Рішення № 36819584, 23.01.2014, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 січня 2014 р. Справа № 902/1655/13

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння", м.Київ

до: Публічного акціонерного товариства "Браїлівське", смт.Браїлів, Жмеринський район, Вінницька область

про стягнення 102 807,18 грн. основного боргу, 2 306,82 грн. пені, 10 280,72 грн. штрафу, 411,23 інфляційних витрат та 411,23 грн. 3% річних

За участю секретаря судового засідання Миколюк М.Г.

За участю представників

позивача: Добровольський Є.С., довіреність від 29.12.2011 року, паспорт серії ВН № 254640 виданий Володимиро-Волинським РВ УМВС України в Житомирській області, 14.06.2004 року.

відповідача: Сломінська Л.П, довіреність від 04.07.2013 року, паспорт серії АВ № 758120, виданий Староміським РВ УМВС України у Вінницькій області, 18.07.2007 року.

ВСТАНОВИВ :

Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння" подано позов до Публічного акціонерного товариства "Браїлівське" про стягнення 116 338,29 грн., з яких 102 807,18 грн. основного боргу, 2 306,82 грн. пені за період з 02.10.2013 року по 03.12.2013 року, 10 280,72 грн. штрафу, 411,23 інфляційних витрат за жовтень 2013 року та 411,23 грн. 3 % річних за період з 02.10.2013 року по 03.12.2013 року в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору від 05.04.2013 року № 2-0504/пр744н в частині своєчасності оплати за отриману продукцію.

Ухвалою суду від 06.12.2013 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/1655/13 та призначено її до розгляду в засіданні суду на 19.12.2013 року.

За усним клопотанням відповідача, з яким погодився представник позивача, суд ухвалою від 19.12.2013 року відклав розгляд справи на 23.01.2014 року з метою врегулювання спору між сторонами в добровільному порядку.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Представник позивача в засіданні суду 23.01.2014 року подав пояснення № 1-5/18 від 22.01.2014 року яким підтвердив, що станом на день розгляду справи в суді відповідач не здійснював розрахунків по позову, в підтвердження чого надав довідку АТ "БМ-Банк" № БТ-156/01-14 від 22.01.2014 року.

Представник відповідача належним чином вимог ухвал суду від 06.12.2013 року та від 19.12.2013 року не виконала, документів витребуваних цими ухвалами суду в повному обсязі не надала, в тому рахунку і відзиву на позовні вимоги позивача.

Разом з тим, в засіданні суду представник відповідача пояснила, що дійсно у підприємства є борг перед позивачем за товар отриманий на умовах договору № 2-0504/пр744н від 05.04.2013 року в сумі 102 807,18 грн., який станом на 23.01.2014 року не оплачений в зв'язку з важким матеріальним становищем.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

05.04.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння" (Продавець) та Приватним акціонерним товариством "Браїлівське" (Покупець) укладено договір № 2-0504/пр744н, за умовами якого Продавець зобов'язується в строки, визначені договором, передати у власність Покупця (поставити) Товар (насіння цукрових буряків), а Покупець зобов'язується прийняти Товар і оплатити його вартість (п.п.1.1,1.2 Договору) (а.с.9-12, т.1).

Розгорнутий асортимент та кількість Товару, що поставляється, термін поставки Товару, ціна за одиницю Товару кожного найменування Товару, строк оплати Товару, умови та місце поставки Товару визначаються у Додатках до Договору (п.п.2.1, розділ 4, п.п.5.1, 6.1, 7.1 Договору).

Оплата проводиться в гривнях у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Продавця (п.6.2 Договору).

05.04.2013 року сторонами було підписано Додаток № 1 до договору № 2-0504/пр744н від 05.04.2013 року, яким сторони визначили найменування Товару (насіння цукрового буряку), гібрид/сорт (Уманський ЧС 97 дражоване), одиницю виміру (п.од.), кількість (587,00), ціну за одиницю (175,14 грн.), загальну вартість (102 807,18 грн.), строк поставки (до 01.04.2013 року), місце поставки (вул.Заводська 7, смт.Браїлів Жмеринський район Вінницька область, 23130), строк оплати (до 01.10.2013 року) (а.с.13, т.1).

Як вбачається із матеріалів справи згідно видаткової накладної № Н-ВН-1104-007 від 11.04.2013 року за довіреністю № 93 від 09.04.2013 року Продавець передав Покупцю Товар - насіння цукрового буряка (Уманський ЧС 97 державне) в кількості 587 одиниць на загальну суму 102 807,18 грн. (а.с.14-15, т.1).

Свідченням того, що товар передавався відповідачу саме на підставі договору № 2-0504/пр744н від 05.04.2013 року є посилання на вказаний договір безпосередньо на видатковій накладній.

Факт отримання Товару Покупцем також підтверджується представником відповідача в засіданні суду.

Також із матеріалів справи слідує, що станом на день розгляду справи в суді відповідач не здійснив розрахунків з позивачем за отриманий на умовах договору № 2-0504/пр744н від 05.04.2013 року по видатковій накладній Товар, що власне не заперечується сторонами.

Таким чином, розмір боргу відповідача становить 102 807,18 грн., що також визнається представником відповідача в судовому засіданні.

Доказів сплати заборгованості відповідачем матеріали справи не містять.

Несплата відповідачем боргу в обумовлений договором та додатком № 1 до договору строк спонукала звернутись позивача з даним позовом до господарського суду.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З моменту укладення сторонами договору № 2-0504/пр744н від 05.04.2013 року між ними виникли зобов'язання які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказувалось вище додатком № 1 від 05.04.2013 року до договору № 2-0504/пр744н від 05.04.2013 року встановлено кінцевий строк оплати отриманої продукції до 01.10.2013 року.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 102 807,18 грн. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені відповідно до п.11.2 Договору в сумі 2 306,82 грн. за період з 02.10.2013 року (перший день виникнення прострочення щодо сплати вартості отриманого Товару) по 03.12.2013 року (день визначений позивачем в розрахунку боргу), 411,23 грн. інфляційних втрат за жовтень 2013 року відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, 532,34 грн. - 3 % річних за період з 02.10.2013 року по 03.12.2013 року відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України та 10 280,72 грн. - 10 % штрафу відповідно до п.11.4 Договору, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст.548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Розділом 11 Договору сторони передбачили відповідальність сторін.

Так, п. 11.2 Договору передбачено, що за порушення строків виконання зобов'язання за Договором сторона, яка допустила прострочку, сплачує другій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нарахованої на суму прострочення зобов'язання за кожен день прострочки.

В разі ухилення від оплати вартості товару понад 15 календарних днів Покупець, крім пені, сплачує Продавцю штраф у розмірі 10 % від загальної вартості товару (п.11.4 Договору).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, 3 % річних, інфляційних втрат та 10% штрафу є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинного законодавства.

Перевіркою правильності розрахунку пені, 3 % річних, інфляційних втрат та 10% штрафу не виявлено помилок, що свідчить про обґрунтованість заявлених до стягнення сум.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду будь-яких належних та допустимих доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, пені, штрафу, 3 % річних та інфляційних втрат.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

23.01.2014 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 42, 43, 44, 48, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Браїлівське", вул.Заводська, 7, смт.Браїлів, Жмеринський район, Вінницька область, 23130 (ідентифікаційний код - 00385661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння", вул.Щорса, 18, кв.3, м.Київ, 01133 (ідентифікаційний код - 30674952) - 102 807 грн. 18 коп. - основного боргу, 10 280 грн. 72 коп. - штрафу, 2 306 грн. 82 коп. - пені, 411 грн. 23 коп. - інфляційних втрат, 532 грн. 34 коп. - 3 % річних, 2 326 грн. 77 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27 січня 2014 р.

Суддя Банасько О.О.

віддрук. 1 прим.:

1 - до справи.