Рішення № 3682304, 14.05.2009, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" травня 2009 р.

Справа № 18/46

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді ТимошевськоїВ.В. при секретарі судового засідання Горловій М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 18/46

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельпласт-Львів", м. Городок Львівської області

до відповідача: Приватного підприємства "Топаз-Сервіс", м. Кіровоград

про стягнення 74 558,77 грн.

Представники сторін:

від позивача - Равлюк Т.І., довіреність № 09 від 17.01.08 представник;

від відповідача - участі не брали.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ельпласт - Львів" звернулось до господарського суду з позовною заявою № 60 від 19.02.2009 року, яка містить вимоги наступного змісту: стягнути з приватного підприємства "Топаз-Сервіс" борг в сумі 74 568,28 грн., з якого 66 716,33 грн. основного боргу, 2 785,63 грн. пені, 696,40 грн. 3% річних та 4 369,92 грн. інфляційних нарахувань.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу №367-07 від 13.09.2007 року щодо оплати отриманого товару.

В судовому засіданні 14.05.2009 р. представником позивача подано заяву, відповідно до якої позивач зменшив розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача 74 558,77 грн. боргу, з якого: 66 716,33 грн. основного боргу, 2 778,02 грн. пені, 694,50 грн. 3% річних та 4 369,92 грн. інфляційних нарахувань (а.с. 33).

В силу статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі зменшити розмір позовних вимог.

З огляду на наведене, господарський суд розглядає справу з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні 14.05.2009 р. позовні вимоги з урахуванням їх зменшення підтримав.

Відповідач участі уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, відзив на позов та інших витребуваних документів до суду не подав.

Між тим, господарський суд вважає відповідача таким, що належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання, оскільки ухвала суду про порушення провадження у даній справі від 18.03.2008 р. направлена на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві та за якою відповідача зареєстровано згідно даних з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 17). Дана ухвала отримана відповідачем, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №195232 від 20.03.2009 року, яке міститься в матеріалах справи (а.с. 16).

Факт направлення відповідачу ухвали про відкладення розгляду справи від 14.04.2009 року підтверджується вихідним реєстраційним штампом господарського суду Кіровоградської області, розміщеному на зворотному аркуші останньої сторінки ухвали, та обліковими даними Списку згрупованих внутрішніх поштових відправлень від 16.04.2009 р. (а.с. 32).

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням наведеного, враховуючи належне повідомлення відповідача про дату, час і місце проведення судового засідання та граничні строки вирішення спору у даній справі, господарський суд вважає можливим розглянути справу № 18/46 в судовому засіданні 14.05.2009 р. за відсутності представника відповідача та за наявними у справі документами.

В судовому засіданні 14.05.2009 р. за згодою присутнього представника позивача оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

13.09.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Ельпласт-Львів" (Продавець) та приватним підприємством "Топаз-Сервіс" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу №267-07 предметом якого є труби поліетиленові, поліпропіленові та фасоні вироби (товар) .

Договір укладено в письмовій формі, підписано представниками сторін та скріплено печатками підприємств.

За умовами укладеного договору Продавець зобов'язувався виготовити та передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язався прийняти і оплатити вартість товару (п. 1.1 договору).

В п. 4.1. Договору сторони обумовили строк розрахунків за поставлений товар. Так, Покупець повинен оплатити вартість товару упродовж 25 календарних днів з дня отримання товару. Фактом оплати товару є перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця або внесення готівки в касу підприємства (п. 4.2 Договору).

Пунктом 5.3 договору встановлено, що перехід права власності на товар відбувається в момент отримання товару Покупцем від Продавця, що підтверджується документально підписами відповідальних осіб у приймально-здавальних документах.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов'язань за цим Договором (п. 6.1. Договору).

Згідно положень статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частина 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, правовідносини за яким регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

Згідно частини першої статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність іншій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору № 267-07 від 13.09.2007 року передано, а відповідачем прийнято обумовлений договором товар на загальну суму 68 716,33 грн., що підтверджується:

видатковою накладною № РС КР-0149 від 29.08.2008 року на суму 27 680,76 грн. (а.с. 10);

видатковою накладною № РС КР-0150 від 29.08.2008 року на суму 41 035,57 грн. (а.с. 11).

Вказаний товар отримано особою, уповноваженою на це з боку відповідача за довіреністю №878356 від 29.08.2008 року (а.с. 12).

Таке оформлення документів відповідає вимогам Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей затвердженої наказом Міністерства фінансів України за № 99 від 16.05.1996р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996р. за №293/1318. Так, згідно пункту 2 даної Інструкції сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Таким чином, позивач свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, поставивши відповідачу Товар на загальну суму 68 716,33 грн.

Позивачем виставлено відповідачу рахунки-фактури № ЕК-0000137 від 01.08.2008 року на суму 41 035,57 грн. та № ЕК-0000136 від 01.08.2008 року на суму 27 680,76 грн. (а.с. 26, 27).

Однак, як повідомляє позивач, відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконав, за отриманий товар розрахувався частково, перерахувавши за договором № 267-07 від 13.09.2007 року 2 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 24, 25).

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 66 716,33 грн. (68 716,33 - 2 000,00 = 66 716,33).

Оскільки відповідачем заборгованість в сумі 66 716,33 грн. не була сплачена, позивач за захистом своїх порушених прав та інтересів звернувся до господарського суду з відповідною позовною заявою.

За приписами статей 11, 509, 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України та статей 174, 193 Господарського кодексу України, договір є підставою для виникнення зобов'язань, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу статей 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем заборгованості за отриманий товар в розмірі 66 716,33 грн., а тому вимоги позивача про стягнення основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 2 778,02 грн. пені, 694,50 грн. 3% річних та 4 369,92 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Стаття 217 Господарського кодексу України встановлює у сфері господарювання такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

На підставі статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно статті 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Сторонами в пункті 9.1 договору №267-07 від 13.09.2007 року передбачено сплату Покупцем пені у разі порушення ним строків оплати товару в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Наведене вище та матеріали справи підтверджують правомірність нарахування позивачем пені в сумі 2 778,02 грн. за період з 23.09.2008 року по 28.01.2009 року із суми простроченого 66 716,33 грн. (а.с. 33).

Підлягають задоволенню також вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань за період з вересня по грудень 2008 року в розмірі 4 369,92 грн. та 3% річних за період з 23.09.2008 року по 28.01.2009 року в розмірі 694,50 грн., оскільки відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який построчив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора, зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведене вище та наявні в матеріалах справи документи, господарський суд вважає позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Ельпласт-Львів" про стягнення з приватного підприємства "Топаз-Сервіс" 74 558,77 грн. боргу, з якого 66 716,33 грн. основного боргу, 2 778,02 грн. пені, 694,50 грн. 3% річних та 4 369,92 грн. інфляційних нарахувань обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства "Топаз-Сервіс" (25014, м. Кіровоград, вул. Кузнєцова, 65, кв. 16, р/р № 260003011295 у КОУОБУ м. Кіровоград, МФО 323475, ідентифікаційний код 32325037) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ельпласт-Львів" (81500, Львівська область, м.Городок, вул. Заводська, 4, р/р № 26001000538001 в ВАТ КБ "Надра", МФО 325978, ідентифікаційний код 23957545) - 74 558,77 грн. боргу, з якого: 66 716,33 грн. основного боргу, 2 778,02 грн. пені, 694,50 грн. 3% річних та 4 369,92 грн. інфляційних нарахувань, а також 745,58 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Згідно частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя В.В. Тимошевська