Постанова № 36837605, 28.11.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2013 р. Справа № 645/3894/13Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючого судді Старостіна В.В.

суддів: Шевцової Н.В.

Бегунц А.О.

за участю секретаря судового засідання Антоненко Н.В.

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Фрунзенського районного суду м. Харкова від 17.09.2013р. по справі № 645/3894/13

за позовом ОСОБА_3

до Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції

про визнання дій неправомірними та стягнення метеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 (надалі по тексту позивач), звернувся до Фрунзенського районного суду м. Харкова з позовом до Відділу державної виконавчої служби Фрунзенського району м. Харкова (надалі по тексту відповідач), в якому просила суд:

- визнати, що в процесі виконання судового рішення по справі № 2-3949/10 в рамках ВП №27006893 були допущені багаточислені порушення Закону України "Про виконавче провадження";

- скасувати незаконно відкрите виконавче провадження № 36400097 відповідно до вимог ч.1 ст.51 Закону України "Про виконавче провадження";

- скасувати, як незаконну постанову про повернення виконавчого документу стягувану від 12.04.2012 року та зобов'язати державного виконавця прийняти до виконання виконавчий лист по справі № 2-3949/10 в рамках виконавчого провадження №27006893;

- відшкодувати матеріальну та моральну шкоду в розмірі 1600,00 грн.

Постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 17.09.2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Фрунзенського районного суду м. Харкова від 17.09.2013 року та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 26 травня 2011 року до Фрунзенського відділу ДВС надійшов виконавчий лист № 2а-3949/10 від 26 травня 2011 року, виданий Фрунзенським районним судом м. Харкова про зобов'язання УПФУ у Фрунзенському районі м. Харкова здійснити перерахунок пенсії з підвищення її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за 2007 рік з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за 2008 рік з 31 серпня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 31 серпня 2010 року з урахуванням сплачених сум.

Постановою державного виконавця Фрунзенського ВДВС Харківського МУЮ від 01.06.2011 року відкрито виконавче провадження та було вчинено ряд дій спрямованих на виконання судового рішення, зокрема, 17.02.2012 року та 11.04.2012 року державним виконавцем здійснено вихід до УПФУ у Фрунзенському районі м. Харкова де встановлено, що виплата коштів не відбулася у зв'язку із відсутністю цільового фінансування цих виплат з державного бюджету України, про що складено відповідні акти державного виконавця.

Постановою заступника начальника Фрунзенського ВДВС Харківського МУЮ від 12.04.2012 року виконавчий документ повернуто стягувачу ОСОБА_3 та роз'яснено право повторно пред'явлення документу до виконання у термін до 12.04.2013 року з підстав відсутності цільового фінансування боржника (УПФУ у Фрунзенському районі м. Харкова) з державного бюджету для проведення виплати стягувачу грошової суми на виконання рішення суду та через відсутність майна боржника на яке може бути звернено стягнення при примусовому виконання рішення суду.

28.01.2013 року до Фрунзенського ВДВС Харківського МУЮ з Головного управління юстиції у Харківській області надійшла заява ОСОБА_3 та виконавчий лист по справі № 203939/10 від 11.03.2011 року. У своїй заяві ОСОБА_3 просила зобов'язати відповідних посадових осіб прийняти виконавчий лист до виконання в межах виконавчого провадження № 27006893.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для скасування оскаржуваних постанов державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу від 12.04.2012 року ВП №27006893 та про відкриття виконавчого провадження від 03.02.2013 року ВП№ 36400097.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2011 р. була прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження, у якій пропонувалось боржнику виконати рішення у добровільному порядку у семиденний термін.

25.08.2011 року відділом ДВС від УПФУ у Фрунзенському районі м. Харкова отримано повідомлення, згідно якого ОСОБА_3 проведення нарахування до пенсії за вказаний період у розмірі 3954,21 грн. та доплата буде виплачена 25.09.2011 року згідно з додатковою відомістю.

17.02.12 р., 11.04.12 р. державним виконавцем було здійснено вихід до УПФУ у Фрунзенському районі м. Харкова, де було встановлено, що виплата коштів не відбулась в зв'язку з відсутністю цільового фінансування цих виплат з державного бюджету України, про що складені акти державного виконавця.

12.04.2012 року Фрунзенським відділом державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Статтею 11 цього Закону передбачений обов'язок державного виконавця здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ст.75 Закону України "Про виконавче провадження", після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення. Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону. У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Як вбачається з матеріалів справи, виконавчим органом не вжиті всі можливі заходи, передбачені Законом України "Про виконавче провадження " спрямовані на виконання рішення суду, а саме відсутні відомості про накладення на боржника штрафів, матеріали справи не містять відомостей про внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом.

Згідно ч. 1 ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження", за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою має право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

У відповідності до ст. 263 КАС України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Також, матеріали справи не містять відомостей щодо звернення державного виконавця до суду про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Крім того, щодо відсутності коштів на виплату сум пенсій колегія суддів зазначає наступне.

За приписами ч.1 та 2 ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави та застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі -Конвенція), яка відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України стала частиною національного законодавства України.

Відповідно до статті 19 Конвенції для забезпечення дотримання державами-учасницями Конвенції взятих на себе зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї створюється Європейський суд з прав людини.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру. У справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 15 жовтня 2009 року по справі "Комнацький проти України" визначився, що держава повинна забезпечити гарантії, передбачені Конвенцією, і що протиріччя між органами місцевої влади не повинні вплинути на права заявника, гарантовані Конвенцією (від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 "Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод").

Таким чином, колегія суддів зазначає, що відсутність коштів у боржника чи у держави на виконання взятих на себе зобов'язань не звільняє боржника від виконання рішення суду, та не є обставиною, яка ускладнює його виконання.

За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку про неправомірність постанови Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 12.04.2012 року ВП№27006893.

Оскільки на момент винесення постанови від 12 квітня 2012 року були відсутні підстави щодо повернення виконавчого документу, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого документу №2-3949 від 03.02.2013 року в рамках виконавчого провадження ВП №36400097.

Крім того, колегія суддів зазначає, що оскільки позивачем не надано доказів понесення матеріальних збитків та завдання їй матеріальної шкоди у задоволенні позовних вимог щодо відшкодування на користь позивача матеріальних збитків та моральної шкоди у розмірі 1600,00 грн. необхідно відмовити.

Отже, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про безпідставну відмову у задоволенні позовних вимог щодо визнання бездіяльності відповідача щодо невиконання рішення суду протиправною.

За змістом п. 1 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якою суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Фрунзенського районного суду м. Харкова від 17.09.2013 р. по справі № 645/3894/13-скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_3 до Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про визнання дій неправомірними та стягнення матеріальної та моральної шкоди-задовольнити частково.

Визнати незаконними дії Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції щодо прийняття постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві та про відкриття виконавчого провадження.

Скасувати постанову Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про повернення виконавчого документу стягувачеві від 12.04.2012 р. ВП№27006893 по виконанню виконавчого листа № 2-3949, виданого 26.05.2011 року Фрунзенським районним судом м. Харкова.

Скасувати постанову Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження від 03.02.2013 р. ВП№36400097 по виконанню виконавчого листа № 2-3949/10, виданого 26.05.2011 року Фрунзенським районним судом м. Харкова.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Старостін В.В.Судді(підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Бегунц А.О.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Старостін В.В.

Повний текст постанови виготовлений 03.12.2013 р.