Постанова № 36847855, 24.01.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2014 року № 813/7529/13-а

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Сидор Н.Т.,

за участі секретаря судових засідань Цар Х.М.,

представника позивача Балуцького Р.М.,

представника відповідача Задорожнього І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Малого приватного підприємства Фірма «Центуріон» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.09.2013 року №0002002210/4701 та від 27.09.2013 року №0002012210/4702,

в с т а н о в и в :

Мале приватне підприємство Фірма «Центуріон» (далі - МПП «Фірма «Центуріон») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.09.2013 року №0002002210/4701 та від 27.09.2013 року №0002012210/4702.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувані рішення прийнято на підставі висновків акта перевірки від 18.09.2013 року про безтоварність та фіктивність господарських операцій з постачальниками товарів (робіт, послуг) ТОВ «Арс трейд» та ТОВ «Ейс констракшн менеджмент». Позивач з такими висновками не погоджується, вважає їх необґрунтованими і безпідставними, оскільки ґрунтуються вони виключно на результатах податкових перевірок його контрагентів. Посилаються на те, що відповідач не надав належної правової оцінки документам, які підтверджують факт реального здійснення господарських операцій позивача з названими вище контрагентами, а також доказам, які свідчать про наступне використання отриманих від них товарів у господарській діяльності МПП «Фірма «Центуріон». Вказують, що такі документи є первинними у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та є підставою для віднесення вартості ТМЦ до складу валових витрат та податкового кредиту. Долучені до матеріалів справи документи, на думку позивача, повністю спростовують висновки відповідача про фіктивність господарських операцій, а тому прийняті на основі таких висновків податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню. Вважає, що податковим органом при винесенні оспорюваного податкового повідомлення-рішення неправомірно покладено на позивача вину за господарську діяльність, подання та формування звітності його контрагентами.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив з підстав наведених у письмових запереченнях. Покликається на те, що проведеною перевіркою встановлено, що позивачем завищено валові витрати, що враховуються при обчислені об'єкта оподаткування по господарських операціях з контрагентами та в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства, а також завищено податковий кредит з податку на додану вартість за рахунок проведення безтоварних операцій. В ході проведення перевірки використано акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 17.05.2013 року №1699/22./36757122 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Ейс констракшн менеджмент» (код ЄДРПОУ 36757122) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 01.07.2011 року по 31.03.2013 року, а також акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 17.05.2013 року №1698/22./35197074 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Арс трейд» (ПН 37451200) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 01.04.2010 року по 31.03.2013 року. Зі змісту актів ДПІ у Печерському районі м. Києва, складених щодо контрагентів позивача, випливає, що у цих підприємств немає необхідних умов для здійснення господарської діяльності щодо купівлі, продажу, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей (надання послуг), оскільки ці підприємства не мають ані транспортних засобів, ані приміщень, ані кваліфікованого персоналу, а також найманих працівників, жодних інших матеріальних ресурсів, виробничих потужностей для здійснення технологічного процесу. Отже, діяльність цих осіб спрямована на безпідставне надання податкової вигоди третім особам та формування показників податкового обліку на основі безтоварних операцій та нікчемних правочинів. З цих підстав контролюючий орган дійшов висновку про відсутність реального виконання господарських операцій між МПП «Фірма «Центуріон» та ТОВ «Арс трейд» і ТОВ «Ейс констракшн менеджмент» у зв'язку з чим прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення, які вважає обґрунтованими і підстав для їх скасування немає, просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області було проведено виїзну позапланову перевірку МПП «Фірма «Центуріон» (ЄДРПОУ 13825736) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Арс трейд» і ТОВ «Ейс констракшн менеджмент» за період з квітень 2011 року по грудень 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої було складено Акт за №532/22-10/13825736 від 18.09.2013 року.

У висновках акта перевірки від 18.09.2013 року Залізничному районі м. Львова зазначила, що перевіркою МПП «Фірма «Центуріон» встановлено порушення:

- пп. 14.1.36, п. 14.1, ст. 14, п. 44.1, п. 44.3 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 60375,0 грн., в т.ч. за 2 квартал 2011 року на суму 20125,0 грн., за 3 квартал 2011 року на суму 20125,0, за 4 квартал 2011 року в сумі 20125 грн.;

- п.198.1 п 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.4 п.200.6 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 52499,97грн., в т.ч. за квітень 2011 року на суму 5833,33 грн., за травень 2011 року на суму 5833,33 грн.,за червень 2011 року на суму 5833,33 грн., за липень 2011 року на суму 5833,33 грн.., за серпень 2011 року на суму 5833,33 грн.., за вересень 2011 року на суму 5833,33 грн.., за жовтень 2011 року на суму 5833,33 грн., за листопад 2011 року на суму 5833,33 грн.,за грудень 2011 року на суму 5833,33 грн.

В акті від 18.09.2013 року ДПІ у Залізничному районі м. Львова зазначила про те, що отримала від ДПІ у Печерському районі м. Києва акти перевірок контрагентів позивача, а саме:

- акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 17.05.2013 року №1698/22./35197074 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Арс трейд» (ПН 37451200) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 01.04.2010 року по 31.03.2013 року;

- акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 17.05.2013 року №1699/22./36757122 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Ейс констракшн менеджмент» (код ЄДРПОУ 36757122) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 01.07.2011 року по 31.03.2013 року.

Суть зазначених вище актів про неможливість проведення зустрічних звірок перевірок зводиться до того, що діяльність контрагентів позивача має ознаки фіктивності, позаяк у ТОВ «АРС Трейд», ТОВ «Ейс контракшен менеджмент» немає матеріально-технічної бази для здійснення господарської діяльності, у них відсутні основні засоби, транспортні засоби, трудові ресурси, наявність яких є необхідною умовою для здійснення операцій щодо поставок товарів (робіт, послуг). Як зазначила ДПІ у Печерському районі м. Києва в своїх актах, провести звірку названих вище контрагентів не вдалося тому, що за зареєстрованим місцезнаходженням таких немає, задекларовані ними показники податкової звітності документально не підтверджено, жодних пояснень з цього приводу отримати не вдалося. В той же час особи, які вказані керівниками вказаних суб'єктів господарювання, не підтвердили факти здійснення цими підприємствами реальної господарської діяльності. Таким чином контролюючий орган дійшов висновку, що фактично жодних поставок ці суб'єкти виконати не могли в силу низки об'єктивних на те причин, а укладені з ними правочини не мали на меті настання правових наслідків.

У зв'язку з тим, що перелічені вище акти ДПІ у Печерському районі м. Києва відображено в системі автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, під час перевірки позивача встановлено розбіжності по податковому кредиту позивача та його контрагентів ТОВ «АРС Трейд», ТОВ «Ейс контракшен менеджмент». Тобто, з тих же підстав ДПІ у Залізничному районі м. Львова зазначила в акті перевірки від 18.09.2013 року про завищення МПП «Центуріон» податкового кредиту по взаєморозрахунках з переліченими контрагентами на суму 52499,97 грн.

За результатами вказаного Акту перевірки ДПІ у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області №532/22-10/13825736 від 18.09.2013 року прийняті податкові повідомлення рішення від 27.09.2013 року №0002002210/4701, яким підприємству збільшено податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 60375,00 грн., та податкове повідомлення-рішення від 27.09.2013 року №0002012210/4702, яким позивачу збільшено податкові зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 52477,97 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 8751,00 грн.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали висновки податкового органу наведені в акті перевірки про відображення позивачем у податковій звітності господарських операцій, які фактично не відбулися з контрагентами ТОВ «Арс трейд» і ТОВ «Ейс констракшн менеджмент».

Щодо господарських правовідносин МПП «Фірма «Центуріон» з ТОВ «Арс трейд» та визначення податку з прибутку та податку на додану вартість за період який перевірявся, то суд зазначає наступне.

Відповідно до відомостей вказаних в акті перевірки ТОВ «АРС Трейд» перебуває на обліку у ДПІ у Печерському районі м. Києві. Також ДПІ встановила, що підприємство немає матеріально-технічної бази для здійснення господарської діяльності, у них відсутні основні засоби, транспортні засоби, трудові ресурси, наявність яких є необхідною умовою для здійснення операцій щодо поставок товарів (робіт, послуг). Як зазначила ДПІ у Печерському районі м. Києва в своїх актах, провести звірку названих вище контрагентів не вдалося тому, що за зареєстрованим місцезнаходженням таких немає, задекларовані ними показники податкової звітності документально не підтверджено.

Судом з матеріалів справи встановлено що між позивачем та ТОВ «АРС Трейд» був укладений договір №14 від 31.03.2013 року, відповідно до умов якого ТОВ «АРС Трейд» (виконавець) приймає на себе зобов'язання по технічному обслуговуванню мережі кабельного телебачення МПП «Фірма «Центуріон», яка знаходиться в межах вулиць: вул. Ю.Липи, вул. П.Панча, пр-т.Чорновола, вул. Варшавська, вул. Плужика, вул. Соснова, вул. Масарика, вул. О.Кошиця, вул. Окуневського, вул. Липинського, вул. Хімічна, вул. Сорочинська, вул. Джерельна, а МПП «Фірма «Центуріон» бере на себе зобов'язання належним чином прийняти та оплатити ці послуги згідно актів здачі-приймання, підписаних та завірених сторонами.

На виконання своїх зобов'язань за договором №14 від 31.03.2013 року ТОВ «АРС Трейд» надав МПП «Фірма «Центуріон» послуги по технічному обслуговуванню мережі кабельного телебачення МПП «Фірма «Центуріон», яка знаходиться в межах вулиць: вул. Ю.Липи, вул. П.Панча, пр-т.Чорновола, вул. Варшавська, вул. Плужика, вул. Соснова, вул. Масарика, вул. О.Кошиця, вул. Окуневського, вул. Липинського, вул..Хімічна, вул. Сорочинська, вул. Джерельна, на загальну суму 104960 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 17459,99 грн., про що сторони підписали акти здачі приймання-робіт (надання послуг) № ОУ 0000045 від 30.04.2011 року, акт здачі приймання-робіт (надання послуг) № ОУ 0000055 від 31.05.2011 року, акт здачі приймання-робіт (надання послуг) № ОУ 0000065 від 30.06.2011 року.

На підставі актів виконаних робіт ТОВ МПП «Фірма «Центуріон» віднесло до складу валових витрат підприємства за 2-4 квартал 2011 року вартість цих робіт (без ПДВ) в сумі 87500,00 грн., в тому числі 2 квартал 2011 року, на суму 87500,00 грн.

По факту виконання робіт ТОВ «АРС Трейд» видала позивачу податкові накладні: №96 від 30.04.2011 року на суму 35000,00 грн., в т.ч. 5833,33 грн. ПДВ; №385 від 31.05.2011 року на суму 35000,00 грн., в т.ч. 5833,33 грн. ПДВ; №501 від 30.06.2011 року на суму 35000,00 грн., в т.ч. 5833,33 грн. ПДВ;

На підставі податкових накладних отриманих від ТОВ «АРС Трейд» позивач відніс до складу податкового кредиту 17459,99 грн. а саме, за квітень 2011 року - 5833,33 грн., за травень 2011 року - 5833,33 грн., за червень 2011 року - 5833,33 грн.

Розрахунки за отримані від ТОВ «АРС Трейд» послуги відбулися у безготівковій формі шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок, що підтверджується платіжним дорученням проведеного банком №242 від 24.05.2011 року; платіжним дорученням проведеного банком №297 від 24.06.2011 року; платіжним дорученням проведеного банком №357 від 26.07.2011 року; платіжним дорученням проведеного банком №407 від 23.08.2011 року. Заборгованості по оплаті наданих послуг у позивача немає.

30.06.2013 року договір №14 укладений 31.03.2011 року між ТОВ МПП «Фірма «Центуріон» та ТОВ «АРС Трейд» був розірваний за згодою сторін, що підтверджується угодою про розірвання договору, що наявна в матеріалах справи.

Щодо правовідносин МПП «Фірма «Центуріон» з ТОВ «Ейс контракшен менеджмент» суд зазначає наступне.

Відповідно до відомостей вказаних в акті перевірки позивача, ТОВ «Ейс контракшен менеджмент» станом на час проведення перевірки перебуває на обліку у ДПІ у Печерському районі м. Києві. Також ДПІ встановила, що враховуючи загальний обсяг задекларованих доходів від реалізації товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Ейс контракшен менеджмент» відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності з даним товариством.

Для обґрунтування правомірності віднесення витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування до валових витрат та для підтвердження факту правомірності віднесення сум ПДВ до податкового кредиту позивачем у відносинах з ТОВ «Ейс контракшен менеджмент» в якості таких первинних документів, були надані та досліджені в судовому засіданні наступні документи.

Договір №К-78/1 від 30.06.2011 року, відповідно до умов якого ТОВ «Ейс контракшен менеджмент» (виконавець) приймає на себе зобов'язання по технічному обслуговуванню мережі кабельного телебачення МПП «Фірма «Центуріон», яка знаходиться в межах вулиць: вул. Ю.Липи, вул. Підголоско, вул. П.Панча, пр-т.Чорновола, вул. Варшавська, вул. Плужика, вул. Соснова, вул. Масарика, вул. О. Кошиця, мікрорайону «Варшавський», а МПП «Фірма «Центуріон» бере на себе зобов'язання належним чином прийняти та оплатити ці послуги згідно актів здачі-приймання, підписаних та завірених сторонами.

Згідно взятих на себе зобов'язань за договором №К-78/1 від 30.06.2013 року ТОВ «Ейс контракшен менеджмент» надало МПП «Фірма «Центуріон» послуги по технічному обслуговуванню мережі кабельного телебачення МПП «Фірма «Центуріон», яка знаходиться в межах вулиць: вул. Ю.Липи, вул. Підголоско, вул. П.Панча, пр-т.Чорновола, вул. Варшавська, вул. Плужика, вул. Соснова, вул. Масарика, вул. О.Кошиця, мікрорайону «Варшавський», на загальну суму 210 000 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 34999,98 грн., за результатом отримання яких сторони підписали акти здачі приймання-робіт (надання послуг) № ОУ 0000075 від 31.07.2011 року, акт здачі приймання-робіт (надання послуг) №ОУ 0000085 від 31.08.2011 року, акт здачі приймання-робіт (надання послуг) №ОУ 0000095 від 30.09.2011 року, акт здачі приймання-робіт (надання послуг) №ОУ 0000105 від 31.10.2011 року, акт здачі приймання-робіт (надання послуг) №ОУ 0000115 від 30.11.2011 року, акт здачі приймання-робіт (надання послуг) №ОУ 0000125 від 31.12.2011 року.

Згідно актів виконаних робіт ТОВ МПП «Фірма «Центуріон» віднесло до складу валових витрат підприємства за 2-4 квартал 2011 року вартість цих послуг (без ПДВ) в сумі 175000,02 грн., в тому числі 3 квартал 2011 року на суму 87500,01 грн., за 4 квартал 2011 року на суму 87500,01 грн.

У підтвердження факту виконання взятих на себе зобов'язань ТОВ «Ейс контракшен менеджмент» видала ТОВ МПП «Фірма «Центуріон» податкові накладні: №691 від 31.07.2011 року на суму 35000,00 грн., в т.ч. 5833,33 грн. ПДВ; №701 від 31.08.2011 року на суму 35000,00 грн., в т.ч. 5833,33 грн. ПДВ; №629 від 30.09.2011 року на суму 35000,00 грн., в т.ч. 5833,33 грн. ПДВ; №697 від 31.10.2011 року на суму 35000,00 грн., в т.ч. 5833,33 грн. ПДВ; №1060 від 30.11.2011 року на суму 35000,00 грн., в т.ч. 5833,33 грн. ПДВ; №1123 від 31.12.2011 року на суму 35000,00 грн., в т.ч. 5833,33 грн. ПДВ.

На підставі відповідних податкових накладних, які виписані зазначеним контрагентом за результатами наданих послуг, позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 34999, 98 грн., відповідно - за липень 2011 року - 5833,33 грн.; за серпень 2011 року - 5833,33 грн.; за вересень 2011 року - 5833,33 грн.; за жовтень 2011 року - 5833,33 грн.; за листопад 2011 року - 5833,33 грн.; за грудень 2011 року - 5833,33 грн.

Оплата між сторонами договору відбулась у безготівковій формі шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок, що підтверджується платіжним дорученням № 472 від 31.08.2011 року; платіжним дорученням № 463 від 26.09.2011 року; платіжним дорученням № 528 від 28.10.2011 року; платіжним дорученням № 585 від 28.11.2011 року; платіжним дорученням № 635 від 27.12.2011 року; платіжним дорученням № 41 від 26.01.2012 року. Заборгованості за даним договором судом не встановлено.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

Стосовно визначення позивачем податку на прибуток.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 138.8.1 пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не включаються до складу витрат.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Долучені до матеріалів справи копії первинних документів за своїм змістом та оформленням в повній мірі підтверджують факт проведених МПП «Центуріон» господарських операцій з ТОВ «Арс трейд» та з ТОВ «Ейс констракшн менеджмент». З досліджених судом договорів, видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень, не вбачається їх невідповідності вимогам, встановлених ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У п. 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року №984 передбачено, що у висновку акта документальної перевірки зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень. Відповідно до п. 6 розділу ІІ цього Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно із ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

В основу ж виявлених при перевірці порушень відповідачем покладено висновки актів про неможливість проведення зустрічних звірок ДПІ у Печерському районі м. Києва від 17.05.2013 року №1699/22./36757122 та від 17.05.2013 року №1698/22./35197074 контрагентів позивача.

Натомість, первинні документи, надані платником податків для перевірки, невмотивовано не взято до уваги при здійсненні висновків податкового органу.

Крім того, використання податковим органом акту перевірки, проведеної щодо іншого платника податків, як належного та допустимого доказу є необґрунтованим.

Господарські операції позивача підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а правочини не визнані у встановленому законом порядку недійсними, як і немає інших відомостей, які б свідчили про порушення позивачем норм податкового законодавства.

Крім того, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19.11.2012 року № К/9991/49378/12 викладена позиція щодо зустрічної звірки, яка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, в той час, як функція податкового органу щодо контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, реалізується останніми шляхом проведення перевірок у випадках та в порядку, встановленому Податковим кодексом.

Також суд вважає необґрунтованим твердження відповідача про відсутність контрагентів позивача за податковою адресою, оскільки доказом такої відсутності може слугувати запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, а не акт податкового органу про неможливість проведення зустрічної звірки цього контрагента.

Отже, використання відповідачем актів про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача свідчить про необґрунтованість та упередженість висновків податкового органу щодо встановлених порушень.

Щодо визначення податку на додану вартість, то суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правила формування податкового кредиту визначені Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2. цієї статті вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, вказана норма Податкового кодексу України пов'язує настання права на податковий кредит з призначенням придбаних або виготовлених матеріальних та нематеріальних активів (послуг) - для використання таких у господарській діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено заборону віднесення до податкового кредиту сум податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно підпункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну з зазначеними в ній обов'язковими реквізитами згідно переліку, визначеного цим же підпунктом.

Згідно підпункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд зазначає, що достатньою підставою для правомірного формування податкового кредиту за умови реальності проведених господарських операцій є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка є водночас податковим і розрахунковим документом, та сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість.

Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Вищий адміністративний суд України в листі №1112/11/13-10 від 20.07.2010р. «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» роз'яснив, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. З огляду на це, і відповідно до статті 61 Конституції України, виконання одним платником податків своїх зобов'язань перед бюджетом не ставиться у залежність від виконання зазначених зобов'язань будь-яким іншим платником податків.

Як встановлено судом факти надання та отримання наданих позивачу послуг контрагентами ТОВ «Арс трейд» і ТОВ «Ейс констракшн менеджмент», в повній мірі підтверджуються належними документами, які в сукупності підпадають під значення первинних, що визначене у статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та на підставі котрих здійснюється формування податкової звітності та податкового кредиту.

При цьому, відповідачем не доведено не отримання позивачем виконаних на його замовлення робіт, послуг.

Фактично, висновки перевірки ґрунтуються на припущенні про неспроможність контрагентів позивача на здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до ч.1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Господарські операції позивача підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а правочини не визнані у встановленому законом порядку недійсними. Відповідачем у встановленому законом порядку не спростовано презумпцію правомірності правочину, добросовісності платника податку та достовірності поданих документів.

Відповідно до ст. ст. 46-49 Податкового кодексу України, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Згідно з п. 110.1 ст. 110 Податкового кодексу України платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування чи податкового кредиту. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Надані позивачем суду докази в цілому повністю відображають зміст та перебіг господарських операцій позивача, а також їх вартісні показники.

Враховуючи викладене вище та враховуючи норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішень органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04.03.2013 року у справі № К/9991/2038/11, від 11.02.2013 року у справі № К/9991/66857/11.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року в справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року в справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Обґрунтовуючи правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач покликається на дані викладені в акті перевірки МПП «Центуріон» про перебування у провадженні слідчого відділу ДПС у Хмельницькій області кримінальної справи по обвинуваченні засновників та директорів контрагентів позивача щодо вчиненні злочинів передбачених Кримінальним кодексом України за фактом вчинення фіктивного підприємництва.

Проте, ці дані не можуть бути взяті судом до уваги, з огляду на наступне.

У відповідності до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Статтею 62 Конституції України обумовлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

У свою чергу, ч. 4 ст. 70 КАС України передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає сумнів.

За таких умов суд вважає, що посилання відповідача на вказану кримінальну справу як на доказ безтоварності господарських операцій між позивачем та його контрагентами є безпідставними та не заслуговують на увагу.

Доказом вини посадових осіб підприємств може бути лише вирок суду, постановлений у кримінальній справі. Однак, відповідачем не було надано суду вироку, з якого б можливо було встановити вину чи інші преюдиційні факти. Відповідач лише посилається на пояснення посадових осіб, відібрані під час досудового розслідування. Проте з таких пояснень не можна встановлювати вину особи у зайнятті фіктивним підприємництвом.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Тому судом відхиляються посилання відповідача на протоколи допитів посадових осіб ТОВ «Арс трейд» і ТОВ «Ейс констракшн», що вказують на відсутність діяльності цих підприємств, як на такі, що не є належними доказами.

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку правочинів позивача, а в Акті перевірки не зазначено, чи винесено обвинувальний вирок щодо будь-кого з посадових осіб та чи притягнуто будь-кого посадових осіб ТзОВ «Ейс контракшен Менеджмент», ТОВ «Арс трейд».

Належні та допустимі докази в спростування факту здійснення господарських операцій позивачем у матеріалах справи відсутні.

Також суд відхиляє покликання відповідача на розбіжності у програмному продукті «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», оскільки саме по собі посилання на існування таких розбіжностей не може слугувати належними і допустимим доказом по справі. Інших доказів, які б підтверджували існування таких розбіжностей та підстав їх виникнення відповідачем надано не було.

Варто зазначити п. 8 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно приписів якого, обставинами за наявності яких рішення суб'єкта владних управлінських функцій вважається правомірним, зокрема, таке має бути прийнято пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

При цьому, поняття справедливого балансу розкрито у рішенні Європейського Суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03).

Так, Європейський Суд з прав людини, вважає, що порушенням справедливого балансу, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності, буде коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою податку на додану вартість, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподаткованої податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності.

В матеріалах справи відсутні докази в підтвердження наведених обставин справедливого втручання контролюючого органу у право власності позивача, а тому рішення не відповідає наведеному критерію.

Частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Відповідно до вимог статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Проте відповідачем конкретних доказів, на підставі яких можна дійти висновку про порушення платником податків норм податкового законодавства, суду надано не було.

Сукупність вищенаведених встановлених обставин справи дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають до задоволення.

На підставі ст. 94 вищенаведеного Кодексу із урахуванням того, що рішення ухвалене на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 4, 7-11, 14, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області №0002002210/4701 від 27.09.2013 року та №0002012210/4702 від 27.09.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Малого приватного підприємства Фірма «Центуріон» (79022, м. Львів, вул. Виговського, 29а, код ЄДРПОУ 13825736) судові витрати в розмірі 1216 (одна тисяча двісті шістнадцять) грн. 26 коп.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 28.01.2014 року.

Суддя Сидор Н.Т.