Постанова № 36851150, 28.01.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2014 року місто Київ № 810/298/14-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого – судді Шевченко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Управління Пенсійного фонду України в місті Борисполі та Бориспільському районі Київської області

до

Публічного акціонерного товариства «Прометей»

про

стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, –

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Управління Пенсійного фонду України в місті Борисполі та Бориспільському районі Київської області, звернувся до суду з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства «Прометей» (з урахуванням заміни відповідача його правонаступником) про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 3 756, 68 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за особовим рахунком відповідача утворився борг з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Посилаючись на частину другу Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», позивач просить суд стягнути суму заборгованості з відповідача.

У призначений день та час в судове засідання сторони не з’явилися, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

Від представника позивача 27.01.2014 до суду надійшло письмове клопотання (вхідний № 1301) про розгляд справи без його участі.

Від представника відповідача до 28.01.2014 суду надійшли письмові пояснення, згідно який представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача в наданому суду клопотанні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в наданих суду письмових поясненнях просив суд відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, у зв’язку з неявкою сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, суд визнав за можливе розглядати справу за відсутності сторін у порядку письмового провадження на основі наявних в матеріалах справи доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.

Публічне акціонерне товариство «Прометей» як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування перебуває на обліку в Управління Пенсійного фонду України в місті Борисполі та Бориспільському районі Київської області.

Як встановлено судом, позивачем сформовано розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій з червня 2013 року та з жовтня по листопад 2013 року за Списком № 1 і № 2.

Так, позивачем на підставі розрахунків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «а» і «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (список № 1 і № 2) і частини другої Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», визначено розмір витрат, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача у зв'язку з виплатою та доставкою пенсій, а саме за списком № 1 у сумі 47, 90 гривень і за списком № 2 у сумі 1830, 21 гривень.

Вказані розрахунки вручені відповідачу, про що свідчать дані наявної в матеріалах справи копії повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення і підпису уповноваженої особи підприємства від 11.10.2013 на копії розрахунку.

Загальний розмір витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій за Списком № 1 і за Списком № 2 складає 3 756, 68 гривень.

У зв’язку з несплатою витрат на виплату і доставку пенсій в добровільному порядку, позивач звернувся з даним позов до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступних положень нормативно-правових актів.

За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону № 1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-XII. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

На момент набрання чинності Законом № 1058-IV питання щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII було врегульовано Законом України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 400/97-ВР), відповідно до пунктів 1 та 2 статті 1 якого відповідач є платником збору на обов’язкове державне пенсійне забезпечення.

Згідно з абзацом четвертим пункту 1 статті 2 Закону № 400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Абзацом третім пункту 1 статті 4 Закону № 400/97-ВР встановлено ставку на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Таким чином, необхідність відшкодування відповідачем позивачу фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за звичайних умов передбачена діючим законодавством.

Однак, дослідивши фактичні обставини справи, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Господарського суду Київської області від 01.03.2013 по справі № Б24/064-12 Публічне акціонерне товариство «Прометей» визнано банкрутом.

Наслідки визнання боржника банкрутом визначено статтею 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до положень частини першої вказаної статті з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; а вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість з червня 2013 року та з жовтня по листопад 2013 року за Списком № 1 і № 2, стягнення якої є предметом даного спору, виникла (була нарахована позивачем) після визнання позивача банкрутом постановою Господарського суду Київської області від 01.03.2013.

Враховуючи вимоги статті 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», нарахування обов’язкових платежів управлінням Пенсійного фонду позивачу, якого на момент такого нарахування визнано банкрутом є протиправним.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд, дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини п’ятої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, а також залишення адміністративного позову без розгляду судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України.

Відповідач не надав суду належних доказів понесення ним будь-яких витрат, отже стягнення з позивача на користь відповідача будь-яких коштів не підлягає.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 159 – 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову – відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.