Рішення № 36854738, 28.01.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22-ц/790/59/14 Головуючий 1-ї інстанції -

Справа № 2033/1811/12 Тарасенко Л.М.

Категорія : договірні Доповідач - Швецова Л.А.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого - Швецової Л.А.

суддів - Даниленка В.М., Малінської С.М.

при секретарі - Андрійко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу

за апеляційними скаргами ОСОБА_2

на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11 червня 2013 року та додаткове рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05 вересня 2013 року

по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Володимирський» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Володимирський», треті особи : «Акціонерний комерційний банк «Європейський», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів , -

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2011 року позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Володимирський» (ПАТ КБ «Володимирський») звернувся до суду з вказаним позовом в обґрунтування якого посилався на те, що 16 серпня 2007 року між АКБ «Європейський» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у вигляді кредитної лінії з правом відновлення в сумі 30 000,00 дол. США з терміном остаточного погашення не пізніше 15 серпня 2011 року.

З метою забезпечення належного виконання ОСОБА_2 взятих на себе за кредитним договором зобов'язань, 16 серпня 2007 року між АКБ «Європейський» та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, предметом якого є належне відповідачу нерухоме майно, а саме: квартира за АДРЕСА_1. 02.06.2008 року додатковими угодами, укладеними між сторонами, було збільшено кредитну лінію до 50 000,00 дол. США, а також змінено вказаний іпотечний договір.

В подальшому, 07.10.2008 року між АКБ «Європейський» та ОСОБА_2 було укладено додатковий договір № 3, відповідно до умов якого вищезазначений кредитний договір було викладено у новій редакції, та з 01.11.2008 року процентна ставка за користування кредитними коштами встановлена в розмірі 19 % річних.

АКБ «Європейський» в повному обсязі виконав, усі умови обумовлені кредитним договором та додатковими угодами до нього, надавши ОСОБА_2 обумовлені ними кредитні кошти у готівковій формі через касу банку.

Проте, ОСОБА_2 порушив умови кредитного договору, додаткових до нього угод та вимоги законодавства, не забезпечив своєчасне погашення кредиту, внаслідок чого у нього утворився борг з тривалою затримкою у погашенні, який станом на 11.04.2013 року складає 60 938,35 дол. США, що за офіційним курсом НБУ ( за 1 долар США 7,9737) складає 489 904,12 грн.

19 серпня 2009 року між АКБ «Європейський» та ПАТ КБ «Володимирський» було укладено договір про відступлення права вимоги за кредитними договорами, відповідно до умов якого відбулася зміна кредитора за кредитним договором № К/017/2009 від 16.08.2007 року з АКБ «Європейський» на ПАТ КБ «Володимирський». В подальшому, на підставі договору від 22.10.2010 року, відбулася і зміна іпотекодержателя за іпотечним договором від 16.08.2007 року.

На підставі викладеного, ПАТ КБ «Володимирський» просив суд в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № К/017/2009 від 16.08.2007 року перед ПАТ КБ «Володимирський» в сумі 489 904,12 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: нерухоме майно, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

Відповідач - ОСОБА_2 не погодившись з вказаним позовом, звернувся до суду з зустрічним позовом, в якому просив суд припинити правовідносини між ОСОБА_2 та ПАТ «КБ «Володимирський» за Кредитним Договором № К/017/2009 від 16.08.2007 року, що укладений між ОСОБА_2 та АКБ «Європейський». Визнати недійсним з моменту укладення договір між АКБ «Європейський» та ПАТ КБ «Володимирський» від 22.10.2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського МНО ОСОБА_3 за реєстровим № 2586 про заміну іпотеко держателя за іпотечним договором, посвідченим 16.08.2007 року приватним нотаріусом Харківського МНО ОСОБА_4 за реєстровим номером 381, який було укладено між ОСОБА_2 та АКБ «Європейський». Визнати припиненою іпотеку між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Володимирський» від 22.10.2010 року, що посвідчений ПН Київського МНО ОСОБА_3 за реєстровим № 2586 про заміну іпотеко держателя за іпотечним договором. Виключити відповідний реєстровий запис з Державного реєстру іпотек. Виключити відповідний реєстровий запис з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за № 5499556 від 16.08.2007 року. При цьому, ОСОБА_2 не заперечував того факту, що дійсно між ним та АКБ «Європейський» було укладено договір про надання кредитної лінії з правом відновлення, який було забезпечено іпотекою. Проте, вважав, що ПАТ КБ «Володимирський» не може бути Новим кредитором за вказаним кредитним договором і не може мати права вимоги, оскільки Договір Відступлення від 19.08.2009 року так і не набрав чинності на підставі п.п. 4.1, 1.5 Договору Відступлення.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11 червня 2013 року позовні вимоги ПАТ КБ «Володимирський» - задоволено. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором від 16 серпня 2007 року перед ПАТ КБ «Володимирський» в сумі 485 904,12 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Володимирський» судовий збір у розмірі 1700 грн. та витрати на інформаціно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.

Додатковим рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05 вересня 2013 року в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ КБ «Володимирський», треті особи : «АКБ «Європейський», ПН Київського МНО ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів - відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішеннями суду першої інстанції ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій з посиланням на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просив скасувати рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11 червня 2013 року та додаткове рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05 вересня 2013 року та ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ПАТ КБ «Володимирський», а його зустрічний позов задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_2 взятих на себе за кредитним договором та забезпечених іпотекою зобов'язань не виконав, наслідком чого є задоволення вимог іпотекодержателя шляхом вернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 із застосуванням встановленої статтею 38 цього Закону України «Про іпотеку» процедури її продажу.

Проте повністю погодитись з такими висновками суду не можна з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що 16 серпня 2007 року між АКБ «Європейський» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у вигляді кредитної лінії з правом відновлення в сумі 30 000,00 дол. США з терміном остаточного погашення не пізніше 15 серпня 2011 року.

З метою забезпечення належного виконання ОСОБА_2 взятих на себе за кредитним договором зобов'язань, 16 серпня 2007 року між АКБ «Європейський» та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, предметом якого є належне відповідачу нерухоме майно, а саме: квартира за АДРЕСА_1. 02.06.2008 року додатковими угодами, укладеними між сторонами, було збільшено кредитну лінію до 50 000,00 дол. США, а також змінено вказаний іпотечний договір.

В подальшому, 07.10.2008 року між АКБ «Європейський» та ОСОБА_2 було укладено додатковий договір № 3, відповідно до умов якого вищезазначений кредитний договір було викладено у новій редакції, та з 01.11.2008 року процентна ставка за користування кредитними коштами встановлена в розмірі 19 % річних.

АКБ «Європейський» в повному обсязі виконав, усі умови обумовлені кредитним договором та додатковими угодами до нього, надавши ОСОБА_2 обумовлені ними кредитні кошти у готівковій формі через касу банку.

Проте, ОСОБА_2 порушив умови кредитного договору, додаткових до нього угод та вимоги законодавства, не забезпечив своєчасне погашення кредиту, внаслідок чого у нього утворився борг з тривалою затримкою у погашенні, який станом на 11.04.2013 року складає 60 938,35 дол. США, що за офіційним курсом НБУ ( за 1 долар США 7,9737) складає 489 904,12 грн.

19 серпня 2009 року між АКБ «Європейський» та ПАТ КБ «Володимирський» було укладено договір про відступлення права вимоги за кредитними договорами, відповідно до умов якого відбулася зміна кредитора за кредитним договором № К/017/2009 від 16.08.2007 року з АКБ «Європейський» на ПАТ КБ «Володимирський». В подальшому, на підставі договору від 22.10.2010 року, відбулася і зміна іпотекодержателя за іпотечним договором від 16.08.2007 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на

предмет іпотеки.

Встановлено, що належним чином своїх зобов'язань за укладеним 16.08.2007 року кредитним договором ОСОБА_2 не виконав, внаслідок чого станом на 13 жовтня 2011 року утворилась заборгованість у загальному розмірі 485 904,12 грн.

Статтею 39 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Статтею 38 Закону України «Про іпотеку» передбачений такий спосіб реалізації предмета іпотеки як продаж іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві.

Згідно з роз'ясненнями, які містяться в 42 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» резолютивна частини рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Згідно зі ст. 41 Закону реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» з дотриманням вимог цього Закону.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції на зазначені положення закону уваги не звернув, не врахував, і не вказав спосіб реалізації предмета іпотеки, крім цього не визначив початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Що стосується рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів, з таким висновком суду першої інстанції, оскільки належних доказів на підтвердження заявлених позовних вимог ОСОБА_2 ні в судове засідання першої, ні апеляційної інстанції не надано.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11 червня 2013 року задовольнити частково.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11 червня 2013 року змінити.

Визначити спосіб реалізації предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1 шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною предмета іпотеки встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

В іншій частині рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11 червня 2013 року залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на додаткове рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05 вересня 2013 року відхилити.

Додаткове рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05 вересня 2013 року залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді