Ухвала суду № 36825838, 16.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2014 року м. Київ К/800/34137/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Васильченко Н.В., Калашнікової О.В., Леонтович К.Г.,

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Селидівського міського суду Донецької області від 25 березня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2013 року у справі №242/865/13-а за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області про перерахунок пенсії, -

в с т а н о в и л а :

У березні 2013 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області, в якому просив: визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області щодо призначення йому, перерахунку та виплати пенсії, зобов'язати здійснити перерахунок та доплату пенсії з 08.02.2001 р., виходячи з 4 кратного розміру мінімальної пенсії за 2001 р. - 311,3 грн., за 2002 рік - 342 грн., за 2003 рік - 342 грн.(1368 грн. в місяць) з урахуванням ст.8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" по теперішній час; визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області щодо перерахунку пенсії та сплати йому пенсії зі застосуванням середньомісячної заробітної плати працівників, зайнятих у галузях національної економіки України за 1992-2002 р.р., ухваленої Постановою Кабінету Міністрів України № 1783 від 20.11.2003 р. і за 2002 р., що складає 376 грн. 38 коп. з 01.01.2004 р. замість 306 грн.45 коп. по теперішній час; зобов'язати відповідача здійснити йому перерахунок та доплату пенсії з подальшими перерахунками із застосуванням середньомісячної заробітної плати працівників, зайнятих у галузях національної економіки України за 1992-2002 р., і за 2002 р., виходячи з її показника 376 грн. 38 коп. замість 306 грн. 45 коп. за період з 01.01.2004 р. по теперішній час з урахуванням ст.8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці"; визнати неправомірним бездіяльність відповідача щодо відмови йому в перерахунку пенсії з 16.09.2008 р. по теперішній час із застосуванням середньомісячної його заробітної плати шахтаря прохідника 5 розряду ВП "шахта Росія" ДП "Селидіввугілля" з урахуванням середньої заробітної плати з вигляду економічній діяльності "Видобуток кам'яного вугілля, лігніту і торфу", в її доплаті до теперішнього часу, у встановленні правильного розміру його пенсії поетапно і в даний час з урахуванням ст.8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці"; зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області здійснити перерахунок та сплатити пенсію з 16.09.2008 р. з подальшими перерахунками із застосуванням середньомісячної заробітної плати шахтаря прохідника 5 розряду ВП "шахта Росія" ДП "Селидіввугілля", але не менше середньої заробітної плати з вигляду економічній діяльності "Видобуток кам'яного вугілля, лігніту і торфу", здійснити доплату пенсії з 16.09.2008 р. по теперішній час, встановити правильний розмір його пенсії не менше 5500 грн. щомісячно з урахуванням ст. 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08.02.2001 року ОСОБА_1 була призначена первинна пенсія в сумі 136 грн. 00 коп. На момент призначення пенсії загальний трудовий стаж складав 26 років 3 місяців 17 днів, з них по списку № 1 приблизно 21 роки 6 місяців(включно військова служба 2 роки 11 днів). На 01.12.2012 р. його загальний страховий стаж склав приблизно 34 роки, а за списком № 1 - приблизно 26 років. За період з 08.02.2001 р. по 31.12.2003 р. щомісячно пенсія йому сплачувалась в меншому розмірі: в 2001 р. при щомісячному прожитковому мінімумі 311,3 грн. пенсія складала 136 грн.; при щомісячному прожитковому мінімумі 342 грн. 00 коп. в 2002 р.-2003 р. пенсія складала від 156 грн. до 275 грн. щомісячно, замість 4 кратного розміру реального прожиткового мінімуму. Відповідач сплачував йому максимальний розмір пенсії 4 мінімальних пенсії, приймаючи до уваги свій розрахунок мінімальної пенсії 34 грн. щомісячно замість 311,3 грн. в 2001 році, що як він вважає є порушенням закону, а саме ст.46 Конституції України. З 01.01.2004 року на момент введення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-4 від 09.07.2003 р. відповідач здійснив йому перерахунок пенсії із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України в 2002 р. в розмірі 306 грн. 45 коп., що є порушенням закону. Він звернувся до відповідача щодо поновлення його порушених прав, на що отримав відповідь листом № 216/П-02-01-01 від 10.12.2012 р., в якому зазначено, що розмір його пенсії нарахований та сплачений йому правильно, згідно діючого пенсійного законодавства. Вважає, що відповідачем була порушена ст.46 Конституції України, оскільки йому виплачувалася пенсія в менших розмірах.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 25 березня 2013 року позовні вимоги за період з 08.02.2001 року по 27.08.2012 року залишені без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

Постановою Селидівського міського суду Донецької області від 25 березня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2013 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач перебуває на обліку у відповідача, з 08.02.2001 року є пенсіонером за віком та отримує пільгову пенсію.

ОСОБА_1 була призначена пенсія згідно ст.14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 08.02.2001 р. на підставі заяви від 05.02.2001 р. № 143. На момент призначення пенсії страховий стаж складав 26 років 3 місяця 17 днів, в тому числі стаж підземної роботи 21 роки 6 місяців, в т.ч. військова служба - 2 роки 11 днів. Середньомісячний заробіток для обчислення розміру пенсії склав 456,89 грн. Заробітну плату для розрахунку пенсії обчислено за 24 місяці з 01.02.1999 р. по 31.01.2001 р.

Мінімальний розмір пенсії визначався постановами КМУ від: 19.03.1996 р. № 342, від 26.07.1996 р. № 831; від 10.11.2000 р. № 1686, від 14.03.2001 р. №227; від 27.06.2001 р. № 741; від 20.11.2001 р. № 1563; від 19.12.2001 р. № 1706; від 13.03.2002 р. № 279; від 15.04.2003 р. № 544.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідач при перерахунку пенсії позивачу діяв в межах своєї компетенції та згідно норм чинного законодавства, тому вимоги позивача про перерахунок пенсії згідно показника середньої заробітної плати шахтаря по Україні є безпідставними. Даний показник не встановлювався Державним комітетом статистики України або іншим державними органами.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Пунктом 2 ст.43 передбачено, що для перерахунку пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом, враховується заробітна плата, з якої була раніше призначена пенсія за документами, наявними в пенсійній справі. При цьому заробітна плата для обчислення пенсії визначається відповідно до частини 2 статті 40 Закону із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2002 рік.

Пунктом 2 Постанови КМУ від 20.11.2003 р. № 1783 "Про заходи щодо поліпшення пенсійного забезпечення громадян" передбачено під час перерахунку пенсій відповідно до ст.43 Закону, застосовувати показник середньої заробітної плати за 2002 рік на рівні 306,45 грн.

З 16.09.2008 р. ОСОБА_1 проведений перерахунок пенсії відповідно до Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" та встановлений розмір пенсії 80% від заробітку шахтаря, але не менше, ніж три прожиткових мінімуму для непрацездатних осіб.

Відповідно до заяви позивача від 06.05.2011 р. № 1047, ОСОБА_1 з 01.05.2011 р. проведений перерахунок пенсії по заробітку згідно ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", середньомісячний заробіток розраховано (2339,42 грн.) із заробітної плати за період з 01.06.1984 р. по 31.05.1989 р. та з 01.07.2000 р. по 19.08.2005 р. із застосуванням показника середньомісячної заробітної плати на одну застраховану особу в цілому по Україні 928,81 грн.( за 2006 р.). Оскільки позивач не працював з 01.07.2010 р., розмір його пенсії підвищувався у зв'язку із зростанням прожиткового мінімуму.

З 01.05.2012 р. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 р. № 327 "Про підвищення рівня соціального захисту населення" проводилися перерахунки пенсій, призначених до 2008 року із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2006 рік(із 928,81 грн.). Пенсії підвищувалися таким чином, щоб розмір підвищення з урахуванням осучаснення заробітної плати становив не менше 100,00 грн. для осіб, у яких страхового стажу 20 років у жінок та 25 років у чоловіків.

Пенсія ОСОБА_1 була перерахована із застосуванням показника заробітної плати за 2007 рік(1197,91 грн.). Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії склав 3017,21 грн.(1197,91 грн. х 2,51873). Загальний розмір пенсії склав 2614,00 грн.

З 01.05.2012 р. доплата підвищення за ст.42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 01.03.2008 р. в розмірі 54,20 грн. припинена.

При перерахунку пенсії з 01.12.2012 року, загальний розмір пенсії ОСОБА_1 склав 2752,00 грн.

Закон України від 02.09.2008 № 345-VI "Про підвищення престижності шахтарської праці" (далі - Закон № 345) вступив в дію 16 вересня 2008 року.

Відповідно до ст. 8 Закону № 345-VI мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 % середньої заробітної плати шахтаря, але не менш, як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсії за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Статтею 10 Закону №345 встановлено, що дія статті 8 цього закону поширюється також на пенсіонерів, пенсія яким була призначена до набрання чинності цим Законом. Фінансування додаткових витрат на виплату підвищеного розміру пенсії відповідно до статті 8 цього Закону здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Таким чином, вірним є висновок судів про те, що відповідач при перерахунку пенсії позивачу діяв в межах своєї компетенції та згідно норм чинного законодавства, тому вимоги позивача про перерахунок пенсії згідно показника середньої заробітної плати шахтаря по Україні є безпідставними. Даний показник не встановлювався Державним комітетом статистики України або іншим державними органами.

Враховуючи вищенаведене суди першої та апеляційної інстанції дійшли до вірних висновків про відмову у задоволенні позовних вимог, які залишилися предметом судового перегляду після залишення частини вимог без розгляду

Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Постанову Селидівського міського суду Донецької області від 25 березня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: