Постанова № 36834213, 22.01.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2014 р. Справа № 922/3926/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників сторін:

позивача – не з’явився

відповідача - не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Нива", с. Жовтневе Друге, Вовчанський район, Харківська область (вх. №3665 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 04.11.13 р. у справі № 922/3926/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ - МТС", м. Київ

до Приватне сільськогосподарське підприємство "Нива", с. Жовтневе Друге

про стягнення 165 267,53 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ - МТС" м. Київ, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій, з урахуванням наданих уточнень, просив суд стягнути з відповідача, Приватного сільськогосподарського підприємства "Нива", с. Жовтневе Друге, Вовчанський район, Харківська область, заборгованість у розмірі 122 476,34 грн., з яких: 103 286,40 грн. - сума основного боргу, 14 290,27 грн. - сума пені та 4 899,67 грн. - 3% річних.

Рішенням господарського суду Харківської області від 04.11.13 р. по справі № 922/3926/13 (суддя Калініченко) позов задоволено.

Відповідач з рішенням господарського суду Харківської області не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 04.11.13 р., в частині стягнення пені - в розмірі 14290,27 грн., а також 3% річних - 4899,67 грн., та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в стягненні пені та річних. Відповідач вважає, що стягнута за рішенням сума пені та 3% річних позивачем необґрунтована.

Позивач 16.12.13 р. через канцелярію суду (вх. № 12108) надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що суд першої інстанції всебічно і повно з’ясував обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінив докази, а тому просить рішення господарського суду Харківської області від 04.11.13 р. у справі № 922/3926/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.12.2013 розгляд апеляційної скарги відкладено на 20 січня 2014 року.

16.01.2014 позивач повідомив суд апеляційної інстанції про те, що 20.12.2013 відповідачем повністю було визнано та виконано рішення господарського суду Харківської області від 04.11.2013 по справі № 922/3926/13 та перераховано ТОВ "ДПЗКУ - МТС", м. Київ грошові кошти в розмірі основного боргу в сумі 103286, 40 грн., 14290,27 грн. пені, 4899,67 грн. – 3% річних та судового збору в сумі 2499,53 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку ТОВ "ДПЗКУ - МТС", м. Київ за 20.12.2013.

Позивач своїм правом при розгляді апеляційної скарги не скористався, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним у справі повідомленням № 018814/2 про вручення 24.12.2013 поштового відправлення уповноваженій особі позивача.

Відповідач в призначене судове засідання свого представника не направив, причини його неявки суду невідомі. Про час та місце судового розгляду справи був належним чином та завчасно повідомлений, що підтверджується наявним у справі повідомленням № 018814/1 про вручення 24.12.2013 поштового відправлення уповноваженій особі відповідача.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, 02 серпня 2012 року між позивачем - ТОВ "ДПЗКУ - МТС", м. Київ (виконавець) та відповідачем ПСП "Нива", с. Друге Жовтневе (замовник) було укладено договір № КО-ХАР-0025\12, відповідно до умов якого, виконавець зобов'язується на території сільгоспугідь замовника виконати сільськогосподарські роботи по збиранню врожаю сільгоспкультур на пальному замовника - за кількістю, якістю, в строки та на умовах договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Згідно пункту 1.2. договору, загальна вартість робіт складає 656 500,00 грн., в т.ч. ПДВ.

У відповідності до пункту 3.3. договору, оплата здійснюється перерахуванням грошових коштів на поточний рахунок виконавця на підставі актів передачі-приймання виконаних робіт в строк, не пізніше ніж через п'ять робочих днів з дати підписання відповідного акту передачі-приймання виконаних робіт.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем виконання зобов'язання за договором № КО-ХАР-0025\12 від 02 серпня 2012 року було здійснено в повному обсязі., а саме: виконано робіт на суму 526 513,00 грн., про що сторонами підписано акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 3553 від 03 листопада 2012 року, № 3551 від 03 листопада 2012 року та № 3626 від 07 листопада 2012 року (арк.с. 13-15), № 2278 від 05 вересня 2012 року, № 2388 від 17 вересня 2012 року, № 3183 від 18 жовтня 2012 року та № 3180 від 19 жовтня 2012 року (арк.с. 38-41).

Пунктом 4.1.5. договору встановлено обов'язок замовника своєчасно здійснювати оплату робіт виконавця відповідно до умов договору.

Однак, як зазначає позивач, відповідачем було лише частково здійснено оплату виконаних позивачем робіт у розмірі 423226,60 грн., у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість за договором № КО-ХАР-0025\12 від 02 серпня 2012 року у розмірі 103 286,40 грн., яка на момент звернення позивача до суду відповідачем не була погашена.

За таких обставин, у відповідності з вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт виконання позивачем робіт та їх прийняття відповідачем без жодних зауважень, останній не надав доказів належного виконання взятих на себе зобов’язань щодо повної оплати виконаних позивачем робіт або обґрунтованих заперечень проти позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 103 286,40 грн.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача за прострочення виконання зобов'язань за договором № КО-ХАР-0025\12 від 02 серпня 2012 року 3% річних у сумі 4 899,67 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього 3 % річних у розмірі 4 899,67 грн. визнані господарським судом правомірними та такими, що підлягають задоволенню, оскільки вони обґрунтовані наданим позивачем розрахунком та є доведеними матеріалами справи.

Крім того, позивачем, з посиланням на п. 5.3 договору № КО-ХАР-0025\12 від 02 серпня 2012 року, пред'явлено до стягнення пеню у розмірі 14 290,27 грн., яку нараховано: по частково неоплаченому акту передачі-приймання виконаних робіт від 17 вересня 2012 року № 2388 за період з 25 вересня 2012 року у сумі 4723,87 грн.; по неоплаченому акту передачі-приймання виконаних робіт від 03 листопада 2012 року № 3553 за період з 12 листопада 2012 року по 13 травня 2013 року у сумі 5 887,20 грн.; по неоплаченому акту передачі-приймання виконаних робіт від 03 листопада 2012 року № 3551 за період з 12 листопада 2012 року по 13 травня 2013 року у сумі 3 679,20 грн.

Пунктом 5.3. договору передбачено, що за прострочення оплати виконаної роботи замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що нараховується на суму заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Зважаючи на те, що факт невиконання відповідачем взятих на себе зобов’язань по оплаті виконаних позивачем робіт у розмірі та у строк, встановлений договором, підтверджується матеріалами справи, а також враховуючи положення ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», вимоги ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність позовних вимог щодо стягнення на користь позивача пені в розмірі 14 290,27 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з’ясування обставин справи, пов’язаних з предметом доказування у даній справі, а висновки, викладені в рішенні узгоджуються з приписами норм чинного законодавства, які в даному випадку регулюють спірні правовідносини, що призвело до прийняття правомірного рішення.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач заявлену до стягнення суму боргу не оспорює, але посилається на те, що нарахована сума пені в розмірі 14290,27 грн. та 3% річних в розмірі 4899,67 грн. позивачем необґрунтована.

Колегія суддів вважає безпідставними наведені відповідачем доводи та зазначає, що з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Вказане відповідає позиції, викладеній в постанові Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013 року.

В даному випадку позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 14290,27 грн., та 3% річних у розмірі 4899,67 грн., які нараховані на суму основного боргу в розмірі 103286,40 грн.

Розрахунок пені та 3% річних перевірено судом та встановлено, що він відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства, підтверджений наданим позивачем розрахунком, який міститься в матеріалах справи.

Таким чином, наведені відповідачем доводи позбавлені правового обґрунтування та є безпідставними. В свою чергу відповідачем не надано контррозрахунок оспорюваної суми штрафних санкцій та 3% річних, а також не наведено правових підстав для звільнення його від відповідальності у вигляді сплати пені та інфляційних.

До того ж, матеріали справи свідчать про те, що під час здійснення апеляційного провадження, відповідачем було сплачено на рахунок позивача основного боргу в сумі 103286, 40 грн., 14290,27 грн. пені, 4899,67 грн. – 3% річних та судового збору в сумі 2499,53 грн., що підтверджується наданою позивачем випискою з банківського рахунку ТОВ "ДПЗКУ - МТС", м. Київ за 20.12.2013.

З урахуванням викладених обставин, колегія суддів зазначає, що відповідач ні під час вирішення спору у господарському суді Харківської області, ні під час розгляду його апеляційної скарги не надав належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності викладених заперечень. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами, його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому вимоги відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Харківської області від 04.11.2013 року.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105, 110 Господарсько процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Нива", с. Жовтневе Друге, Вовчанський район, Харківська область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 04 листопада 2013 року по справі № 922/3926/13 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складно та підписано 22.01.2014

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.