Рішення № 3683675, 07.05.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.09 Справа№ 30/85

за позовом: Прокурора Залізничного району м.Львова в інтересах держави в особі ЛКП “Залізничтеплоенерго”, м. Львів

до відповідача: ВАТ „Львівський керамічний завод”, м.Львів

Суддя Н.Мороз

Сума 23866,74 грн.

Представники:

від прокуратури- Топій Т.В.

від позивача - Охріменко В.В.

від відповідача- н/з

Суть спору:

Позовні вимоги заявлено Прокурором Залізничного району м. Львова в інтересах держави в особі ЛКП “Залізничтеплоенерго”, м. Львів до ВАТ „Львівський керамічний завод”, м.Львів про стягнення 23866,74 грн. заборгованості.

Ухвалою господарського суду від 06.04.2009р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 07.05.2009р.

Представник позивача та прокурор в судове засідання з”явились, позов просять задоволити. Крім того, позивач подав клопотання, яким уточнив організаційно-правову форму відповідача - ЗАТ „Львівський керамічний завод”.

Відповідач в судове засідання не з”явився, вимог ухвали суду не виконав, причин неявки суду не повідомив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача та прокурора, суд в с т а н о в и в:

Згідно ст.179 Господарського Кодексу України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами- юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями. Відповідно до ст.180 Господарського Кодексу України договір є укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

На виконання умов договору на постачання теплової енергії в гарячій воді №370 від 01.10.2004р., комунальне підприємство “Залізничтеплоенерго” зобов”язувалось постачати теплову енергію в гарячій воді в потрібних обсягах, а відповідач –ЗАТ „Львівський керамічний завод” оплачувати одержувану теплову енергію її на умовах, передбачених договором.

Згідно п.6.3 договору про постачання теплової енергії в гарячій воді, споживач до 25 числа місяця, наступного за звітним сплачує енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії.

Позивач взяті на себе договірні зобов”язання виконав повністю, що підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Проте, відповідач договірні зобов”язання в частині оплати виконував неналежним чином, згідно поданого розрахунку позовних вимог, заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію за період з 01.07.2008р. по 01.03.2009р. становить 22124,77 грн. та підлягає стягненню.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов”язання не допускається.

У відповідності до ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п.7.2.3 договору, позивачем правомірно нараховано пеню, яка згідно розрахунку становить 824,28 грн. та підлягає стягненню.

Крім того, згідно п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивачем правомірно нараховано відповідачу інфляційні втрати на загальну суму 814,20 грн. та 3% річних на загальну суму 103,49 грн., відповідно до поданого розрахунку.

Доказів погашення боргу відповідач суду не представив.

Відповідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги документально обґрунтовані, не спростовані відповідачем та підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача, згідно ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. 625 ЦК України, ст.ст.179,180,193,216 ГК України, ст.ст.32,33,43,49,82-85 ГПК України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з закритого акціонерного товариства „Львівський керамічний завод”, м.Львів, вул. Сяйво,12 ( р/р 26001301365312 в Залізничній філії ПІБ, МФО 325105. код ЄДРПОУ 00293605):

- на користь Львівського комунального підприємства “Залізничтеплоенерго” , м. Львів, вул. С.Петлюри,4а (р/р 260038680 в ЛОД „Райффайзен банк Аваль”, МФО 325570, код ЄДРПОУ 20784943)–22124,77 грн. основного боргу, 824,28 грн. пені, 103,49 грн,- 3% річних, 814,20 грн. інфляційних нарахувань;

- в доход держбюджету - 238,66 грн. держмита;

- в доход місцевого бюджету Личаківського району м.Львова - 118,00 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Накази видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя