Рішення № 3685269, 12.05.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.05.09 р. Справа № 13/42

Суддя господарського суду Донецької області І.Х. Темкіжев

при секретарі судового засідання Фоменко В.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Закритого акціонерного товариства “Донецький завод високовольтних опор” м. Донецьк

до відповідача: Державного підприємства “Донецька залізниця” м. Донецьк

про: стягнення 46’545грн. 19коп.

За участю представників сторін:

від позивача: Піпченко М.Л. за довірен. № 1114-4-05-0912 від 08.05.09р.– заст. нач.юр.від.

від відповідача: Манерова Ю.В. за довірен. № Н-01/1726 від 19.05.08р.– юрискон.

Закрите акціонерне товариство “Донецький завод високовольтних опор” м. Донецьк звернулося до господарського суду з позовом до державного підприємства “Донецька залізниця” м. Донецьк про стягнення заборгованості вартості втраченої продукції в розмірі 43’287грн. 55коп., інфляційної складової в розмірі 2’874грн. 29коп., 3% річних в сумі 383грн. 35коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на розрахунок суми позову, претензію № 4 від 23.07.08р., повідомлення № 50 за вхід. № 2017-з-05 від 24.12.08р., комерційний акт № БК 443448/8 від 08.07.08р., накладну № 45184237 від 30.06.08р.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського-процесуального кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні 12.05.09р. підтримав позовні вимоги, які викладені у позовній заяві. На вимогу суду надав засвідчені копії: накладної № 45184237 від 30.06.08р., комерційного акту № БК 443448/8 від 08.07.08р., рахунку-фактури від 30.06.2008р. Представлені документи долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позовних вимог, надав відзив на позовну заяву, в якому просить з посиланням на ст. 24 Статуту залізниць України в позовних вимогах відмовити, оскільки в обов’язок залізниці перевіряти вірність відомостей, що вказані вантажовідправником в накладній не входить. Також вважає, що позивачу необхідно довести ціну одиниці продукції. Крім того, заперечує проти сплати індексу інфляції та 3% річних, так як Статутом залізниць України це не передбачено.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до договору № 2005-087 пст-ДМКД від 12.10.2005р., укладеного між ЗАТ „Донецький завод високовольтних опор” та Корпорацією „Індустріальний Союз Донбасу”, вантажовідправником – ВАТ „Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Дзержинського” за залізничною накладною № 45184237 на адресу позивача була відвантажена сталь сортова кутник 90х90х7.

Стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов’язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.

За даними залізничної накладної № 45184237 на станції Правда Придніпровської залізниці піввагон 66169731 був прийнятий з вагою брутто 62390кг.

На підставі акту № 227 від 03.07.08р. загальної форми станції призначення Мушкетово Донецької залізниці була здійснена комісійна видача вантажу, під час якої було виявлено недостачу вантажу проти даних, зазначених у залізничній накладній у піввагоні 66169731 у кількості 5395кг. Це засвідчено в комерційному акті № БК 443448/8 від 08.07.2008р., який у відповідності до ст. 129 Статуту залізниць України є підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправників.

Також комерційним актом № БК 443448/8 від 08.07.2008р. зафіксовано, що вантаж прибув в технічному справному вагоні з рівномірним навантаженням, маркірування червоною фарбою порушено – переривається маркірування на 70см зліва по ходу поїзду. Люка та двері у вагоні закрити на всі замкнуті механізми. Всупереч даним сертифікату якості № 35365 один пакет сталі сортовий кутник 90х90х7 н/дл відсутній вагою 5395кг. Вагон завантажений не до повної місткості.

Згідно ст. 110 Статуту та ст. 25 Закону України „Про залізничний транспорт” перевізник несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Частиною 2 ст. 23 цього Закону передбачена відповідальність залізниць за незбереження (втрату, недостачу, псування, пошкодження) прийнятого ними до перевезення вантажу у розмірі фактично завданої шкоди, якщо останні не доведуть, що втрата, недостача, псування, пошкодження відбулось не з вини залізниці. Аналогічний припис міститься у ст. 113 Статуту.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Норми природної втрати та граничного розходження у визначені маси нетто встановлені п.27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції 24.11.2000р. №862/5083

Нестача згідно комерційного акту № БК 443448/8 від 08.07.2008р. складає – 5395кг. Відповідно до рахунку-фактури № СФ від 30.06.2008р. вартість 1 тонни зазначеної продукції становить 6720грн. без ПДВ. Згідно розрахунку, що міститься в матеріалах справи, сума недостачі з урахуванням положень п. 27 Правил видачі вантажу складає 43’287грн. 55коп. Крім того, у матеріалах справи є повідомлення № 50 на заявлену позивачем претензію № 2163-н-08 від 23.07.08р., у якій залізниця визнала вимоги за претензією в повному обсязі, а саме, вартість недостачі вантажу у розмірі 43’287грн. 55коп.

Доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву судом до уваги не приймаються, оскільки посилаючись на ст. 24 відповідач не врахував встановлені актом факти. Відповідно до ст..111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу вантажу у разі коли вантаж прибув у непошкодженому вагоні і якщо немає ознак втрати вантажу під час перевезення. Відповідач не довів суду, що недостача вантажу відбулася не з вини залізниці.

Відповідно до ст. 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин. Ст. 114 Статуту залізниць України теж зазначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.

Отже, виходячи з наведеного, зазначеним Статутом передбачена відповідальність залізниці тільки у розмірі прямого дійсного збитку.

З огляду на викладене, з урахуванням даних, зазначених в вищенаведеному комерційному акті, своїх зобов’язань за договором перевезення відповідач не виконав належним чином, оскільки не забезпечив збереження довіреного йому вантажу. Факт недостачі вантажу підтверджений матеріалами справи, у зв’язку з чим суд вважає, що вимоги позивача обґрунтовані, доведені належним чином та підлягають задоволенню в розмірі вартості недостачі вантажу у сумі 43’287грн. 55коп., в частині стягнення інфляційної складової в розмірі 2’874грн. 29коп. та 3% річних в сумі 383грн. 35коп. суд відмовляє позивачу в задоволенні цих вимог.

Витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

На підставі вищенаведеного, згідно ст. ст. 110, 113, 114, 127, 129 Статуту залізниць України, ст. ст.23, 25, 26 Закону України „Про залізничний транспорт”, керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства “Донецький завод високовольтних опор” м. Донецьк до державного підприємства “Донецька залізниця” м. Донецьк про стягнення суми втраченої продукції задовольнити частково, у розмірі 43’287грн. 55коп.

Стягнути з державного підприємства “Донецька залізниця” (83000, м. Донецьк, вул. Артема, 68, код ЄДРПОУ 01074957) на користь Закритого акціонерного товариства “Донецький завод високовольтних опор” (83058, м. Донецьк, вул. Бехтерєва, 17; ЄДРПОУ 33135718) суму вартості втраченої продукції в розмірі 43’287грн. 55коп., витрати по сплаті держмита у сумі 432грн. 87коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 109грн.74коп.

В частині стягнення інфляційної складової в розмірі 2’874грн. 29коп. та 3% річних в сумі 383грн. 35коп. – відмовити.

В судовому засіданні 12.05.09р. за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення.

Вступну та резолютивну частину рішення оголошено 12.05.2009р.

Повний текст рішення складено і підписано 15.05.2009р.

Суддя