Рішення № 36819604, 22.01.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.01.2014 Справа № 905/8855/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Подколзіної Л.Д., при секретарі судового засідання Бевз Х.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробонус», м. Ірпінь, смт. Ворзель Київської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Дон», с. Новоіванівка Донецької області

про стягнення 74 571,40грн.

за участю уповноважених сторін:

від позивача – не з’явився

від відповідача – не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агробонус», м. Ірпінь, смт.Ворзель Київської області звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Дон», с. Новоіванівка Донецької області основного боргу у розмірі 62 611,68грн., пені у розмірі 950,21грн., 3% річних у розмірі 219,27грн., штрафу у розмірі 8 122,33грн. та відсотків за користування товарним кредитом у розмірі 2 667,91грн. (Усього 74 571,40грн.)

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №Д3002 від 29.04.13р. в частині розрахунків за поставлений товар, внаслідок чого утворилась заборгованість.

На підтвердження своїх вимог позивачем представлено копію вказаного договору, копії специфікацій від 07.05.2013р., від 11.09.2013р., копії видаткових накладних №1596 від 08.05.2013р., №3051 від 23.09.2013р.

У процесі слухання справи позивач неодноразово зменшував розмір позовних вимог, остаточними вимогами позивача є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Дон», с. Новоіванівка Донецької області пені у розмірі 950,21грн., 3% річних у розмірі 219,27грн., штрафу у розмірі 8 122,33грн. та відсотків за користування товарним кредитом у розмірі 2 667,91грн. (Усього 11959,72грн.), про що було викладено позивачем у клопотанні від 21.01.2014р. на підставі ст.22 ГПК України, яка надійшла через канцелярію суду 21.01.2014р. Суд приймає до уваги клопотання та розглядає справу по суті.

Позивач в засідання суду не з»явився, але звернувся до суду з клопотанням від 21.01.2014р., в якому просить суд розглядати справу без участі його представника за наявними документами в справі.

Відповідач в судові засідання без пояснення причин жодного разу не з’явився, відзиву та витребуваних документів не надав, хоча належним чином повідомлявся про судовий розгляд шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, достовірність яких презюмується положеннями ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”.

Проте, поштові конверти були повернуті підприємством зв»язку на адресу суду з посиланням на відмову адресата від їх одержання.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, сформульовану в п.3.9.1 Постанови Пленуму №18 від 26.12.2011р. таке повідомлення вважається належним.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а повторна неявка без пояснення причин належним чином повідомленого Відповідача і ненадання ним певних документів у світлі приписів ст.ст.4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає вирішенню спору.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

в с т а н о в и в :

29 квітня 2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агробонус», м.Ірпінь, смт.Ворзель Київської області (далі по тексту-Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Дон», с. Новоіванівка Донецької області (далі по тексту-Покупець) був укладений договір поставки №Д3002, згідно умов якого Постачальник зобов’язався поставити і передати у власність покупця насіння та/або засоби захисту рослин та/або міндобрива та/або мікродобрива, а Покупець зобов»язався прийняти й оплатити товар на умовах визначених даним договором.

Асортимент, ціна, строк оплати, одиниця виміру, кількість, вартість партії товару визначається сторонами в специфікації (ях) до даного договору або в видаткових накладних (п.1.2 договору).

У виконання умов Договору сторонами були підписані специфікації від 07.05.2013р., від 11.09.2013р., які є невід»ємною частиною даного договору.

За вказаними специфікаціями сторони погодили поставку товару із зазначенням його найменування, кількісних та якісних показників, ціни. Специфікації підписані обома сторонами без зауважень та скріплені печатками зі сторони постачальника.

Покупець зобов’язався здійснювати оплату за товар в українських гривнях шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника згідно рахунку-фактури у порядку і строки, що визначені у специфікації (ях), які є невід»ємною частиною цього договору (п. 5.1 договору).

Згідно специфікації від 07.05.2013р. умови оплати наступні:

- 30% в розмірі 21690,72грн. в строк до 14.05.2013р.;

- 70% в розмірі 50611,68грн. в строк до 01.10.2013р.

Згідно специфікації від 11.09.2013р. умови оплати наступні:

- 30% в розмірі 10034,23грн. в строк до 20.09.2013р.;

- 70% в розмірі 23413,21грн. в строк до 01.12.2013р.

Пунктом 9.1 договору сторони встановили, що договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2013р., а в частині невиконаних зобов»язань- до повного їх виконання.

Враховуючи вищезазначене, договір, на який посилається позивач, вважається судом укладеним, так як в ньому сторонами передбачені всі істотні умови.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

За своїм змістом та правовою природою договір поставки №Д3002 від 29.04.13р., на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

Господарським судом встановлено, що по видатковим накладним №1596 від 08.05.2013р., №3051 від 23.09.2013р. позивач передав, а повноважна особа відповідача отримала товар на загальну суму 105749,84грн.

З представлених видаткових накладних вбачається, що вони підписані обома сторонами, скріплені печатками без жодних зауважень, містять всі необхідні відомості про товар, а також містять відомості про фактичне отримання товару. Тобто, за своїми ознаками такі накладні є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірного товару.

Відповідач за специфікацією від 07.05.2013р. здійснив оплату в розмірі 31 690,72грн., а за специфікацією від 11.09.2013р. в розмірі 11447,44грн.

Разом з цим, 20.12.2013року та 16.01.2014року після відкриття провадження у справі відповідач здійснив оплату заборгованості у розмірі 62611,68грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача, у зв»язку з чим позивач скористався наданим йому правом ст.22 ГПК України та зменшив розмір позовних вимог.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач в добровільному порядку погасив борг за договором поставки №Д3002 від 29.04.13р., провадження у справі №905/8855/13, в частині стягнення основного боргу в сумі 62611,68грн. на підставі п. 1.1 ч. 1 ст. 80 ГПК України підлягає припиненню, у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Порушення відповідачем строків оплати отриманого товару явилось підставою для нарахування позивачем 950,21грн. пені за періоди з 02.10.2013р. по 02.12.2013р., яка нарахована за прострочення оплати товару відповідно до пункту 7.4 договору.

Господарський суд враховує, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків виконання зобов’язання по оплаті товару, так як до пред’явлення позивачем позову щодо стягнення штрафних санкцій фактично залишилось невиконаним в повному обсязі зобов’язання відповідача перед кредитором.

У відповідності зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватись неустойкою.

Стаття 549 Цивільного кодексу визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Позивачем здійснений вірний розрахунок пені за вищевказаний період, а також доведено факт прострочки виконання боржником грошового зобов’язання, господарський суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення 950,21грн. пені за вищевказаний період в повному обсязі, оскільки вона розрахована в розмірі, що не суперечить вимогам Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання”, тобто з урахуванням шестимісячного терміну та розміру подвійної облікової ставки НБУ.

У пункті 7.5 договору сторонами самостійно узгоджено, що за порушення строків оплати, які визначено в специфікаціях до договору та в п.5.1, п.5.3, п.9.3 даного договору більше ніж на 30 календарних днів, покупець сплачує постачальникові штраф в розмірі 20% від вартості несвоєчасно оплаченого товару.

Позивачем законно нарахований штраф в розмірі 8122,33грн. за порушення договірних зобов’язань в частині оплати товару, тому господарський суд задовольняє цю вимогу в повному обсязі, оскільки сторонами самостійно визначений вид відповідальності та її розмір, а також позивачем доведений факт прострочення строків поставки товару та наданий обґрунтований розрахунок сум.

У пункті 5.8 договору сторони передбачили в разі поставки товару до його повної оплати покупець зобов»язується сплатити відсотки за користування товарним кредитом.

Початком нарахування відсотків за користування товарним кредитом вважається наступний день за днем кінцевої дати сплатити вартості товару зазначеної в відповідній специфікації (ях) до договору або наступний день за днем поставки неоплаченого покупцем товару ( в разі поставки на умовах попередньої оплати) (п.5.8.2 договору).

Згідно п.5.8.3 договору плата за використання товарного кредиту становить 0,1% від вартості поставленого та неоплаченого товару за кожен календарний день користування, починаючи з дати, визначеної в п.5.8.2 до дня оплати товару в повному обсязі.

Таке право передбачити в договорі обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи з дня передання товару продавцем, надано сторонам частиною п'ятою статті 694 ЦК України, яка регулює правовідносини, пов'язані з продажем товару в кредит, та узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, суд дійшов до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача відсотків за користування товарним кредитом у розмірі 2 667,91грн.

Приймаючи до уваги, що позивачем доведені факти передачі товару відповідачу та його несплати у встановлені договором терміни, господарський суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення суми заборгованості в повному обсязі.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов’язання відповідачем порушені, так як до пред’явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних фактично залишилось невиконаним грошове зобов’язання відповідача перед кредитором.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання, за вимогою кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов’язання в не залежності від наявності вини в його діях.

Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов’язання.

Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків оплати товару, нарахування 3% річних проведене позивачем з дотриманням загальних правил (методики) нарахування та з урахуванням строків оплати, визначених в п.5.1 договору, наданий арифметично обґрунтований розрахунок річних, господарський суд, задовольняє вимоги позивача щодо стягнення 3% річних за період з 02.10.2013р. по 02.12.2013р. у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 526, 546, 549, 610, 625, 627, ч.5 ст.694 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, п.1.1 ст.80, ст.ст. 82, 84, 85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробонус», м. Ірпінь, смт.Ворзель Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Дон», с. Новоіванівка Донецької області про стягнення 11 959,72грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Дон», с. Новоіванівка Донецької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробонус», м.Ірпінь, смт.Ворзель Київської області пеню у розмірі 950,21грн., 3% річних у розмірі 219,27грн., штраф у розмірі 8 122,33грн., відсотки за користування товарним кредитом у розмірі 2 667,91грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 1720,50грн.

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробонус», м. Ірпінь, смт.Ворзель Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Дон», с. Новоіванівка Донецької області про стягнення основного боргу у розмірі 62 611,68грн. припинити, в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 22.01.2014р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 27.01.2014р.

Суддя Л.Д. Подколзіна