Рішення № 36854880, 28.01.2014, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/4300/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2014 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Козирського Є.С.,

при секретарі Мочернюк В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ТОВ «Кредекс Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Кредекс Фінанс» звернувся до Овідіопольського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 133446,22 грн., з яких заборгованість за основним зобов'язанням - 96466,79 грн., заборгованість за відсотками - 15999,90 грн., пеня - 17482,95 грн., 3% річних - 3496,59 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 17 квітня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» (зараз АТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11334941000.

Згідно умов кредитного договору банк надав ОСОБА_1 кредит у сумі 20000,00 доларів США, що на день укладення договору було еквівалентно 101000,00 грн., процентна ставка за користування кредитними коштами становить - 13%.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором позичальник передав в заставу банку транспортний засіб - автомобіль Subaru, модель Legacy, рік випуску 2008, кузов НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1.

20 квітня 2012 року між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кредекс Фінанс» був укладений договір факторингу №05/12, відповідно до якого банк відступив позивачу право вимоги за кредитами.

30 травня 2012 року позивач направив на адресу ОСОБА_1 вимогу про погашення кредитної заборгованості та повідомлення про передачу права грошової вимоги.

Проте ОСОБА_1 суму заборгованості на рахунок, наданий ТОВ «Кредекс Фінанс», не погасив, в зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

В судове засідання представник позивача не з'явився, подавши заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача проти позову заперечував з тих підстав, що ТОВ «Кредекс Фінанс» не надав доказів переходу до нього прав нового кредитора за кредитним договором №11334941000 від 17.04.2008 року, детального розрахунку заборгованості ОСОБА_1, а також всупереч умовам кредитного договору та вимогам законодавства в односторонньому порядку змінив умови договору, які стосуються валюти зобов'язання.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

17 квітня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» (зараз АТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 був укладений Договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11334941000, згідно п. 1.1. якого банк зобов'язався надати позичальнику, а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути банку кредитні кошти (кредит) в сумі 20000,00 доларів США та сплатити плату за кредит в порядку і на умовах, зазначених Договором. Вказана сума кредиту дорівнювала 101000,00 грн. за курсом НБУ на день укладення договору.

Позичальник зобов'язався повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно Додатку №1 до Договору, але в будь-якому випадку не пізніше 17 квітня 2015 року.

В забезпечення виконання усіх грошових зобов'язань у повному обсязі позичальником було передано в заставу банку автомобіль Subaru, модель Legacy, рік випуску 2008, кузов НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1.

20 квітня 2012 року між ТОВ «Кредекс Фінанс» та АТ "УкрСиббанк" був укладений договір факторингу №05/12, відповідно до якого клієнт (АТ «УкрСиббанк») зобов'язався відступити фактору (ТОВ «Кредекс Фінанс») права вимоги за кредитами, а фактор зобов'язався придбати права вимоги за кредитами, прийняти їх і сплатити ціну продажу, передбачену договором факторингу.

За ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.

Позивачем до суду був наданий витяг з договору факторингу №05/12 від 20.04.2012 року, відповідно до п.2.1. якого Клієнт зобов'язався відступити Фактору права вимоги за кредитами, а фактор зобов'язується придбати права вимоги за кредитами, прийняти їх і сплатити ціну продажу, передбачену цим договором.

Згідно п. 2.3. договору факторингу №05/12 за умови, що Фактор сплатив у повному обсязі ціну продажу Клієнтові до або у дату передачі, передача набуває чинності у дату передачі з моменту підписання акту приймання-передачі, після чого Фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованості і отримує відповідні права вимоги за кредитами.

Тобто, обов'язковою підставою переходу до фактора прав кредитора є сплата у повному обсязі ціни продажу прав вимоги за кредитами.

Однак, з наданих позивачем документів, зокрема, витягу з договору факторингу, неможливо становити таку ціну продажу, а також неможливо встановити, чи була здійснена фактором оплата ціни продажу, що є обов'язковою умовою набуття ним права вимоги, та чи увійшла до переданої фактору банком заборгованості заборгованість, в тому числі, й за кредитним договором ОСОБА_1 №11334941000 від 17 квітня 2008 року.

Для доведення факту набуття прав вимоги позивач зобов'язаний був надати сууд не лише акт приймання-передачі від 14.05.2012, але й додаток №2 до договору, в якому викладено форму такого акту, а також надати докази оплати ціни продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Виходячи зі змісту цієї цивільно-правової норми, основною умовою, за якої виникає обов'язок боржника здійснити платіж факторові, є одержання останнім письмового повідомлення із зазначенням в ньому грошової вимоги та відомостей про фактора.

Згідно зі списком №1-138-84 згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів 30.05.2012р. ТОВ «Кредекс Фінанс» направляло відповідачу через ПП «Катран - ОС» вимогу про погашення кредитної заборгованості від 22.05.2012р. №1584 та повідомлення без дати та номера про передачу права грошової вимоги. Рекомендований лист було направлено за адресою: АДРЕСА_2.

Доказів того, що боржник отримав зазначені вимогу та повідомлення, позивачем до суду не надано.

Як зазначено в п. 9.7. кредитного договору, листування між сторонами здійснюється шляхом направлення іншій стороні відповідних повідомлень (рекомендованих листів) на адресу, що визначена як адреса для листування у розділі «Адреси, банківські реквізити та підписи сторін».

Адресою для листування з позичальником п. 10.2 кредитного договору визначено наступну: АДРЕСА_1.

ТОВ «Кредекс Фінанс» про цю обставину було достовірно відомо, оскільки у нього наявний договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11334941000 від 17 квітня 2008 року, а також саме на п. 10.2 договору позивач посилався, як на підставу подання позову до Київського районного суду м. Одеси, ухвалою якого від 19.09.2013р. справу було передано за підсудністю до Овідіопольського районного суду Одеської області.

За таких обставин неможливо вважати, що боржник був належним чином повідомлений про відступлення права грошової вимоги фактору та розмір такої вимоги.

Відповідно до положень ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 192, ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Кредит був виданий банком ОСОБА_1 в доларах США, позичальник зобов'язався повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту.

Згідно з Графіком платежів, визначення сукупної вартості кредиту, який являється додатком №2 до Договору №11334941000 від 17.04.2008р., позичальник повинен був повертати кредит та сплачувати процент за користування кредитом у доларах США.

В матеріалах справи містяться копії листів ОСОБА_1 від 21.06.2013р. та 13.07.2013р. з доказами їх відправлення на адресу ТОВ «Кредекс Фінанс», в яких позивач вимагав надати йому реквізити рахунку, на який він міг би перераховувати грошові кошти за кредитним договором у валюті зобов'язання - доларах США.

Зобов'язання за ст. 526 ЦК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з вимогою ст. 525 ЦК України одностороння зміна умов зобов'язання не допускається.

Проте, позивач фактично в односторонньому порядку змінив встановлені кредитним договором умови, які стосуються валюти зобов'язання, оскільки як вбачається з наданого позивачем витягу з договору факторингу, банк та фактор, укладаючи договір, не обумовлювали жодних змін прав чи обов'язків, які перейшли до нового кредитора.

Із змісту наданої до суду позивачем вимоги про погашення кредитної заборгованості видно, що на момент укладення договору факторингу, тобто станом на 20 квітня 2012 року, заборгованість ОСОБА_1 складала 112859,79 грн., в зв'язку з цим ТОВ «Кредекс Фінанс» вимагало від відповідача сплатити на вказаний у вимозі рахунок на протязі 14 календарних днів з дня отримання цієї вимоги грошові кошти.

Згідно з повідомленням про передачу права грошової вимоги без дати та номера, яке позивач, за його словами, відправив на адресу боржника разом з вимогою від 22.05.2012р. №1584, ТОВ «Кредекс Фінанс» вже вимагало від ОСОБА_1 сплатити заборгованість негайно.

Як вбачається з витягу з Реєстру боржників (додаток 1 до договору факторингу №05/12 від 20 квітня 2012 року), заборгованість ОСОБА_1 станом на 14.05.2012 року:

- за основною сумою боргу (у валюті кредиту) становить - 12073,44 долари США;

- за відсотками (у валюті кредиту) - 2002,49 доларів США;

- за комісіями (у гривні) - 0,00 грн.;

Сукупний розмір вимог за кредитним договором у гривневому еквіваленті станом на 14.05.2012р. - 112466,68 грн.

Проте, згідно з довідкою АТ «УкрСиббанк» від 10.08.2012 №52-2/42/109 про стан кредитної заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 17 квітня 2008 року №11334941000 15.05.2012 по кредиту погашалася заборгованість у загальному розмірі 5713,34 долари США. Тобто її розмір, порівняно з даними витягу з Реєстру боржників, змінився.

В зв'язку з цим неможливо достовірно встановити, у якому розмірі з огляду на наведені обставини наявна заборгованість відповідача за основним зобов'язанням та відсотками по кредитному договору станом на момент пред'явлення позову.

ТОВ «Кредекс Фінанс» не надало до суду ні детального розрахунку заборгованості ОСОБА_1 по кредиту, ні виписок по особовому рахунку відповідача.

Відповідно до п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.

Матеріали справи містять розрахунок загальних сум заборгованості, починаючи з 14.05.2012р., однак не містять розшифрованого розрахунку із зазначенням сплачених боржником сум, в зв'язку з чим неможливо встановити, яку суму та за який період боржником було сплачено, з якого часу відповідач припинив сплачувати кошти за кредитним договором, за який термін виникла заборгованість зі сплати кредиту, що унеможливлює прийняття наданого позивачем розрахунку, в тому числі й щодо нарахування 3% річних та пені, як такого, що відповідає дійсності.

Позивач вважає, що з моменту оформлення акту приймання передачі від 14.05.2012 року він набув права вимагати повернення всієї суми заборгованості по кредиту та права нарахування пені й процентів за прострочення виконання зобов'язання.

Згідно з п.п. 3.1.2. п. 3.1. розділу 3 кредитного договору банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення всієї наданої йому суми кредиту та сплати плати за кредит, змінивши при цьому терміни повернення кредиту та плати за кредит в сторону зменшення в порядку, визначеному розділом 6 Договору, у разі, зокрема, порушення Позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов'язань за договором строком більше ніж на один місяць.

Порядок дострокового повернення кредиту за вимогою банку передбачений розділом 6 кредитного договору.

Так, у випадку настання будь-якої з подій, зазначених в п.3.1.2. Договору банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав та вимагати від позичальника дострокового повернення всієї суми кредиту та повної сплати за кредит. При цьому порядок дострокового повернення є наступним:

- Банк повідомляє Позичальника про встановлення нового (дострокового) терміну повернення всієї суми кредиту та сплати плати за користування таким кредитом за Договором шляхом направлення відповідної письмової вимоги поштою (цінним листом з описом та повідомленням про вручення) за адресою позичальника;

- терміни дострокового повернення кредиту та сплати плати за кредит вважаються такими, що настали, а кредит і плата за кредит - обов'язковим до повернення і сплати в повному обсязі Банку з 32 (тридцять другого) календарного дня, рахуючи з дати одержання позичальником повідомлення (вимоги) банку про дострокове повернення кредиту за умови, що:

а) банк направив за адресою позичальника повідомлення (вимогу) про порушення зобов'язань позичальника за Договором та про дострокове повернення кредиту і плати за кредит, а

б) позичальник не усунув зазначених банком порушень протягом 31 (тридцяти одного) календарного дня з дати одержання позичальником повідомлення банку.

В разі порушення позичальником нового (дострокового) терміну повернення всієї наданої ним суми кредиту та/або сплати плати за кредит за Договором, вважається, що такий позичальник користується кредитом понад строк, встановлений Договором, при цьому, починаючи з наступного робочого дня, сума такого кредиту вважається простроченою сумою основного боргу, а сума плати за кредит - відповідно простроченими процентами та/або простроченими комісіями.

Оскільки з переходом права вимоги від банка до ТОВ «Кредекс Фінанс» обсяг прав та обов'язків нового кредитора не змінився, то для підтвердження отримання права вимагати повернення всієї суми залишку кредиту від ОСОБА_1 та нарахованих процентів, позивач повинен був надати суду підтвердження, з якого моменту виникло прострочення грошових зобов'язань ОСОБА_1 за договором, чи направлялося кредитором цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення на адресу боржника повідомлення про встановлення нового (дострокового) терміну повернення суми кредиту та плати за користування кредитом, а боржник не усунув порушень протягом 31 календарного дня з дня отримання повідомлення.

Підтверджень отримання боржником зазначеного повідомлення кредитора ТОВ «Кредекс Фінанс» до суду не надано.

Ця обставина має суттєве значення, оскільки саме з моменту порушення боржником нового (дострокового) терміну повернення суми кредиту та процентів за користування ним повинно обчислюватись прострочення такого повернення.

Відповідно до ч. 1 ст. 613 кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Згідно з ч. 4 цієї статті боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

Згідно з п. 4.1. розділу 4 кредитного договору кредитор може використати право на застосування пені, починаючи з 32 (тридцять другого) календарного дня, рахуючи з дати порушення Позичальником терміну виконання свого грошового зобов'язання, передбаченого Договором.

Тобто позивачем не доведено, з якого моменту у нього виникло право вимагати стягнення всієї суми залишку по кредиту, а тому неможливо встановити, з якого часу можуть бути нараховані штрафні санкції за прострочення виконання зобов'язання.

Відповідно до визначеного ст. 11 ЦПК України принципу диспозитивності цивільного судочинства суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона, враховуючи приписи ст. 10, 60 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Таким чином, позивачем в порушення вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог.

За вимогами статей 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 8, 10, 11, 15, 209, 212-215, 223, 224-226, 294 ЦПК України, ст.ст. 192, 512, 514, 525, 526, 533, 1077, 1082 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області на протязі десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Є.С.Козирський