Рішення № 3684171, 07.05.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.09 Справа № 15/88

за позовом

Управління економіки, ринкових відносин та інвестицій Алчевської міської ради, м. Алчевськ Луганської області

до товариства з обмеженою відповідальністю «Сєліка-плюс», м. Алчевськ Луганської області

про стягнення 2 346 грн. 08 коп.

Суддя Пономаренко Є.Ю.

Представники сторін:

від позивача - Алєксєєва Н.М., представник за довіреністю № 6/01-05-853 від 18.03.08;

від відповідача - представник не прибув.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв’язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача боргу, який утворився за договором оренди нерухомого майна № 494 від 18.07.07, у сумі 1889 грн. 33 коп., пені у сумі 456 грн. 75 коп.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач витребувані судом документи не представив, участь свого представника у судовому засіданні не забезпечив, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином: ухвали суду направлялися за адресою, яка є офіційним місцезнаходженням підприємства та підтверджена довідкою державного реєстратора у виконавчому комітеті.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

У першому з названих листів викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

На підставі викладеного справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Між сторонами укладено договір оренди нерухомого майна №494 від 18.07.2007 р.

Об’єкт оренди за даним договором передано орендодавцем (позивачем у справі) орендарю (відповідачу) за актом прийому-передачі від 18.07.2007 р.

Строк дії договору визначено у п. 11.1 договору - до 17.07.2008р.

Орендоване майно повернуто орендарем орендодавцю за актом повернення-передання від 18.08.2008р.

Розділом 3 договору оренди визначено розмір орендної плати, яка підлягає сплаті з урахуванням її коригування на щомісячний індекс інфляції, та строк її внесення.

Відповідно до п. 8.2. договору орендодавець має право здійснювати нарахування орендної плати за користування комунальним майном до моменту підписання акту приймання-передачі майна із оренди.

Враховуючи, що орендоване майно повернуто з оренди 18.08.2008 р. позивачем заявлено до стягнення борг за користування орендованим майном до моменту повернення у сумі 1889 грн. 33 коп.

З метою відновлення порушених прав та охоронюваних законом інтересів Орендодавець звернувся з позовом до суду.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинно виконуватися у встановлений строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 5 даної ж статті плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно п.3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", та положень розділів 3, 5 договору оренди орендар зобов’язаний вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі.

Орендоване майно повернуто орендарем орендодавцю за актом повернення-передання від 18.08.2008р.

Відповідно до п. 8.2. договору орендодавець має право здійснювати нарахування орендної плати за користування комунальним майном до моменту підписання акту приймання-передачі майна із оренди.

Відповідно до ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Відповідно до ст. 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем доводи позивача не спростовано, належних доказів виконання зобов’язань, на підставі яких заявлено позовні вимоги не надано.

Наявність заборгованості у сумі 1889 грн. 33 коп. підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем.

Згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до п. 3.6. договору орендна плата перерахована невчасно або не в повному обсязі стягується на користь орендодавця відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення платежу.

Позивачем здійснено розрахунок пені на суму 456 грн. 75 коп. виходячи з розміру в 0,1% від суми простроченого платежу.

Такий розрахунок є необґрунтованим в частині застосування розміру пені в 0,1%, а тому вимога по стягненню пені підлягає задоволенню частково виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом положень договору, сторонами передбачена відповідальність у вигляді пені.

Законодавством обмежений максимально граничний розмір пені, що не було враховано позивачем при здійсненні розрахунку.

Так, згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», який є чинним на даний час, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також, згідно ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, слід зазначити, що зазначені норми (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»та ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України) не є колізійними по відношенню до норми ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, оскільки вони не встановлюють чіткий розмір пені, а лише обмежують можливість стягнення максимуму пені. Навіть за наявності колізії між нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України у даному господарському спорі застосуванню підлягала б норма Господарського кодексу України.

Так, здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення неустойки без врахування максимального граничного розміру пені, обмеженого законодавством, у заявленій до стягнення сумі є неправильним.

Суд визнає обґрунтованою пеню, розраховану за подвійною обліковою ставкою НБУ у сумі 156 грн. 38 коп. При цьому, судом враховані положення п. 6 ст. 233 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення боргу та пені підлягають задоволенню частково. З відповідача підлягає стягненню борг у сумі 1889 грн. 33 коп. та пеня у сумі 156 грн. 38 коп. У задоволенні решти позовних вимог по стягненню пені слід відмовити за необґрунтованістю.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог у складі: 88 грн. 94 коп. державного мита, а також 102 грн. 90 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні за згодою присутніх у судовому засіданні представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Сєліка-плюс», м. Алчевськ Луганської області, вул. Толстого, б. 104а, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 33430060 на користь Управління економіки, ринкових відносин та інвестицій Алчевської міської ради, м. Алчевськ Луганської області, вул. Леніна, б. 48, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 20185674: борг у сумі 1889 грн. 33 коп., пеню у сумі 156 грн. 38 коп., витрати зі сплаченого державного мита у сумі 88 грн. 94 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 102 грн. 90 коп. Видати наказ позивачу.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення підписано 12.05.2009р.

Суддя

Є.Ю. Пономаренко