Постанова № 36847872, 21.01.2014, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2014 р. 09 год.57 хв.Справа № 821/2677/13-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Рябчич А.М.,

за участю представників:

позивача - Ліби А.І.,

відповідача - Мірошниченка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Лікос" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

встановив:

Приватне підприємство "Лікос" (далі - позивач, ПП "Лікос") звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ), у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 22.03.2013 року -

- № 0002052200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 942136,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 235534,00 грн.;

- №0002062200 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за 9 міс. 2010 року у сумі 21492,00 грн.;

- № 0002072200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 1209666,75 грн. та за штрафними санкціями у сумі 302416,69 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що висновки відповідача щодо безтоварності угод з постачальником ТОВ "НВК "Зембуд-Сервіс" не відповідають вимогам діючого законодавства, оскільки до перевірки було надано первинні документи бухгалтерського обліку щодо спірних господарських операцій, які підтверджують реальність їх здійснення. Позивач окремо вказує на необґрунтованість доводу відповідача, як на підставу безтоварності угоди, про відсутність у перевізних документах Укрзалізниці в якості відправника товару контрагента ТОВ "НВК "Зембуд-Сервіс", оскільки, на думку позивача, за договором поставки відправником можу бути будь-який інший контрагент, а не лише безпосередній постачальник за договором.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач надав заперечення проти позовних вимог, в яких зазначив, що в ході документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Лікос" було встановлено відсутність фактичної поставки нафтопродуктів (дизельного пального) від ТОВ "НВК "Зембуд-Сервіс" на загальну суму 4985477,88 грн., ПДВ 994533,95 грн., внаслідок не визначення у наданих до перевірки транспортних документах в якості постачальника ТОВ "НВК "Зембуд-Сервіс". Відповідач вказує, що наявність у транспортних документах інших власників та постачальників товару на адресу позивача унеможливлює визнати постачальником товару ТОВ "НВК "Зембуд-Сервіс", а тому оформлені вказаним контрагентом первинні документи не можуть слугувати підставою для формування спірних показників звітності у деклараціях з податку на прибуток та ПДВ.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що Приватне підприємство "Лікос" зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Херсонської міської ради 22.10.1999 року, перебуває на обліку платників податків з 26.10.1999 року за №2297 та зареєстрований платником податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 22.02.2013 року по 28.02.2013 року відповідно до пп. 20.1.1 пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п.78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України податковим ревізором-інспектором проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПП "Лікос" з питання підтвердження господарських відносин з ТОВ "НКВ "Зембуд-Сервіс" за липень, серпень 2010 року, за результатами якої складено акт від 06.03.2013 року № 1518/22.1/30571017 (далі - акт перевірки).

Висновками даного акту перевірки є порушення:

- пп. 5.2.1 п. 5.2, пп.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997 року " Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування за 3 квартали 2010 року в сумі 146811,00 грн. та занижено податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету за 3 квартали 2010 року в сумі 1 209 666,75 грн.;

- пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997 року "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 942136,00 грн., в тому числі за липень 2010 року в сумі 415050,00 грн., за серпень 2010 року в сумі 472595,00 грн., за вересень 2010 року в сумі 54491,00 грн. та завищено від'ємне значення по ряд. 26 декларації за вересень 2010 року в сумі 21 492,00 грн.

На підставі вказаних висновків податковим органом були прийняті податкові повідомлення - рішення від 22.03.2013 року №0002052200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1177670,00 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 942136,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 235534,00 грн.; №0002062200 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за 9 міс. 2010 року у сумі 21492,00 грн.; №0002072200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток всього на загальну суму 1512083,44 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 1209666,75 грн. та за штрафними санкціями у сумі 302416,69 грн.

Оцінюючи правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, суд виходить з встановлених в ході розгляду справи фактичних обставин та їх узгодженості з діючими, на момент виникнення спірних правовідносин, положеннями Закону України від 28.12.94 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон України №334/94-ВР), Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон України № 168/97-ВР).

Правила формування валових витрат платниками податку на прибуток підприємств до 01.04.2011 року визначалися вимогами Закону України від 28.12.94 р. №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств".

Отже, згідно з пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України № 334/94-ВР, до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п.5.3. ст.5 вказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Порядок формування податкового кредиту до 01.04.2011 року визначався вимогами Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон України № 168/97-ВР).

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України " Про податок на додану вартість " податковий кредит це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно з п.7.5.1 п.7.5. ст.7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків:

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом наведених норм право платника податку на включення сум здійснених господарських операцій до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту за вчиненими господарськими операціями обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією, іншими подібними документами, перелік яких встановлений податковим законодавством, суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

В ході розгляду справи судом встановлено та не заперечувалось представниками сторін щодо відсутності предмету спору в частині відсутності у позивача будь-яких первинних документів, які стали підставою для формування показників звітності щодо валових витрат та податкового кредиту внаслідок вчинення господарської операції позивача з його контрагентом ТОВ "НКВ " Зембуд-Сервіс " при поставці нафтопродуктів.

Проте, спірність правових позицій сторін полягає у підтвердженні факту поставки дизельного палива на адресу позивача саме його контрагентом ТОВ "НКВ " Зембуд-Сервіс ", оскільки видаткові та податкові накладні оформлені вказаним контрагентом, а згідно перевізних документів відправниками та власниками вказаного товару є інші особи.

Як було зазначено вище, однією із обов'язкових умов, за наявності яких у платника податків виникає право на віднесення сум господарських операцій до валових витрат та сум ПДВ до податкового кредиту, сплачених за поставку товарів, є фактичність придбання такого товару, що виходячи зі змісту ст. 9 Закону України"Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ", підтверджується, в першу чергу, відповідними первинними документами.

Так, згідно акту перевірки (стор. 3) та наданих до матеріалів справи документів судом встановлено, що 07 липня 2010 року між ПП "Лікос" (за договором - покупець) та ТОВ "НВК "Зембуд - Сервіс" (за договором - постачальник) було укладено договір поставки нафтопродуктів № 14, згідно умов якого постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти у кількості, за номенклатурою, цінами та строками поставки згідно умовам даного договору та додатків до нього, які є невід'ємною частиною даного договору.

При цьому, додатками № 1 від 07.07.2010 року, № 2 від 08.07.2010 року, № 3 від 15.07.2010 року, № 5 від 16.07.2010 року, № 6 від 21.07.2010 року, № 8 від 29.07.2010 року, № 9 від 29.07.2010 року, № 10 від 13.08.2010 року, № 11 від 13.08.2010 року до договору поставки визначено найменування, кількість та ціна товару, що поставляється, а також умови поставки, а саме: "постачальник здійснює відвантаження товару на умовах СРТ, згідно заявок, отриманих від покупця".

Згідно вищевказаних договірних документів, ТОВ "НВК "Зембуд - Сервіс" оформлено на адресу позивача протягом липня, серпня 2010 року поставку дизельного палива на загальну суму 4985477,88 грн., ПДВ 994533,95 грн., що підтверджується податковими та видатковими накладними, перелік яких наведений на стор. 4 акту перевірки, а також актами приймання - передачі, копії яких залучені до матеріалів справи.

Транспортування товару здійснювалось залізничним транспортом, що підтверджується наданими до матеріалів справи відповідними накладними на відправлення товару залізничним транспортом.

Як зазначає в акті перевірки податковий ревізор - інспектор, у наданих транспортних документах невизначено, що постачальник та відправник товару на адресу ПП "Лікос" є ТОВ "НВК "Зембуд-Сервіс", при цьому у транспортних документах вказано, що товар є власністю ТОВ "ТНК-ВР Коммерс", відправник товару - ЗАТ "Линник", а платник - ТОВ "Итек Транс".

Внаслідок дослідження перевізних документів судом встановлено, зокрема, що -

- перевезення дизельного палива на адресу позивача у кількості 26,501 тн. оформлено ТТН від 09.07.2010 р. за №К-0000218, згідно якої вантажоотримувачем та платником є ТОВ "НВК "Зембуд-Сервіс", відправником є ЗАТ "РУР Груп С.А.", прийняв водій ПП «Лікос»;

- перевезення дизельного палива на адресу позивача у кількості 112,589 тн. оформлено накладною Укрзалізниці на маршрут або групу вагонів 52347829 від 10.07.2010 р., згідно якої відправник та платник ЗАО «Линик», у розділі «заяви і відмітки відправника» вказано, що товар-власність ТОВ «ТНК ВР Коммерс»;

- перевезення дизельного палива на адресу позивача у кількості 109,600 тн. оформлено накладною Укрзалізниці №44921003, №44921004 від 18.07.2010 р., згідно якої відправник та платник ЗАТ «Торговий дім Укртатнафта»;

- перевезення дизельного палива на адресу позивача у кількості 123,750 тн. оформлено накладною Укрзалізниці №52692380 від 24.07.2010 р., згідно якої відправник та платник ЗАО «Линик», у розділі «заяви і відмітки відправника» вказано, що товар-власність ТОВ «ТНК ВР Коммерс»;

- перевезення дизельного палива на адресу позивача у кількості 57,547 тн. оформлено накладною Укрзалізниці №43035713 від 29.07.2010 р., згідно якої відправник та платник ДНМ-2, у розділі «заяви і відмітки відправника» вказано "подъездной путь ЧП "Ликос";

- перевезення дизельного палива на адресу позивача у кількості 113,175 тн. оформлено накладною Укрзалізниці на маршрут або групу вагонів 46566328 від 30.07.2010 р., згідно якої відправник - Феодосійське ПОНП, а платник ТОВ "ХК "Укрхімпром", у розділі «заяви і відмітки відправника» вказано, що товар прибув водним транспортом з Російської Федерації;

- перевезення дизельного палива на адресу позивача у кількості 108800,00 тн. оформлено накладною Укрзалізниці на маршрут або групу вагонів 33524713 від 30.07.2010 р., згідно якої відправник та платник ПП "Лекс Транс";

- перевезення дизельного палива на адресу позивача у кількості 57,435 тн. оформлено накладною Укрзалізниці №43037190 від 13.08.2010 р., згідно якої відправник та платник ДНМ-2, у розділі «заяви і відмітки відправника» вказано "подъездной путь ЧП "Ликос";

- перевезення дизельного палива на адресу позивача у кількості 57,465 тн. оформлено накладною Укрзалізниці №46566518 від 13.08.2010 р., згідно якої відправник - Феодосійське ПОНП, а платник - ТОВ "ХК "Укрхимпром", у розділі «заяви і відмітки відправника» вказано, що товар прибув водним транспортом з Російської Федерації.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України.

Так, ухвалою суду від 13 грудня 2013 року було зобов'язано ПП "Лікос" надати суду пояснення з документальним підтвердженням щодо наявності в транспортних документах в якості відправника, зокрема ЗАТ "Линик", платника ТОВ "Итек Транс" та їх залучення до виконання зобов'язань за договором між позивачем та ТОВ "НВК Зембуд - Сервіс".

На виконання вказаної ухвали суду позивач надав письмові пояснення, згідно яким вказав, що згідно договору поставки № 14 від 07.07.10 р. ТОВ "НВК "Зембуд-Сервіс" відвантажив нафтопродукти у цистернах на ст. Херсон, які приймались позивачем згідно договору з ДП « Одеська залізниця», в подальшому дизельне паливо було передано на зберігання ПФ «Астрал», яке забезпечувало приймання, зберігання та видачу нафтопродуктів згідно договору № 34 від 01.08.2009 року.

Крім того, на підтвердження товарності господарської операції позивачем до матеріалів справи надані журнали проводок з контрагентом ТОВ "НВК "Зембуд-Сервіс", журнали-ордери та відомості по рахунку 6311, акти звірки, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, договір про організацію перевезень і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги та додаткові угоди, довідка про особовий код вантажовідправника та вантажоодержувача для оформлення перевезень, відомості плати за користування вагонами, накопичувальна картка, сертифікат відповідності, договір на пред'явлення послуг по відповідальному зберіганню нафтопродуктів, рахунки та акти виконаних робіт щодо приймання, зберігання та відпуску дизельного пального ПФ "Астрал" та податкові накладні, банківські виписки щодо здійснення розрахунків, видаткові та податкові накладні щодо подальшої реалізації товару, а також договори поставки нафотопродуктів, видаткові накладні та акти приймання - передачі щодо поставки товару від контрагентів ТОВ "Контакт-К", ТОВ "Импеко", ТОВ "Рондекс 2000", ТОВ "Востокнефтетрейд", ТОВ "Ойл Трейдінг", ЗАТ "РУР Груп С.А.", ПП "Компанія смерека" до контрагента ТОВ "НВК "Зембуд-Сервіс" тощо.

Проте, суд відмічає, що вищевказаними документами позивач не спростував довід податкового органу щодо отримання ним спірного дизельного палива саме від ТОВ "НВК "Зембуд-Сервіс", як це передбачено умовами договору та підписаними до нього додатковими угодами.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем в ході розгляду справи не доведено фактичне виконання господарської операції безпосередньо сторонами за договором поставки, зокрема, здійснення поставки нафтопродуктів ТОВ "НВК "Зембуд-Сервіс", оскільки наданими до матеріалів справи документами підтверджується отримання спірних нафтопродуктів від інших контрагентів.

Суд відмічає, що згідно ч. 6 ст. 267 Господарського кодексу України договором може бути передбачено відвантаження товарів вантажовідправником (виготовлювачем), що не є постачальником, та одержання товарів вантажоодержувачем, що не є покупцем, а також оплата товарів платником, що не є покупцем.

Проте суд вказує, що позивач в ході розгляду справи не надав на вимогу суду будь-яких доказів, з яких можна було б встановити причетність відправників дизельного палива до виконання договору поставки нафтопродуктів, укладеного між позивачем та ТОВ "НВК "Зембуд-Сервіс", що дає підставу суду вважати про їх відсутність у позивача.

Отже, суд вважає, що внаслідок відсутності доказів виконання господарської операції контрагентом ТОВ "НВК "Зембуд-Сервіс" первинні документи та податкові накладні не можуть бути підставою для формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за наслідками господарської операції з контрагентом ТОВ "НВК "Зембуд-Сервіс", навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних первинних документів (у т.ч. податкових накладних) та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товару з ПДВ, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з фактичним виконанням господарської операції контрагентом за договором поставки.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податковим органом правомірно зменшено позивачу валові витрати на 4 985 478,00 грн. та податковий кредит на суму ПДВ 963 628,00 грн. по безтоварним господарським операціям з ТОВ "НВК "Зембуд-Сервіс" та відповідно донараховано податку на прибуток у сумі 1209666,75 грн., податку на додану вартість у сумі 942136,00 грн. та зменшено розмір від'ємного значення ПДВ на 21492,00 грн. згідно оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Враховуючи, що податковим органом правомірно визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем по податку на додану вартість та податку на прибуток, то суд приходить до висновку про правомірне застосування до позивача відповідно до норм податкового законодавства штрафних санкцій у розмірі 25% від суми основного платежу згідно оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення відповідача прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Із врахуванням встановлених обставин, суд вважає, що податкові повідомлення - рішення від 22.03.2013 року №0002052200, №0002062200, №0002072200 відповідають вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, а позовні вимоги позивача щодо визнання протиправними та скасування вказаних податкових повідомлень - рішень є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України у разі ухвалення судового рішення на користь сторони, яка є суб'єктом владних повноважень, сплачений судовий збір позивачу не повертається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 71, 94, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

У задоволені адміністративного позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 27 січня 2014 р.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 8.3.1