Рішення № 3682668, 18.05.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.05.09 р. Справа № 35/91

Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.

при секретарі судового засідання Трубачевій А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” м. Донецьк в особі Регіонального управління з експлуатації каналу КП “Компанія “Вода Донбасу” м. Горлівка

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Концерн Стирол” м. Горлівка

про стягнення заборгованості в розмірі 622495,56грн.

За участю

представників сторін:

від позивача: Бабінова З.М. - за довір.

від відповідача: Гарбуз О.О. – за довір.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Комунальне підприємство “Компанія “Вода Донбасу” м. Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області позовом до Відкритого акціонерного товариства “Концерн Стирол” м. Горлівка про стягнення заборгованості в розмірі 622495,56грн. з яких 605790,64грн. заборгованість за послуги з поставки води в розмірі 605790,64грн., 6771.59грн. – пеня, 9086,88грн. – індекс інфляції, 846,45грн. – 3% річних.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду Донецької області від 18.05.2009р. у зв’язку із закінченням повноважень судді Мальцева М.Ю. справу передано на розгляд судді Мартюхіної Н.О.

Ухвалою від 18.05.2009р. справу № 35/91 прийнято до розгляду суддею Мартюхіною Н.О.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 1 від 26.12.2007р. про надання послуг з водопостачання, акти, рахунки.

Позивачем до прийняття рішення по справі в порядку ст. 22 ГПК України надано заяву про уточнення позовних вимог від 18.05.2009р. № 02-41/22002, де останній вказує, що спірним періодом за яким заявлений позов є лютий 2009р., яка погашена відповідачем в березні-квітні 2009р., тобто після пред’явлення позову, у зв’язку з чим останній просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 6771,59грн., індекс інфляції в розмірі 9086,88грн., 2% річних в розмірі 1066,54грн., державне мито в розмірі 6224,97грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118грн. З приводу зазначеного судом розглядаються остаточні позовні вимоги позивача.

Відповідачем надано заяву від 18.05.2009р., де останній вказує, що розрахунок штрафних санкцій на загальну суму 16925,01грн. є вірним та на підставі ст. 233 ГК України просить суд зменшити розмір штрафних санкцій, що підлягають оплаті на 95% так як порушення зобов’язань зі сторони ВАТ “Концерн Стирол” не потягло збитків для позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:

26.12.2007р. між Комунальним підприємством “Компанія “Вода Донбасу” (Підприємство) та Відкритим акціонерним товариством “Концерн Стирол” (Споживач) був укладений договір про послуги водопостачання № 1 з протоколом розбіжностей.

За цим договором Підприємство з закріплених водних об’єктів, здійснює забір технічної води та передає її через свої магістральні водоводи Споживачу в об’ємах відповідно помічному графіку (п. 2.3. договору), в межах технічної можливості Підприємства, а Споживач здійснює оплату отриманих послуг на умовах договору.

Пунктом 4.12. договору встановлено, що кількість поданої води оформлюється двостороннім актом з вказанням періоду, в кому здійснена поставка води, номеру договору, показань засобів обліку або розрахунків в відповідності до п. 4.7. або п. 4.8. Для складання акту Споживач направляє не пізніше 11,21,30-31 числа поточного місяця свого представника з належним чином оформленою довіреністю на право підписання акту, за адресою Постачальника. Притне явці представника Споживача до вказаного числа або необґрунтованій відмові їм від підписання акту, Підприємство складає односторонній акт, один екземпляр в 3-дений строк направляє Споживачу, який є підставою для оплати.

Відповідно до п. 5.1. договору Споживач оплачує Підприємству послуги водопостачання по тарифах, які встановлені в відповідності з діючим законодавством та не підлягають погодженню сторонами.

Згідно до п. 5.4. договору розрахунок за отриману воду здійснюється наступним чином: Підприємство на підставі двосторонніх актів про кількість води, поданої Споживачу за розрахунковий період (декада, місяць) пред’являє Споживачу рахунок з вказанням кількості води, ціни та суми, що підлягає оплаті. Споживач оплачує рахунок Підприємства по факту отримання рахунку. Кінцевий розрахунок за місяць здійснюється в строк до 1-ого числа місяця наступного за звітним. Оплату за отриману воду Споживач здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Підприємства або іншим, на забороненим Законодавством України чином.

Пунктом 9.1., 9.3. договору встановлено, що договір вступає в силу при досягненні сторонами згоди за всіма істотними умовами та діє по 31.12.2008р. Дія договору продовжується на наступний рік на тих же мовах, шляхом підписання додаткової угоди, з врахуванням зміни заявки на споживання води, які є невід’ємними частинами договору.

29.12.2008р. між сторонами було підписано додаткову угоду № 112 до договору № 1 від 26.12.2007р. на послуги водопостачання, згідно до якої продовжено строк дії договору до 31.12.2009р.

В підтвердження виконання умов договору позивачем до матеріалів справи надано акти про кількість переданої води № Ѕ-3 від 28.02.2009р., № Ѕ-1 від 05.02.2009р., № Ѕ-2 від 20.02.2009р., ; Ѕ-1 від 11.02.2009р., які підписані з обох сторін без зауважень. З зазначених актів вбачається, що за лютий 2009р. відповідачем було отримано воду в об’ємі 406350м3.

На підставі актів про кількість отриманої вод позивачем виставлялися рахунки, зокрема від 05.02.2009р. на суму 200001,42грн., від 20.02.2009р. на суму 233299,96грн., від 11.02.2009р. на суму 372490,68грн., а всього на загальну суму 805792,06грн.

18.02.2009р. відповідачем було здійснено оплату в розмірі 200000грн., таким чином на момент звернення позивача до суду за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 605792,06грн.

Після порушення провадження у справі відповідачем було погашено заборгованість, що підтверджується платіжними дорученнями № 881 від 25.03.2009р. на суму 100000грн., № 1020 від 02.04.2009р. на суму 150000грн., № 1053 від 03.04.2009р. на суму 100000грн., № 1080 від 07.04.2009р. на суму 150000грн., № 1097 від 08.04.2009р. на суму 105791,64грн.

У зв’язку з оплатою заборгованості позивач заявою від 18.05.2009р. зменшив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 6771,59грн., інфляцію в розмірі 9088грн., 2% річних в розмірі 1066,54рн.

Позивач просить стягнути з відповідача 2% річних в розмірі 1066,54грн. за період з 02.03.2009р. по 08.04.2009р. та індекс інфляції в розмірі 9086,88грн.

Відповідно до п. 7.3. договору Споживач в разі прострочення виконання грошового зобов’язання, повинен уплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 2% річних від простроченої суми.

Приписами ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитору зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов’язання у вигляді стягнення нарахованого індексу інфляції на суму боргу в розмірі 9086,88грн., 2% річних за прострочку виконання грошових зобов’язань в сумі 1066,54грн. підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 6771,59грн. за період з 02.03.2009р. по 19.03.2009р.

Пунктом 7.2. договору встановлено, що в разі несвоєчасної оплати послуг водопостачання Споживач зобов’язаний уплатити Підприємству пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши розрахунок пені за період з 02.03.2009р. по 19.03.2009р. судом знаходить його арифметично вірним, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Пунктом 3 ст. 83 ГПК України передбачено, що Господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

У заяві від 18.05.2009р. відповідач просить суд зменшити розмірі штрафних санкцій на 95%, оскільки вважає, що порушення зобов’язань зі сторони ВАТ “Концерн Стирол” не потягло збитків для позивача.

Представник позивача у судовому засіданні проти зменшення розміру штрафних санкцій на 20% не заперечував.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд враховує повну оплату заборгованості за листопад 2009р. на протязі березня 2009р., а також той факт, що позивачем, окрім пені до стягнення з відповідача заявлено також 2% річних в розмірі 1066,54грн. та індекс інфляції в розмірі 9086,88грн., які підлягають стягненню, суд вважає за потрібне зменшити розмір штрафних санкцій (пені) на суму 3385,80грн., тобто на 50%, та стягнути з відповідача пеню в сумі 3385,79грн.

Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Оскільки відповідачем зобов’язання, щодо оплати отриманих послуг виконані з порушенням умов договору, то суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Оскільки оплата суми основного боргу було здійснено відповідачем після порушення провадження у справі то судові витрати в цій частині підлягають віднесенню на відповідача, а в решті розподілу в порядку, що передбачений ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, ст. ст. 22, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 75, ст. ст. 82 – 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” м. Донецьк в особі регіонального управління з експлуатації каналу м. Горлівка до Відкритого акціонерного товариства “Концерн Стирол” м. Горлівка про стягнення 16925,01грн. задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Концерн стирол” (84610, м. Горлівка, вул. Горлівської дівізії, 10, р/р 26004002167110 в банку ГФ АБ “Брокбізнесбанк” м. Горлівка, МФО 394578, ЗКПО 05761614) на користь Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 85, ЄДРПОУ 00191678) в особі Регіонального управління з експлуатації каналу (м. Горлівка, вул.. Ак. Павлва, 31, р/р 2600430117387 в філії Горлівського міського відділення ВАТ “Ощадбанк України” м. Горлівка, МФО 394103, ЄДРПОУ 35397853) пеню в розмірі 3385,79грн., індекс інфляції в розмірі 9086,88грн., 2% річних в розмірі 1066,54грн., державне мито в розмірі 6224,97грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118грн.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дні прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дні набрання рішенням законної сили.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя