Постанова № 36820279, 20.01.2014, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/3423/13-а

20 січня 2014 року 12год. 05хв. м. РівнеРівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Сисун Н.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Дудкіна О.А.,

відповідача: представник Бородін О.П.,

третьої особи відповідача: представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Прокурор Гощанського району до Симонівської сільської ради Гощанського району Рівненської області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування рішення ВСТАНОВИВ:

Прокурор Гощанського району звернувся до суду з позовом до Симонівської сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування рішення від 12.01.2011 №68 "Про створення водойми для відпочинку та любительської риболовлі".

В позові вказує, що проведеною перевіркою прокуратурою району встановлено порушення Симонівською сільською радою вимог водного та земельного законодавства, що призвело до самовільного зайняття особою меліоративного каналу, внаслідок чого відбулося затоплення смуги відведення. Так, оспорюваним рішенням надано дозвіл на створення водойми для відпочинку і любительської риболовлі на заболоченій місцевості в поймі річки, що впадає в став с. Симонів. Однак, перевіркою встановлено, що "пойма річки", вказана в рішенні, є магістральним каналом МК-1 на ПК22+40 осушувальної системи "Симонів", який згідно з інформацією Рівненського міжрайонного управління водного господарства від 18.04.2013 №07/464 знаходиться на балансі управління.

Позивач вказує, що під час створення водойми не додержано вимог Земельного та Водного кодексів України щодо порядку надання в оренду водних об'єктів. Крім того, відповідно до ст.82 Водного кодексу України створення на річках та у їх басейнах штучних водойм та водопідпірних споруд, що впливають на природний стік поверхневих і стан підземних вод, допускається лише з дозволу місцевих Рад за погодженням з державними органами водного господарства, охорони навколишнього природного середовища і геології. Однак, вказане рішення прийнято без погодження з державними водного господарства, охорони навколишнього природного середовища та геології, а лише на підстав рекомендації Гощанської експлуатаційної дільниці Рівненського міжрайонного управління водного господарства № 194 від 23.12.2010, яка не є дозвільним документом. Також позивач вказує на порушення при прийнятті спірного рішення компетенції сільської ради щодо розпорядження землями за межами населених пунктів, встановленої п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України.

З наведених підстав позивач вважає рішення Симонівської сільської ради Гощанського району від 12.01.2011 №68 протиправним.

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав та просив задовольнити повністю.

Відповідач Симонівська сільська рада Гощанського району Рівненської області позов не визнав. Представник відповідача в судову засіданні пояснив, що спірне рішення Симонівською сільською радою прийнято без порушень законодавства, в інтересах мешканців села, не порушує інтересів інших осіб, а має виключно позитивні наслідки. Вказав, що норми законів, якими обгрунтовано адміністративний позов, не регулюють спірних правовідносин, оскільки магістральний канал осушувальної системи не є річкою, а тому створення штучної водойми не потребувало погодження з державними органами водного господарства, охорони навколишнього природного середовища і геології. Разом з тим, створення такої водойми було погоджене Гощанською експлуатаційною дільницею Рівненського міжрайонного управління водного господарства № 194 від 23.12.2010. Крім цього, зазначає, що рішення про передачу водного об'єкта в оренду не приймалося. На підставі викладеного просив в задоволенні позову відмовити.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 в судове засідання, призначене на 20.01.2014, не прибув, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності. В письмових поясненнях, наявних в матеріалах справи, ОСОБА_4 заперечує висновки прокуратури Гощанського району щодо створення водойми одноособово без відповідного погодження. Вказує, що водойма існувала до прийняття спірного рішення внаслідок будування загати бобрами; потім водойма була створена рибалками-любителями за власні кошти шляхом будування дамби з водопускною спорудою в районі загати, за попереднім погодженням з Рівненським міжрайонним управління водного господарства, рекомендація погодження від 23.12.2010 за №194. Після будівництва вода у водоймі була піднята на 30 сантиметрів. При зверненні для реєстрації водойми отримали відповідь, що реєстрація не може бути здійснена, оскільки землі, на якій вона розташована, відсутні в кадастрі земель, вони є землями охоронної зони меліоративного каналу Міжрайонного управління водного господарства. У зв'язкку з цим рибалки-любителі передали вказану водойму для загального користування громадою с.Симонів та с.Франівка як технічну, не прибуткову та неспускну водойму, та рекомендували Гощанській експлуатаційній дільниці МУВГ використовувати дану водойму як гідроакумулюючу систему.

Заслухавши пояснення представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх у сукупності, відповідно до вимог закону, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з таких підстав.

Відповідно до п.9 Перехідних положень Конституції України на прокуратуру покладено виконання функції нагляду за додержанням і застосуванням законів.

Згідно з п.1 ч.1 ст.19 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-XII предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є, зокрема, відповідність актів, що видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам.

За змістом статей 19-21 Закону України "Про прокуратуру" нагляд за додержанням і застосуванням законів здійснюється прокуратурою, зокрема, шляхом проведення перевірок.

Частина третя статті 21 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що для здійснення перевірки прокурор приймає постанову, в якій зазначає підстави, що свідчать про можливі порушення законності, та обґрунтовує необхідність вчинення дій, передбачених пунктами 3, 4 та 5 частини першої статті 20 цього Закону. Не допускається проведення перевірки без надання копії зазначеної постанови представнику підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, підпорядкованості чи приналежності, фізичній особі-підприємцю.

Пунктом 1 частини 5 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що у разі відхилення подання в цілому чи частково або неповідомлення прокурора про результати розгляду подання, а також якщо подання не вносилося, прокурор може звернутися до суду щодо визнання незаконним нормативно-правового акта відповідного органу повністю чи в окремій його частині.

Отже, звертаючись до суду із даною вимогою, прокурор діє як посадова особа органу державної влади та набуває статусу позивача.

Суд встановив, що Симонівською сільською радою Гощанського району Рівненської області прийнято рішення №68 від 12.01.2011 "Про створення водойми для відпочинку та любительської риболовлі", за змістом якого, розглянувши заяву від рибалок-любителів по створенню водойми для відпочинку і любительської риболовлі на заболоченій місцевості в поймі річки, що впадає в став с. Симонів, сільська рада вирішила: Дати дозвіл на створення водойми, попередньо погоджену з Гощанською експлуатаційною дільницею Рівненського міжрайонного управління водного господарства №194 від 23.12.2010, яка рекомендує водовипускну споруду розміщувати на відстані 10 метрів від залізобетонного мосту на МК-1 на ПК 22+40. Відповідальність за створення водойми покласти на ОСОБА_4 (а.с.80).

28.03.2013 в Прокуратуру Гощанського району за вх. № 50вх-13 надійшло колективне звернення жителів вул. Хабарська с. Симонів Гощанського району, щодо незаконного облаштування водойми, в якому зазначено, що внаслідок перекриття меліоративного каналу було затоплено пасовище, затоплено місток, який з'єднував два береги; жителям дошкуляє сморід, тому що гниє рослинність; частково підтоплені городи (а.с.36).

Постановою від 17.04.2013 № 64-37вих-13 прокуратурою Гощанського району призначено проведення перевірки в порядку нагляду за додержанням і застосуванням норм природоохоронного законодавства у сфері охорони вод Симонівської сільської ради, Гощанської експлуатаційної дільниці Рівненського міжрайонного управління водного господарства та гр. ОСОБА_4 (а.с.37).

Копія постанови отримана представником відповідача під підпис 17.04.2013, оскаржена не була.

Проведеною перевіркою самовільного зайняття особою меліоративного каналу, внаслідок чого відбувається затоплення смуги відведення, встановлено порушення вимог водного та земельного законодавства, для усунення яких прокуратурою Гощанського району направлено до Симонівської сільської ради подання від 26.04.2013 № 60-1071вих-13 з вимогою, зокрема, скасувати як незаконне рішення Симонівської сільської ради № 68 від 12.01.2011 (а.с.38).

Листом від 17.06.2013 № 325 Симонівська сільська рада Гощанського району повідомила прокурора Гощанського району про те, що подання від 26.04.2013 № 60-1071вих-13 обговорене на сесії ради 10.06.2013, рішення про скасування рішення № 68 від 12.01.2011 не прийнято (а.с.39).

Вирішуючи адміністративний спір по суті, суд враховує, що відповідно до статті 1 Водного кодексу України N 213/95-ВР від 06.06.1995, зі змінами та доповненнями, водний об'єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт).

Статтею 3 Водного кодексу України встановлено, що усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд.

До водного фонду України належать:

1) поверхневі води:

природні водойми (озера);

водотоки (річки, струмки);

штучні водойми (водосховища, ставки) і канали;

інші водні об'єкти;

2) підземні води та джерела;

3) внутрішні морські води та територіальне море.

За змістом статті 4 Водного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті:

морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами;

прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами;

гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;

береговими смугами водних шляхів.

Як встановлено з листа Державної екологічної інспекції у Рівненській області від 18.04.2013 № 1192/04-10/13, на підставі рішення Симонівської сільської ради № 68 від 12.01.2011 на магістральному каналі МК-1 осушувальної системи "Симонів", який знаходиться на балансі Рівненського міжрайонного управління водного господарства, побудована водозливна споруда шириною 5 м, з допомогою якою відбулось підняття рівня води на 1 м, та перегороджуюча дамба довжиною 30 м і шириною 4 м, що призвело до підтоплення прибережної захисної смуги нагляду та утворення водойми площею біля 3 га. Створена водойма побудована без проекту та відповідних погоджень Рівненського міжрайонного управління водного господарства та управління охорони навколишнього природного середовища в Рівненській області. Водойма використовується для потреб рибацтва та рекреації без дозволу на спеціальне водокористування та договорів оренди на землю водного фонду та водного об'єкту (а.с.35).

За змістом статті 86 Водного кодексу України на землях водного фонду можуть проводитися роботи, пов'язані з будівництвом гідротехнічних, лінійних та гідрометричних споруд, поглибленням дна для судноплавства, видобуванням корисних копалин (крім піску, гальки і гравію в руслах малих та гірських річок), розчисткою русел річок, каналів і дна водойм, прокладанням кабелів, трубопроводів, інших комунікацій, а також бурові та геологорозвідувальні роботи.

Місця і порядок проведення зазначених робіт визначаються відповідно до проектів, що погоджуються з обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства (крім робіт на землях, зайнятих морями), та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Відповідно до статті 91 Водного кодексу України для потреб експлуатації та захисту від забруднення, пошкодження і руйнування магістральних, міжгосподарських та інших каналів на зрошувальних і осушувальних системах, гідротехнічних та гідрометричних споруд, а також водойм і гребель на річках встановлюються смуги відведення з особливим режимом користування.

Розміри смуг відведення та режим користування ними встановлюються за проектом, який розробляється і затверджується водокористувачами за погодженням з обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства.

Земельні ділянки в межах смуг відведення надаються центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, та іншим організаціям для спеціальних потреб і можуть використовуватися ними для створення водоохоронних лісонасаджень, берегоукріплювальних та протиерозійних гідротехнічних споруд, будівництва переправ, виробничих приміщень.

Статтею 98 Водного кодексу України заборонено введення в дію підприємств, споруд та інших об'єктів, що впливають на стан вод, а саме забороняється введення в дію, зокрема: гідротехнічних споруд - до повної готовності пристроїв для пропускання паводкових вод і риби відповідно до затверджених проектів.

Наповнення водоймища до здійснення передбачених проектами заходів щодо підготовки його ложа забороняється.

Як стверджено зібраними у справі доказами, вищевказані приписи Водного кодексу України при створенні штучної водойми в с. Симонів внаслідок самовільного введення в дію гідротехнічних споруд (водозливна споруда, перегороджуюча дамба) на магістральному каналі - не дотримані. Проект будівництва відсутній, що відповідачем не заперечується, а також відсутні відповідні погодження уповноважених державних органів.

Покликання представника відповідача на те, що будівництво гідротехнічних споруд та створення штучної водойми були погоджені з Рівненським міжрайонним управлінням водного господарства відповідно до дозволу № 194 від 23.12.2010, не можуть бути взяті до уваги судом, позаяк матеріалами справи стверджено, що листом №194 від 23.12.2010 Гощанська експлуатаційна дільниця Рівненського міжрайонного управління водного господарства рекомендує водовипускну споруду розміщувати на відстані 10 метрів від залізобетонного мосту на МК-1 на ПК22+40 (а.с.81).

Вищевказаний лист не є дозвільним документом (погодженням) державного органу водного господарства, охорони навколишнього природного середовища, а також Рівненське міжрайонне управління водного господарства надання вказаного погодження спростовує (а.с.34).

Окрім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно зі статтею 85 Водного кодексу України порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.

У постійне користування землі водного фонду надаються водогосподарським спеціалізованим організаціям, іншим підприємствам, установам і організаціям, в яких створено спеціалізовані служби по догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами та підтриманню їх у належному стані.

У тимчасове користування за погодженням з постійними користувачами земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об'єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт.

Відповідно до приписів Водного кодексу України та Земельного кодексу України передбачено також право оренди земельної ділянки. Так, статтею 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Чинним законодавством передбачено наступний порядок надання в оренду водних об'єктів:

1. Розпорядженням голови райдержадміністрації надається дозвіл на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду шляхом продажу права оренди на земельних торгах (аукціоні).

2. Ліцензованою організацією виготовляється проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на певний термін шляхом викупу права оренд на земельних торгах (аукціоні) для рибогосподарських потреб за рахунок земель водного фонду.

3. Переможець земельних торгів (аукціону) укладає договір оренди земель водного фонду із орендодавцем.

4. Якщо водойма існуюча - виробляється паспорт водного об'єкта, якщо має будуватись - проект будівництва.

5. Оформляється договір оренди водного об'єкта із орендодавцем, який остаточно погоджується з територіальними органами водних ресурсів та охорони навколишнього природного середовища.

Під час створення штучної водойми на підставі спірного рішення Симонівської сільської ради Гощанського району жодної з зазначених умов не дотримано, при цьому фактично передано земельну ділянку водного фонду в користування без укладення в установленому порядку договору оренди.

Окрім цього, відповідно до п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України в редакції, чинній на час прийняття спірного рішення, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади. Враховуючи, що земельна ділянка водного фонду, на якій створено штучну водойму, знаходиться за межами населеного пункту, розпорядження такою земельною ділянкою не належить до компетенції сільської ради.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що засади правового регулювання суспільних відносин, що виникають у процесі проведення меліорації земель, використання меліорованих земель і меліоративних систем, та повноваження органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування у сфері меліорації земель і спрямований на забезпечення екологічної безпеки меліоративних систем та захисту суспільних інтересів визначаються Законом України "Про меліорацію земель" №1389-XIV від 14.01.2000 (далі - Закон №1389-XIV).

Відповідно до статті 1 вказаного Закону меліоративні заходи - роботи, спрямовані на поліпшення хімічних і фізичних властивостей грунтів, обводнення пасовищ, створення захисних лісових насаджень, проведення культуртехнічних робіт, поліпшення земель з несприятливим водним режимом та інженерно-геологічними умовами, проектування, будівництво (реконструкція) і експлуатація меліоративних систем, включаючи наукове, організаційне та виробничо-технічне забезпечення цих робіт.

Меліоративна система - технологічно цілісна інженерна інфраструктура, що включає в себе такі окремі об'єкти, як меліоративна мережа каналів, трубопроводів (зрошувальних, осушувальних, осушувально-зволожувальних, колекторно-дренажних) з гідротехнічними спорудами і насосними станціями, захисні дамби, спостережна мережа, дороги і споруди на них, взаємодію яких забезпечує управління водним, тепловим, повітряним і поживним режимом грунтів на меліорованих землях.

Відповідно до статті 9 Закону № 1389-XIV право власності на інженерну інфраструктуру меліоративних систем та її окремі об'єкти (меліоративну мережу з гідротехнічними спорудами і насосними станціями, захисні дамби, спостережну мережу, дороги і споруди на них) може належати державі, територіальним громадам сіл, селищ і міст, юридичним особам та громадянам з урахуванням обмежень, передбачених законами України.

Згідно зі статтею 18 Закону № 1389-XIV до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері меліорації земель належить:

затвердження програм соціально-економічного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, у тому числі щодо меліорації земель;

прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління меліоративними системами та окремими об'єктами інженерної інфраструктури, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення;

утворення у разі необхідності органів і служб для забезпечення реалізації з іншими суб'єктами комунальної власності спільних програм і проектів будівництва (реконструкції) меліоративних систем та окремих об'єктів інженерної інфраструктури;

вирішення інших питань у сфері меліорації земель, віднесених законами до їх повноважень.

При цьому, статтею 23 Закону № 1389-XIV встановлено, що землі, зайняті окремими об'єктами інженерної інфраструктури меліоративних систем (меліоративною мережею з гідротехнічними спорудами та насосними станціями, захисними дамбами, спостережною мережею, технологічними дорогами та спорудами на них), а також землі, виділені під смуги відведення для них, надаються у користування або у власність суб'єктам права власності на меліоративні системи, які забезпечують відповідно до цього Закону експлуатацію меліоративних систем або утворюють з цією метою спеціальні служби.

Порядок надання цих земель у користування або у власність встановлюється Земельним кодексом України.

Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що при прийнятті спірного рішення орган місцевого самоврядування не дотримався установленого законом порядку надання в користування земельної ділянки водного фонду, порядку будівництва об'єктів водного фонду та гідротехнічних споруд, фактично вирішивши питання щодо створення штучної водойми внаслідок втручання в меліоративну систему каналів (а саме в магістральний канал МК-1 на ПК 22+40 осушувальної системи "Симонів", який знаходиться на балансі Рівненського міжрайонного управління водного господарства), вийшовши при цьому за межі визначеної законом компетенції.

Згідно з ч.10 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

З огляду на наведене, оспорюване рішення Симонівської сільської ради Гощанського району № 68 від 12.01.2011 підлягає визнанню незаконним та скасуванню, а адміністративний позов - задоволенню повністю.

Відповідно до ст.94 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Рішення Симонівської сільської ради Гощанського району Рівненської області від 12.01.2011 № 68 "Про створення водойми для відпочинку та любительської риболовлі" визнати незаконним та скасувати.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дорошенко Н.О.