Постанова № 36851826, 27.01.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2014 р. Справа№ 925/1811/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пашкіної С.А.

при секретарі: Богатчук К.І.

за участю представників сторін:

від позивача - Мельник О.Ю. (довіреність № б/н від 18.11.2013 року)

від відповідача - не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Селекційний племзавод "Золотоніський" на рішення Господарського суду Черкаської області від 28.11.2013 року (головуючий суддя - Скиба Г.М.)

за позовом Дочірнього підприємства "Агрофірма "БАЙС-АРГО"

комерційно-виробничої фірми "БАЙС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Селекційний племзавод "Золотоніський"

про стягнення 364 017,50 грн. заборгованості та санкцій.

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Агрофірма "БАЙС-АРГО" комерційно-виробничої фірми "БАЙС" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Селекційний племзавод "Золотоніський" (далі - відповідач ) про стягнення 364 017,50 грн. заборгованості та санкцій.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 28.11.2013 року по справі № 925/1811/13 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Селекційний племзавод "Золотоніський" на користь дочірнього підприємства "Агрофірма "БАЙС-АГРО" комерційно-виробничої фірми "БАЙС" 353 700,00 грн. - основного боргу; 9952,05 грн. - пені; 2296,63 грн. - 3% річних; 1 414,80 - інфляційних та 7 347,27 грн. - судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Селекційний племзавод "Золотоніський" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 28.11.2013 року та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2013 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 27.01.2014 року.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду Черкаської області від 28.11.2013 року. Проти розгляду справи у відсутність представника відповідача не заперечував.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

01 липня 2013 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу пшениці № 01-07-13/1 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору продавець зобов'язався поставити покупцю фуражну пшеницю в кількості 183,5 т, загальна вартість поставленого товару - 403 700,00 грн., на підставі замовлення покупця, зазначеному в специфікації №1, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити такий товар. Ціна Договору становить 403 700,00 грн., в тому числі ПДВ 67283,33 грн.

Згідно з п. 2.2 Договору поставка товару здійснюється продавцем окремими партіями в строки, що вказані в заявках покупця, але не раніше одного дня з дня отримання такої заявки.

Відповідно до специфікації № 1 строк поставки встановлено до 05.07.2013 року включно, а строк оплати до 31.08.2013 року включно.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 403700,00 грн. Відповідач частково сплатив за поставлений товар 50000,00 грн., що підтверджується витягом з банківського реєстру.

Місцевим господарським судом встановлено, що заборгованість відповідача складає 353700,00 грн. Дана сума заборгованості не заперечується відповідачем, що також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору; умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Місцевим господарським судом встановлено, що відповідачем не заявлено претензій щодо кількості, якості та специфікації отриманого товару (пшениці фуражної). Крім того, останнім не надано доказів про об'єктивну неспроможність провести розрахунок по договору.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що вимоги позивача про стягнення суми боргу в розмірі 353700,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити, у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Місцевим господарським судом встановлено, що пунктом 5.4. Договору передбачено, що Покупець у разі порушення строків оплати товару, сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період такого прострочення, за кожний день прострочення оплати.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок місцевого господарського суду щодо стягнення 3% річних, пені та інфляцій, який складений арифметично правильно, приходить до висновку про його обґрунтованість.

Твердження апелянта, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а саме ст. 69 та ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів визнано необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

З матеріалів справи вбачається, позовна заява Господарським судом Черкаської області одержана 06.11.2013 року.

Рішення Господарського суду Черкаської області по справі №925/1811/13 ухвалено 28.11.2013 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що міським господарським судом спір у справі № 925/1811/13 розглянуто в межах строку, передбаченого законодавством.

судом першої інстанції дане рішення винесено в межах строку, передбаченого законодавством.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.11.2011 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалу про порушення провадження по справі, судом першої інстанції направлено відповідачу на адресу (згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АБ № 073429): 19723, Черкаська область, Золотоніський район, село Піщане, вулиця Шевченка, будинок 61, що підтверджується поштовим повернення (а.с. 22).

Справу призначено до розгляду 19.11.2013 року. В судове засідання 19.11.2013 року представник відповідача не з'явився.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 19.11.2013 року розгляд справи відкладено до 28.11.2013 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача. Ухвалу про відкладення розгляду справи направлено відповідачу також на вищезазначену адресу, що підтверджується супровідним листом Господарського суду Черкаської області від 19.11.2013 року № 925/1811/13/13697/2013.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів, приходить до висновку, що судом першої інстанції відповідач належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи судом.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Селекційний племзавод "Золотоніський" та скасування рішення Господарського суду Черкаської області від 28.11.2013 року.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Селекційний племзавод "Золотоніський" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 28.11.2013 року по справі № 925/1811/13 - без змін.

Матеріали справи №925/1811/13 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді Н.Ф. Калатай

С.А. Пашкіна

Повний текст постанови виготовлено та підписано 28.01.2014 року.