Постанова № 36852942, 21.01.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2014 року 15 год. 29 хв. 810/6550/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., за участю секретаря судового засідання Корецького І.О.,

представника позивача: Якубовського Д.Є.,

представника відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнум-Інвест»доБроварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській областіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Магнум-Інвест» (далі - ТОВ «Магнум-Інвест» або позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - Броварська ОДПІ або відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.05.2013 №0002792204 та №0002782204.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог податкового законодавства, оскільки договірні відносини щодо виконання робіт та надання послуг між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Снайпер Медіа» (далі - ТОВ «Снайпер Медіа») мали реальний характер, що підтверджується відповідними договорами, актами здачі-приймання робіт, податковими накладними.

Як зазначає позивач, викладені в акті перевірки висновки ґрунтуються на матеріалах акта ДПІ у Голосіївському районі м. Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Снайпер Медіа» код за ЄДРПОУ 37033120 щодо підтвердження господарських відносин за квітень - липень 2011р.»

Разом з цим, на думку позивача, зазначені в цьому акті обставини не можуть слугувати доказом порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки дії ДПІ у Голосіївському районі м. Києва щодо його складання, визнані протиправними у судовому порядку.

Тому, за твердженням позивача, рішення податкового органу є незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Представник позивача у судовому засіданні 21.01.2014 позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач правом на подання заперечень до адміністративного позову не скористався, у судове засідання, призначене на 21.01.2014 о 15 год. 00 хв. не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить розписка його повноважного представника (а.с.99).

Заслухавши думку представника позивача та беручи до уваги положення частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Водночас, матеріали справи містять клопотання відповідача про оголошення перерви у розгляді справи до 27.01.2014 з метою надання йому часу для ознайомлення з матеріалами справи, надання заперечень на позовну заяву та доказів по справі, яке надійшло 21.01.2014 о 15 год. 08 хв. через канцелярію суду.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, дане клопотання було подано до канцелярії суду у той час коли судове засідання вже було розпочато, а відтак, під час проведення судового засідання суду не було відомо про існування вказаного клопотання.

Крім цього, суд звертає увагу, що зазначене клопотання відповідача не містить поважних та об'єктивних причин для оголошення перерви у розгляді справи, оскільки як вбачається з матеріалів справи, відповідач отримав ухвали суду від 30.12.2013 про відкриття провадження, закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами 09.01.2014, про що свідчить наявне у матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення. У зв'язку з цим, суд констатує, що у відповідача було достатньо часу, а саме з 09.01.2014 по 21.01.2014, для ознайомлення з матеріалами справи, підготовки та надання суду відповідних пояснень, документів тощо.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ТОВ «Магнум-Інвест», ідентифікаційний код 33212472, місцезнаходження: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Гагаріна, 12 А, зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Броварської міської ради Київської області 08.11.2004, номер запису про державну реєстрацію 13551020000000260. Як платник податків позивач узятий на податковий облік у податковому органі з 09.11.2004 за №2416.

Як вбачається із матеріалів справи та змісту інформації, наявної на офіційному сайті Міністерства доходів і зборів України, у базі «Анульована реєстрація платників ПДВ» (електрона адреса в мережі Інтернет http://minrd.gov.ua/reestr), ТОВ «Компанія «Магнум-Інвест» було двічі зареєстровано платником податку на додану вартість, а саме з 04.08.2005 (свідоцтво про державну реєстрацію №13642130 анульовано 10.05.2011, у зв'язку з внесенням до ЄДР запису про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням) та з 18.07.2011 (свідоцтво №100344960 анульовано 29.11.2013, у зв'язку з відсутністю поставок та подання декларацій з ПДВ протягом 12 послідовних місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів).

Видами діяльності ТОВ «Магнум-Інвест» є виробництво виробів з бетону для будівництва, будівництво будівель, монтаж та встановлення збірних конструкцій, інші спеціальні будівельні роботи, діяльність у сфері інжинірингу, рекламна діяльність.

У травні 2013 року на підставі наказу Броварської ОДПІ від 23.04.2013 № 466, посадовою особою Броварської ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Магнум-Інвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Снайпер Медіа» (код за ЄДРПОУ 37033120) за період з 01.04.2011 по 31.05.2011.

За результатами перевірки складений акт від 13.05.2013 №414/224/33212472 (надалі - Акт перевірки), який містить висновки, про порушення позивачем:

- пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пунктів 201.1, 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит за квітень 2011 року на суму 118087,00 грн. та за травень 2011 року на суму 978644,00 грн., що у свою чергу призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за квітень 2011 року на суму 118087,00 грн. та за травень 2011 року на суму 978644,00 грн.;

- підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств за ІІ квартал 2011 року на суму 1261241,00 грн.;

- частин першої, п'ятої статті 203, частин першої, другої статті 215, частини першої статті 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Магнум-Інвест».

Висновок податкового органу про заниження сум податкових зобов'язань, пов'язується із порушенням позивачем встановленого порядку формування податкового кредиту за операціями з придбання робіт/послуг у ТОВ «Снайпер Медіа» та безпідставне віднесення позивачем до витрат витрати на їх придбання, що ґрунтується на даних перевірки ТОВ «Снайпер Медіа» та не підтвердженням позивачем факту виконання робіт/послуг.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки на адресу відповідача надійшов - акт ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 22.09.2011 №1080/3/23-40-37033120 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Снайпер Медіа» (код за ЄДРПОУ 37033120) щодо підтвердження господарських відносин за період з квітня по липень 2011 року», яким встановлено відсутність у ТОВ «Снайпер Медіа» основних засобів виробництва, складських приміщень, автомобільного транспорту та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності, а також відсутність фактичного виконання господарських операцій.

У зв'язку із зазначеним, посадова особа Броварської ОДПІ дійшла висновку про безпідставне віднесення ТОВ «Магнум-Інвест» суми податку на додану вартість до податкового кредиту та до складу витрат, витрати на придбання робіт/послуг за господарськими операціями з ТОВ «Снайпер Медіа».

На підставі Акта перевірки, відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, Броварською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 24.05.2013: №0002792204, згідно з яким позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 1251241,00 грн.; №0002782204, згідно з яким позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1096732,00 грн., у тому числі, за основним платежем - 1096731,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1,00 грн.

За результатами оскарження прийнятих рішень в адміністративному порядку податковим органом податкові повідомлення - рішення від 24.05.2013 №0002792204 та №0002782204 залишені без змін, а скарги позивача без задоволення.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач скористався своїм правом оскаржити їх у судовому порядку, звернувшись із даним позовом до суду.

У ході з'ясування обставин справи і перевірки їх доказами судом встановлено, що між замовником - ТОВ «Магнум-Інвест» та виконавцем - ТОВ «Снайпер Медіа» укладено договір підряду від 26.04.2011 №26/04 (а.с.51-53), відповідно до якого, виконавець по замовленню замовника надає наступні послуги: прибирання території та приміщення, ремонт та обслуговування обладнання та будівельної техніки, очистка від снігу, вивезення сміття та інше (пункт 1 договору).

На підтвердження виконання ТОВ «Снайпер Медіа» робіт (ремонт та обслуговування будівельної техніки та обладнання, електротехнічні роботи) та надання послуг (вивезення сміття), позивачем до перевірки та матеріалів справи надані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 6 175 992,77 грн., зокрема, від 30.04.2011 №б/н, від 04.05.2011 №б/н, від 06.05.2011 №б/н та від 05.05.2011 №б/н (а.с.47-50) та податкові накладні на загальну суму 6 175 992,77 грн., у тому числі ПДВ на загальну суму 1 096 731,33 грн., а саме, від 30.04.201 №3016, від 04.05.2011 №404, від 05.05.2011 №505 та від 06.05.2011 №603 (а.с.43-46).

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунки між сторонами договору грошовими коштами не здійснювались. Грошові зобов'язання за надані послуги та виконані роботи перед ТОВ «Снайпер Медіа» погашені позивачем за допомогою емітованого ним простого векселя від 30.12.2011 серії АА № 1144131.

Суд з метою всебічного і повного з'ясування обставин справи, зокрема, факту реальності господарських операцій, витребував від позивача копії всіх первинних документів, що підтверджують їх здійснення, а саме, докази наявності у позивача будівельної техніки та обладнання; докази придбання та обліку матеріалів (запчастин), які були використані при виконанні робіт (послуг); докази використання придбаних робіт (послуг) у власній господарській діяльності; письмову інформацію про осіб, які здійснювали приймання та передавання товарів від постачальника; докази наявності у контрагента позивача дозвільних документів на виконання електротехнічних робіт тощо.

Крім цього, у судовому засіданні 14.01.2014, суд повторно зобов'язав позивача надати всі наявні у нього документи первинного бухгалтерського і податкового обліку та інші документи і матеріали на підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «Снайпер Медіа» та факту використання отриманих робіт, послуг у власній господарській діяльності.

Позивач зазначених вимог ухвали суду у цій частині не виконав, витребуваних судом доказів не надав та не повідомив суд про причини неможливості їх надання.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до пункту 185.1 статті 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Суд звертає увагу на те, що первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV. Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункт 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88).

Частиною першою статті 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Тому, при розгляді тверджень органу державної податкової служби про безтоварність господарської операції підлягає перевірці факт здійснення господарських операцій.

У такому випадку дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання, використання у господарській діяльності товарів тощо.

Крім цього, суд зазначає, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

У ході розгляду справи, судом встановлено, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, видами діяльності ТОВ «Снайпер Медіа» є інша поліграфічна діяльність; надання інших послуг у поліграфічній діяльності; рекламна діяльність (основний); діяльність у сфері радіомовлення та телебачення; діяльність інформаційних агентств; діяльність у сфері фотографії.

А відтак, суд дійшов висновку, що у ТОВ «Снайпер Медіа» відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості для виконання робіт в частині надання послуг по вивезенню сміття, ремонту і обслуговування обладнання, будівельної техніки та виконання електротехнічних робіт, які в свою чергу потребують наявності відповідних дозвільних документів.

На підтвердження даного висновку матеріали справи містять лист ТОВ «Снайпер Медіа» від 13.01.2014 №13/01/2014 (а.с.87), зі змісту якого вбачається, що в штаті ТОВ «Снайпер Медіа» перебуває лише одна особа - директор.

Також, суд зазначає, що наявні у матеріалах справи акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не містять таких обов'язкових реквізитів первинного документа, визначених частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», як місце їх складання; обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Поряд з цим, суд зазначає, що оскільки надані ТОВ «Снайпер Медіа» послуги за своєю природою безпосередньо створюють певний матеріальний результат та мають певний натуральний вимірник, найменування наданих послуг в актах здачі-прийняття робіт (послуг) як то "ремонт та обслуговування будівельної техніки та обладнання", "електротехнічні роботи", "вивезення сміття" без їх конкретизації та зазначення їх кількісних та якісних характеристик є, у даному випадку, недостатнім для розкриття змісту та обсягу господарських операцій між позивачем та ТОВ «Снайпер Медіа».

Необхідно зазначити, що специфіка виконання ремонту та обслуговування будівельної техніки та обладнання обумовлена необхідністю використання та купівлі певних витратних матеріалів, обладнання, залучення кваліфікованих працівників.

Разом з тим, незважаючи на вимогу суду, позивачем не надано жодних пояснень та їх документального підтвердження щодо визначення вартості виконаних робіт та здійснення відповідних розрахунків щодо обсягів необхідних робіт та витрат на матеріали, не визначено кількість годин виконання робіт (одиниця виміру господарської операції), кількості працівників, які виконували роботи, не розкрито суті виконаних робіт, що унеможливлює встановлення змісту господарської операції та факту використання її результатів у господарській діяльності позивача. Це ж стосується і документарно оформлених господарських операцій щодо наданих ТОВ «Снайпер Медіа» послуг.

Суду не надано жодних доказів складського зберігання та оприбуткування матеріалів, які необхідні для виконання такого виду послуг як "ремонт та обслуговування будівельної техніки та обладнання", "електротехнічні роботи".

В матеріалах справи відсутні також докази того, що позивачем здійснюються будівельно - монтажні роботи, з якого об'єкту здійснювався вивіз сміття, в яких обсягах та якими силами тощо.

Крім цього, позивачем на вимогу суду не надано суду жодного доказу наявності у позивача власної та/чи орендованої будівельної техніки та обладнання, яка ним використовується для здійснення господарської діяльності, а також не надано жодного доказу придбання запчастин для ремонту, їх оприбуткування, передання та встановлення, не надано актів списання товарно-матеріальних цінностей, актів огляду будівельної техніки та обладнання, наказів на проведення поточних ремонтів будівельної техніки та обладнання, актів вибракування запасних частин, вузлів та агрегатів тощо.

З урахуванням вищевикладеного суд не приймає до уваги доводи позивача щодо того, що надані позивачем акти приймання виконаних робіт та наданих послуг, податкові накладні є безперечними доказами обґрунтованого віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених у ціні вартості отриманих робіт (послуг), оскільки вказані документи, за відсутності інших доказів, які б підтверджували фактичне виконання робіт (послуг), на підставі яких сформований податковий кредит, за умови недодержання встановленої чинним, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавством форми для обліку, самі по собі не можуть беззаперечно підтверджувати право платника на його формування, та не можуть бути взяті судом до уваги.

Водночас, за відсутності факту придбання робіт/послуг або у разі якщо придбані роботи/послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та до витрат навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Суд не приймає до уваги, як підставу протиправності дій та рішень відповідача, твердження позивача, що дії ДПІ у Голосіївському районі м. Києва щодо складання акта «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Снайпер Медіа» код за ЄДРПОУ 37033120 щодо підтвердження господарських відносин за квітень - липень 2011р.» визнані протиправними у судовому порядку, оскільки в основу оскаржуваних рішень покладений факт безтоварності господарських операцій позивача, який і підлягав дослідженню.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, покладений на суб`єкта владних повноважень даною нормою тягар доказування правомірності своїх дій не звільняє позивача від обов`язку доказування своїх тверджень чи заперечень.

Разом з цим, у ході розгляду справи позивачем не доведено факту реальності господарських операцій по взаємовідносинам із ТОВ «Снайпер Медіа» у 2011 році.

Ураховуючи вищезазначене, суд вважає висновок відповідача про порушення ТОВ «Магнум-Інвест» вимог податкового законодавства при формуванні показників податкового кредиту та витрат за господарськими операціями з ТОВ «Снайпер Медіа» та, як наслідок, прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, правомірним.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а доказів понесення ним інших витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не надано, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Крім цього, відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

За подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору встановлена у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати (частина друга статті 4 Закону України «Про судовий збір»).

Із матеріалів справи вбачається, що розмір майнових вимог, заявлених позивачем, становить 2357973,00 грн., та, відповідно, 2 відсотки від них дорівнюють сумі у розмірі 47159,46 грн. А відтак, у даному випадку, розмір судового збору, що підлягає сплаті позивачем, обмежується 4 розмірами мінімальної заробітної плати.

Враховуючи наведене та ту обставину, що відповідно до квитанції від 26.11.2013 №47-1838 позивачем сплачено частину судового збору у розмірі 458,80 грн., суд дійшов висновку, що решта суми судового збору у розмірі 4129,20 грн. підлягає стягненню з позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнум-Інвест» (ідентифікаційний код 33212472) до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4129 (чотири тисячі сто двадцять дев'ять) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 27 січня 2014 р.