Постанова № 36847781, 22.01.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2014 року № 813/7719/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лейко-Журомської М.В.,

секретар судового засідання Сільник Н.Є.,

за участю представника позивача Іваницької Р.І., представника відповідача Дуля Я.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Айрон ХКВС» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Айрон ХКВС» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області у якому, згідно поданих уточнень просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 12 вересня 2013 року № 0000642200 та від 25 жовтня 2013 року № 0000812200. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновки перевірки не ґрунтуються на нормах чинного законодавства. Вказано, що документами, які фіксують передачу металопродукції Товариством покупцям (фізичним особам - кінцевим споживачам) є видаткові накладні, які є первинними документами, містять усі необхідні реквізити та є підставою для бухгалтерського і податкового обліку позивача, оскільки фіксують факти здійснення господарських операцій. Вказані господарські операції не визнавались в судовому порядку недійсними, тому такі правочини є правомірними. Оскільки податок на додану вартість у результаті господарських операцій з продажу металопродукції покупцям - фізичним особам повністю сплачено до бюджету, то у позивача відсутні підстави сплачувати його у бюджет повторно. Окрім того податковий орган прийшов до висновку про відсутність порушення позивачем визначення доходів, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування. Додатково зазначено, що у Товариства відсутні порушення податкового законодавства по господарських операціях з ПАТ «УВТК», оскільки акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), отримані від ПАТ «УВТК» підтверджують зв'язок понесених витрат ТзОВ «Айрон ХКВС» з придбання металопродукції із господарською діяльністю. Вказує, що на підставі таких висновків відповідачем прийнято протиправні податкові повідомлення-рішення, які підлягають скасуванню.

Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позові, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечив, подав письмові заперечення на позовну заяву.

Представник відповідача в судовому засіданні подані заперечення підтримав. Зазначив, що до перевірки позивачем було надано первинні документи, які містили недоліки та не відповідали вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Вказав, що у видаткових накладних, наданих на підтвердження господарських операцій з фізичними особами, не вказано ІПН фізичної особи, номер та серія документу, що посвідчує фізичну особу, місце проживання, куди відвантажено продукцію; в актах наданих послуг по господарських операціях з ТзОВ «УВТК» відсутні відомості про подачу вагонів, вигрузку, прибирання та погрузку вагонів, кількість затрачених годин, не конкретизовані номери вагонів, акти не містять інформації про фактично понесені витрати, що не дає можливості підтвердити подальше використання даних послуг в межах господарської діяльності. Тому вважає прийняті податковим органом спірні податкові повідомлення-рішення правомірними, та такими що не підлягають скасуванню. Просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та надав їм правову оцінку.

Державною податковою інспекцією у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Айрон ХКВС» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки встановлено порушення ТзОВ «Айрон ХКВС», окрім іншого, п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.138.1, п.138.2, п.п 138.1 п.138.8 ст.138, п.п.139.19 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України (далі ПК України), що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 20 625,00 грн. (в т. ч. за 2 квартал 2011 року в сумі 5 750,00 грн., за 2 квартал 2012 року в сумі 5 355,00 грн., за 3 квартал 2012 року в сумі 9 520,00 грн.); п. 189.1 ст. 189, п.198.5 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1 399 131,63 грн., про що відображено в акті перевірки від 21.08.2013 року № 69/2211/34986883.

На підставі встановлених порушень 12.09.2013 року податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0000652200 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 709 308,04 грн. (за основним платежем 1 399 131,63 грн., за штрафними санкціями - 310 176,41 грн.) та податкове повідомлення-рішення № 0000642200 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 24 344,00 грн. (за основним платежем - 20 625,00 грн., за штрафними санкціями - 3 719,00 грн.).

У результаті адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, податкове повідомлення-рішення № 0000652200 в частині застосованої штрафної санкції на суму 2,00 грн. скасовано та 25 жовтня 2013 року прийнято нове податкове повідомлення-рішення № 0000812200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 709 306,04 грн. (за основним платежем 1 399 131,63 грн., за штрафними санкціями - 310 174,41 грн.)

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

Щодо висновків про порушення Товариством п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.138.1, п.138.2, п.п 138.1 п.138.8 ст.138, п.п.139.19 п.139.1 ст.139 ПК України суд зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що основним видом діяльності ТзОВ «Айрон ХКВС» є здійснення холодної прокатки профілю. Сировиною для виготовлення готової продукції - армуючого профілю, є метал оцинкований, постачальником якого, зокрема є ТзОВ «Метінвест Україна».

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що між ТзОВ «Айрон ХКВС» та ТзОВ «Метінвест Україна» 29.12.2010 року укладено договір поставки № 10/12-695, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити металопродукцію з заводу виробника (ПАТ Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча) залізничним транспортом. До вказаного договору сторонами складено специфікації, якими передбачено, що постачальником металопродукції є ТзОВ «Метінвест Україна», покупцем - ТзОВ «Айрон ХКВС», виробником - ПАТ Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча, вантажоодержувачем - ПАТ «УВТК», за умовами поставки FCA Інкотермс 2000 (доставка продавцем вантажу перевізнику, зазначеного покупцем, до названого місця) (том 4, аркуші справи 215-241).

З врахуванням викладеного, ТзОВ «Айрон ХКВС» укладено з ПАТ «УВТК» договори на виконання робіт № 126 від 30.12.2010 року та № 126 від 30.12.2011 року (том 4, аркуші справи 242-245), відповідно до умов яких виконавець (ПАТ «УВТК») дає згоду на прийом вагонів заадресованих на ТзОВ «Айрон ХКВС», поданих на залізно-дорожну вітку бази ПАТ «УВТК» за адресою м. Львів, вул. Навроцького, 6, та забезпечує їх вигрузку, уборку та погрузку на транспорт замовника (ТзОВ «Айрон ХКВС»). Пунктом 2.1.2 договору № 126 від 30.12.2010 року передбачено попередню оплату за ТехПД, подачу вагона, вигрузку, прибирання вагонів, погрузку товару в розмірі 3 000,00 грн. за 1 вагон. Пунктом 2.1.2 договору № 126 від 30.12.2011 року передбачено передоплату за такі послуги в розмірі 3 400,00 грн. за 1 вагон.

На підтвердження отримання металопродукції до перевірки позивачем подано видаткові накладні, сертифікати якості, залізничні накладні. Для підтвердження надання ПАТ «УВТК» послуг прийому та вигрузки вагонів надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунки-фактури.

Як описано в акті перевірки, податковим органом встановлено, що підприємством до перевірки не представлено належним чином оформлених первинних документів на послуги, які отримані від ПАТ «УВТК» та на підставі яких здійснено бухгалтерські проведення на загальну суму 95 833,00 грн., в т.ч. за 2 квартал 2011 року в сумі 25 000,00 грн., за 2 квартал 2012 року в сумі 25 500,00 грн., за 3 квартал 2012 року в сумі 45 333,00 грн. Зазначено, що до перевірки підприємством представлено договори, акти виконаних робіт, рахунки-фактури, податкові накладні. Проте, в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) відсутні відомості про подачу вагонів, вигрузку, прибирання та погрузку вагонів, кількість затрачених годин, не конкретизовано номери вагонів, акти не містять інформації про фактично понесені витрати, що не дає можливості підтвердити подальше використання даних послуг в господарській діяльності. Тому відповідач прийшов до висновку про порушення товариством п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.138.1, п.138.2, п.п 138.1 п.138.8 ст.138, п.п.139.19 п.139.1 ст.139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 20 625,00 грн.

Проте, з такими висновками податкового органу суд не погоджується виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених цим Кодексом.

Виходячи із вказаних норм закону, до складу валових витрат платника податку належать витрати, які: 1) підтверджені первинними документами; 2) пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не включаються до складу витрат.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункт 2 стаття 9 цього Закону).

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

На підтвердження виконання договорів № 126 від 30.12.2010 року та № 126 від 30.12.2011 року ТзОВ «Айрон ХКВС» представлено видаткові накладні, сертифікати якості, залізничні накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунки-фактури.

Представлені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) містять назву документа, дату складання, назву підприємств від імені яких складається, зміст і обсяг господарської операції (прийом та вигрузка вагона згідно договору), посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції, особисті підписи осіб, кількість вагонів, щодо яких виконувалися послуги, вартість робіт, тощо.

Суд зауважує, що умовами договорів № 126 від 30.12.2010 року та № 126 від 30.12.2011 року передбачено послуги, оплата за які здійснюється в залежності від кількості вагонів, щодо яких дані послуги виконуються. Для встановлення факту виконання вказаних послуг, відповідно до умов договорів, не потрібна інформація про подачу вагонів, вигрузку, прибирання та погрузку вагонів, кількість затрачених годин, вказання номерів вагонів, інформація про фактично понесені витрати. Тому така інформація в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) не вказується. Достатньою є інформація про кількість вагонів, щодо яких здійснювались послуги, оскільки оплата за надані послуги здійснювалась в залежності від кількості вагонів, що розвантажувались. Окрім того інформація про номери вагонів, час їх прибуття зазначена у наданих суду залізничних накладних.

Норми ПК України не встановлюють вимог щодо обов'язкової інформації, котра вимагається податковим органом, саме у актах виконаних робіт, а не в інших документах, які могли б підтвердити зазначені обставини.

Відповідно до пункту 140.5 статті 140 ПК України установлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника не дозволяється.

Надані позивачем в судове засідання документи на підтвердження господарських операцій з ТзОВ «УВТК» є первинними в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідають вимогам, передбаченим цим Законом.

Враховуючи специфіку спірних правовідносин щодо надання послуг, які є предметом договорів № 126 від 30.12.2010 року та № 126 від 30.12.2011 року, норми Цивільного кодексу України, якими передбачено істотні умови договору надання послуг, норми Господарського кодексу України, якими визначено принципи здійснення підприємницької діяльності на власний ризик, із самостійним формуванням програм такої діяльності, суд вважає, що надані позивачем в судове засідання первинні документа є достовірним підтвердженням фактичного здійснення ним господарських операцій та належним підтвердженням зв'язку між отриманими послугами та господарською діяльністю платника податків.

Щодо висновків про порушення Товариством п. 189.1 ст. 189, п.198.5 ст. 198 ПК України суд зазначає наступне.

Пунктом 198.5 статті 198 ПК України встановлено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання за основними засобами, під час придбання або виготовлення яких суми ПДВ було включено до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися: в операціях, що не є об'єктом оподаткування (крім випадків проведення операцій з реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення та перетворення) юридичних осіб); в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій з постачання товарів/послуг у частині суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету); в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. В цих випадках база оподаткування за основними засобами визначається відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПК України виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи зі звичайної ціни).

Перевіркою встановлено, що Товариство здійснювало реалізацію товару (армуючого профілю, сталі оцинкової, плити) фізичним особам в значних обсягах без заключення з ними письмових договорів купівлі-продажу та без ідентифікації особи, а саме: у видаткових накладних не вказано ІПН фізичної особи, номер та серія документу, що засвідчують фізичну особу, місце проживання, куди відвантажено продукцію. В акті перевірки зазначено, що ДПС у Львівській області згідно баз даних ЦБД ДПС України, податкової звітності не встановлено особи покупців ТзОВ «Айрон ХКВС» на території України у зв'язку з відсутністю даних для ідентифікації. Вказано, що у представлених до перевірки документах не можливо визначити пункт (адресу) відвантаження продукції, відсутні складські документи, що підтверджують факт відгрузки товару. Тому перевіркою встановлено відсутність відвантаження продукції на ідентифікованих фізичних осіб, що свідчить про складання первинних документів без мети настання реальних наслідків.

Проте з такими висновками податкового органу суд не погоджується виходячи з наступного.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договорами поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки неврегульованих цим кодексом застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Договір поставки укладається на розсуд сторін (частина 2 статті 265 Господарського кодексу України).

З огляду на викладене, істотними умовами договору поставки являються предмет (вид товару), строк поставки та обов'язок отримати та сплати грошової суми за отриманий товар. Відповідно до норм цивільного законодавства договір являється одним із видів правочинів.

Відповідно до статті 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за вийнятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 639 цього Кодексу договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Отже, позивач мав право укладати з фізичними особами договори в усній формі, що не суперечить вимогам чинного законодавства.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Відповідно до підпункту 2.4 пункту 2 Положення «Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 168/704 від 05.06.1995 року, первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійсненні господарської операції і складання первинного документа. Аналогічні вимоги до первинних документів містять положення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

На підтвердження факту укладення договорів та передачі металопродукції позивачем - ТзОВ «Айрон ХКВС» покупцям-фізичним особам, позивачем представлені видаткові накладні, податкові накладні та прибуткові касові ордери, рахунки.

Видаткові та податкові накладні, касові ордери являються первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». У свою чергу видаткова накладна - не єдиний документ, який супроводжує господарську операцію.

Як пояснив представник позивача, оплату за металопродукцію покупці - фізичні особи здійснювали на підставі виставлених Товариством рахунків в безготівковому порядку або готівкою, вносячи кошти в касу підприємства.

Так, операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов'язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку (касові операції) оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які, згідно із законодавством України, підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Касовий ордер є первинним документом (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси.

Перевіркою не встановлено недоліків у прибуткових касових ордерах, рахунках. Відсутні порушення з боку позивача щодо форми та порядку заповнення податкових накладних, їх наявність свідчить про факт здійснення поставки товарів та їх оплату.

Аналізуючи представлені видаткові накладні на відповідність їх Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення «Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку» встановлено, що вищевказані документи відповідають вимогам до первинних документів, містять усі визначені законом необхідні реквізити.

Суд не бере до уваги твердження відповідача, що у видаткових накладних не вказано ІПН фізичної особи, номер та серія документу, що засвідчує фізичну особу, місце проживання, куди відвантажено продукцію, неможливо визначити пункт (адресу) відвантаження продукції, оскільки чинне законодавство не містить вимог щодо обов'язковості зазначення у видаткових документах вказаної інформації.

Докази того, що вказані накладні не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні, відповідачем не надані.

В підтвердження факту відсутності реалізації товару позивачем, а також безтоварності господарських операцій між позивачем та фізичними особами податковим органом не надано суду жодних належних та допустимих доказів.

Не беруться до уваги також доводи відповідача щодо необхідності підтвердження вказаних операцій документами, що вказують на факт відвантаження товару, оскільки їх наявність чи відсутність не може бути підставою для визнання господарської операції безтоварною. Так, як зазначено в акті перевірки та не заперечується сторонами, операція з реалізації товару та відвантаження гуртовому покупцю відбувалася зі складу ТзОВ «Айрон ХКВС». Однак ні під час перевірки, ні у судовому засіданні відповідачем не конкретизовано які саме документи, окрім наданих, повинні бути представлені для спростування позиції податкового органу, а також якою законодавчою нормою це передбачено.

Перевіркою не заперечується факт відвантаження позивачем фізичним особам зі складу ТзОВ «Айрон ХКВС» товару у тій кількості, яка відображена позивачем у первинних документах.

Відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені в усній формі правочини позивача з фізичними особами є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі позовної заяви зацікавленої особи після повного та всебічного судового розгляду. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Отже, контролюючий орган, виклавши в акті перевірки висновок про безтоварність господарських операцій, міг керуватися лише припущеннями, оскільки його позиція не підтверджена належними доказами чи відповідними судовими рішеннями.

Слід зауважити, що вважаючи за порушення безтоварність господарських зобов'язань позивача з фізичними особами, податковий орган повинен був зменшити суму валового доходу по цих господарських операціях. Однак, відповідачем в акті перевірки зазначено, що перевіркою повноти визначення доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року не встановлено їх заниження або завищення. Вказане додатково свідчить про необгрунтованість висновків відповідача про порушення позивачем п. 189.1 ст. 189, п.198.5 ст. 198 ПК України.

Частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Проте відповідачем не було надано суду доказів, на підставі яких можна дійти висновку про порушення платником податків норм податкового законодавства.

Згідно зі статтею 162 КАС України суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення.

Сукупність вищенаведених встановлених обставин справи дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають до задоволення, тому податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області від 12 вересня 2013 року № 0000642200 та від 25 жовтня 2013 року № 0000812200 слід визнати протиправними та скасувати.

Відповідно до статті 94 КАС України слід стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Айрон ХКВС» 2 294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні) судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0000642200 від 12 вересня 2013 року та № 0000812200 від 25 жовтня 2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Айрон ХКВС» 2 294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні) судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 27 січня 2014 року.

Суддя М.В. Лейко-Журомська