ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 січня 2014 р. Справа № 524/9394/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Бенедик А.П.
Суддів: Бегунца А.О. , Калиновського В.А.
розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької міської ради Полтавської області на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18.11.2013р. по справі № 524/9394/13-а
за позовом Кременчуцького міжрайонного екологічного прокурора Дніпровської екологічної прокуратури
до Кременчуцької міської ради Полтавської області
про скасування рішення,
ВСТАНОВИЛА:
Кременчуцький міжрайонний екологічний прокурор Дніпровської екологічної прокуратури звернувся до суду із адміністративним позовом до Кременчуцької міської ради Полтавської області, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Кременчуцької міської ради від 25.01.2011 року, яким внесено зміни до генерального плану міста Кременчука шляхом зміни функціонального призначення земельної ділянки по вул. Богдана Хмельницького, навпроти загальноосвітньої школи №2 з ландшафтно-рекреаційної зони загальноміського значення Р-1 на зону розміщення одноквартирної котеджної (садибної) забудови Ж-5 для розміщення групи індивідуальних житлових будинків.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що оскаржуване рішення було прийняте відповідачем з порушенням встановленого діючим законодавством порядку щодо внесення змін до генерального плану міста, зокрема, без проведення обов'язкової експертизи містобудівної діяльності та без отримання відповідних погоджень і обґрунтувань органів державного санітарно-епідемічного нагляду, обласної державної адміністрації.
Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18.11.2013 року адміністративний позов було задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення третьої сесії Кременчуцької міської ради шостого скликання від 25.01.2011 року «Про внесення змін до рішення міської ради від 25.12.2007 року «Про затвердження генерального плану міста Кременчука», яким внесено зміни до генерального плану міста Кременчука шляхом зміни функціонального призначення земельної ділянки по вул. Б.Хмельницького, навпроти загальноосвітньої школи № 2 з ландшафтно-рекреаційної зони загальноміського значення Р-1 на зону розміщення одноквартирної котеджної (садибної) забудови Ж-5 для розміщення групи індивідуальних житлових будинків.
Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18.11.2013 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Вказує, що звертаючись до суду із даним позовом, прокурором не було надано жодних доказів на підтвердження того, що оскаржуваним рішенням порушено інтереси держави та не зазначено, в чому полягають вказані порушення. Крім того, оскільки оскаржуване рішення було прийнято 25.12.2007 року, а із адміністративним позовом прокурор звернувся лише 2011 року, то останнім було пропущено встановлений Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) шестимісячний строк звернення до суду.
Кременчуцьким міжрайонним екологічним прокурором Дніпровської екологічної прокуратури надано письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представники сторін у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення рекомендованого поштового відправлення.
У відповідності до положень п.2 ч. 1 ст. 197 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що 25.12.2007 року Кременчуцькою міською радою затверджено генеральний план міста Кременчука.
25.01.2011 року Кременчуцькою міською радою було прийнято рішення «Про внесення змін до рішення міської ради від 25.12.2007 року «Про затвердження генерального плану міста Кременчука», яким було внесено зміни до генерального плану міста шляхом зміни функціонального призначення земельної ділянки по вул. Б.Хмельницького, навпроти загальноосвітньої школи № 2 з ландшафтно-рекреаційної зони загальноміського значення Р-1 на зону розміщення одноквартирної котеджної (садибної) забудови Ж-5 для розміщення групи індивідуальних житлових будинків.
На виконання завдання Дніпровської екологічної прокуратури, Кременчуцькою міжрайонною екологічною прокуратурою вивчено стан додержання вимог земельного та містобудівного законодавства органами державної влади та місцевого самоврядування, за наслідками якої встановлено порушення Кременчуцькою міською радою Полтавської області при розпорядженні землями вимог діючого законодавства, а саме: ст.ст. 20, 51, 52, 58, 59, 118 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) та Державних будівельних норм ДБН Б.1-3-97 «Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження генеральних планів міських населених пунктів», які затверджені наказом Держбуду України вiд 25.09.97 р. № 164.
Зокрема встановлено, що рішення третьої сесії Кременчуцької міської ради шостого скликання від 25.01.2011 року «Про внесення змін до рішення міської ради від 25.12.2007 року «Про затвердження генерального плану міста Кременчука» було прийнято відповідачем з порушенням встановленого діючим законодавством порядку щодо внесення змін до генерального плану міста, а саме, без проведення обов'язкової експертизи містобудівної діяльності та без отримання відповідних погоджень і обґрунтувань органів державного, санітарно-епідемічного нагляду, обласної державної адміністрації.
У зв'язку з виявленими під час її проведення порушеннями закону та на підставі ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", 12.08.2013 року Кременчуцькою міжрайонною екологічною прокуратурою Дніпровської екологічної прокуратури внесено подання голові Кременчуцької міської ради Полтавської області про скасування вищезазначеного рішення.
02.10.2013 року на адресу прокуратури надійшов лист від 30.09.2013 року за №01-37/4412, за підписом заступника міського голови, яким було повідомлено, що проект рішення «Про розгляд подання в.о. Кременчуцького міжрайонного екологічного прокурора про скасування рішення III сесії Кременчуцької міської ради VI скликання від 25.01.2011 «Про внесення змін до рішення міської ради від 25.12.2007 року «Про затвердження генерального плану міста Кременчука» був підготовлений та винесений на розгляд XXXV сесії Кременчуцької міської ради VI скликання від 29.08.2013р. додатковим питаннями При затвердженні порядку денного під час засідання XXXV сесії Кременчуцької міської ради VI скликання від 29.08.2013р. вищезазначене питання не набрало достатньої кількості голосів, у зв'язку з чим не було включене до порядку денного. 24.09.2013 року на пленарному засіданні XXXVI сесії Кременчуцької міської ради VI скликання при повторному розгляді питання «Про розгляд подання в.о. Кременчуцького міжрайонного екологічного прокурора про скасування рішення III сесії Кременчуцької міської ради VI скликання від 25.01.2011 «Про внесення змін до рішення міської ради від 25.12.2007 року «Про затвердження генерального плану міста Кременчука» проект рішення не набрав необхідної кількості голосів.
Враховуючи, що відповідачем не було задоволено подання про скасування спірного рішення, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої виходив з того, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки було прийнято з порушенням встановленого діючим законодавством порядку щодо внесення змін до генерального плану міста, зокрема без проведення обов'язкової експертизи містобудівної діяльності та без отримання відповідних погоджень і обґрунтувань органів державного, санітарно-епідемічного нагляду, обласної державної адміністрації. Також, суд дійшов висновку, що вказаний спір підлягає розгляду місцевим загальним судом, як адміністративним.
Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Згідно ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу.
У відповідності до положень ст. 12 Земельного Кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Згідно п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.
Відповідно до ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради.
Колегія суддів зазначає, що на час прийняття відповідачем спірного рішення, правові та організаційні основи планування, забудови та іншого використання територій і спрямований на забезпечення сталого розвитку населених пунктів з урахуванням громадських і приватних інтересів були визначені положеннями Закону України «Про планування і забудову територій».
Так, відповідно до положень ст. 3 вищенаведеного Закону (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань забудови та іншого використання територій, вибору, вилучення (викупу) і надання земельних ділянок для містобудівних потреб приймаються в межах, визначених законом відповідно до містобудівної документації за погодженням із спеціально уповноваженими органами з питань містобудування та архітектури. Проведення експертизи містобудівної і проектної документації здійснюється в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст. 10 Закону України «Про планування і забудову територій» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), планування територій на місцевому рівні забезпечується зокрема відповідними місцевими радами та їх виконавчими органами, відповідно до їх повноважень, визначених законом, і полягає у розробленні та затвердженні генеральних планів населених пунктів, схем планування територій на місцевому рівні та іншої містобудівної документації, регулюванні використання їх територій, ухваленні та реалізації відповідних рішень про дотримання містобудівної документації. Розроблення, погодження та експертиза містобудівної документації провадяться згідно з встановленими державними стандартами, нормами та правилами в порядку, визначеному законодавством. Зміни до містобудівної документації вносяться рішенням ради, яка затвердила містобудівну документацію, після погодження з відповідним спеціально уповноваженим органом з питань містобудування та архітектури.
Як було встановлено під час розгляду справи та не заперечувалось відповідачем, згідно генерального плану міста Кременчука від 25.12.2007 року, земельна ділянка за адресою: вул. Б.Хмельницького (навпроти загальноосвітньої школи № 2) визначена як зона зелених насаджень загального користування.
Згідно ст. 51 Земельного кодексу України до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.
Колегія суддів зазначає, що порядок розроблення, коригування, погодження і затвердження містобудівної документації з планування території міських населених пунктів, закріплений розділом 5 державних будівельних норм ДБН Б.1-3-97 «Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження генеральних планів міських населених пунктів».
У відповідності до п.п. 5.1-5.2 ДБН Б.1-3-97 «Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження генеральних планів міських населених пунктів» встановлено, що органiзацiя розробки, внесення змін, коригування, погодження та затвердження мiстобудiвної документацiї з планування територiї міського населеного пункту здiйснюється виконавчими органами селищних i мiських рад.
Необхiднiсть розробки, внесення змін генерального плану або коригування його окремих роздiлiв, іншої вказаної мiстобудiвної документації з планування території населеного пункту обґрунтовується вiдповiдними органами містобудування i архітектури, органами державного санiтарно-епiдемiчного нагляду, іншими органами державного нагляду згідно з компетенцією.
В свою чергу, як вбачається з наявних в матеріалах справи листів Полтавського обласного управління водних ресурсів № 01-2/858 від 26.06.2013 р., Полтавського регіонального управління водних ресурсів № 02-385 від 26.06.2013 р., Управління містобудування та архітектури Полтавської обласної державної адміністрації № 675/01-12 від 26.06.2013 р., внесення змін генерального плану міста Кременчука було проведено відповідачем без відповідного обґрунтування органами державного нагляду (а.с.29-31).
Крім того, колегія суддів зауважує, на час прийняття спірного рішення, механізм та строки проведення державної експертизи містобудівної документації були визначені Порядком проведення державної експертизи містобудівної документації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 року № 522 (далі - Порядок).
Відповідно до п. 2 вищенаведеного Порядку, експертизі підлягають усі види містобудівної документації (Генеральна схема планування території України, схеми планування територій, генеральні плани населених пунктів, детальні плани територій, проекти забудови територій, містобудівні обґрунтування) незалежно від замовника та джерел фінансування.
Експертизі підлягають усі зміни, що вносяться до містобудівної документації, у тому числі ті, що вносяться за результатами громадського обговорення.
Пункт 4 Порядку встановлено, що Рада міністрів Автономної Республіки Крим та обласні держадміністрації забезпечують проведення експертизи схем планування територій районів, генеральних планів населених пунктів, детальних планів територій, проектів забудови територій, містобудівних обґрунтувань, крім зазначених у пункті 3 цього Порядку.
У процесі проведення експертизи визначається відповідність змісту містобудівної документації законодавству, державним стандартам, нормам і правилам, рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань планування і забудови територій, соціального та економічного розвитку, раціонального використання земель та природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища, санітарного та епідемічного благополуччя населення, пожежної та техногенної безпеки, цивільного захисту населення і територій, збереження культурної спадщини, соціальним стандартам життєдіяльності населення, а також вимогам завдань з розроблення містобудівної документації (п. 6 Порядку).
У відповідності до п. 10 Порядку, за результатами проведеної експертизи проект містобудівної документації може бути рекомендований до затвердження, разом з обґрунтуванням повернутий замовникові для доопрацювання або відхилений у зв'язку з неможливістю його реалізації.
Окрім того, згідно п.5.13 ДБН Б.1-3-97 «Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження генеральних планів міських населених пунктів» виконавчий орган місцевої ради, серед іншого, приймає рішення про подання документації на затвердження міської ради та рішення про внесення змін до генерального плану за висновками обласної державної адміністрації чи експертизи.
Як було встановлено під час проведеної перевірки, відповідачем внесення змін до генерального плану міста Кременчука здійснювалось без дотримання процедури обов'язкової експертизи.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення від 25.01.2011 року, яким внесено зміни до генерального плану міста Кременчука шляхом зміни функціонального призначення земельної ділянки по вул. Б.Хмельницького (навпроти загальноосвітньої школи №2) з ландшафтно-рекреаційної зони загальноміського значення Р-1 на зону розміщення одноквартирної котеджної (садибної) забудови Ж-5 для розміщення групи індивідуальних житлових будинків, було прийнято відповідачем з порушення вимог діючого законодавства, а саме: п. 2, 4 Постанови КМУ № 522 від 20.05.2009 р. «Про затвердження порядку проведення державної експертизи містобудівної документації» (щодо обов'язку проведення експертизи містобудівної документації) та п.п. 5.2, 5.13 ДБН Б.1-3-97 «Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження генеральних планів міських населених пунктів» (щодо надання погоджень і обґрунтувань органів державного, санітарно-епідемічного нагляду, обласної державної адміністрації).
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про прокуратуру" прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.
Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України "Про прокуратуру" систему органів прокуратури становлять: Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайонні, районні в містах. У разі необхідності Генеральний прокурор України може створювати спеціалізовані прокуратури на правах обласних, міських, районних та міжрайонних прокуратур.
Частиною 1 ст. 8 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що законні вимоги прокурора є обов'язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян і виконуються невідкладно або у передбачені законом чи визначені прокурором строки.
У відповідності до ч. 3 ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право: 1) вносити подання; 2) у встановленому законом порядку ініціювати притягнення особи до дисциплінарної, адміністративної відповідальності, складати протокол про адміністративне правопорушення та починати досудове розслідування; 3) звертатися до суду в передбачених законом випадках.
Згідно ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" подання - це акт реагування прокурора на виявлені порушення закону з вимогою (вимогами) щодо: 1) усунення порушень закону, причин та умов, що їм сприяли; 2) притягнення осіб до передбаченої законом відповідальності; 3) відшкодування шкоди; 4) скасування нормативно-правового акта, окремих його частин або приведення його у відповідність із законом; 5) припинення незаконних дій чи бездіяльності посадових і службових осіб.
Подання може бути внесено Прем'єр-міністру України, Кабінету Міністрів України, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, міністерствам та іншим центральним і місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, військовим частинам, громадським об'єднанням, органам державного нагляду (контролю), посадовим і службовим особам цих органів, підприємствам, установам та організаціям незалежно від форм власності, підпорядкованості чи приналежності, фізичним особам - підприємцям.
Відповідний прокурор має бути повідомлений про результати розгляду подання та вжиті заходи у визначений ним строк, що обчислюється з дня отримання подання та не може бути меншим 10 днів.
Колегіальний орган, якому внесено подання, повідомляє про день його розгляду прокурору, який вправі особисто взяти участь у засіданні цього органу.
У разі відхилення подання в цілому чи частково або неповідомлення прокурора про результати розгляду подання, а також якщо подання не вносилося, прокурор може звернутися до суду щодо: 1) визнання незаконним нормативно-правового акта відповідного органу повністю чи в окремій його частині; 2) визнання протиправним рішення чи окремих його положень і щодо скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень; 3) визнання протиправними дій чи бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії або утриматися від вчинення певних дій.
Як було встановлено під час розгляду справи, за наслідками виявлених прокуратурою за наслідком проведеної перевірки порушень відповідачем вимог діючого законодавства, 12.08.2013 року в.о. Кременчуцького міжрайонного екологічного прокурора внесено подання голові Кременчуцької міської ради Полтавської області про скасування оскаржуваного рішення.
Враховуючи, що за наслідками розгляду подання, оскаржуване рішення скасовано не було, колегія суддів дійшла висновку про наявність у прокурора встановлених законом підстав для звернення до суду із даним позовом, в зв'язку з чим, твердження апелянта про недоведеність факту порушення спірним рішенням інтересів держави є необґрунтованим.
З приводу посилання відповідача на пропуск прокурором встановленого законом строку звернення до суду, колегія суддів зазначає наступне.
Правовідносини з приводу строків звернення до адміністративного суду унормовані ст. 99 КАС України.
Так, відповідно до вимог ч. 1, 3 вищенаведеної статті Кодексу встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Виходячи із положень вищенаведеної правової норми, колегія суддів дійшла висновку, що в окремих випадках строк звернення до суду може встановлюватися спеціальними законами.
Так, згідно із положеннями ч.ч. 5, 6 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», закріплено, що у разі відхилення подання в цілому чи частково прокурор може звернутися до суду щодо: визнання протиправним рішення чи окремих його положень і щодо скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень. Для звернення прокурора з позовом до суду встановлюється 15-денний строк, що обчислюється з дня одержання повідомлення про відхилення подання.
Як було встановлено під час розгляду справи, лист Кременчуцької міської ради від 30.09.2013 року за №01-37/4412 про наслідки розгляду подання, надійшов на адресу прокуратури 02.10.2013 року.
В свою чергу, із адміністративним позовом прокурор звернувся 16.10.2013 року, що підтверджується штампом поштового відділення на конверті (а.с. 18), тобто в межах встановленого законодавством 15-денного строку.
Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.
Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятого рішення.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Колегія суддів вважає, що дії відповідача, пов'язані з прийняттям оскаржуваного рішення, не кореспондуються з приписами ч.2 ст. 19 Конституції України.
Враховуючи наведене та приймаючи до уваги, що оскаржуване рішення було прийнято відповідачем за межами законодавчо передбаченої процедури, колегія суддів дійшла висновку про те, що воно є незаконним та необґрунтованим.
Разом з тим, надійшовши вірного висновку щодо незаконності оскаржуваного рішення, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку, що вказаний спір підлягає розгляду місцевим загальним судом, як адміністративним, виходячи з наступного.
Пунктом 9 розділу XV Перехідних положень Конституції України передбачено, що прокуратура продовжує виконувати відповідно до чинних законів функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів до введення в дію законів, що регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів.
Згідно ч. 2 ст. 50 КАС України позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень.
Відповідно до п.7 ч. 1 ст. 3 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Положеннями п.1 ч. 1 ст. 18 КАС України передбачено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам.
В свою чергу, згідно п. 1 ч. 2 ст. 18 КАС України встановлено, що окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи однією зі сторін в яких є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська, Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ щодо їх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.
Із системного аналізу вищезазначених положень Кодексу вбачається, що з урахуванням суб'єктного критерію місцевим загальним судам як адміністративним підсудні справи, в яких однією зі сторін є орган чи посадова особа органу місцевого самоврядування. Однак, коли іншою стороною у справі є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, то така справа підсудна окружному адміністративному суду.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, відповідачем по справі є Кременчуцька міська рада, яка є органом місцевого самоврядування.
Проте, позивачем в даній справі є Кременчуцький міжрайонний екологічний прокурор Дніпровської екологічної прокуратури, що являється посадовою особою органу державної влади.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 14.09.2012 року №11 зазначено, що для визначення предметної підсудності справ за позовами прокурора важливо встановити статус прокурора у справі - позивач чи представник.
У разі коли прокурор є позивачем у справі, то такі справи відповідно до ч. 2 ст.18 КАС України підсудні окружним адміністративним судам, оскільки позивачем у справі є посадова особа органу державної влади.
У разі коли прокурор звернувся до суду як представник, то предметну підсудність таких справ необхідно визначати з урахуванням статусу особи, яку він представляє.
Колегія суддів зазначає, що звертаючись до суду з вимогами, передбаченими положеннями ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор діє як посадова особа органу державної влади. З огляду на зазначене такі справи, незалежно від статусу відповідача, предметно підсудні окружним адміністративним судам.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що вказаний спір підлягає розгляду місцевим загальним судом, як адміністративним, є помилковим.
Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, за насідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, серед іншого, розгляд і вирішення справи неповноважним судом.
Враховуючи наведене та беручі до уваги, що за наслідками розгляду справи, суд першої інстанції хоч і дійшов до правомірного висновку про незаконність оскаржуваного рішення відповідача, проте, в порушення вимог процесуального законодавства, розглянув справу, яка предметно підсудна іншому суду, що є безумовною підставою для скасування судового рішення.
З урахуванням встановлених обставин у справі та допущених судом першої інстанції порушень норм процесуального права, колегія суддів вважає, що постанова Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18.11.2013 року по справі №524/9394/13-а не відповідає вимогам ст.159 КАС України, а тому відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 198, ч.2 ст. 205 КАС України підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202, ч. 2 ст. 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Кременчуцької міської ради Полтавської області - задовольнити частково.
Постанову Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 18.11.2013 р. по справі № 524/9394/13-а - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Кременчуцького міжрайонного екологічного прокурора Дніпровської екологічної прокуратури до Кременчуцької міської ради Полтавської області про скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення третьої сесії Кременчуцької міської ради Полтавської області шостого скликання від 25.01.2011 року «Про внесення змін до рішення міської ради від 25.12.2007 року «Про затвердження генерального плану міста Кременчука» в частині внесення змін до генерального плану міста Кременчука шляхом зміни функціонального призначення земельної ділянки по вул. Богдана Хмельницького, навпроти загальноосвітньої школи № 2 з ландшафтно-рекреаційної зони загальноміського значення Р-1 на зону розміщення одноквартирної котеджної (садибної) забудови Ж-5 для розміщення групи індивідуальних житлових будинків.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя Бенедик А.П.Судді Бегунц А.О. Калиновський В.А.
Судове рішення № 36849013, Харківський апеляційний адміністративний суд було прийнято 20.01.2014. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 524/9394/13-а. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: