Рішення № 3682162, 13.05.2009, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "13" травня 2009 р. Справа № 2/54-НМ

Господарський суд Житомирської області у складі:

головуючого - судді Тимошенко О.М.

при секретарі Стародуб Л.Ф.

за участю представників сторін

від позивача Грищук Ю.Г. (довіреність від 01.02.09)

від відповідачів не з'явились

від третьої особи Житомирської обласної ради Савенко І.О. (довіреність від 31.03.09)

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Новоград-Волинський м'ясокомбінат" (м.Новоград-Волинський)

до 1. Виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради (м.Новоград-Волинський),

до 2. Ради з питань територій пріоритетного розвитку у Житомирській області (м.Житомир)

за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору:

- Житомирська обласна рада

- Житомирська обласна державна адміністрація

про визнання дії протиправними, про визнання договору чинним та поновленим, про визнання права на реалізацію інвестиційного проекту

Відкрите акціонерне товариство „Новоград-Волинський м’ясокомбінат” (далі позивач) звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом до Ради з питань територій пріоритетного розвитку в Житомирській області до Виконкому Новоград-Волинської міської ради.

В заяві від 12.05.09 позивач уточнив позовні вимоги та просить:

- визнати, укладений Виконкомом Новоград-Волинської міської ради з позивачем договір від 25.01.2001 (із змінами і доповненнями), чинним;

- визнати недійсним рішення Ради з питань територій пріоритетного розвитку у Житомирській області від 08.11.2005 № 138.

- визнати право позивача на реалізацію протягом 475 днів з моменту набрання судовим рішенням законної сили інвестиційного проекту - "Модернізація виробництва ковбасних та консервних виробів", затвердженого Радою з питань територій пріоритетного розвитку в Житомирській області рішенням № 16 від 28.12.2000р. (із змінами), відповідно до договору щодо реалізації інвестиційного проекту на території пріоритетного розвитку від 25 січня 2001 року, в тому числі за додатковими угодами та додатками до нього, відповідно до законодавства, яке діяло на 16.05.2002 (на момент останніх змін до цього договору).

- визнати право позивача на пільги, передбачені ст.9 Закону України "Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Житомирській області" № 1276-ХІУ від 03.12.1999 р. в редакції до 31 березня 2005 року при реалізації інвестиційного проекту - "Модернізація виробництва ковбасних та консервних виробів", затвердженого Радою з питань територій пріоритетного розвитку в Житомирській області 28 грудня 2000р. рішенням № 16 зі змінами, затвердженими 13 листопада 2001 року рішенням № 36, відповідно до договору щодо реалізації інвестиційного проекту на території пріоритетного розвитку від 25.01.2001 року з додатками та змінами до нього.

Представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представником позивача надані для огляду оригінали документів, копії яких були приєднані до позовної заяви.

Відповідач - Рада з питань територій пріоритетного розвитку в Житомирській області представника до суду не направила, причини не повідомила, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.

Третя особа – Житомирська обласна державна адміністрація звернулась до суду з листом, в якому просить відкласти розгляд справи в зв'язку з перебуванням у відрядженні спеціалістів. При цьому в листі не вказані прізвища спеціалістів не додані докази їх відрядження, тому суд не вбачає поважних причин відсутності предсиавника третьої особи та вважає за можливе розглянут справу у його відсутності.

Відповідач - Виконавчий комітет Новоград-Волинської міської ради представника до суду не направив, надав письмовий відзив на позовну заяву від 06.04.09, в якому просить розглядати справу у відсутності представника та зазначив, що договір на реалізацію інвестиційного проекту був розірваний на підставі рішень Ради з питань територій пріоритетного розвитку в Житомирській області.

Третя особа - Житомирська обласна рада у відзиві на позовну заяву від 08.04.09, що нею в повному обсязі реалізовані передбачені законодавством повноваження у спірних правовідносинах.

Представник третьої особи в судовому засіданні пояснила, що вона покладається на розсуд суду при вирішенні спору.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Закону України "Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Житомирській області" ВАТ "Новоград-Волинський м'ясокомбінат" введено до зони пріоритетного розвитку як таке, що розташоване на території Новоград-Волинського району (ст.2 Закону) та займається видом діяльності „виробництво м’ясних продуктів - код 15.13.”, який відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2000 №1175 віднесено до переліку пріоритетних видів економічної діяльності на території пріоритетного розвитку в Житомирській області.

Частиною 3 ст. 3 Закону України "Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Житомирській області" однією з умов застосування спеціального режиму інвестиційної діяльності є реалізація суб'єктом підприємницької діяльності, в даному випадку позивачем, інвестиційного проекту вартістю, еквівалентною не менше 200 тис. дол. США.

28 грудня 2000 року рішенням № 16 Радою з питань територій пріоритетного розвитку в Житомирській області (відповідач 2) схвалено інвестиційний проект позивача "Модернізація ковбасних та консервних виробів".

На підставі зазначеного рішення відповідача 2 в межах передбаченого п. 11 Порядку розгляду і затвердження інвестиційних проектів, що реалізуються у пріоритетних видах економічної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Житомирській області”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2000р. № 1205 позивачем 25 січня 2001 року укладено договір з Виконавчим комітетом Новоград-Волинської міської ради (відповідач 1) на реалізацію інвестиційного проекту (надалі - договір).

В процесі реалізації інвестиційного проекту позивача в зв’язку із змінами в законодавстві у відповідності до ст. 8 Закону України "Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Житомирській області" та п.10 Порядку про розгляд інвестиційних проектів, до проекту вносилися зміни, які затверджувалися відповідачем 2 відповідними рішеннями від 25.04.2001 № 24 та 13.11.2001р. № 36. В зв’язку із зазначеним та у відповідності до п.6.1. договору до останнього 23.05.2001, 17.12.2001 і 16.05.2002 вносилися відповідні зміни, про що укладалися відповідні угоди.

Відповідно до п. 7.1. договору в редакції останніх змін сторонами узгоджено строк його дії –до кінця 2007 року.

Відповідно до Договору та інвестиційного проекту позивач набував права на ввезення на пільгових умовах сировини в кількості 220859 тонн. Фактично на виконання проекту ввезено - 12524 тони, залишилось невиконаним - 208335 тонн. Також цим проектом передбачалося створення на підприємстві позивача додаткових робочих місць, що повністю виконано позивачем.

Однак, 08.11.05 відповідач 2 своїм рішенням № 138 скасував інвестиційний проект позивача "Модернізація ковбасних та консервних виробів". В обґрунтування скасування інвестиційного проекту відповідач 2 посилався на п.5 ст.8 Закону України „Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Житомирській області”.

В зв’язку з прийняттям відповідачем 2 рішення № 138 відповідачем 1 листом від 23.11.2005 № 6/3893 повідомлено Позивача про дострокове розірвання договору щодо реалізації інвестиційного проекту в односторонньому порядку.

Позивач вважає рішення від 08.11.2005 № 138 таким, що підлягає визнанню недійсним, а свої права на пільги такими, які підлягають відновленню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи влади мають діяти лише в межах своєї компетенції та повноважень, наданих їм законодавством.

У відповідності до п. 5 ст. 8 Закону України „Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Житомирській області” рішення про затвердження інвестиційного проекту може бути скасовано відповідачем 2 у випадках порушення суб’єктом підприємницької діяльності законодавства України, установчих документів, договору з органом місцевого самоврядування щодо умов реалізації інвестиційного проекту.

Отже, Законом передбачено вичерпний перелік конкретних підстав скасування інвестиційного проекту. Проте, в оскаржуваному позивачем рішенні № 138 відповідач 2 не зазначив, які конкретно порушення з боку позивача стали підставою для скасування проекту – які саме норми законодавства, положень установчих документів чи договору ним порушено. Рішення № 138 взагалі не містить підстав та мотивів його прийняття.

Також положення щодо скасування інвестиційного проекту містяться у п. 12 Порядку розгляду і затвердження інвестиційних проектів, що реалізуються у пріоритетних видах економічної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Житомирській області, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2000р. № 1205, згідно із яким відповідач 2 має право скасувати рішення про затвердження інвестиційного проекту в наступних випадках: у разі порушення терміну укладення договору з відповідним органом місцевого самоврядування щодо умов реалізації інвестиційного проекту та у разі розірвання договору щодо умов реалізації інвестиційного проекту.

З матеріалів справи вбачається що, договір між позивачем та відповідачем 1 укладено 25.01.2000р., тобто без порушення встановленого місячного строку для його укладення.

До прийняття відповідачем 2 рішення № 138 договір не розривався, а лише змінювався. Останні зміни до договору внесено відповідною угодою 16.05.2002 року.

Таким чином, передбачених Порядком розгляду і затвердження інвестиційних проектів підстав для скасування не існувало.

Загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України визначаються Законом України „Про інвестиційну діяльність”, статтею 21 якого визначено вичерпний перелік підстав, за яких правомочним державним органом, тобто відповідачем 2, може бути прийнято рішення про зупинення або припинення інвестиційної діяльності, а саме: якщо її продовження може призвести до порушення встановлених законодавством санітарно-гігієнічних, архітектурних, екологічних та інших норм, прав та інтересів громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом; оголошення в установленому законом порядку інвестора банкрутом внаслідок неплатоспроможності; стихійного лиха; запровадження надзвичайного стану.

В рішенні № 138 відсутні вказівки на норми, встановлені законодавством, в тому числі санітарно-гігієнічні, архітектурні, екологічні, права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, які порушено позивачем при реалізації інвестиційного проекту.

Існування жодної із інших передбачених в ст. 21 Закону України „Про інвестиційну діяльність” судом не встановлено. Відповідачами доказів про існування таких обставин не надано.

Отже, у відповідача 2 були відсутні передбачені законодавством підстави для скасування інвестиційного проекту та, відповідно, для прийняття рішення № 138. У в’язку з цим зазначене рішення відповідача 3 від 08.11.05 № 138 є протиправним, тому визнається судом недійсним. Звідси, дія інвестиційного проекту належить відновленню.

Суд також вважає дії відповідача 1 щодо розірвання договору в односторонньому порядку такими, що не відповідають законодавству.

Судом встановлено, що відповідачем 1 договір було розірвано в односторонньому порядку. Про розірвання відповідачем 1 договору позивач дізнався з направленого листа від 23.11.2005 № 6/3893. Підставою для розірвання Договору в односторонньому порядку відповідач 1 зазначив рішення відповідача 2 від 08.11.2005 № 138.

Умови розірвання органом місцевого самоврядування договору щодо умов реалізації інвестиційного проекту передбачено п.п. 5 та 6 ст.8 Закону України „Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Житомирській області”. Для розірвання договору необхідним є прийняття органом місцевого самоврядування відповідного рішення і здійснюється таке розірвання договору лише у встановленому законодавством порядку.

Рішення відповідачем 1 щодо розірвання договору з позивачем не приймалось.

Отже, враховуючи те, що жодною із норм законодавства про інвестиційну діяльність та спеціальні зони не встановлено чіткого порядку розірвання договорів, укладених з органом місцевого самоврядування щодо реалізації інвестиційного проекту на території пріоритетного розвитку, як і не передбачено можливості розірвання органом місцевого самоврядування договору щодо умов реалізації інвестиційного проекту в односторонньому порядку, то стосовно питання розірвання договору застосовуються загальні норми, тобто положення глави 53 Цивільного кодексу України та ст. 188 Господарського кодексу України.

Згідно із ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не передбачено договором або законом.

Відповідно до п.7.2. договору, договір може бути розірвано достроково лише за згодою обох сторін.

Таким чином, відповідач 1 порушив умови договору та відмовився в односторонньому порядку від виконання зобов’язань за ним.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 3 ст. 651 ЦК України передбачено можливість розірвання договору шляхом односторонньої відмови від нього, але за умови, що право на таку відмову встановлено договором або законом.

Законодавство, що регулює питання здійснення інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Житомирській області, таких положень щодо можливості розірвання договору шляхом односторонньої відмови від нього, в здійсненому відповідачем 1 порядку, не містить.

Положеннями договору розірвання шляхом односторонньої відмови від нього також не передбачено.

Статтею 188 Господарського кодексу України встановлений порядок зміни та розірвання господарських договорів: сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну або розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє дугу сторону про результати її розгляду. У разі, якщо сторони не дійшли до згоди щодо зміни (розірвання) договору, або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Жодних доказів, які б підтверджували направлення пропозиції про розірвання договору, відповідачем 1 не надано.

Розірвання договору є неправомірним, в зв’язку з чим вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Господарський суд вважає за неможливе застосування Закону України від 25.03.2005 року № 2505 „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” і деяких інших законодавчих актів України”, Закону України від 24.12.2002 року № 347 „Про внесення змін до деяких законів України з питань оподаткування підакцизних та деяких інших товарів” (далі Закон України №347) постанову Кабінету міністрів України від 17.05.2002 № 658, з огляду на наступне.

Враховуючи зміст договору від 25.01.01 із змінами, у відповідності до якого виникли взаємні господарсько-правові зобов’язання позивача та відповідача 1, судом встановлено, що договір регулює зустрічні відносини сторін в галузі модернізації діючого виробництва м’ясопродуктів та ковбасних виробів.

Договір містить всі істотні умови для угод подібного типу, визначені Законом України „Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території пріоритетного розвитку в Житомирській області” та постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.1999 № 1199 „Про затвердження Типового договору (контракту) на реалізацію інвестиційного проекту на території пріоритетного розвитку, в спеціальній (вільній) економічній зоні”.

Враховуючи ст. 4 Цивільного кодексу УРСР, що кореспондується зі ст. 11 ЦК України, Закону України „Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території пріоритетного розвитку в Житомирській області”, розділів І –ІІ, п. 7.1. договору, в його останній редакції, позивач зобов’язався на власний ризик і за власні кошти забезпечити реалізацію інвестиційного проекту , а відповідач 1 створити умови для реалізації інвестиційного проекту строком до кінця 2007 року, в тому числі шляхом надання позивачу пільг щодо сплати ввізного мита, податку на додану вартість, податку на прибуток підприємства та плати за землю.

На момент схвалення відповідачем 2 інвестиційного проекту чинним на той час законодавством, а саме: Законом України „Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Житомирській області”, було передбачено пільги по податкам та митним платежам для підприємств, які реалізують інвестиційні проекти по пріоритетним видам економічної діяльності на території Житомирської області, до яких відносилось виробництво м’ясних продуктів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2000 № 1175 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 № 1906.

Однак, в подальшому було прийнято ряд нормативних актів, які погіршують становище позивача.

Так, постановою Кабінету міністрів України від 17.05.2002 № 658 було внесено зміни, якими по деяким пріоритетним видам економічної діяльності на території Житомирської області, до яких відносилось виробництво м’ясних продуктів, доповнено, що вони виконуються виключно з вітчизняної сировини. Крім того, пунктом 2 прикінцевих положень Закону України від 24.12.2002 року № 347 передбачено, що функціонування вільних та інших спеціальних зон, які мають економічний режим, відмінний від загального, здійснюється з урахуванням того, що цей режим не поширюється на підакцизні товари та товари 1-24 груп УКТ ЗЕД (до яких відноситься виробництво м’ясних продуктів).

Законом України від 25.03.2005 року № 2505 „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” і деяких інших законодавчих актів України” (ст.28 Прикінцевих положень) внесено зміни до Закону України „Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Житомирській області”, якими виключено статті 9 та 10, що регулюють надання пільг та державних гарантій при застосуванні спеціального режиму інвестиційної діяльності на території Житомирської області.

Загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України визначаються Законом України „Про інвестиційну діяльність”, відповідно до ст. 19 якого передбачено, що з метою забезпечення сприятливого та стабільного інвестиційного режиму держава встановлює державні гарантії захисту інвестицій, що є системою правових норм, які спрямовані на захист інвестицій. Державні гарантії захисту інвестицій не можуть бути скасовані або звужені стосовно інвестицій, здійснених у період дії цих гарантій.

Отже, пільги щодо податків і зборів, які визначалися ст.ст. 9 та 10 Закону України „Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Житомирській області” та були передбачені у відповідних законах про податки та збори, є державними гарантіями захисту інвестицій.

Позивач є інвестором, що однозначно визначено також і в договорі щодо реалізації інвестиційного проекту, отже, на нього розповсюджуються державні гарантії захисту інвестицій, в тому числі ті, що закріплені Законом України „Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Житомирській області”.

У відповідності до ст. 3 Закону України „Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Житомирській області” спеціальний режим інвестиційної діяльності запроваджується на ТПР з 1 січня 2000 року і діє протягом 30 років. Статтею 10 вказаного Закону передбачено, що держава гарантує стабільність спеціального режиму інвестиційної діяльності на ТПР в Житомирській області на весь строк, визначений в ст.3 цього Закону.

У разі зміни законодавства України щодо спеціального режиму інвестиційної діяльності, передбаченого ст. 9 (пільги) Закону України „Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Житомирській області”, на вимогу платника податку застосовуються особливості оподаткування, що діяли на момент укладання органом місцевого самоврядування договору (контракту) з суб'єктом підприємницької діяльності.

Зважаючи на те, що інвестиційний проект і договір (останні зміни від 16.05.2002 року) були затверджені і реалізація інвестиційного проекту розпочалась до внесення змін до законодавства про території пріоритетного розвитку, прийняттям закону №347 порушено гарантовані Конституцією та законодавством України права позивача.

Як зазначалося вище, в редакції, чинній на момент укладення договору та внесення останніх змін (травень 2002 р.), статтею 9 Закону України „Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території пріоритетного розвитку в Житомирській області” передбачено звільнення на період реалізації інвестиційного проекту, але не більше ніж на п'ять років, від обкладення ввізним митом сировини, матеріалів, предметів, устаткування (обладнання), крім підакцизних товарів, і податком на додану вартість - устаткування (обладнання) під час їх ввезення в Україну. Також звільняється на три роки від оподаткування прибуток підприємств, одержаний від реалізації інвестиційних проектів, схвалених відповідачем 2, а прибуток, одержаний з четвертого по шостий рік, оподатковується за ставкою в розмірі 50 відсотків діючої ставки оподаткування.

Відповідно до Порядку контролю за цільовим використанням сировини, матеріалів, предметів, устаткування та обладнання, що ввозяться в Україну для реалізації інвестиційних проектів на територіях пріоритетного розвитку в Житомирській області, затвердженого наказом ДПА України та Держмитслужби України від 13.10.2000р. №532/566 (в подальшому Порядок контролю за цільовим використанням сировини) звільняються від обкладання ввізним митом сировина, матеріали, предмети, устаткування (обладнання), крім підакцизних товарів, і податком на додану вартість - устаткування (обладнання) під час їх ввезення в Україну - на період реалізації інвестиційних проектів, але не більше ніж на 5 років, починаючи з дати першого ввезення (оформлення ввізної митної декларації).

Як встановлено судом, на територію пріоритетного розвитку сировину згідно із схваленим інвестиційним проектом вперше ввезено позивачем 19 липня 2001 року, в зв’язку з чим п'ятирічний термін дії пільг повинен був закінчуватися 19 липня 2006 року.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" від 25.03.2005 р. №2505-ІУ, який набрав чинності 31 березня 2005 року, скасовано пільги для територій пріоритетного розвитку, встановлені ст.ст. 9-10 Закону України „Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території пріоритетного розвитку в Житомирській області”.

Отже, з 31 березня 2005 року позивача позбавлено можливості користуватися встановленими статтею 9 Закону України „Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території пріоритетного розвитку в Житомирській області” та Порядком контролю за цільовим використанням сировини пільгами по обкладенню ввізним митом та податком на додану вартість на 475 днів раніше, ніж гарантувалося законодавством: період з 31 березня 2005 року по 19 липня 2006 року становить 475 днів, а саме: 365 днів (з 31.03.2005 по 31.05.2006) + 30 днів (квітень) + 31день (травень) + 30 днів (червень) + 19 днів (липень) = 475 днів.

За таких обставин, господарський суд вважає, що пільги на податки та збори щодо діяльності позивача в рамках інвестиційного проекту належать відновленню.

З огляду на те, що рішення відповідача 2 від 08.11.2005 № 138 про скасування інвестиційного проекту визнається недійсним, реалізація інвестиційного проекту позивача належить поновленню.

Статтями 4 ЦК УРСР, що кореспондуються зі ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами для виникнення цивільних прав та обов’язків є договір (правочин) та акт цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 9 Конституції України, ст. 4 ГПК України та ст. 19 Закону України „Про міжнародні договори України” встановлено загальнообов’язкове правило, що міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства. У разі наявності колізії між нормами міжнародного договору та нормами національного законодавства правовий пріоритет мають правила, встановлені міжнародним договором.

Статтею 1 Першого протоколу про захист прав та основних свобод людини від 04.11.1950, яка набрала чинності для України 17.07.1997, встановлено непорушність права особи мирно володіти майном.

Суд вважає загальновідомим та таким, що не підлягає доведенню в порядку ст.35 ч.1 ГПК України той факт, що наміри позивача стосовно користування у майбутньому грошовими коштами, заощадженими в процесі реалізації інвестиційного проекту за рахунок гарантованих державою та органами управління територією пріоритетного розвитку в Житомирській області пільг, є намірами майнового характеру, а використанням позивачем у майбутньому цих грошових заощаджень є реалізацією його прав власності на заощаджене майно (грошові кошти).

Згідно із рішенням Європейського суду з прав людини від 18.01.2005 року у справі „Полтораченко проти України” існує усталена практика конвенційних органів щодо включення до поняття „майно” також і вимог, на підставі яких особа може стверджувати, що вона має законне сподівання на фактичне користування правом власності, а оскільки в силу ст. 17 Закон України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” згадане судове рішення є джерелом права, суд вважає безумовним той факт, що позбавлення позивача користуватися пільгами є цілком еквівалентним позбавленням позивача прав власності на заощаджені згідно із п.1.2. договору грошові кошти.

Імперативні приписи спеціальних норм ст. 397 Господарського кодексу України, ст.13 Закону України „Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон” та ст. 19 Закону України „Про інвестиційну діяльність” передбачають особливості захисту іноземних інвестицій, у тому числі шляхом надання державних гарантій захисту інвестицій у разі зміни національного законодавства, що виражається у непорушності та незмінності об’єму цих державних гарантій , а також у праві інвестора вимагати від держави застосування державних гарантій, зокрема встановлених на момент початку проекту і вкладення інвестицій пільг.

Доказів того, що припинення захисту інвестицій позивача в тому числі щодо пільг здійснено в суспільних інтересах, або того, що за припинення користування пільгами позивачем отримано від держави відповідну негайну компенсацію, яка би була адекватною, ефективною та еквівалентною втратам, що вже понесені позивачем і будуть понесені у майбутньому до закінченні строк дії договору –31.12.2007, суду не надано.

Вже зазначалося, що нормами Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України" від 25.03.2005 р. № 2505-ІУ, який набрав чинності 31 березня 2005 року –у день оприлюднення його змісту в газеті „Урядовий кур’єр” № 58-59 за 2005 рік внесено зміни до Закону України „Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території пріоритетного розвитку в Житомирській області”, зокрема виключено ст.ст. 9 та 10, якими здійснювалось правове регулювання щодо сплати обов’язкових податків та зборів в період реалізації інвестиційного проекту, а саме: передбачали надання вищезазначених пільг.

Чинні норми Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України" та Закону України „Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території пріоритетного розвитку в Житомирській області” не містять жодних посилань на те, що із внесенням змін до останнього позивач втрачає право на визначені пунктом 1.2. договору пільги, гарантовані цьому суб’єкту господарювання державою в порядку захисту іноземних інвестицій.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони України та інші нормативно -правові акти не мають зворотної сили в часі, крім випадків, коли вони скасовують або пом'якшують відповідальність.

Стаття 58 Конституції України відноситься до розділу, що регулює конституційні права і обов’язки людини і громадянина. Однак, норми ст. 91 ЦК України встановлюють однаковий обсяг цивільної правоздатності як для фізичних так і для юридичних осіб, окрім прав, які за своєю природою можуть належати лише людині (на приклад: право на життя, на відпочинок, на страйк). Крім того, п. 4 рішення Конституційного Суду У країни від 09.02.1999 р. у справі № 1-7/99 роз'яснено, що даний конституційний принцип може поширюватися і на юридичних осіб, якщо є пряма вказівка про це в законі або іншому нормативно -правовому акті.

З огляду на зазначене, суд вважає, що правові норми стосовно дії нормативних актів в часі, однаковою мірою поширюються як на фізичних, так і на юридичних осіб.

В жодному з зазначених вище нормативно-правових актів такої вказівки щодо зворотності дії в часі немає. Навпаки, в ст.ст. 18-19 Закону України "Про інвестиційну діяльність" від 18.09.91 р. № 1560 зазначається, що державні гарантії захисту інвестицій не можуть бути скасовані або звужені стосовно інвестицій, здійснених у період дії цих гарантій.

Отже, суд вважає, що позивач має безумовне, передбачене п. 1.2. договору в його останній редакції від 16.05.2002 та гарантоване національним та міжнародним законодавством, право на пільги, як на засіб державної гарантії захисту інвестицій

Обраний позивачем спосіб захисту цивільного права повністю відповідає приписам статті 16 ЦК України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Судом також враховується те, що позовна заява є наслідком правомірної реалізації позивачами права, передбаченого ч.2 ст. 418 Господарського кодексу України щодо звернення до суду за захистом майнових та інших прав позивача від незаконного обмеження в умовах спеціального режиму господарювання. Позовні вимоги до відповідачів суд визнає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Новоград-Волинський м’ясокомбінат” (вул. Борисова 4, м. Новоград-Волинський Житомирської обл., ідентифікаційний код 00443424) задовольнити.

2. Визнати, укладений Виконкомом Новоград-Волинської міської ради з Відкритим акціонерним товариством „Новоград-Волинський м’ясокомбінат” (вул. Борисова 4, м. Новоград-Волинський Житомирської обл., ідентифікаційний код 00443424) договір від 25.01.2001 (із змінами і доповненнями), чинним.

3. Визнати недійсним рішення Ради з питань територій пріоритетного розвитку у Житомирській області від 08.11.2005 № 138.

4. Визнати право Відкритого акціонерного товариства „Новоград-Волинський м’ясокомбінат” (вул. Борисова 4, м. Новоград-Волинський Житомирської обл., ідентифікаційний код 00443424) на реалізацію протягом 475 днів з моменту набрання судовим рішенням законної сили інвестиційного проекту - "Модернізація виробництва ковбасних та консервних виробів", затвердженого Радою з питань територій пріоритетного розвитку в Житомирській області рішенням № 16 від 28.12.2000р. (із змінами), відповідно до договору щодо реалізації інвестиційного проекту на території пріоритетного розвитку від 25 січня 2001 року, в тому числі за додатковими угодами та додатками до нього, відповідно до законодавства, яке діяло на 16.05.2002 (на момент останніх змін до цього договору).

5. Визнати право Відкритого акціонерного товариства „Новоград-Волинський м’ясокомбінат” (вул. Борисова 4, м. Новоград-Волинський Житомирської обл., ідентифікаційний код 00443424) на пільги, передбачені ст.9 Закону України "Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Житомирській області" № 1276-ХІУ від 03.12.1999 р. в редакції до 31 березня 2005 року при реалізації інвестиційного проекту - "Модернізація виробництва ковбасних та консервних виробів", затвердженого Радою з питань територій пріоритетного розвитку в Житомирській області 28 грудня 2000р. рішенням № 16 зі змінами, затвердженими 13 листопада 2001 року рішенням № 36, відповідно до договору щодо реалізації інвестиційного проекту на території пріоритетного розвитку від 25.01.2001 року з додатками та змінами до нього.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання 15.05.09

Суддя Тимошенко О.М.

Віддрукувати: 6 прим.