Ухвала суду № 36825643, 21.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2014 року м. Київ К/800/39367/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Донця О.Є.,

суддів: Логвиненка А.О.,

Мороза В.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова, управління Державної казначейської служби України у Ленінському районі м. Харкова про стягнення помилково сплаченого збору,

в с т а н о в и л а:

У березні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова, управління Державної казначейської служби України у Ленінському районі м. Харкова про стягнення помилково сплаченого збору.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено. Стягнуто з Державного бюджету на користь ОСОБА_2 6675,00 грн. помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2013 року апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова було залишено без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2013 року - без змін.

У касаційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова, не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2013 року та залишити позовну заяву без розгляду.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 09.07.2011 року позивач набув право власності на автомобіль марки «HONDA» моделі «ACCORD», у зв'язку з чим ним було сплачено збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 6675,00 грн.

Пунктом 7 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» визначено виключний перелік осіб - платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, передбачено, що платниками збору є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.

Отже, відповідно до цього Закону обов'язок зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування покладається на осіб лише у випадку відчуження, а не при купівлі автомобілів.

Проте, відповідно до пункту 12 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством).

Відповідно до частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

У роз'ясненні Пленуму Верховного Суду України, яке міститься в постанові від 01.11.96 року № 9 (пункт 5) зазначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Враховуючи, що Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачено сплату збору при придбанні автомобіля, а сплата даного збору передбачена лише при його відчуженні, суд першої інтенції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови ОСОБА_2 в поверненні безпідставно отриманого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції з відчуження легкового автомобіля та стягнення з Державного бюджету України на його користь суми помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції з відчуження легкового автомобіля.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова - залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова, управління Державної казначейської служби України у Ленінському районі м. Харкова про стягнення помилково сплаченого збору - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О.Є. Донець

судді: А.О. Логвиненко

В.Ф. Мороз