Рішення № 36822779, 22.01.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.01.14р. Справа № 904/8691/13

За позовом квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська

до військової частини А4615, м. Дніпропетровськ

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області, м. Дніпропе

про стягнення 26 348 грн. 80 коп.

Суддя Кармазіна Л.П.

Представники:

від позивача - Цибульська Т.М., представник, дов. № 1 від 02.01.2013 року

від відповідача - Хоружий Я.О., представник, дов. № 687 від 16.07.2013 року

третя особа - Нещерет Л.Г., представник, дов. № 13-228 від 29.11.2013року

СУТЬ СПОРУ:

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська звернувся до господарського суду з позовом до військової частини А4615 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області про стягнення 26 348 грн. 80 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані порушеннями відповідачем п. 20, п. 46 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою КМУ від 28.02.2002р. №228, про що державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області 18.04.2012 року складено акт №08-23/27 ревізії фінансово-господарської діяльності квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська за період з 01.01.2010р. по 01.02.2012р.

Ухвалою господарського суду від 07.11.2013 року провадження у справі порушено, а розгляд справи призначено на 26.11.2013р.

26.11.2013р. представник позивача в судовому засіданні надав пояснення по суті спору, підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог позивача, до судового засідання надав до суду заперечення проти позовних вимог, якими вважає позовні вимоги безпідставними, оскільки позивачем не були враховані кошти перераховані за 2010 рік до Департаменту фінансів Міністерства оборони України, що підтверджено відповідними платіжними дорученнями (від 28.09.2010 №605 - на суму16199,67 грн. та від 11.05.2010 №278 - на суму 5608,95 грн.), таким чином позивачем не враховано коштів на суму 21808,62 грн. Також, відповідач вказує, що заборгованість у розмірі 4540,18 грн. була погашена шляхом перерахування коштів у розмірі 3000 грн. (платіжне доручення від 29.03.2013 №170) та 6000 грн. (платіжне доручення від 18.06.2013 №302), просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову. (а.с.31-34)

Представник третьої особи в судовому засіданні надав до справи пояснення щодо позовної заяви, якими підтримав позовні вимоги позивача та просив суд задовольнити позов у повному обсязі. (а.с.40-42)

Ухвалою господарського суду від 26.11.2013р. розгляд справи відкладено на 11.12.2013р., у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів по справі.

11.12.2013р. представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином. До судового засідання направив клопотання про долучення до матеріалів справи документів та відкладення розгляду справи у зв'язку з відпусткою представника позивача.

Представники відповідача та третьої особи в судовому засіданні надали пояснення по суті спору.

Ухвалою господарського суду від 11.12.2013р. розгляд справи відкладено на 25.12.2013р.

25.12.2013р. представник позивача в судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку розгляду спору на 15 днів.

Представники відповідача та третьої особи в судовому засіданні не заперечили проти клопотання позивача про продовження строку розгляду спору.

Ухвалою господарського суду від 25.12.2013р., за клопотанням позивача строк вирішення спору було продовжено на 15 днів до 21.01.2014 року, а розгляд справи відкладення на 16.01.2014р., з метою витребування у сторін додаткових доказів.

16.01.2014 року представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову, вказавши, що відповідачем було сплачено суму боргу у розмірі 13 233 грн. 38 коп., що не враховано позивачем при розрахунку позову.

16.01.2014 року в судовому засіданні, в присутності представників сторін оголошено перерву до 20.01.14р. Зобов'язано позивача надати в наступне судове засідання письмові пояснення до справи з приводу періоду та строку нарахування відповідачу заборгованості та зобов'язано відповідача надати до справи платіжні доручення, як доказ в обґрунтування здійснених оплат на суму 13 233 грн. 38 коп.

20.01.2014 року представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову, надав клопотання про долучення до матеріалів справи платіжного доручення №820 від 20.12.2010 року, у якості доказів в підтвердження сплати коштів за комунальні послуги та електроенергію.

Представник третьої особи в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою господарського суду від 20.01.2014 року, розгляд справи відкладено на 21.01.2014р., у зв'язку з неявкою в судове засідання представника третьої особи.

21.01.2014 року в порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що в період з 27.02.2012 року по 18.04.2012 року державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська Збройних Сил Міністерства оборони України за період з 01.01.2010 р. по 01.02.2012 р., за результатами чого складено акт №08-23/27 від 18.04.2012 року. (а.с. 22- 24)

В ході проведення ревізії, з метою документального підтвердження виду, обсягу операцій та розрахунків з позивачем, державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області проведено зустрічну звірку з відповідачем. Звіркою встановлено, що відповідно до Положення про порядок обліку та використання коштів спеціального фонду в Міністерстві оборони України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 16.06.2006 року №356, військова частина А4615 надає платні послуги згідно калькуляції з метою одержання додаткових джерел фінансування.

За результатами проведеної ревізії встановлено, наявность фактів покриття видатків, пов'язаних з наданням платних послуг в/ч А4615 (військовий шпиталь), встановлено, що протягом 2010-2011 років та січня 2012 року оплата послуг з водопостачання, газопостачання, електричну енергію та вивіз сміття при наданні платних послуг проводилась позивачем (КЕВ) за рахунок коштів спеціального фонду державного бюджету.

Внаслідок вищезазначеного, позивачем за рахунок коштів спеціального фонду державного бюджету здійснено видатки на покриття витрат за енергоносії та комунальні послуги спожиті відповідачем при наданні платних медичних послуг на загальну суму 36187,20 грн. (2010 рік), чим порушено вимоги п. 20, 46 Постанови №228 та на відповідну суму завдано збитки установі (позивачу).

Листом від 11.05.2012р. №04-08-05-15/5718 "Про усунення виявлених ревізією порушень" державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області повідомила позивача про те, що ревізією оплати комунальних послуг встановлено факти покриття позивачем (КЕВ) протягом 2010 року за рахунок коштів спеціального фонду державного бюджету видатків на оплату комунальних послуг, спожитих військовою частиною А4615 (військовий шпиталь) при наданні платних медичних послуг, на загальну суму 36187,20 грн., чим порушено вимоги п. 20, п. 46 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою КМУ від 28.02.2002р. №228, чим завдано збитки установі на відповідну суму. У зв'язку з чим, зобов'язано відшкодувати на спеціальний рахунок КЕВ коштів у загальній сумі 36187,20 грн., в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи з військовою частиною А4615. (а.с.25-27)

З метою проведення претензійно-позовної роботи, позивач звернувся до відповідача з претензією №1259 від 08.06.2012 року, якою просив відповідача відшкодувати на спеціальний рахунок квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська кошти на загальну суму 36 187,20 грн., які використовувались квартирно-експлуатаційним відділом м. Дніпропетровська на покриття протягом 2010 року за рахунок коштів спеціального фонду державного бюджету видатків на оплату комунальних послуг спожитих військовою частиною А 4615 при наданні платних медичних послуг. (а.с.13)

У відповідь на зазначену претензію відповідач зазначив, що вказану суму у розмірі 36187,20 грн. зобов'язується перерахувати протягом 3 місяців до фінансуючого органу, згідно вимог наказу Міністра оборони України від 2006 року №356. (а.с.14)

У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань, позивач листом №2361 від 05.12.2012 року вимагав негайно відшкодувати на спеціальний рахунок КЕВ м. Дніпропетровська кошти на загальну суму 36 187,20 грн. (а.с.15)

Відповідач листом №33 від 09.01.2013р., повідомив позивача, що військовою частиною А4615 було перераховано у 2011 році на рахунок Міністерства оборони України суму 14 597,29 грн., 14.12.2012 року надано платіжне доручення до органу казначейства №364 на суму 9838,40 грн. Решта заборгованості буде перераховуватись при наявності коштів. (а.с.16) В підтвердження здійсненої оплати, відповідачем надано копія платіжного доручення №364 від 25.12.2012 року на суму 9838,40 грн. (а.с.17)

Як вказує позивач у позовній заяві, відповідач не в повному обсязі перерахував грошові кошти, які використовувались позивачем на покриття протягом 2010 року за рахунок коштів спеціального фонду державного бюджету видатків на оплату комунальних послуг спожитих відповідачем при наданні платних медичних послуг, таким чином, заборгованість відповідача складає 26348,80 грн., що і стало підставою для звернення позивача до суду.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши представників сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав:

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Правові засади здійснення у Збройних Силах України господарської діяльності, умови і гарантії її організації та державної підтримки встановлено Законом України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України".

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" встановлено, що суб'єктами господарської діяльності у Збройних Силах України є військові частини, заклади, установи та організації Збройних Сил України, які утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, ведуть відокремлене господарство, мають кошторис надходжень та видатків, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Перелік видів господарської діяльності, здійснення якої дозволяється військовим частинам, визначається Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що відповідно до Положення про порядок обліку та використання коштів спеціального фонду в Міністерстві оборони України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 16.06.2006 року №356, військова частина А4615 надає платні послуги згідно калькуляції з метою одержання додаткових джерел фінансування.

Згідно з п. 4 Змін до Положення про порядок обліку та використання коштів спеціального фонду в Міністерстві оборони України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 28.05.2008 року №232, (яке діяло на період проведення ревізії) бюджетні установи, які не є платниками комунальних послуг та енергоносіїв, зобов'язані кошти одержані від платних споживачів, як плата за комунальні послуги та енергоносії, перераховувати в повному обсязі на спеціальний рахунок забезпечуючого фінансового органу.

Статтею 5 Законом України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України", встановлено, що за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, а також за шкоду і збитки, заподіяні довкіллю, правам та інтересам фізичних і юридичних осіб та державі, військова частина як суб'єкт господарської діяльності несе відповідальність, передбачену законом та договором. Військова частина як суб'єкт господарської діяльності за своїми зобов'язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов'язаннями військової частини несе Міністерство оборони України.

Відповідно до п. 20 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою КМУ від 28.02.2002р. №228, під час визначення обсягів видатків бюджету та/або надання кредитів з бюджету розпорядників нижчого рівня головні розпорядники повинні враховувати об'єктивну потребу в коштах кожної установи, виходячи з її основних виробничих показників і контингентів, які встановлюються для установ (кількість класів, учнів у школах, ліжок у лікарнях, дітей у дошкільних закладах тощо), обсягу виконуваної роботи, штатної чисельності, необхідності погашення дебіторської і кредиторської заборгованості та реалізації окремих програм і намічених заходів щодо скорочення витрат у плановому періоді.

Обов'язковим є виконання вимоги щодо першочергового забезпечення бюджетними коштами видатків на оплату праці з нарахуваннями, виплату стипендії, а також на господарське утримання установ. Під час визначення видатків у проектах кошторисів установи повинен забезпечуватися суворий режим економії коштів і матеріальних цінностей. До кошторисів можуть включатися тільки видатки, передбачені законодавством, необхідність яких обумовлена характером діяльності установи. Видатки на придбання обладнання, капітальний ремонт приміщень тощо, які не є першочерговими, можуть передбачатися лише за умови забезпечення коштами невідкладних витрат та відсутності заборгованості. При цьому видатки на заробітну плату з коштів спеціального фонду обчислюються залежно від обсягу діяльності, що провадиться за рахунок цих коштів, із застосуванням встановлених законодавством норм, які використовуються установами аналогічного профілю.

Мінфін має право визначати на кожний рік порядок врахування у кошторисах обсягів заборгованості, яка виникла внаслідок непогашення бюджетних зобов'язань установ.

Пунктом 46 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою КМУ від 28.02.2002р. №228 встановлено, що Розпорядники бюджетних коштів мають право брати бюджетні зобов'язання щодо видатків бюджету або надання кредитів з бюджету відповідно до кошторису, плану асигнувань загального фонду бюджету, плану надання кредитів із загального фонду бюджету та плану спеціального фонду виходячи з потреби у забезпеченні здійснення пріоритетних заходів та з урахуванням платежів, необхідних для погашення зобов'язань минулих періодів, узятих на облік органами Казначейства, якщо інше не передбачено законодавством; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з генеральним державним замовником зазначеної програми (центральним органом виконавчої влади, визначеним Кабінетом Міністрів України). Розпорядники бюджетних коштів - вищі навчальні заклади та наукові установи, заклади охорони здоров'я, що надають первинну медичну допомогу, а також заклади охорони здоров'я, що надають вторинну (спеціалізовану) та екстрену медичну допомогу у пілотних регіонах, мають право брати зазначені бюджетні зобов'язання також відповідно до плану використання бюджетних коштів і помісячного плану використання бюджетних коштів.

Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання за спеціальним фондом бюджету виключно в межах відповідних фактичних надходжень до такого фонду (з дотриманням вимог частини другої статті 57 Бюджетного кодексу України), якщо інше не передбачено законодавством.

Обсяг бюджетних зобов'язань, узятих установою протягом бюджетного періоду, повинен забезпечити зменшення рівня заборгованості за бюджетними зобов'язаннями минулих періодів та недопущення виникнення заборгованості за бюджетними зобов'язаннями у поточному році.

У разі скорочення бюджетних асигнувань розпорядники повинні вживати заходів до ліквідації або скорочення обсягу бюджетних зобов'язань, які перевищують уточнені плани асигнувань загального фонду бюджету, плани надання кредитів із загального фонду бюджету, плани спеціального фонду, плани використання бюджетних коштів, помісячні плани використання бюджетних коштів.

У разі прийняття Мінфіном рішення про внесення змін до розпису за результатами місячного звіту відповідно до частини першої статті 54 Бюджетного кодексу України розпорядники повинні забезпечити приведення обсягів бюджетних зобов'язань у відповідність з таким розписом.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Необхідно зауважити, що наявний в матеріалах справи акт державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області №08-23/27 від 18.04.2012 року не є первинним документом та не носить обов'язковий характер.

Акт ревізії - документ, який складається особами, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Обставини, вказані в такому акті повинні підтверджуватись належними доказами у відповідності до ст. ст. 33,34 Господарського процесуального кодексу України.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За вимогами п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України на стороні, що подала позов лежить зобов'язання доведення тих обставин, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно з п.2.1.Постанови Вищого господарського суду України від 26.12.11р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" Згідно з частиною другою статті 43 ГПК та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали (пункти 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З матеріалів справи вбачається, що при здійсненні ревізії фінансово-господарської діяльності квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська Збройних Сил Міністерства оборони України за період з 01.01.2010 р. по 01.02.2012 р., державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області не були враховані кошти, перераховані відповідачем за 2010 рік до Департаменту фінансів Міністерства оборони України, що підтверджено відповідними платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи, а саме: №605 від 28.09.2010 - на суму16199,67 грн. (а.с.36) та від 11.05.2010 року №278 - на суму 5608,95 грн.(а.с.35), зазначені платіжні доручення в акті не зазначені, таким чином, при складенні акту ревізії не враховано коштів на загальну суму 21 808,62 грн.

Посилання відповідача, що при здійсненні ревізії державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області не були враховані кошти у сумі 13233грн.38коп., перераховані відповідачем за 2010 рік до Департаменту фінансів Міністерства оборони України, що підтверджується платіжним дорученням № 820 від 20.12.2010 року наданого відповідачем до справи (а.с.69), спростовуються матеріалами справи, а саме: в акті ревізії ( а.с.23 на звороті) зазначено, що за період з 01.01.2010р. по 01.02.2012р. в/ч А4615 перераховано до Департаменту фінансів Міністерства оборони України коштів в сумі 27830,67 грн., що підтверджено відповідними платіжними дорученнями (від 20.12.2010р. №820, від 19.04.2011р. №118 та від 24.06.2011р. №306), а саме: за 2010 рік - 13 233 грн. 38 коп., за 2011 рік - 14597 грн. 29 коп.

Згідно листа Департаменту фінансів МОУ та Головного КЕУ ЗСУ від 03.04.2012р. №248/2/4/235, 303/5/18/221 військові частини - розпорядники коштів третього ступеня після перерахування відповідних коштів надають відповідну інформацію в письмовому вигляді забезпечувальним квартирно-експлуатаційним відділам.

Оскільки, неодноразові вимоги суду, щодо проведення звірки стану розрахунків між позивачем та відповідачем, сторонами не виконані, а також враховуючи викладені обставини справи, суд перевіривши подані сторонами докази, заслухавши представників сторін, вважає що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 26348 грн. 80 коп., не підтверджують заборгованості відповідача у повному обсязі на заявлену позивачем до стягнення суму, оскільки при здійсненні ревізійної перевірки державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області не було враховано суму 21 808 грн. 62 коп., які перераховані відповідачем за 2010 рік. Беручи до уваги, що даний акт ревізії, за яким заборгованість відповідача перевищує дійсну у розмірі 21 808, 62 коп., було використано позивачем, як підстава для звернення до господарського суду, суд не вбачає підстав для задоволення позову у цій частині.

Таким чином, судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем доведена належними доказами та підтверджується наявними матеріалами справи частково, на загальну суму 4 540 грн. 18 коп., що підлягає до задоволення.

Згідно зі ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 32, 33, 36, 43, 49, 69, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з військової частини А4615 (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, 63, код ЄДРПОУ 08015857) на користь квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Феодосійська, 13, код ЄДРПОУ 08004581на спеціальний рахунок) кошти у розмірі 4540 грн. 18 коп. та судовий збір у розмірі 296 грн.46 коп.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя Л.П. Кармазіна Повне рішення складено 24.01.2014р.