Рішення № 3682552, 05.05.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.05.09 Справа № 15/59

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми «Донбастеплоенергосервіс», м. Луганська

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасагросервіс», м. Луганськ

про стягнення 49 900 грн. 00 коп.

Суддя Пономаренко Є.Ю.

за участю:

від позивача - Цукер І.Б., представник за довіреністю №б/н від 31.03.09;

від відповідача - представник не прибув.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв’язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: позивачем заявлено вимоги:

- стягнути з відповідача 46 200 грн. 00 коп. –заборгованість з орендної плати за розрахунковий період з 01.04.06 по 28.02.07 за договором № б/н від 01.01.06;

- стягнути з відповідача 3 700 грн. 00 коп. –пені, нарахованої за період з 01.05.06 по 20.02.09.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач витребувані судом документи не представив, участь свого представника у судовому засіданні не забезпечив, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином: ухвали суду направлялися за адресою, яка є офіційним місцезнаходженням підприємства та підтверджена довідкою державного реєстратора.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

У першому з названих листів викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Зазначена позиція наведена в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 13.08.2008 р. N 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року».

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

На підставі викладеного справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Між позивачем, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, 01.04.2006 р. укладено договір оренди.

Об’єкт оренди за даним договором –рампа-склад під навісом з огорожею, освітленням та ємкість ТРЖК-3М, розташовані у м. Луганськ по вул. Клубній, передано орендодавцем (позивачем у справі) орендарю за актом прийому-передачі від 01.04.2006р.

Відповідно до п. 6.5 договору його укладено строком зі строком дії з 01.04.2006р. по 31.12.2006р. (на 9 місяців).

У зв’язку з відсутністю до цього часу заяв жодної сторони про припинення договору, відповідно до положень ст. 764 Цивільного кодексу України дія договору була продовжена неодноразово.

Розділом 4 договору оренди визначено розмір орендної плати, яка підлягає сплаті.

Строк виконання відповідачем грошового зобов’язання зі сплати орендної плати визначено п. 4.1 договору, згідно якого орендна плата перераховується орендарем орендодавцю щомісячно, пізніше 10 числа поточного місяця авансовим платежем за наступний місяць.

Таким чином, наведене положення зі строку оплати слід тлумачити таким чином, що орендар повинен сплачувати орендну плату щомісячно авансовим платежем за наступний місяць у період з 10 числа по останній день місяця, що передує місяцю оренди.

Відповідачем грошові зобов’язання за договором не виконувалися належним чином, внаслідок чого за період дії договору з квітня 2006 р. по лютий 2007 р. включно утворився борг у сумі 46 200 грн.

У зв’язку з наявністю боргу позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та порушених законом інтересів.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 5 даної ж статті плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.ст. 43, 33 Господарського процесуального кодексу України сторони повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач заявлені вимоги не оспорив, доказів перерахування орендної плати не надав.

Наявність на момент подачі позову заборгованості по орендній платі у заявленій до стягнення сумі підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Вимоги позивача про стягнення пені в сумі 3 700 грн. 00 коп. підлягають задоволенню частково виходячи з наступних підстав.

Пеня розрахована позивачем за період починаючи з 01.05.2006р. по 20.02.2009р. на суму боргу у розмірі 4 200 грн.

Позивачем неправильно нарахована пеня за вказаний період з огляду на положення п. 6 ст. 233 Господарського кодексу України.

Відповідно до вказаної норми нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Крім того, позивачем здійснено розрахунок пені на підставі п. 5.2 договору виходячи з розміру в 1,5% від суми простроченого платежу.

Такий розрахунок є необґрунтованим в частині застосування розміру пені в 0,1% виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом положень договору, сторонами передбачена відповідальність у вигляді пені.

Законодавством обмежений максимально граничний розмір пені, що не було враховано позивачем при здійсненні розрахунку.

Так, згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», який є чинним на даний час, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також, згідно ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, слід зазначити, що зазначені норми (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»та ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України) не є колізійними по відношенню до норми ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, оскільки вони не встановлюють чіткий розмір пені, а лише обмежують можливість стягнення максимуму пені. Навіть за наявності колізії між нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України у даному господарському спорі застосуванню підлягала б норма Господарського кодексу України.

Так, здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення неустойки без врахування максимального граничного розміру пені, обмеженого законодавством, є неправильним.

Суд визнає обґрунтованою пеню, розраховану за подвійною обліковою ставкою НБУ з урахуванням 6 місячного строку нарахування пені у сумі 371 грн. 10 коп.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню борг з орендної плати у сумі 46 200 грн. 00 коп. та пеня в сумі 371 грн. 10 коп. (всього 46 571 грн. 10 коп.).

У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити за необґрунтованістю.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно задоволених вимог у складі: 465 грн. 71 коп. державного мита, а також 110 грн. 13 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зайве сплачене державне мито у сумі 01 грн. 00 коп., перераховане платіжним дорученням від 27.05.2008 р. №42 підлягає поверненню позивачу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасагросервіс», м. Луганськ, вул. А. Ліньова, б. 75А, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 13390468 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми «Донбастеплоенергосервіс», м. Луганськ, вул. Ватутіна, б. 97, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 21840307, борг з орендної плати у сумі борг у сумі 46 200 грн. 00 коп., пеню в сумі 371 грн. 10 коп., витрати зі сплати державного мита в сумі 465 грн. 71 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 110 грн. 13 коп. Видати наказ позивачу.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми «Донбастеплоенергосервіс», м. Луганськ, вул. Ватутіна, б. 97, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 21840307, зайво сплачене за платіжним дорученням від 27.05.2008 р. №42 державне мито у сумі 01 грн. 00 коп. Підставою для повернення сплаченого державного мита є дане рішення підписане суддею та скріплене печаткою суду.

В судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Рішення, оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України, підписано 08.05.2009 р.

На підставі ч. 3 ст. 85 ГПК України дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя

Є.Ю. Пономаренко