Рішення № 3682733, 13.05.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.05.09 р. Справа № 28/44

Господарський суд Донецької області у складі судді: Курило Г.Є.

присекретарі судового засідання Кондратьєвій К.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „В.К.П. „Арсенал”, м.Київ,

ЄДРПОУ 31662445

до відповідача: Закритого акціонерного товариства „ Завод коксохімобладнання” м.

Донецьк, ЄДРПОУ 00191543

Про стягнення 12260 грн. 95 коп.

Представники сторін:

Від позивача: Потягін О.В. на підставі довіреності № 9/03 від 02.03.2009р.

Від відповідача: Багрій А.Г. на підставі довіреності б/н від 20.11.2008р.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „В.К.П. „Арсенал”, м.Київ, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Закритого акціонерного товариства „Завод коксохімобладнання” м. Донецьк, про стягнення 12260грн. 95 коп., яка складається з суми основного боргу 11942грн.85коп., пені – 282грн.00коп., 3% річних – 35грн.34коп.

В обґрунтування своїх тверджень позивач посилається на накладні № 1000996 від 29.09.2008р., № 1001010 від 01.10.2008р., № 1001112 від 22.10.2008р.; податкові накладні, довіреності на отримання матеріальних цінностей; лист вимогу № 5-01 від 13.01.2009р.

В позовній заяві позивач також надав клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом: накладення арешту на майно та розрахункові рахунки відповідача.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 23.03.2009р. було порушено провадження по справі №28/44 та призначено її розгляд на 22.04.2009р.

Відповідач проти позову в судовому засідання заперечував, але відзив на позовну заяву суду не надав.

Позивачем до суду надані пояснення № 17/04 він 13.05.2009р., в якому він наполягає на задоволенні заявлених вимог в повному обсязі.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

За твердженням позивача, між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю „В.К.П. „Арсенал”, м.Київ, та відповідачем, Закритим акціонерним товариством „Завод коксохімобладнання” м. Донецьк, досягнута усна домовленість про поставку на адресу останнього відповідного товару.

Позивачем на адресу відповідача згідно з накладними № 1000996 від 29.09.2008р., №1001010 від 01.10.2008р., № 1001112 від 22.10.2008р. був поставлений товар на загальну суму 12549 грн. 56 коп.

Як встановлено судом, вказаний товар був отриманий представником відповідача, який діяв на підставі довіреностей на отримання матеріальних цінностей № 21/10/08-2 від 21.10.2008р.; № 29/09/08-2 від 29.09.2008р.

Таким чином, позивачем було поставлено відповідачу товар всього на суму 12549грн. 56коп.

За твердженням позивача відповідач частково сплатив вартість поставленого товару, але на дату подачі позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем складає 11942грн. 85 коп.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Таким чином, суд вважає, що зобов'язання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов'язки, оскільки фактично укладений між ними правочин, який за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. До вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом, позивачем до матеріалів справи надано лист-вимогу № 5-01 від 13.01.2009р., відповідно до якої, Товариство з обмеженою відповідальністю „В.К.П. „Арсенал”, м.Київ зверталось до Закритого акціонерного товариства „Завод коксохімобладнання” м. Донецьк з вимогою про сплату заборгованості в сумі 11942 грн. 85 коп. Факт відправки листа-вимоги № 05-01 від 13.01.2009р. підтверджується наявною в матеріалах справи поштовою квитанцією № 0494 від 14.01.2009р. та поштовим повідомленням № 1899547. Тобто на дату подачі позовної заяви строк виконання зобов’язання по оплаті по накладних, наявним в матеріалах справи є таким, що настав, відповідно до ст. 530 ЦК України.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Виходячи з того, що відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості перед позивачем в сумі 11942 грн. 85 коп. суд вважає вимоги позивача в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено про стягнення з відповідача 3% річних та пені у в розмірі 35 грн.34 коп. та 282грн. 76 коп. відповідно, за період прострочення з 26.01.2009р. по 02.03.2009р. (з урахуванням кожної окремої накладної).

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши арифметичний розрахунок суми 3% річних, суд встановив, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 35грн.34коп. у період з 26.01.2009р. по 02.03.2009р., підлягають задоволенню.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язань.

За приписами п. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Крім того, відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Таким чином, неустойка за своєю правовою природою є забезпеченням виконання зобов’язань та, одночасно, штрафною санкцією.

Згідно ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, в тому числі і неустойка, вчинюється у письмовій формі, недодержання якої тягне за собою нікчемність зазначеного правочину.

Відповідно до п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

З урахуванням зазначеного, штрафні санкції (неустойка, пеня, штраф) можуть стягуватися тільки у випадку встановлення їх розміру в договорі чи в законі.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються в відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Таким чином, на підставі вищевикладених статей Господарського та Цивільного кодексів п.6 ст.231 Господарського кодексу України передбачає тільки порядок встановлення штрафних санкцій за невиконання грошових зобов’язань в договорах, а не норму на підставі якої стягуються штрафні санкції.

Оскільки сторони письмово не визначили пеню, як засіб забезпечення виконання договору ( правочину), позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

В позовній заяві позивач просить суд забезпечити позов шляхом накладання арешту на майно та розрахункові рахунки відповідача.

Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням вищевказану заяву, вважає її такою, що не підлягає задоволенню у зв’язку з тим, що позивач не довів належними доказами наявність у відповідача коштів на рахунках в банках, крім того вказана заява заснована лише на припущеннях позивача стосовно того, що грошові кошти, які є у відповідача, можуть зникнути, зменшитися за кількістю на момент винесення рішення господарським судом.

Крім того, оскільки позовні вимоги по цій справі пов’язані зі стягненням коштів, відсутній зв’язок між заходом до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно і предметом позовної вимоги.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, підлягають віднесенню на сторони пропорційно задоволених вимог відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, при розгляді справи судом встановлено, що позивачем було заявлено вимоги про стягнення з відповідача 12260 грн. 95 коп. тобто, вимоги майнового характеру.

Виходячи зі змісту ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України №7-93 від 21.01.1993р. “Про державне мито” із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлено ставку державного мита в розмірі 1% ціни позову, але не менш 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більш 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, позивачем повинно бути сплачено державне мито в сумі 122 грн. 61 коп.

Як встановлено судом, при подачі позовної заяви позивачем згідно з платіжним дорученням №318 від 05.03.2009р. було сплачено державне мито в розмірі 123 грн. 00 коп.

За таких обставин, за висновками суду, у відповідності до ст.47 Господарського процесуального кодексу України надлишково сплачене позивачем державне мито в розмірі 0 грн. 39 коп. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4-3, 20, 22, 33, 44, 49, 77, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „В.К.П. „Арсенал”, м.Київ,

до Закритого акціонерного товариства „Завод коксохімобладнання” м.Донецьк, задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Завод коксохімобладнання”, м.Донецьк ( 83030, м. Донецьк, вул. Травнева,86, ЄДРПОУ 00191543, п/р 26008368922004 в ДРУ КБ „Приватбанк” м. Донецьк, МФО 335496) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „В.К.П. „Арсенал”, м. Київ (03680, м.Київ, вул.Лепсе,8, ЄДРПОУ 31662445, р/р № 2600503754800 в АКІБ „Укрсиббанк”, МФО 351005) заборгованість в сумі основного боргу 11942 грн. 85 коп., 3% річних у сумі 35 грн.34 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 119 грн. 78 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 115 грн. 28 коп.

В задоволенні стягнення пені у сумі 282грн.76 коп. відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „В.К.П. „Арсенал”, м. Київ (03680, м.Київ, вул.Лепсе,8, ЄДРПОУ 31662445, р/р № 2600503754800 в АКІБ „Укрсиббанк”, МФО 351005) з державного бюджету України надлишково сплачене державне мито в сумі 0 грн. 39 коп.

Видати довідку.

В судовому засіданні 13.05.2009р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повний текст рішення підписаний 13.05.2009р.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його оголошення.

Рішення може бути оскаржено через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня підписання або в касаційному порядку протягом 1 місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя