Рішення № 3682051, 07.05.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" травня 2009 р. Справа № 16/46-09

вх. № 1904/5-16

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

розглянувши справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Сумихімпром" м. Суми

до Фермерського господарства "Клепки", м. Куп'янськ

про стягнення 653105,70 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить стягнути суму боргу в розмірі - 561 081,60 грн., пеню в розмірі - 48 698,81 грн., інфляційні збитки в розмірі - 37 327,94 грн., 3% річних - 6 087,35 грн., а всього - 653 105,70 грн., також до стягнення заявлено судові витрати. Позов обгрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору №22-0109/419 купівлі-продажу від 01.09.2008 р.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, всі витребувані судом документи не надав, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, надав клопотання провести розгляд справи без участі представника позивача.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, своїм правом наданим ст. 22 Господарсько процесуального кодексу України не скористався, відзив на позов, доказів сплати заборгованості суду не надав. Про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином про, що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, про причини неявки суд не повідомив.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

Згідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.

01.09.2008р. між Відкритим акціонерним товариством „Сумихімпром” та Фермерським господарством „Клепки” було укладено договір купівлі-продажу №22-0109/419 (далі –Договір), у відповідності до умов якого позивач зобов'язався передати, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити продукцію Суперагро NP=4:19 ТУ У 24.1 – 05766356-045-2002, в кількості 192 тон, вартістю 552 960,00 грн. (надалі – Товар) на умовах, передбачених Договором.

У пункті 2.3. Договору сторони передбачили, що строк поставки Товару – вересень 2008р., на підставі заявки відповідача узгодженої з позивачем.

Згідно до п. 2.5. Договору позивач надає відповідачу при відгрузці Товару наступні документи:

- залізничну накладну при поставці товару залізничним транспортом;

- рахунок-фактуру з вказівкою ціни, вартості Товару (партії Товару) та видатків в залежності від умов поставки; сертифікат якості; податкову накладну.

Відповідно до п. 2.7. Договору право власності на Товар та ризик переходить від позивача до відповідача з моменту передачі Товару перевізнику.

Відповідно до п.3.3. Договору при відгрузці товару залізничним транспортом відповідач оплачує залізничний тариф на підставі виставленого рахунку фактури.

Згідно до п. 3.2. Договору відповідач повинен здійснити оплату в розмірі 100% вартості поставки в період до 15.10.2008р.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу Товар з урахуванням вартості перевезень на загальну суму 561 081,60 грн., що підтверджується залізничними накладними №№ 44353055, 44352057, 44353053 від 05.09.2008р. (а.с. 14-16) та рахунком-фактурою №5908 від 05.09.2008р. (а.с. 17).

Претензії щодо кількості та якості товару відповідач позивачеві не висунув.

Листами від 15.10.2008р. вих. №22-1256 та від 27.10.2008р. вих. №22-1310 позивач звертався до відповідача з проханням погасити заборгованість у розмірі 561 081,60 грн.

11.11.2008р. за вих. №15-10922 позивач надіслав відповідачу претензію з вимогою погасити заборгованість у розмірі 561 081,60 грн.

Відповіді на вищевказані листи та претензію відповідач не надав, заборгованість у розмірі 561 081,60 грн. не сплатив.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до частини першої статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач на момент звернення позивача до суду доказів, що підтверджували б сплату заборгованості суду не надав.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення 561 081,60 грн. заборгованості за Договором є законними та обґрунтованими.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином відповідач є таким, що порушив грошове зобов'язання, оскільки не сплатив заборгованість в строк, визначений умовами договору.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення 37 327,94 грн. інфляційних та 6 087,35 грн. 3% річних.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Відповідно до ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписами частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно частини другої ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України пеня є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно з п.1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторони, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У пункті 5.1. Договору строни узгодили, що при простроченні платежу за Договором відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% за кожен день від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення але не більш ніж 5% від вартості Договору.

Враховуючи вищевикладене суд обмежує розмір пені відповідно до умов п. 5.1. Договору та приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача 28 054,08 грн. пені, в іншій частині 20 644,73 грн. відмовляє як необгрунтовано заявлені до стягнення.

Відповідно ч. 1 ст. 33 Господарсько процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

Згідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору; ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості- є однією із основних засад судочинства.

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення 561 081,60 грн. заборгованості, 37 327,94 грн. інфляційних, 6 087,35 грн. 3% річних та 28054,08 грн. пені належно обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню, в частині стягнення 20 644,73 грн. пені відмовляє як необгрунтовано заявлені до стягнення.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 11, 525, 526, 530, 546, 549, 551, 610, 611, 629, 655 Цивільного кодексу України, статтями 193, 199, 230, 231, Господарського кодексу України та статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства «Клепки», код ЄДРПОУ 30136059, (63701, м. Куп’янськ, Харківська обл., вул. Дзержинського, 56 (у т.ч. р/р 26002301760310 Куп’янському від. УАК ПИБ МФО 351511) на користь Відкритого акціонерного товариства «Сумихімпром», код ЄДРПОУ 05766356 (40012, м. Суми, вул. Харківська, п/в 12 ( у т.ч. р/р 26001110000003 в СФ АКБ «Індустріалбанк», МФО 337892 ) - 561 081,60 грн. основного боргу, 37 327,94 грн. інфляційних, 6 087,35 грн. 3% річних, пені у розмірі 28054,08 грн., 6325,51 грн. витрат по сплаті державного мита та 114,27 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 20 644,73 грн. пені - відмовити.

Суддя