Ухвала суду № 36849782, 16.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2014 року м. Київ К/9991/74959/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши в у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2011

у справі № 2а-1623/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Власівський мірошник»

до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області

про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Власівський мірошник» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Власівський мірошник») звернулось до суду з позовом до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області (далі по тексту - відповідач, Нововодолазька МДПІ) про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення від 18.08.2011 №0000021600, №0000031600.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2011 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2011 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Власівський Мірошник» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника за грудень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в листопаді 2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 09.02.2011 №139/07-0-12/34895482, в якому встановлено порушення позивачем пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7, пп. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого ТОВ «Власівський Мірошник» завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за грудень 2010 року в сумі 265394,00 грн. та донараховано суму ПДВ 170749,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 18.02.2011 №0000021600 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 265394,00 грн. та №0000031600 про визначення (збільшення) суми податкового (грошового) зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 213436,25 грн., в тому числі за основним платежем 170749,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 42687,25 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Власівський Мірошник» до складу податкового кредиту за листопад 2010 року включено податкові накладні минулих періодів, які призвели до виникнення від'ємного значення за листопад 2010 року та бюджетного відшкодування за грудень 2010 року, а саме: підприємством включено податкові накладні по ПП «Корпоративні зернові системи» за травень-вересень 2009 року на суму 431166,00 грн.

Також, до складу податкового кредиту за грудень 2010 року позивачем включено податкові накладні минулих періодів по ПП «Меркурій» на суму 12727,36 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень.

Суд апеляційної інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що позивач мав господарські відносини з ПП «Корпоративні зернові системи» та ПП «Меркурій», якими на адресу позивача протягом 2009 року були виписані податкові накладні.

Відповідно до пп.7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Пунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що включенню до складу податкового кредиту не підлягають суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними.

Таким чином, підставою для отримання позивачем права на податковий кредит є податкова накладна, виписана постачальником товарів, робіт (послуг).

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплата товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З матеріалів справи вбачається, що податкові накладні виписані протягом 2009 року були отримані позивачем лише у листопаді, грудні 2010 року, про що свідчать реєстри отриманих податкових накладних та копія книги вхідної кореспонденції.

Таким чином, позивач суми податку на додану вартість за податковими накладними виписаними його контрагентами протягом 2009 року включив до складу податкового кредиту в листопаді, грудні 2010 року, тобто за датою отримання податкових накладних, відповідно до вимог пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірне віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у листопаді, грудні 20010 року та неправомірність податкових повідомлень-рішень від 18.08.2011 №0000021600 та №0000031600.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області відхилити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров