Ухвала суду № 36849017, 20.01.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2014 р.Справа № 816/5721/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Бегунца А.О. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Антоненко Н.В.

представника позивача Смольського Ю.С.

представника відповідача Тур Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавської митниці Міндоходів на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.11.2013р. по справі № 816/5721/13-а

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат"

до Полтавської митниці Міндоходів

про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товарів,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", звернувся до суду із адміністративним позовом до Полтавської митниці Міндоходів, в якому просить визнати протиправними та скасування картку відмови в прийнятті митної декларації від 22.08.2013 року № 806010000/2013/20031 та рішення про коригування митної вартості товарів від 22.08.2013 року № 806010000/2013/000102/2.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи оскаржувані картку відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товарів, відповідач дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Зазначив, що при митному оформленні товарів, які ввозились на територію України, позивач самостійно визначив їх митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту), заявив цей показник в митній декларації до якої додав документи, що її підтверджують згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України (далі - МК України). Враховуючи, що жодних розбіжностей, ознак підробки або відсутності обов'язкових відомостей в даних до митного оформлення документах відповідачем встановлено не було, то приймаючи спірну картку відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товарів, контролюючий орган діяв з порушенням вимог діючого законодавства.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.11.2013 року адміністративний позов було задоволено.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації від 22.08.2013 року № 806010000/2013/20031.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 22.08.2013 року № 806010000/2013/000102/2.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.11.2013 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, зокрема на порушення ст. ст. 51, 53-55, 57, 59, 61 МК України, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, за наслідками проведеного митним органом контролю заявленої позивачем митної вартості товару, була встановлена відсутність документів, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився її розрахунок, а саме: платежі здійснені на користь продавця покупцем на виконання пункту 3 Додатку № 2 від 29.05.2013 року до контракту № 1832 від 29.05.2013 року. Враховуючи, що рівень заявленої декларантом митної вартості товару становить 0,047 дол. США за кілограм, а рівень митної вартості таких товарів, оформлених за ВМД від 09.01.2013 року №806010000/2013/200057, що визнана митним органом, становить 0,04975 дол. США за кілограм, митним органом було проведено консультацію з декларантом, за наслідками якої на підставі вимог ч. 3 ст. 53 МК України було зобов'язано останнього протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи. Враховуючи, що позивачем не було в повному обсязі у встановлений строк надано витребуваних документів, що підтверджують застосування пункту 3 додатку № 2 до контракту від 29.05.2013 року, то відповідачем було правомірно та обґрунтовано проведено коригування митної вартості товарів.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У судовому засіданні представники сторін підтримали свої правові позиції по справі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що ВАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" пройшло передбачену законодавством процедуру державної реєстрації. До основних видів діяльності підприємства віднесено, серед іншого: добування залізних руд; технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; постачання інших готових страв; діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування; будівництво житлових і нежитлових будівель; розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи; оптова торгівля металами та металевими рудами, та інші.

З матеріалів справи вбачається, що 29.05.2013 року між Фірмою "Age Trading FZC" (Об'єднані Арабські Емірати) та позивачем було укладено контракт № 1832, згідно ст. 1 якого встановлено, що продавець продав, а покупець придбав на умовах CIF порт Південний, Україна, бентоніт (виробником якого є "Ashapura Minechem LTD"). Поставка товару здійснюється відповідно до умов, визначених в Додатках № 1 та № 2, які є невід'ємною частинного даного Контракту. Ціна контракту розуміються CIF порт Південний, Україна та вказані в Додатку № 1, включаючи вартість страхування (пункту 2.1 Контракту). Вартість 70000 метричних тон бентоніту складає 47 дол. США за метричну тону. Товар об'ємом 70000 метричних тон +/- 10% відвантажується з Індії до 10.06.2013 року (пункт 2.2 Контракту). Оплата за товар здійснюється покупцем в доларах США на користь продавця у вигляді безвідкличного документарного акредитиву на суму фактично відвантаженого товару і за фактичною ціною відповідно до ст. 2 даного контракту (пункт 3.2 Контракту).

Додатком № 1 до угоди № 1832 від 29.05.2013 року, серед іншого, визначено, що вартість товару складає 47 дол. США за метричну тону CIF порт Південний, Україна, враховуючи вартість страхування. Загальна вартість контракту 3290000 доларів США плюс/мінус 10% (пункт 4 Додатку). Строк поставки: відвантаження з Індії протягом 30 днів з дати відкриття акредитиву, але не пізніше 10.06.2013 року (пункт 5 Додатку).

Згідно Додатку № 2 до угоди № 1832 від 29.05.2013 року визначено, що покупець сплачує демередж, який мав місце під час розвантаження орієнтовно виходячи зі ставки 20000 дол. США за судно на добу або пропорційно за частину доби. Кінцева ставка демереджа буде встановлена в Чартері. Основні умови Чартера будуть направлені покупцю до фіксації судна. Диспач - 50 % від демерджа. Розрахунки по демередж або диспач проводяться протягом 15 днів з моменту виходу судна з порту розвантаження (пункт 3 Додатку).

На виконання умов пункту 4 Додатку № 1 до угоди № 1832 від 29.05.2013 року, позивач 18.06.2013 року подав до виконуючого банку - ПАТ "СітіБанк" заяву про відкриття акредитиву № 5131690002 на строк до 13.01.2014 року на суму 3290000 дол. США.

Листом від 05.07.2013 року ПАТ "СітіБанк" повідомив позивача про сплату акредитиву, шляхом відстроченого платежу, а саме: 11.10.2013 року сплачується сума 493500 дол. США; 31.10.2013 року - 987000 дол. США, 20.11.2013 року - 987000 дол. США; 05.12.2013 року - 1151500 дол. США.

З метою проведення митного оформлення товару, декларантом позивача - інженером відділу митного декларування Зелинською О.О., було подано до митного органу митну декларацію №806010000/2013/202123 від 13.08.2013 року, якою було задекларовано активований содою (карбонатом натрію) кальцієвий бентоніт, висушений, подрібнений у гранулах навалом 45966,76 метричних тон, розмір гранул: від 0 до 5 мм-7,81%; більше 40 мм - 1,12 %. Вміст монтморилоніту 81,29%. Вміст вологи складає 13,92 %. РН водної суспензії - 9,91%. Вміст карбонату натрію (Na2O) у кількості 2,98%. Індекс набухає мості 30,71 ml/2g .

При цьому митну вартість товарів декларантом визначено із застосуванням методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), згідно статті 58 МК України.

При визначенні митної вартості товару до ціни, що підлягала сплаті за названим контрактом, позивач додав додаткові витрати на транспортування до України (Південний порт), що підтверджується гр. 20 митної декларації.

Враховуючи наведене, митна вартість товару, яка була заявлена позивачем у митній декларації, складає 2160437,72 дол. США за партію товару, чи 47,00 дол. США за одну метричну тону бентоніту.

За наслідками проведеного відповідачем митного контролю, була встановлена відсутність документів, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився її розрахунок, а саме: платежі здійснені на користь продавця покупцем на виконання пункту 3 Додатку № 2 від 29.05.2013 року до контракту № 1832 від 29.05.2013 року. Також, згідно наявної у митного органу інформації щодо митної вартості імпортованих товарів (ВМД від 09.01.2013 року №806010000/2013/200057, яка була визнана митним органом), вартість ідентичних товарів складає 0,04975 дол. США за кілограм.

Під час проведеної з декларантом консультації, митним органом було зобов'язано позивача протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, а саме: договір з третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товару, митна вартість якого визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснювались за умовами, визначеними договором; висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експортними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; платежі, здійснені на користь продавця покупцем на виконання пункту 3 Додатку № 2 від 29.05.2013 року до Контракту № 1832 від 29.05.2013 року.

На виконання вимог митного органу, позивач надав наступні документи: лист №10656/4638 про відсутність у підприємства інформації згідно пункту 3 додатку №2 від 29.05.2013 до контракту; лист відправника №17-556 про неможливість надати договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснювались за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); висновок ТПП №П-292 про підтвердження цін товару; лист УКР. Універсальної біржі №В-231/11 про відсутність цінової інформації на даний товар; лист про перелік вищезазначених документів й про неможливість надати інше запропоноване.

В зв'язку з ненаданням декларантом запитуваних документів, відповідачем 22.08.2013 року було прийнято рішення № 806010000/2013/000102/2, яким митну вартість імпортованих товарів було скориговано за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів) та визначено митну вартість товару на рівні 2286846,31 дол. США за партію товару чи 49,80 дол. США за одну метричну тону бентоніту.

Також митним органом було прийнято картку відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів від 22.08.2013 року № 806010000/2013/20031.

Позивач, не погодившись із зазначеними рішенням та карткою відмови, звернувся до суду із даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої виходив з того, що позивачем під митного оформлення було надано всі необхідні документи, які передбачені ст. 53 МК України, що підтверджують митну вартість придбаного товару, та як наслідок, обґрунтовано визначено його митну вартість за ціною договору (контракту). В свою чергу, митним органом під час розгляду справи, не було надано доказів на підтвердження того, що надані декларантом документи містять розбіжності, ознаки підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, що в силу положень ч. 3 ст. 53 МК України надає йому право витребувати додаткові документи.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відносини, з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до ст. 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

В силу приписів ст. 318 МК України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

В свою чергу, відповідно до положень ст. 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 МК України).

Згідно із вимогами ч.ч. 4,5 ст. 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

У відповідності до положень ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

З аналізу положень ч. 1 та 2 ст. 53 МК України вбачається, що законодавцем передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Крім того, у відповідності до вимог ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

В свою чергу, згідно із ч. 3 ст. 53 МК України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно із положеннями ч.ч. 4-6 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Виходячи із системного аналізу вищезазначених правових норм, колегія суддів дійшла висновку, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості митний орган зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.

Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов'язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Окрім того, відповідно до положень п. 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, будучі суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти заявленого позову, не надав суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у декларації митної вартості було зазначено не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

Так, згідно графи 44 митної декларації від №806010000/2013/202123 від 13.08.2013 року вбачається, що позивачем під час митного оформлення було подано наступні документи: зовнішньоекономічний контракт від 29.05.2013 року №1832 з додатками №№1, 2 від 29.05.2013 року; коносамент №MUN/UKR/CAPEC/008 від 13 червня 2013 року; рахунок-фактуру (інвойс) - рахунок від виробника №010/2013-14 від 13.06.2013; рахунок-фактуру (інвойс) - рахунок від продавця №010/2013-14 від 13.06.2013; залізничні накладні за липень 2013 року; страховий поліс 21/911813/201306127858 від 07.06.2013; довідку про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами №131 від 15.07.2013; сертифікат про походження товару №156944 від 01.07.2013; сертифікат про походження товару №9565 від 13.06.2013; документарний акредитив №5131690002 від 18.06.2013; інші документи, які перелічені у картці відмови.

Під час судового розгляду було встановлено, що єдиною підставою для коригування митної вартості товару та прийняття оскаржуваних рішень стало ненадання позивачем документів, що підтверджують застосування пункту 3 додатку № 2 до контракту від 29.05.2013 року. При цьому митним органом зазначено, що позивачем не надано доказів сплати додаткових витрат по зобов'язанню з демередж.

В свою чергу, листом №132/04 від 13.06.2013 року підприємство "AGE TRADING FZC" повідомило, що товар відповідно до контракту від 29.05.2013 року не міг бути завантажений з порту до 10.06.2013 року відповідно до пункту 2.2 контракту у зв'язку з поганими погодними умовами, у зв'язку з чим підприємству "AGE TRADING FZC" довелось чекати покращення погодних умов до 13.07.2013 року, дати коли судно вийшло з порту.

Згідно визначення термінів торгового мореплавства "демередж" - це плата, належна перевізнику за простій судна протягом контрсталійного часу, "діспач" - це винагорода, яка може бути встановлена угодою сторін та виплачується перевізником фрахтувальнику за закінчення завантаження вантажу до закінчення стадійного часу (стаття 149 Кодексу торговельного мореплавства).

Митним органом під час розгляду справи також було надано визначення термінів "демередж" (сума, що сплачується перевізнику або фрахтівнику за понаднормативний простій судна під завантаженням або відвантаженням. Строк, протягом якого вантаж повинен бути завантажений на судно або відвантажений портом (сталійний час), визначається угодою між портом та перевізником (фрахтівником), а за відсутності такої угоди - звичайними строками, визначеними портом. Розмір демереджу за простій понад строку навантаження/розвантаження (контрсталійний час) може бути встановлений угодою сторін. За відсутності угоди розмір демереджу визначається звичайними ставками порту, а якщо такі не визначені - витратами на утримання судна та екіпажу. Виплата демереджу виключає відшкодування перевізнику або фрахтівнику інших збитків, спричинених простоєм судна. Іноді демереджем називають також раніше узгоджений в договорі підряду на будівництво платіж за кожен день прострочення здачі об'єкту в експлуатацію. Встановлення такого платежу розглядається як визначення фактичних збитків замовника від прострочення виконання) та "диспач" (винагорода, яка виплачується судновласником власнику вантажу за дострокове виконання навантажувально-розвантажувальних робіт.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що "демередж" є фактично санкцією, що застосовується за простій судна в порту при завантаженні/відвантаженні товару понад унормований час.

Разом з тим, згідно положень ст. 58 МК України вбачається, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця.

Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо).

Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

З викладеного вбачається, що митна вартість формується виключно на підставі ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари з урахування відповідних корегувань згідно п. 10 ст. 58 МК України. Перелік відповідних корегувань є вичерпним і жодні інші витрати, ніж визначені ст. 58 МК України, не можуть бути включені до митної вартості товарів/послуг. Тобто, вимог щодо включення до митної вартості таких витрат як демередж (санкції за понаднормове розвантаження/навантаження судна) Митний кодексу України не містить.

Також, положеннями вищезазначеної статті Кодексу закріплено, що витрати декларанта, які включаються до митної вартості товару, мають бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Як вбачається з наданого додатково позивачем на вимогу митного органу листа №10656/4638, підприємство повідомило відповідача про відсутність інформації щодо розрахунків по демередж та диспач згідно пункту 3 додатку №2 від 29.05.2013 року до контракту № 1832 від 29.05.2013 року. Також, позивачем надано лист виробника товару "AGE TRADING FZC" про запізнення виходу судна з порту навантаження (Індія). Як було зазначено представником позивача під час судового розгляду справи, неможливість надання вказаної інформації пов'язана з відсутністю у позивача рахунків та інших документів щодо сплати демередж-диспач у зв'язку з ненаданням таких документів продавцем/перевізником/фрахтівником позивачу.

В свою чергу, відповідно до умов пункту 3 додатку №2 від 29.05.2013 року до контракту № 1832 від 29.05.2013 року ставка демередж визначається в Чартері. Основні умови чартеру будуть направлені покупцю до фіксації судна.

Колегія суддів зазначає, що неможливість надання позивачем документів щодо третіх осіб також підтверджується листом підприємства "AGE TRADING FZC" №17-556, яким повідомлено про неможливість надати договорів (контрактів), рахунків, платіжних доручень та інших фінансових документів по відносинам між "AGE TRADING FZC" та "Ashapura Minechem Limited" (Індія), а також договорів з третіми особами, оскільки така інформація є конфіденційною та може негативно вплинути на не лише на інтереси "AGE TRADING FZC", а і "Ashapura Minechem Limited".

Крім того, як зазначив під час судового розгляду представник позивача, умови чартеру відповідно до пункту 3 додатку №2 від 29.05.2013 року до контракту № 1832 від 29.05.2013 року підприємством отримано не було.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність відповідачем під час судового розгляду наявності підстав, які б унеможливили застосування методу визначення митної вартості товарів, який був визначений декларантом, а саме зі ціною договору.

Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності відмови митного органу у визнанні задекларованої позивачем за основним методом митної вартості товару та визначенні митної вартості за резервним методом, та як наслідок обґрунтованості заявлених позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування оскаржуваної картки відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при митному оформленні та при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів, що є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 12.11.2013 року по справі №816/5721/13-а відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Полтавської митниці Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.11.2013 р. по справі № 816/5721/13-а за позовом Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" до Полтавська митниця Міндоходів про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товарів - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Бенедик А.П.Судді Бегунц А.О. Калиновський В.А. Повний текст ухвали виготовлений 27.01.2014 р.