ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 січня 2014 року м. Київ К/9991/83592/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Степашка О.І.
суддів: Островича С.Е.
Федорова М.О.
розглянувши в у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області
на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2011
у справі № 2-а-4745/11/2070
за позовом Державного підприємства «Зміївське лісове господарство»
до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області
про скасування податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
Державне підприємство «Зміївське лісове господарство» (далі по тексту - позивач, ДП «Зміївське лісове господарство») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Зміївському районі Харківської області) про скасування податкових повідомлень-рішень від 20.04.2011 №0000142310, №0000152310.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.11.2011 в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2011 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю.
В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ДП «Зміївське лісове господарство» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства по взаємовідносинам з TOB «Енергія 2010» за період з 01.12.2010 по 31.01.2011, за результатами якої був складений акт №280/23/00993099 від 06.04.2011.
В акті перевірки відповідачем було зроблено висновок про порушення позивачем ст. 203, п. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного Кодексу України, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» за грудень 2010 року та січень 2011 року, встановлено завищення суми податкового кредиту у розмірі 6875,00 грн., ст. ст. 3, 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» за грудень 2010 року та січень 2011 року, встановлено заниження податку на прибуток у сумі 7490,00 грн.
На підставі висновків акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 20.04.2011: №0000142310 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем на суму 7490,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 1872,50 грн.; №0000152310 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем на суму 6875,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 1718,75 грн. Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з нікчемності угод, укладених між позивачем та TOB «Енергія 2010», з підстав відсутності у позивача доказів реальності зазначених угод, а саме: товарно-транспортних накладних, сертифікатів відповідності та паспортів якості на придбане дизельне пальне.
Задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив з наступного, з яким погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до складу валових витрат не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Судами встановлено та вбачається з матеріалів справи, 30.12.2010 та 31.01.2011 між ДП «Зміївське лісове господарство» і TOB «Енергія 2010» було укладено договори постачання №НР 92 та №НР 102, відповідно до яких TOB «Енергія 2010» зобов'язувалась поставляти позивачу дизельне паливо.
На виконання умов договорів сторонами підписані видаткові накладні від 30.12.2010 та 31.01.2011. Оплату товару позивачем проведено в безготівковій формі відповідно до платіжних доручень. На адресу позивача TOB «Енергія 2010» виписані податкові накладні.
Транспортування придбаного дизельного палива здійснювалось позивачем власним автомобільним транспортом, наявність якого у підприємства підтверджується копією інвентарного списку основних засобів.
На підтвердження транспортування товару позивачем надано копії завдань водієві, подорожніх листів та реєстр виданих довіреностей на отримання товару.
Використання придбаного дизельного палива у власній господарській діяльності підтверджується копією інвентарної картки обліку основних засобів та копіями роздаточних відомостей на відпуск паливно-мастильних матеріалів. Також позивачем надано копії сертифікатів відповідності на бензин автомобільної марки А76 та дизельне паливо.
Отже, здійснення, укладених між позивачем та TOB «Енергія 2010» договорів постачання дизельного палива та використання придбаного позивачем товару у власній господарській діяльності підтверджується належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.
Таким чином суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що суми сплачені за договорами постачання з TOB «Енергія 2010» правомірно віднесені позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту, відповідно до вимог податкового законодавства.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області відхилити.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2011 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров
Судове рішення № 36849760, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України) було прийнято 16.01.2014. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 2а-4745/11/2070. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: