строку повернення кредитних коштів встановлених пунктом 3.4.5 Кредитного договору.

- відповідальність за порушення зобов'язань за Кредитним договором:

- пеня за кожний день прострочки в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період наявності простроченої заборгованості за кредитом та/або відсотками;

- у разі порушення умов п.3.4.11 Кредитного договору, починаючи з місяця, що є другим після закінчення розрахункового періоду, визначеного п.3.4.11 Кредитного договору, протягом якого сталося таке порушення, Банк має право в односторонньому порядку збільшити процентну ставку за користування кредитами на 2 (два) цілих процентних пункти від простроченої ставки, встановленої Додатковою угодою. Збільшена процентна ставка визначається в Додаткових угодах за кожним кредитом окремо".

19.03.2010р. між ВАТ „Кредитпромбанк" та ТОВ „ХАС-Селфмейдмен і компанія" укладено договір №1 про внесення змін до договору іпотеки №13/21/102/08-КЛТ, який був посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Довгань О.І. та зареєстрований за №718.

Згідно з п.1 договору №1 відповідач та позивач домовилися внести зміни до Розділу „Терміни та визначення" іпотечного договору зміни, виклавши визначення терміну „Кредитний договір" у цьому розділі у такій редакції: „Кредитний договір №41/21/08-КЛТ від 29 жовтня 2008р., укладений між Іпотекодержателем та Боржником".

Пунктом 2 договору №1 відповідач та позивач внесли зміни до п.1.3. іпотечного договору, виклавши цей пункт таким чином:

„1.3. Істотні умови Кредитного договору:

- Кредитним договором встановлюється процедура та умови надання Іпотекодаержателем кредитів (траншів) Боржнику в національній валюті України або в іноземних валютах з можливістю часткової конвертації в іноземну валюту в межах загальної суми, еквівалентної 24260 000 (Двадцять чотири мільйони двісті шістдесят тисяч) гривень 00 коп. за офіційним курсом Національного банку України на дату укладання кожної додаткової угоди до цього Договору про надання кредиту, що є його невід'ємною частиною;

- остаточний строк повернення кредитних коштів - 01 (перше) липня 2010 (дві тисячі десятого) року;

- процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється додатковими угодами до Кредитного договору за кожним траншем;

- відповідальність за порушення зобов'язань за Кредитним договором - пеня за кожний день прострочки в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період наявності простроченої заборгованості за кредитом та/або відсотками".

Згідно з п.3 договору №1 визначено, що всі інші умови іпотечного договору залишаються незмінними.

Відповідно до п.4 договору №1 цей договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення.

Частиною 1 ст.215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, ч.5 та ч.6 ст.203 цього Кодексу.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ст.203 ЦК України).

Відповідно до ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, може бути на вимогу однієї із сторін визнано судом недійсним.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися серед іншого заставою, а також іншими видами забезпечення, які встановлені договором або законом. Іпотека, у відповідності зі ст.575 ЦК України, є одним із видів застави.

Колегія суддів, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшла до наступного висновку.

Приписами ч.2 ст.16 Закону України „Про іпотеку" в редакції, яка діяла на момент укладення іпотечного договору №13/21/102/08-КЛТ (29.10.2008р.), визначено, що передача в іпотеку об'єктів незавершеного будівництва здійснюється шляхом передачі в іпотеку прав на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва.

Господарським судом першої інстанцій було з'ясовано, що всупереч приписам ч.2 ст.16 Закону України „Про іпотеку", передача в іпотеку об'єкта незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: м. Херсон, вул. Ладичука, буд. 150 та складається з: амін. будівлі (літ. Б) загальною площею 495,1 кв.м., амін. будівлі (літ. Г) загальною площею 496,2 кв.м., недобудованого складу (літ. З), площею забудови 2056,3 кв.м., котельні (літ. Ж) площею забудови 19,8 кв.м., відкритого складського майданчику (№4) відбулася без передачі прав на земельну ділянку.

Дана обставина знайшла своє підтвердження і при розгляді справи в апеляційній інстанції.

Враховуючи положення статей 203, 215 ЦК України, відповідно до яких невідповідність правочину вимогам законодавства тягне за собою його недійсність, то судова колегія вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано визнано недійсними іпотечний договір №13/21/102/08-КЛТ від 29.10.2008р.

Оскільки недійсним є основний договір, то, відповідно недійсним є і договір про внесення змін до нього ( договір №1 від 19.03.2010р. про внесення змін до іпотечного договору №13/21/102/08-КЛТ від 29.10.2008р.).

Що стосується клопотання відповідача, наданого до апеляційного господарського суду, про застосування строку позовної давності щодо заявлених позовних вимог, то колегія суддів зазначає наступне.

У суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом.

Твердження відповідача про те, що він не був належним чином повідомлений про слухання справи в суді першої інстанції, у зв'язку з чим був позбавлений права надати заяву про застосування строку позовної давності щодо заявлених позовних вимог, є безпідставними, оскільки перше засідання господарського суду у даній справі було відкладене саме за клопотанням відповідача. Будь-яких заперечень на позовну заяву відповідач суду не надавав, про розгляд справи, виходячи із заявленого ним клопотання про відкладення, був завчасно повідомлений. Тобто, відповідач мав можливість звернутися з заявою про застосування строків позовної давності при розгляді справи місцевим судом.

Виходячи з викладеного, клопотання відповідача не підлягає задоволенню.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105

Господарського процесуального кодексу України,

апеляційний господарський суд

постановив:

Рішення господарського суду Херсонської області від 19 вересня 2013 року у справі №923/1019/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства „Кредитпромбанк" в особі Херсонської філії ПАТ „Кредитпромбанк" без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 28.01.2014р.

Головуючий суддя: Будішевська Л.О.

Судді: Бєляновський В.В.

Мишкіна М.А.