Рішення № 36822968, 21.01.2014, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2014 рокуСправа № 912/1825/13 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Шевчук О.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Кіровоградського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, в інтересах держави, уповноваженими органами якої виступають:

позивач І - Міністерство оборони України, м. Київ,

позивач ІІ - квартирно-експлуатаційний відділ міста Кіровоград, м. Кіровоград

до Кіровоградської міської ради, м. Кіровоград

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів - державне підприємство "Кіровоградський ремонтний завод", м. Кіровоград

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - громадянки Васильєвої І.Є., м. Кіровоград

про визнання незаконним та скасування рішення

за участю представників:

від прокуратури - Галісевич О.О., посвідчення № 018072 від 09.07.2013;

від позивача ІІ - Полонець О.А., довіреність № 1442 від 08.08.2013;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - громадянки Васильєвої І.Є.- Моргунова Т.О., довіреність від 27.09.2013.

Кіровоградським прокурором з нагляду за додержання законів у воєнній сфері подано позовну заяву в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та квартирно-експлуатаційного відділу м. Кіровограда до Кіровоградської міської ради з вимогою визнати незаконним та скасувати рішення Кіровоградської міської ради від 31.03.2011 №428 "Про передачу Васильєвій Ірині Євгенівні в оренду земельної ділянки по вул. Добровольського, 2" повністю.

Як на підставу позовних вимог прокурор послався на те, що земельна ділянка, стосовно якої прийнято оскаржуване рішення, належить до земель оборони, тоді як Міністром оборони України згода на вилучення такої земельної ділянки не надавалась; правові підстави для припинення права державної власності на земельну ділянку та її зарахування до земель комунальної власності відсутні; міська рада не мала повноважень змінювати цільове призначення відповідної земельної ділянки. На думку прокурора оскаржуване рішення прийнято з порушенням вимог, зокрема статей 20, 21, 78, частин 1, 5 статті 116, статті 141, частини 3 статті 142 Земельного кодексу України, пунктів 44, 45 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затверджених наказом Міністерства оборони України №483 від 22.12.1997.

Ухвалою від 08.11.2013 вказаний позов прийнято судом до розгляду та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - громадянку Васильєву Ірину Євгенівну.

Ухвалою від 03.12.2013 на підставі статті 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - державне підприємство "Кіровоградський ремонтний завод".

Позивачем І - Міністерством оборони України жодних відомостей щодо підтримання чи не підтримання позовних вимог прокурора до суду не подано, участі уповноваженого представника в судові засідання у даній справі не забезпечено. При цьому, Міністерство оборони України належним чином повідомлялось про судові засідання, що призначались у справі, свідченням чого є відповідні поштові повідомлення про вручення ухвал суду (т.1, а.с. 50, 91, 244, т. 2, а.с.14).

Позивач ІІ - квартирно-експлуатаційний відділ м. Кіровограда позовні вимоги прокурора підтримав повністю, про що надав письмові пояснення (т.1, а.с.51).

Відповідач - Кіровоградська міська рада проти задоволення позовних вимог не заперечила (т.1, а.с.109-110).

Третя особа (гр. Васильєва І.Є.) позовні вимоги заперечила повністю (т.1, а.с.60-65), обґрунтовуючи свої доводи тим, що: повноваження Кіровоградської міської ради на розпорядження відповідною земельною ділянкою випливають, зокрема з пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, що діяли на час прийняття оскаржуваного рішення; в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що спірна земельна ділянка відноситься до земель оборони; користувачем земельної ділянки було державне підприємство "Кіровоградський ремонтний завод" за згодою якого вилучено земельну спірну земельну ділянку з користування заводу; цільове призначення земельної ділянки не змінювалося, оскільки земельна ділянка була надана для розміщення заводу з призначенням "землі промисловості"; розташовані на спірній земельній ділянці будівлі відчужені заводом за погодженням з Міністром оборони України і нові власники об'єктів нерухомості отримали право користування земельною ділянкою, на якій розташовано такі об'єкти; відповідно до статті 141 Земельного кодексу України набуття іншою особою права власності на нерухомі об'єкти є підставою припинення права постійного користування землею; посилання на Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затверджених наказом Міністерства оборони України № 483 від 22.12.1997, є безпідставним, так як вказане положення не пройшло державну реєстрацію у Міністерстві юстиції України, а тому не набуло чинності; оскаржуване рішення Кіровоградської міської ради є ненормативним актом, а тому втратило свою чинність внаслідок його виконання.

Третя особа (державне підприємство "Кіровоградський ремонтний завод") в своїх письмових поясненнях зазначила, зокрема про те, що державне підприємство "Кіровоградський ремонтний завод" передано зі складу Повітряних Збройних Сил України до сфери управління Департаменту державних підприємств Міністерства оборони України, про що складений відповідний акт приймання-передачі від 30.12.2004, а отже застосування Закону України "Про використання земель оборони" є неправомірним, так як підприємство не входить з моменту передачі до складу Збройних сил України (а.с. 98).

В судовому засіданні 21.01.2014 прокурором та представником квартирно-експлуатаційного відділу м. Кіровограда позовні вимоги підтримано повністю; представник третьої особи - гр. Васильєвої І.Є. вважає вимоги прокурора необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню господарським судом..

Представники Міністерства оборони України (позивач І), Кіровоградської міської ради (відповідач) та державного підприємства "Кіровоградський ремонтний завод" (третя особа) правом на участь у судовому розгляді даної справи не скористались, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду даної справи.

На підставі викладеного, господарський суд розглядає справу по суті за відсутності представників Міністерства оборони України (позивач І), Кіровоградської міської ради (відповідач) та державного підприємства "Кіровоградський ремонтний завод" (третя особа).

Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначено прокурором в позовній заяві, проведеною Кіровоградським прокурором з нагляду за додержання законів у воєнній сфері перевіркою встановлено наступне.

Відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серії І-КР №000614 від 20.11.1998 військовій частині А-2201, яку у 2003 році перейменовано у державне підприємство "Кіровоградський ремонтний завод", Кіровоградською міською радою надано у безстрокове користування земельну ділянку загальною площею 18,73377 га під розміщення центрального ремонтного заводу у місті Кіровограді по вул. Добровольського, 2.

У липні 2009 року директор державного підприємства "Кіровоградський ремонтний завод" спрямував на адресу голови Кіровоградської міської ради лист від 31.07.2009 № 409, відповідно до змісту якого керівництво підприємства погодило вибір та матеріали попереднього погодження щодо відведення земельної ділянки громадянці Васильєвій Ірині Євгенівні в оренду терміном на 25 років для розміщення будівлі виробничої бази за рахунок категорії земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, які перебувають у постійному користуванні державного підприємства "Кіровоградський ремонтний завод" за адресою: м. Кіровоград, вул. Добровольського, 2, площею 0,30 га.

14.04.2010 директор державного підприємства "Кіровоградський ремонтний завод" звернувся до Кіровоградської міської ради з листом №171, відповідно до якого у зв'язку з відчуженням (купівлею-продажем) комплексу будівель просив вилучити з постійного користування підприємства земельну ділянку площею 2991,35 кв.м. та надати її приватному підприємцю Васильєвій І.Є.

31.03.2011 Кіровоградською міською радою прийнято рішення № 428 (надалі - рішення №428) яким вирішено: затвердити Васильєвій Ірині Євгенівні проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Добровольського, 2 в оренду строком на 25 років для розміщення будівлі виробничої бази загальною площею 2991,35 кв.м та акт визначення розміру збитків для відшкодування власникам землі та землекористувачам, пов'язаних із вилученням земельної ділянки; припинити військовій частині А-2201 право постійного користування шляхом вилучення частини земельної ділянки (державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 20.11.1998 №1074 серії І-КР № 000614, виданий на підставі рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 10.06.1998 № 22 для розміщення центрального ремонтного заводу) площею 2991,35 кв. м по вул. Добровольського, 2; надати Васильєвій Ірині Євгенівні в оренду земельну ділянку по вул. Добровольського, 2 строком на 25 років загальною площею 2991,35 кв. м. (в тому числі по угіддях: 2991,35 кв. м - землі промисловості) для розміщення будівлі виробничої бази за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

За висновком прокурора спірним рішенням земельна ділянка площею 2991,35 кв. м виведена з державної власності і виключена зі складу земель оборони та передана в оренду фізичній особі. Рішення Кіровоградської міської ради від 31.03.2011 №428 прийнято з перевищенням наданих раді повноважень, порушує права держави як власника земель оборони в особі Міністерства оборони України, як належного землекористувача, а тому є незаконним та підлягає скасуванню за наведених в позові підстав.

Вирішуючи даний спір, господарський суд враховує наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням Кіровоградської міської ради від 10.06.1998 № 22 "Про розгляд матеріалів інвентаризації земель" затверджено матеріали інвентаризації земельних ділянок підприємств та установ міста, у т.ч. матеріали інвентаризації земельної ділянки військової частини А-2201, з оформленням документів на право користування землею згідно з додатком на 2 аркушах (т.1, а.с. 221). Відповідно до пункту 2 цього рішення раніше прийняті рішення про надання земельних ділянок підприємствам та організаціям, переліченим в додатку, вважаються такими, що втратили чинність.

На підставі рішення Кіровоградської міської ради від 10.06.1998 №22 військовій частині А-2201 видано 20.11.1998 Державний акт на право постійного користування землею № 000614 серії І-КР, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 1074 від 28.01.1999 (т.1, а.с.217-219).

В додатку до рішення від 10.06.1998 № 22 серед інших землекористувачів значиться землекористувач - Військова частина А-2201, вул. Добровольського, 2, вид користування - постійне, призначення земельної ділянки та її місце розташування - під розміщення центрального ремонтного заводу по вул. Добровольського, 2, категорія земель - населені пункти, надана площа - 18,7 га, територія для впорядкування - 0,3 га (т.2, а.с. 56 на звороті).

Судом враховується, що Земельний кодекс України від 18 грудня 1990 року N 561-XII, який діяв на час прийняття Кіровоградською міською радою рішення від 10.06.1998 №22 та видачі військовій частині А-2201 Державного акта, визначав форми власності на землю - державну, колективну, приватну. Розпоряджались землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передавали землі у власність або надавали у користування та вилучали їх (ст. 3). Міська Рада народних депутатів надавала земельні ділянки (крім ріллі і земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями) для будь-яких потреб у межах міста (ч. 2 ст. 19).

Згідно положень статті 2 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року N 561-XII відповідно до цільового призначення всі землі України поділялись на: землі сільськогосподарського призначення; землі населених пунктів (міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів); землі промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення; землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; землі лісового фонду; землі водного фонду; землі запасу.

Відповідно до статті 70 Земельного кодексу України землями для потреб оборони визнаються землі, надані для розміщення та постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств і організацій Збройних Сил України, інших військових формувань та внутрішніх військ. Порядок надання земель для потреб оборони визначається законодавством України.

Із змісту Державного акта на право постійного користування землею № 000614 серії І-КР вбачається, що землю надано військовій частині А-2201 для розміщення центрального ремонтного заводу. Із змісту затвердженого Міністром оборони України від 08.05.2003 статуту державного підприємства "Кіровоградський ремонтний завод" вбачається, що державне підприємство "Кіровоградський центральний ремонтний завод Міністерства оборони України" (військова частина А2201), яке розміщувалось на вказаній земельній ділянці, являлось військовою частиною (т.1, а.с.24).

Між тим, згідно додатку до рішення Кіровоградської міської ради № 22 від 10.06.1998, на підставі якого видавався Державний акт на право постійного користування землею №000614 серії І-КР, визначено категорію наданої земельної ділянки - населені пункти.

Земельний кодекс України від 18 грудня 1990 року N 561-XII відносив до земель населених пунктів землі міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів. Виходячи з положень Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року N 561-XII, правовий режим земель населених пунктів був ускладнений тим, що в межах міст, селищ та сіл знаходяться землі різноманітного цільового призначення, у т.ч. землі промисловості, транспорту зв'язку, оборони та іншого призначення. Тобто, фактично відбувалось накладення правового режиму однієї категорії на іншу, чим ускладнювалось їх практичне відмежування.

Однак, в будь-якому випадку Земельний кодекс України в редакції від 05.05.1993 закріплював правовий режим земель населених пунктів (міст, селищ міського типу, та сільських населених пунктів) як окремої категорії. За нормами частин 2-4 ст. 2 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року N 561-XII віднесення земель до категорій провадиться відповідно до їх цільового призначення; переведення земель з однієї категорії до іншої здійснюється у разі зміни цільового призначення цих земель; віднесення земель до відповідних категорій і переведення їх з однієї категорії до іншої провадиться органами, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання їх у користування, а в інших випадках - органами, які затверджують проекти землеустрою і приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного та іншого призначення.

В матеріалах справи відсутні докази віднесення землі органом, яким було прийнято рішення про надання землі в користування військовій частині А2201 - Кіровоградською міською радою, до категорії земель оборони. Натомість, згідно додатку до рішення Кіровоградської міської ради № 22 від 10.06.1998, на підставі якого видано Державний акт, зазначено категорію наданої земельної ділянки - землі населених пунктів. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази вчинення дій по отриманню відповідної земельної ділянки саме для потреб оборони, які передбачені Положенням про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженим наказом Міністра оборони України від 22 грудня 1997 року №483.

Матеріалами справи встановлено, що згідно наказу Міністерства оборони України №16 від 08.05.2003 державне підприємство "Кіровоградський центральний ремонтний завод Міністерства оборони України (військова частина А2201)" перейменовано у державне підприємство "Кіровоградський ремонтний завод" (т. І, а.с. 21-22).

Відповідно до статуту державного підприємства "Кіровоградський ремонтний завод" дане підприємство засноване на державній власності й підпорядковане Міністерству оборони України та є правонаступником прав та обов'язків державного підприємства "Кіровоградський ремонтний завод Міністерства оборони України (військова частина А2201)" (т. І, а.с. 23-33).

Господарський суд враховує, що з прийняттям Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року N 2768-III, який набрав чинності з 1 січня 2002 року, залишено право на отримання земельної ділянки в постійне користування за підприємствами, установами та організаціями, що належать до державної або комунальної власності.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" від 2 квітня 2002 року №449, який діяв до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 3 червня 2013 року №483, встановлювалось, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні в разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Згідно пункту в) частини 1 статті 141 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року (надалі - Земельний кодекс України) підставою припинення права користування земельною ділянкою визначено припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій.

Виходячи з наведеної норми, припинення права користування земельною ділянкою з підстави припинення діяльності державного підприємства допускається у випадку, коли припинення останнього виключає правонаступництво.

Таким чином, за державним підприємством "Кіровоградський ремонтний завод" після набрання чинності новим Земельним кодексом України та зміни найменування підприємства збереглось право постійного користування земельною ділянкою площею 18,73377 га згідно Державного акта від 20.11.1998 І-КР № 000614, який є чинним.

Положеннями Земельного кодексу України в редакції, на момент набрання ним чинності, здійснено наступний розподіл земель за основним цільовим призначенням: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісового фонду; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Отже, чинний Земельний кодекс України (на відмінну від Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року N 561-XII) не виділяє землі населених пунктів як окрему категорію.

Між тим, за нормами ст. 20 Земельного кодексу (у редакції до прийняття спірного рішення) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Однак, в матеріалах справи відсутні відомості та докази прийняття зазначеними вище органами в порядку чинного Земельного кодексу України рішення про віднесення земельної ділянки, яка перебуває в постійному користуванні державного підприємства "Кіровоградський ремонтний завод" згідно Державного акта від 20.11.1998 І-КР № 000614, до земель оборони.

Натомість, за наявною в матеріалах справи експлікацією земельних угідь, згідно з формою 6-зем зазначено цільове призначення спірної земельної ділянки - землі промисловості (т.1, а.с. 127).

За частиною 1 статті 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Згідно Закону України "Про Збройні Сили України" Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності (ст. 1 Закону). До структури Збройних Сил України входять, зокрема, з'єднання, військові частини, військові навчальні заклади, установи та організації, що не належать до видів Збройних Сил України (ст. 3 Закону).

Однак, державне підприємство "Кіровоградський ремонтний завод" вибуло зі сфери управління Міністерства оборони України і на даний час не є військовою частиною чи військовим формуванням.

Як встановлено вище, після зміни найменування державного підприємства "Кіровоградський центральний ремонтний завод Міністерства оборони України (військова частина А2201)" на державне підприємство "Кіровоградський ремонтний завод" міністром оборони України 08.06.2003 затверджено статут вказаного підприємства, в якому визначено, що підприємство засноване на державній власності й підпорядковане Міністерству оборони України (орган управління майном). Підприємство створене з метою забезпечення державних потреб та потреб юридичних і фізичних осіб України та інших держав у доброякісній продукції, товарах повсякденного вжитку, надані послуг та з метою одержання прибутку (п. 2.1. статуту). Майно підприємства, що є державною власністю, закріплюється за ним на праві повного господарського відання (п. 4.1. статуту). Підприємство здійснює володіння, користування землею та іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності та чинного законодавства (п. 4.6. статуту).

З набранням чинності з 1 січня 2004 року Господарського кодексу України визначено поняття державного підприємства, як підприємства, що засноване на державній власності (стаття 63). Згідно статті 73 Господарського кодексу України державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління.

У жовтні 2004 року Міністром оборони України прийнято рішення щодо виводу всіх підприємств з функціонального управління Генерального штабу та видів Збройних Сил України. Так, наказом Міністра оборони України від 27.10.2004 № 491 "Про функціональне управління державними підприємствами, що належать до сфери управління Міністерства оборони України" всі підприємства були підпорядковані Міноборони. Єдиним органом функціонального управління всіма ремонтними підприємствами був визначений Департамент державних підприємств Міноборони.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1221 утворено Державний концерн "Укроборонпром" з включенням до його складу державних підприємств згідно з додатком.

06.04.2011 постановою Кабінету Міністрів України №374 (набрала чинності 18.04.2011) внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1221 "Про утворення Державного концерну "Укроборонпром" та включено до додатку "Перелік державних підприємств, що включені до складу Державного концерну "Укроборонпром" державне підприємство "Кіровоградський ремонтний завод", код ЄДРПОУ 07646544.

Згідно статуту Державного концерну "Укроборонпром", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2011 року №993, державний концерн "Укроборонпром" є державним господарським об'єднанням. Функції з управління Концерном та контроль за його діяльністю здійснює Кабінет Міністрів України (уповноважений орган управління). Концерн з дня його реєстрації набуває статусу юридичної особи.

Акт приймання-передачі державного підприємства "Кіровоградський ремонтний завод" зі сфери управління Міністерства оборони України в управління Державного концерну "Укроборонпром" затверджено 29.12.2011 (т.1, а.с.96-97).

Господарський суд враховує, що згідно рішення №428 земельна ділянка по вул. Добровольського, 2 передана в оренду Васильєвій І.Є. для розміщення будівлі виробничої бази.

Зазначене нерухоме майно належало на праві господарського відання державному підприємству "Кіровоградський ремонтний завод" та було реалізоване останнім Васильєвій Ірині Євгенівні за договором купівлі-продажу майна, укладеного на товарній біржі 09.01.2009 (т.1, а.с.211).

Право власності Васильєвої І.Є. на придбане нерухоме майно по вул. Добровольського, 2 у м. Кіровограді зареєстровано 14.05.2010 (т.1, а.с.215).

Таким чином, гр. Васильєва І.Є. набула права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на земельній ділянці, що перебувала в постійному користуванні державного підприємства "Кіровоградський ремонтний завод" згідно Державного акта від 20.11.1998 І-КР № 000614.

Відповідно до частин 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України в редакції, що діяла на час виникнення у Васильєвої І.Є. права власності об'єкт нерухомості по вул. Добровольського, 2, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Отже, правочини, що тягнуть перехід права власності на нерухоме майно, одночасно є підставою для переходу відповідного права на землю. Таким чином, у гр. Васильєвої І.Є. виникло право переоформити право користування земельною ділянкою на своє ім'я.

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

В силу вимог статті 12 Земельного кодексу України (тут і надалі в редакції, що була чинною на час прийняття оскаржуваного рішення) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин та території сіл, селищ, міста належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності.

Відповідно до пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Тобто, пункт 12 Перехідних положень Земельного кодексу України визначав тимчасовий порядок здійснення функцій розпорядження землями, який діяв до завершення розмежування земель на землі державної та комунальної власності.

За наявною у справі інформацією, розмежування земель по місту Кіровограду не проведено, земельна ділянка по вул. Добровольського, 2 знаходиться в межах населеного пункту м. Кіровограда.

Таким чином, Кіровоградська міська рада під час прийняття рішення №428 діяла у відповідності до пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України та в межах своїх повноважень.

Частиною 5 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Статтею 141 Земельного кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав, за яких право користування земельною ділянкою припиняється. Однією з таких підстав є вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених Земельним кодексом України (пункт б частини 1 статті 141).

За частинами 1-3 статті 149 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. Сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються (викупляються) ними з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.

Як вбачається із матеріалів справи, вилучення земельної ділянки з користування державного підприємства "Кіровоградський ремонтний завод" відбулося за наявності згоди землекористувача - державного підприємства "Кіровоградський ремонтний завод".

В рішенні Кіровоградської міської ради зазначено, що право постійного користування землею припинено шляхом вилучення частини земельної ділянки військової частини А-2201, що відповідало Державному акту на право постійного користування земельною ділянкою від 20.11.1998, до якого зміни після змін в структурі та діяльності державного підприємства "Кіровоградський ремонтний завод" не вносились.

Згідно положень статті 21 Цивільного кодексу України, підставою для визнання недійсним акта органу місцевого самоврядування є невідповідність такого акта діючому законодавству та порушення прав або інтересів позивача у справі.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Відтак, розглядаючи спір, господарський суд повинен встановити об'єктивну наявність порушення чи оспорювання цивільного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним законодавством, а за наслідками прийняття рішення про задоволення позову повинно відбуватися реальне поновлення чи захист порушених прав позивача.

Згідно норм Господарського процесуального кодексу України господарський суд розглядає справу в межах підстав та предмета позову.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти та обставини, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. При цьому, згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Між тим, прокурором та позивачами не доведено належними доказами віднесення земельної ділянки, з приводу якої прийнято оскаржуване рішення, до земель оборони, що встановлено судом вище, а відтак не підтверджено обов'язковість застосування при прийнятті Кіровоградською міською радою рішення №428 від 31.03.2011 правового режиму земель оборони. Безпідставним є посилання в позові на порушення вимог статті 140 Земельного кодексу України, яка регламентує підстави припинення права власності на земельну ділянку та не стосується підстав припинення права постійного користування; безпідставним є і застосування до спірних правовідносин положень Господарського кодексу України, зокрема статей 75, 136, 137, посилання на які містяться в позові, оскільки статтею 4 цього кодексу передбачено, що предметом регулювання Господарського кодексу України не є земельні відносини. Господарський суд за наявними у справі доказами не встановив порушень вимог законодавства, на які вказує прокурор, під час прийняття Кіровоградською міською радою спірного рішення.

Оскільки державне підприємство "Кіровоградський ремонтний завод" передано зі сфери управління Міністерства оборони України до сфери управління Державного концерну "Укроборонпром", господарський суд дійшов висновку, що права та інтереси Міністерства оборони України рішенням Кіровоградської міської ради №428 від 31.03.2011 не порушено, їх реальне поновлення чи захист за наслідками прийнятого у справі рішення не відбудеться.

Повноваження Квартирно-експлуатаційного відділу м. Кіровограда по відношенню до спірної земельної ділянки обмежуються лише її обліком, а тому з огляду на наведені вище обставини господарський суд не встановив порушень прав та інтересів названого відділу внаслідок прийняття Кіровоградською міською радою спірного рішення.

З огляду на викладене, позовні вимоги Кіровоградського прокурора з нагляду за додержання законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та квартирно-експлуатаційного відділу м. Кіровограда до Кіровоградської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Кіровоградської міської ради від 31.03.2011 №428 "Про передачу Васильєвій Ірині Євгенівні в оренду земельної ділянки по вул. Добровольського, 2" задоволенню не підлягають.

На підставі статті 49 Господарського процесуального України, враховуючи положення пунктів 2.11, 4.6. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", господарський суд судовий збір за вимогою немайнового характеру в розмірі 1147,00 грн. покладає на позивачів по 573,50 грн. на кожного.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрянофлотський, 6, ідентифікаційний код 00034022) на користь Державного бюджету України (р/р 31211206783002 в Головному Управлінні Державної казначейської служби України у Кіровоградській області, МФО 823016, код 38037409, отримувач коштів УК у м. Кіровограді (м. Кіровоград) 22030001) - 573,50 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з квартирно-експлуатаційного відділу міста Кіровограда (25002, м. Кіровоград, пр. Училищний, 8, ідентифікаційний код 08541051) на користь Державного бюджету України (р/р 31211206783002 в Головному Управлінні Державної казначейської служби України у Кіровоградській області, МФО 823016, код 38037409, отримувач коштів УК у м. Кіровограді (м. Кіровоград) 22030001) - 573,50 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Копії рішення направити Міністерству оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрянофлотський, 6), Кіровоградській міській раді (25022, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 41), державному підприємству "Кіровоградський ремонтний завод" (25005, м. Кіровоград, вул. Добровольського, буд. 2).

Повне рішення складено 27.01.2014

Суддя О.Б. Шевчук