Рішення № 3683149, 27.04.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2009 р. Справа № 58/62-09

вх. № 2467/4-58

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - адвокат Олевський Д.В. (св-во ХОКДКА від 11.03.2005р. №1274) за довіреністю від 30.03.2009р. №04/37-1, представник Алафіна А.С. за довіреністю від 23.03.2009р. №04/33, представник Петрова І.Г. дов. 06.09.2008р. №04/156;

відповідача - представник Голубничий В.П. за довіреністю від 28.10.2008р. №156-01/1703 ;

3-ї особи - не з"явився

розглянувши справу за позовом

Відкритого акціонерного товариства "БМ Банк", м. Київ

до

Відкритого акціонерного товариства "Інноваційно-промисловий банк" ,м. Харків

3-я особа , яка не заявляє самостійнихї вимог на предмет спору на стороні відповідача - Відкрите акціонерне товариство "Білицька меблева фабрика", смт. Коцюбинське

про стягнення 6563347,27 грн.

ВСТАНОВИВ:

26.03.2009р. позивач ВАТ „БМ Банк” звернувся до господарського суду Харківської області із позовом до відповідача ВАТ „Інноваційно-промисловий банк”. З урахуванням уточнень до позовної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму в розмірі 6563347,27 грн. згідно договору міжбанківського вкладу (депозиту) строкового №ВМВК5001080220 від 20.02.2008р. а також покласти на відповідача судові витрати. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 525, 526 ЦК України. Стверджує, що відповідач порушив прийняті на себе зобов’язання – в строк визначений договором одержані в депозит кошти не повернув. В судовому засіданні представник позивача підтримує позовні вимоги, наполягає на їх задоволенні.

Відповідач проти задоволення позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема зазначає, що відповідачем одноособово в позасудовому порядку у зв’язку із невиконанням третьою особою ВАТ „Білицька меблева фабрика” своїх зобов’язань за кредитним договором від 22.02.2007р. №09-2007, згідно договору застави майнових прав від 20.02.2008р. №026/8 було звернено стягнення на майнові права на отримання грошових коштів за договором міжбанківського вкладу (депозиту) строкового від 20.02.2008р. №ВМВК5001080220. Стягнення відбулося у відповідності до договору про відступлення права вимоги від 20.02.2008р. У зв’язку із цим, зазначає відповідач, позивач повністю втратив майнові права на одержання коштів, переданих відповідачеві на підставі договору від 20.02.2008р. №ВМВК5001080220 і ці права перейшли відповідачеві. На цій підставі відповідач у відзиві на позов, а також представник відповідача у судовому засіданні просять у задоволенні позову відмовити.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ВАТ „Білицька меблева фабрика” залучена до участі у справі ухвалою господарського суду Харківської області від 21.04.2009р. правом на участь представника у судовому засіданні не скористалася, причину неявки не повідомила, витребуваних судом документів не надала. Про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у кредитному договорі від 22.02.2007р. №09-2007 та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 07.04.2009р. до 14 год. 30 хв. 21.04.2009р.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

20.02.2008р. між позивачем та відповідачем укладено договір міжбанківського вкладу (депозиту) строкового від 20.02.2008р. №ВМВК5001080220. Згідно умов п.п.1.1., 1.2. зазначеного договору міжбанківського вкладу (депозиту) строкового від 20.02.2008р. №ВМВК5001080220 в редакції додаткової угоди від 28.08.2008р. №1 позивач шляхом перерахування в безготівковій формі розміщує, а відповідач приймає грошові кошти у вклад (депозит) в сумі 6438750,00 грн. на строк з 20.02.2008р. по 01.03.2009р. Відповідач щомісяця нараховує і сплачує в українській гривні прості проценти на суму вкладу із розрахунку 16% річних на строк розміщення вкладу (депозиту). У відповідності до умов п. 3.2.1. позивач зобов’язався перерахувати відповідачеві кошти в сумі та в строк вказані в п. 1.1. договору. Відповідно п. 3.1.3 договору відповідач зобов’язався повернути позивачеві суму вкладу, зазначену у п. 1.1. цього договору на рахунок №3739103 у строк, зазначений в п.1.1. цього договору.

Платіжним дорученням від 20.02.2008р. №130308 позивач у відповідності до договору міжбанківського вкладу (депозиту) строкового від 20.02.2008р. №ВМВК5001080220 перерахував відповідачеві грошові кошти в сумі 6438750,00 грн.

Майнові права на отримання грошових коштів позивача, розміщених у відповідача відповідно до договору міжбанківського вкладу (депозиту) строкового від 20.02.2008р. передані позивачем в заставу відповідачеві на підставі договору застави майнових прав від 20.02.2008р. №026/8. Передачу вимог в заставу здійснено на забезпечення вимог відповідача за кредитним договором від 22.02.2007р. №09-2007, що був укладений між відповідачем та третьою особою. Сума переданих в заставу прав складає 6438750,00 грн. За рахунок заставлених прав, у відповідності до п.1.4. договору застави, задовольняються у повному обсязі вимоги відповідача, включаючи суму основного боргу, нараховані проценти, пеню та збитки.

Згідно умов названого кредитного договору 22.02.2007р. №09-2007 відповідач зобов’язався надати третій особі кредит на умовах, встановлених договором, а третя особа зобов’язалась повернути кредит та сплатити проценти за його користування. Відповідно п.1.2. кредитного договору від 22.02.2007р. №09-2007 в редакції договору про зміну кредитного договору від 25.08.2008р. кредит надається у вигляді відкличної відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) і остаточним терміном повернення не пізніше 28.02.2009р. Сторони погодили суму ліміту кредитування і визначили його в розмірі 6438750грн.

Крім названого договору міжбанківського вкладу (депозиту) строкового від 20.02.2008р. №ВМВК5001080220 на забезпечення виконання зобов’язань третьої особи перед відповідачем був укладений договір застави цінних паперів від 22.02.2007р. №022/7.

20.02.2008р. одночасно з договором застави майнових прав від 20.02.2008р. №026/8 між позивачем та відповідачем було укладено договір про відступлення права вимоги предметом якого (п.1) є відступлення позивачем відповідачеві на підставі укладеного сторонами договору застави майнових прав від 20.02.2008р. №026/8 права вимоги на грошові кошти на рахунку первісного кредитора за №161230219562 в ВАТ „Інпромбанк”, що виникає з договору міжбанківського вкладу (депозиту) строкового від 20.02.2008р. №ВМВК5001080220, укладеного між сторонами. Згідно п.2 договору відступлення права вимоги цей договір вступає в силу з часу настання однієї із визначених в цьому пункті умов, в т.ч. – невиконання ВАТ „Білицька меблева фабрика” будь-якого із зобов’язань за кредитним договором від 22.02.2007р. №09-2007.

02.03.2009р. відповідач листом №156-08/381 повідомив позивача, що він здійснив погашення заборгованості третьої особи за рахунок предмета застави – майнового права вимоги на грошові кошти позивача за договором міжбанківського вкладу (депозиту) строкового від 20.02.2008р. №ВМВК5001080220 в сумі 5138750,00 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.

Статтею 1058 ЦК України передбачено, що за договором банківського вкладу депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Відповідно ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі пливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Згідно ст. 340 ГК України депозитні операції банків полягають у залученні коштів у вклади та розміщення ощадних (депозитних) сертифікатів. Депозити утворюються за рахунок коштів у готівковій або у безготівковій формі, у гривнях або в іноземній валюті, що розміщені юридичними особами чи громадянами (клієнтами) на їх рахунках у банку на договірних засадах на певний строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства та умов договору.

У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 530 ЦК України передбачено строк (термін) виконання зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню за настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З урахуванням зазначених правових норм та встановлених матеріалами справи обставин справи суд приходить до висновку про те, що між сторонами виникло зобов’язання в силу якого позивач вправі вимагати, а відповідач зобов’язаний сплатити на користь позивача суму грошових коштів, одержаних у депозит у розмірі 6438750,00 грн. та суму відсотків нарахованих за користування цими коштами у розмірі 124597,27 грн., всього 6563347,27 грн. Наявність цього зобов’язання, а також настання строку його виконання випливає з п.п. 1.1., 1.2., 3.1.3. договору міжбанківського вкладу (депозиту) строкового від 20.02.2008р. №ВМВК5001080220 та факту перерахування коштів позивачем відповідачеві платіжним дорученням від 20.02.2008р. №130308. Станом на час вирішення господарського спору зазначене зобов’язання відповідачем не виконано, чим порушені права позивача.

Згідно абз.2 ч.2 ст.16 ЦК України ч.2 ст.20 ГК України суд може захистити цивільне право або інтерес способами, що встановлені договором або законом. Відповідно п.5 ч.2 ст. 16 ЦК України та ч.2 ст.20 ГК України належним способом захисту порушеного права в даному разі є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

На підставі викладеного суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача проти задоволення позовних вимог судом відхиляються з наступних підстав.

У відповідності до ст. 1 Закону України „Про заставу” застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Згідно ч.1, ч. 6 ст.20 Закону України „Про заставу” заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

У відповідності до зазначеної норми сторонами у договорі застави майнових прав від 20.02.2008р. №026/8 погоджено, що звернення стягнення за цим договором здійснюється шляхом відступлення права вимоги по майновим правам згідно з договором відступлення права вимоги. У разі порушення позичальником зобов’язань за кредитним договором або у випадках, передбачених п.3.3. цього договору права вимоги по майновим правам вважаються відступленими Заставодавцем Заставодержателю у повному обсязі.

Проте положення про позасудове звернення стягнення на предмет застави передбачені ч.6 ст. ст. 20 Закону України „Про заставу” та відповідні їм положення п. 3.3. договору застави майнових прав від 20.02.2008р. №026/8 та п.п.1,2 договору про відступлення права вимоги від 20.02.2008р. не можуть бути застосовані в даному разі.

Неможливість застосування норм ст.20 Закону України „Про заставу” (та відповідних їй норм укладених сторонами господарських договорів) випливає з того, що ця норма носить загальний характер і регулює порядок звернення на предмет застави взагалі. Втім, чинне законодавство України містить норму, яка має спеціальний по відношенню до неї характер, яка регулює порядок звернення стягнення на особливий різновид предмету застави – майнові права.

Такою нормою є норма ст. 23 (реалізація заставлених майнових прав) Закону України „Про заставу”. Згідно її положень при заставі майнових прав реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права. Заставодержатель набуває право вимагати в судовому порядку переводу на нього заставленого права в момент виникнення права звернення стягнення на предмет застави.

Отже, у відповідності до даної норми ст. 23 Закону України „Про заставу”, яка в силу свого спеціального характеру має перевагу над нормою, на яку посилається відповідач, звернення стягнення на майнові права, котрі є предметом застави відбувається в судовому порядку шляхом переводу на заставодержателя прав у відповідності до укладеного сторонами договору уступки права вимоги. Тобто наявність договору уступки права вимоги, укладеного між заставодавцем та заставодержателем є необхідною, але недостатньою умовою переводу відповідного майнового права на заставодержателя.

В даному разі відповідачем доказів наявності відповідного судового рішення про перевід на відповідача майнових прав позивача за договором міжбанківського вкладу (депозиту) строкового від 20.02.2008р. №ВМВК5001080220 не надано. Представником відповідача у судовому засіданні надано пояснення, що відповідних дій по зверненню стягнення на предмет застави у судовому порядку відповідачем не вживалось.

Правильність висновків суду про необхідність додержання судового порядку звернення стягнення на заставлені майнові права підтверджується правовою позицією Вищого господарського суду України у аналогічних справах, зокрема постановами ВГСУ від 02.11.2005р. у справі №18/165, від 14.04.2005р. у справі №39/84.

Крім того, підставами для висновку суду про необґрунтованість заперечень відповідача проти позовних вимог є наступне.

У відповідності до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З урахуванням цього, відповідач, вважаючи правомірним звернення ним стягнення на предмет застави в погашення заборгованості третьої особи за кредитним договором від 22.02.2007р. №09-2007 мав надати суду докази наявності підстав для такого звернення.

Натомість позивачем до матеріалів справи не надано ні доказів видачі ним кредиту третій особі, ні доказів прострочення його повернення (повністю або частково) та наявності заборгованості, ні обґрунтування розміру суми боргу, ні доказів непогашення кредиту за рахунок інших засобів забезпечення зобов’язань (договору застави цінних паперів від 22.02.2007р. №022/7, поруки тощо). Надана відповідачем довідка від 16.04.2009р. №156-03/-664 про заборгованість ВАТ „Білецька меблева фабрика” перед ВАТ „Інкомбанк” оцінюється судом критично, оскільки складена відповідачем в односторонньому порядку та не підтверджена відповідними первинними документами (платіжними дорученнями, меморіальними ордерами, виписками про рух коштів на поточних рахунках, актами звірок тощо). Більш того, сума боргу третьої особи, яка зазначена у цій довідці (5217309,52грн.) є меншою ніж сума майнових вимог позивача за договором міжбанківського вкладу (депозиту) строкового від 20.02.2008р. №ВМВК5001080220, що також свідчить про безпідставність відмови відповідача від виконання своїх зобов’язань перед позивачем.

Також не можуть бути взяті судом до уваги заперечення відповідача проти задоволення позовних вимог із посиланням на те, що це приводить до припинення права застави. Суд зауважує, що у відповідності до ст.28 Закону України „Про заставу” застава в будь-якому разі припиняється при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави. Тобто закінчення строку дії договору міжбанківського вкладу (депозиту) строкового від 20.02.2008р. №ВМВК5001080220 і, як наслідок повернення (добровільне або примусове) коштів позивачеві автоматично означає припинення права застави.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача. До них відноситься державне мито – 25500,00 грн., 118,00 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 170000,00 грн. – витрати на оплату послуг адвоката. Підставами стягнення останніх є наявні в матеріалах справи докази сплати адвокату Олевському Д.В. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю видане ХОКДКА від 11.03.2005р. №1274) суми 170000,00 грн. (платіжне доручення від 17.04.2009р. №2) за договором про надання адвокатських послуг від 30.03.2009р. №04/09 по стягненню з ВАТ „Інноваційно-промислового банку” суми вкладу та нарахованих процентів в розмірі 6543590,01 грн.

На підставі викладеного, на підставі ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції, ст.ст. 15, 16, 525, 526, 530, 629, 1058, 1060 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 340 Господарського кодексу України, ст. 1, 20, 23 Закону України „Про заставу” керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 27, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82–85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Інноваційно-промисловий банк” (ідентифікаційний код 20021814; місцезнаходження: 61003, м. Харків, вул. Клочківська, 3; к/р 32004175000 в Управлінні НБУ в Харківській області, МФО 351447) на користь Відкритого акціонерного товариства „БМ Банк” (ідентифікаційний код 33881201; місцезнаходження: 01032, м.Київ, бульвар Тараса Шевченка, 37/122) на рахунок №3739103 в ВАТ „БМ Банк” м.Київ, МФО 380913 суму заборгованості за договором міжбанківського вкладу (депозиту) строкового від 20.02.2008р. №ВМВК5001080220 у розмірі – 6563347,27 грн., державне мито 195518,00 грн. судових витрат зі сплати державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, витрат на оплату послуг адвоката.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

справа №58/62-09

повний текст рішення підписано 27.04.2009р.