Ухвала суду № 36825837, 19.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" грудня 2013 р. м. Київ К/9991/14181/11

К/9991/14181/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Регіон»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.11.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2011

у справі № 2а-15363/10/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Регіон» (ТОВ)

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.11.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2011, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ «Інвест-Регіон» просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування позивачу податкового зобов`язань з податку з доходів фізичних осіб та застосування штрафних (фінансових) санкцій і пені згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 14.06.2010 № 8743/23-02/34532275, про порушення позивачем норм підпункту 4.2.12 пункту 4.2 статті 4, пункту 7.3 статті 7, підпункту «а» пункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (Закон № 889-ІV), що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб за 2009 рік на 1717,41 грн., а саме: неоподаткування суми доходу фізичної особи-нерезидента ОСОБА_4, який не є працівником підприємства (за рахунок коштів підприємства оплачено адміністративний штраф в сумі 340, 00 грн., застосований до цієї особи); застосування ставки 15 % при оподаткуванні доходів, виплачених в 2009 році фізичним особам, нерезидентам, а саме: ОСОБА_4 в сумі 823,53 грн., виплачених на покриття витрат за навчання; ОСОБА_5 в сумі 8934,17 грн. ( в тому числі, оплата навчання - 823,53 грн., понаднормові добові на відрядження - 8110,64 грн.), ОСОБА_6 в сумі 1011,76 грн. (оплата вартості навчання).

За наслідками перевірки та процедури апеляційного оскарження прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.09.2010 № 0001611705/1 про визначення податкового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 5152,23 грн.( у тому числі, 1717,41 грн. - основний платіж, 3434,82 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

В судовому процесі встановлено факт працевлаштування на підприємстві позивача іноземних громадян, а саме : ОСОБА_4 (громадянин Чехії), ОСОБА_5 (громадянин Росії) та ОСОБА_6 (громадянин Болгарії). Взаємовідносини між позивачем і вказаними працівниками - іноземними громадянами врегульовані трудовими договорами, укладеними на підставі відповідних дозволів на працевлаштування, виданих позивачеві Державним центром зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України.

Платниками податку відповідно до Закону № 889-IV є: резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи; нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.

Згідно з підпунктом 1.3 статті 1 цього Закону дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі у вигляді, зокрема, доходів у вигляді заробітної плати, нарахованих (виплачених, наданих) внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України, від працедавця, незалежно від того, чи є такий працедавець резидентом або нерезидентом.

Відповідно до підпункту 9.11.1 пункту 9.11 статті 9 Закону № 889-IV такі доходи підлягають оподаткуванню за правилами, встановленими для резидентів, з урахуванням особливостей, визначених окремими нормами цього Закону.

Пунктом 7.1 статті 7 цього Закону передбачено, що ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2, 7.4 цієї статті.

Ставка податку становить подвійний розмір ставки, визначеної пунктом 7.1 цієї статті, від об'єкта оподаткування, нарахованого як виграш чи приз (крім у державну лотерею у грошовому виразі) на користь резидентів або нерезидентів, та від будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів - фізичних осіб, за винятком доходів, визначених у підпункті 9.11.3 пункту 9.11 статті 9 цього Закону (пункт 7.3 статті 7 Закону № 889-IV).

Згідно з підпунктом 9.11.3 пункту 9.11 статті 9 Закону № 889-IV якщо зазначені у підпункті 9.11.1 цього пункту доходи виплачуються нерезиденту резидентом - фізичною або юридичною особою, то такий резидент вважається податковим агентом такого нерезидента стосовно таких доходів. При укладенні договору з нерезидентом, умови якого передбачають отримання таким нерезидентом доходу з джерелом його походження з України, резидент зобов'язаний зазначити у такому договорі ставку податку, яка буде застосована до таких доходів.

Податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону (абзац перший пункту 1.15 статті 1 Закону № 889-IV).

При цьому іноземці або особи без громадянства мають підтверджувати свій резидентський статус. Вони можуть самостійно визначити статус податкового резидента України шляхом звернення до податкового органу за місцем реєстрації в органах внутрішніх справ із відповідною заявою фізичної особи - іноземця про самостійне визначення резидентського статусу, форма якої встановлена наказом Державної податкової адміністрації України «Про затвердження примірних форм Заяви фізичної особи - іноземця про самостійне визначення резидентського статусу та Повідомлення працедавця про самостійне визначення фізичною особою - іноземцем резидентського статусу» від 5 жовтня 2004 року № 581 (далі - наказ № 581).

Статус податкового резидента України таких іноземців чи осіб без громадянства підтверджується довідкою податкового органу, виданою відповідно до зазначеного наказу.

При отриманні фізичною особою резидентського статусу шляхом звернення до податкового органу і отримання від нього відповідної довідки, резидентський статус визначається на звітний податковий період (рік), а отже підтвердження свого резидентського статусу має здійснюватися такими особами щорічно, з податкового періоду, в якому іноземець отримав довідку.

Одним із критеріїв визначення резидентського статусу відповідно до пункту 1.20 статті 1 Закону № 889-IV є перебування іноземного громадянина на території України не менше 183 днів протягом періоду або періодів податкового року.

Перебування в України протягом 183 днів дає іноземцю право на звернення до податкового органу із заявою щодо видачі ним довідки-повідомлення, передбаченої наказом № 581.

У разі набуття іноземцем статусу податкового резидента України іноземний дохід, отриманий такою особою з джерел за межами України, є об'єктом оподаткування і сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку - отримувача.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та працівниками-іноземцями були укладені трудові договори на підставі відповідних дозволів на працевлаштування, виданих позивачеві Державним центром зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України на 2007-2010 роки.

У разі набуття нерезидентом статусу податкового резидента України (отримання відповідної довідки) доходи, одержані ним від працедавця за виконання трудової функції (заробітна плата), оподатковуються у загальному порядку, встановленому Законом № 889-ІV, за ставкою, визначеною пунктом 7.1 статті 7 цього Закону (15 відсотків). Якщо іноземець не виявив бажання підтвердити свій резидентський статус та не отримав довідки, яка є обов'язковою для підтвердження такого статусу, то його заробітна плата оподатковується за ставкою, вдвічі більшою за основну (30 відсотків).

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України по такій категорії спорів, висловленій, зокрема в постанові від 10.09.2013 у справі за позовом ТОВ «Ренесанс Капітал» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Згідно зі статтею 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли юридично обґрунтованого висновку про порушення позивачем вимог підпункту 4.2.12 пункту 4.2 статті 4, пункту 7.3 статті 7, підпункту «а» пункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та, як наслідок, відсутність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 15.09.2010 № 0001611705/1.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Регіон» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.11.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська. М.В. Сірош