Рішення № 3681852, 05.05.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.05.09 Справа № 9/91

Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Високовольтний сервісний центр", м. Харків

до Державного підприємства "Ровенькиантрацит", м. Ровеньки Луганської області

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державного казначейства у Луганській області

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство вугільної промисловості України, м. Київ

про стягнення 8 057 066 грн. 52 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача –Гаврильченко О.І. - юрисконсульт, дов. б/н від 20.02.09, Шинкар А.В., дов. б/н від 20.02.09,

від відповідача – Ушакова О.М., пров. юрисконсульт, дов. № 1-3/3д-4 від 26.12.08,

від 3-ї особи, ГУДК, - Колеснікова С.Б., дов. № 14-12/1-16 від 31.12.08

від 3-ї особи, Мінвуглепрому, - не прибув

в с т а н о в и в:

суть спору: позивач, ТОВ "ВСЦ", звернувся з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача з поточного рахунку 35234018000878 в УДК Луганській області суму боргу у розмірі 8 057 066,52 грн., у т.ч. основний борг –7316774,30 грн., пеня –622936,87 грн., інфляційні втрати –46392,67 грн., 3% річних –70962,68 грн. за контрактом № ВС-Ц-012-08/18-999гп від 27.05.08 та судові витрати.

Заявою, наданою у судовому засіданні 05.05.09, позивач змінив предмет позову та просить стягнути з відповідача з казначейського рахунку 44019000878 в ВДК у м. Ровеньки Луганській області суму боргу у розмірі 8 057 066,52 грн., у т.ч. основний борг –7316774,30 грн., пеня –622936,87 грн., інфляційні втрати –46392,67 грн., 3% річних –70962,68 грн. за контрактом № ВС-Ц-012-08/18-999гп від 27.05.08 та судові витрати.

Відповідач, ДП "Ровенькиантрацит", у письмових запереченнях за № 373, наданих у судовому засіданні, з позовом не погоджується, посилаючись на те, що:

· виконання спірного контракту повинно відбуватися за рахунок бюджетних коштів, щодо яких 23 травня 2008 року був затверджений заступником міністра вугільної промисловості України кошторис робіт та витрат на капітальне будівництво. Цим кошторисом передбачалось фінансування ВП "шахта "Київська", розмір якого постійно змінювався,

· кошти, які були отримані з держбюджету, відповідач перерахував позивачу, однак за підсумками 2008 року відповідачем не була отримана решта коштів.

3-тя особа, ГУДК, листом за № 14-07/2419 повідомила, що спірний контракт був укладений між позивачем та відповідачем у той час, коли відповідач був включений до мережі розпорядників та одержувачів бюджетних коштів та фінансувався за рахунок Державного бюджету, загальна сума становила 14434988,0 грн. в межах обсягів фінансування. На 2008 рік відповідачем були взяті юридичні зобов'язання на суму 8695904,0 грн. Згідно з листом відповідача від 31.12.08 № 5-3/248 юридичні зобов'язання за контрактом від 27.05.08 на суму 73167740,0 грн. зняті, цим же листом повідомлено, що оплата договору у подальшому буде здійснюватися за рахунок власних коштів.

Крім того, 3-тя особа повідомила, що ДП "Ровенькиантрацит" вилучено у 2009 році з мережі установ та організацій, які отримують кошти з Державного бюджету.

3-тя особа, Мінвуглепром, відзив на позовну заяву не надав, участь представника у судовому засіданні не забезпечив.

В обгрунтування позову позивач посилається на вищевказаний контракт № ВС-Ц-012-08/18-999гп від 27.05.08, який укладено за результатами відкритих торгів, що фактично відбулися 15 квітня 2008 року, за яким він (продавець) зобов'язався поставити та передати у власність відповідача (покупця) електрообладнання та продукцію виробничо-технічного призначення для ПС 110/6 кВ Рафаїлова ш. 81 "Київська" у відповідності до специфікації, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити зазначене майно в порядку, передбаченому контрактом.

Позивач виконав свої зобов'язання та передав відповідачу 24.06.08 за відповідними рахунками-фактурами та видатковими накладними на підставі довіреностей відповідача у період з 24.06.08 по 25.09.08 електрообладнання і продукцію на загальну суму 8695904,0 грн.

Відповідач здійснив оплату товару невчасно та в неповному обсязі –1379130,0 грн., борг складає 7316774,0 грн.

Пунктом 8.2 договору сторони передбачили відповідальність за неналежне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені у розмірі 0,5% від суми, не оплаченої в установлений строк, яка обмежується 5% загальної вартості контракту.

За цієї умови позивачем нарахована пеня у розмірі 622936,87 грн.

Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України позивач нарахував 3% річних у розмірі 70962,68 грн. та інфляційні втрати –46392,67 грн.

У судовому засіданні 05.05.09 позивач залучив до матеріалів справи копії:

- листа Мінвуглепрому України від 16.04.09 за № 580/00/03-01 щодо обсягів фінансування капітального будівництва,

- телеграми УКБ та інвестицій Мінвуглепрому України на адресу відповідача від 30.04.09,

- переліку об'єктів капітального будівництва вугле і торфодобувних підприємств, фінансування яких передбачено у 2009 році за рахунок коштів Стабілізаційного фонду.

Оцінивши матеріали справи, доводи позивача, відповідача та третьої сторони і надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Ця норма кореспондується з нормою ч. 3 ст. 174 ГК України, за якою господарські зобов’язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у т.ч. боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші…), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у т.ч. кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно зі ст. 14 ЦК України цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено контракт № ВС-Ц-012-08/18-999гп від 27.05.08 за результатами відкритих торгів, що фактично відбулися 15 квітня 2008 року, за яким позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідача електрообладнання та продукцію виробничо-технічного призначення для ПС 110/6 кВ Рафаїлова ш. 81 "Київська" у відповідності до специфікації, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити зазначене майно в порядку, передбаченому контрактом.

Позивач виконав свої зобов'язання та передав відповідачу 24.06.08 за відповідними рахунками-фактурами та видатковими накладними на підставі довіреностей відповідача у період з 24.06.08 по 25.09.08 електрообладнання і продукцію на загальну суму 8695904,0 грн.

За наданими позивачем доказами судом встановлено, що відповідач здійснив оплату товару невчасно та в неповному обсязі –1379130,0 грн., борг складає 7316774,0 грн., який підлягає стягненню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

За цією нормою позивач правомірно нарахував інфляційні втрати за час прострочення грошового зобов'язання у розмірі 46392,67 грн. та 3% річних - 70962,68 грн. відповідно до розрахунку, наведеному у позовній заяві, з яким суд погоджується.

Щодо вимоги про стягнення пені.

Пунктом 8.2 договору сторони передбачили відповідальність за неналежне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені у розмірі 0,5% від суми, не оплаченої в установлений строк, яка обмежується 5% загальної вартості контракту.

За цієї умови позивачем нарахована пеня у розмірі 622936,87 грн. за період з 18.09.08 по 08.10.08 (з урахуванням кожного етапу виконання зобов'язань).

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Так, Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" обмежує розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Однак за правилами ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки… штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором у таких розмірах:

· за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

У спірних правовідносинах хоча б однією стороною, суб'єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки, є відповідач, ДП "Ровенькиантрацит", тому вказана вище норма повинна застосовуватись, оскільки спірним договором передбачена пеня у розмірі, який перевищує розмір, встановлений законом (0,5%).

Крім того, статтею 233 ГК України надано право суду зменшувати розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. Законодавець встановив, що при цьому повинно бути взято до уваги:

· ступінь виконання зобов'язання боржником,

· майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні,

· не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Аналогічна норма міститься й у п. 3 ст. 83 ГПК України, за якою господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Таким чином, суд має право, виходячи з конкретних обставин справи, зменшити розмір штрафних санкцій, але не звільнити повністю боржника від їх сплати.

Суд, вирішуючи цей спір, приймає до уваги той факт, що виконання спірного контракту повинно відбуватися за рахунок бюджетних коштів та кошти, які були отримані з держбюджету, відповідач перерахував позивачу, решта коштів, які є боргом перед позивачем, відповідачем не були отримані, тому вини відповідача у затримці оплати за спірним контрактом немає.

Виходячи з конкретних обставин цієї справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частково з покладенням судових витрат на відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись ст. ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача, ДП "Ровенькиантрацит", Луганська обл., м. Ровеньки, вул. Комуністична, 6, код 32320704, з казначейського рахунку № 35244019000878 в ВДК у м. Ровеньки Луганській області на користь ТОВ "Високовольтний сервісний центр", м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 92а, код 35586405, суму боргу у розмірі 7 457 066,52 грн., у т.ч. основний борг –7316774,30 грн., пеня –22936,87 грн., інфляційні втрати –46392,67 грн., 3% річних –70962,68 грн. за контрактом № ВС-Ц-012-08/18-999гп від 27.05.08, крім того, витрати зі сплати держмита –25500,0 грн. та інформаційно-технічні витрати –118,0 грн.

3. У задоволенні вимоги про стягнення пені у розмірі 600000,0 грн. –відмовити.

Наказ видати після набрання законної сили даним рішенням.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя А.Г.Ворожцов