Ухвала суду № 36853580, 23.01.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИ АДМІНІСТРАТИВНИЙ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2014 року Справа № 876/12668/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Клюби В. В., Рибачука А. І.;

за участю секретаря судового засідання - Сердюк О. Ю.,

позивача у справі - ОСОБА_1,

представника позивача у справі - ОСОБА_2,

представника відповідача у справі - Голош Н. К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року про залишення позовної заяви без розгляду в справі за позовом ОСОБА_1 до Чопської митниці Державної митної служби про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу внаслідок затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Зазначену ухвалу мотивовано тим, що позов подано після закінчення строків звернення до суду без поважних причин.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою, позивачем - ОСОБА_1, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що позивач не порушив строку звернення до суду посилаючись на те, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутись до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримали та просили таку задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні, проти вимог апеляційної скарги заперечив та просив таку залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для її задоволення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що наказом Державної митної служби України від 01.06.2013 року №913-к позивача на виконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.03.2011 року у справі №2а-0770/38/11 поновленого на посаді старшого інспектора відділу митної варти Чопської митниці. З даним наказом позивач був ознайомлений 10.06.2013 року, що стверджується його підписом (а.с. 13).

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України (в чинній редакції на день звернення з позовом) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 3 ст.99 КАС України, встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Матеріалами справи підтверджено, що з наказом про поновлення на роботі позивач був ознайомлений 10.06.2013 року, отже саме цього дня позивач дізнався про порушення свого права на невиплату заробітної плати за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі.

Отже із врахуванням місячного строку звернення до суду позивач мав право звернутись з позовом до суду до 10.07.2013 року, однак позовна заява судом першої інстанції була зареєстрована лише 31.07.2013 року, тобто із пропуском строку звернення до суду.

Із позовної заяви вбачається, що клопотання про поновлення строку звернення до суду позивачем не подавалось, в той же час відповідач наполягав на застосуванні наслідків пропуску вказаного строку (а.с. 20-22).

Також слід зазначити, що норми ч.2 ст.233 КЗпП України, які дають право працівнику на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком не підлягають застосуванню у даній справі, оскільки приписи вказаної норми застосовуються до правовідносин, коли право особи на отримання такої виплати не оспорюється й спірна виплата була їй нарахована, проте з якихось підстав не виплачена.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, ухвала суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування ухвали суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 199, ст. ст. 200, 205, 206, ст. 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року про залишення позовної заяви без розгляду в справі № 807/2713/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: В. В. Клюба

А. І. Рибачук

Ухвалу складено в повному обсязі 24 січня 2014 року.