Рішення № 3681847, 23.04.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.09 Справа № 3/64/09

Суддя Соловйов В.М.

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Будмакс”, м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Рондо”, м. Запоріжжя

про стягнення 10 864, 46 грн.

Суддя Соловйов В.М.

Представники:

від позивача: Проханов П.М., директор Запорізької філії ТОВ “Будмакс”, довіреність № 4 від 02.01.2009р.

від відповідача: не з’явився

ТОВ “Будмакс” звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ТОВ “Рондо” про стягнення суми 10 864, 46 грн. заборгованості за договором № 25 від 21.01.2008р.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві та обґрунтовані ст. 15, 16, 625 ЦК України, ст. 216, 224, 225, 232, 234 ГК України, ст. 1, 2, 12, 15, 54, 57, 66, 67 ГПК України.

Ухвалою господарського суду від 11.03.2009р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 3/64/09, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 14.04.2009р. о 12 годині 10 хвилин.

Ухвалою від 14.04.2009р. у зв’язку із неявкою відповідача розгляд справи на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 23.04.2009р. об 11 год. 00 хв.

За згодою представника позивача в судовому засіданні 23.04.2009р. оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи представник позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляв.

В судовому засіданні 23.04.2009р. представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві, просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 10 864, 46 грн.

Також позивач надав акт звіряння розрахунків за період з 01.10.2008р по 13.04.2009р. та розрахунок суми позову.

Відповідач відзив на позовну заяву, витребувані судом документи і документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, в судові засідання жодного разу не з’явився. Заяв про розгляд справи за його відсутності до господарського суду від відповідача не надходило.

Місцезнаходження відповідача визначається відповідно до вимог ст. 93 Цивільного кодексу України в редакції Закону № 2452-IV від 03.03.2005р.

Приймаючи рішення за відсутності відповідача господарський суд бере до уваги те, що він не надав суду відомостей про зміну даних його державної реєстрації, в тому числі і місця знаходження. Копія ухвали про порушення провадження у справі, про відмову від задоволення клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову від 11.03.2009р., направлені відповідачу рекомендованим листом, повернулися до канцелярії господарського суду Запорізької області з відміткою пошти: “За зазначеною адресою не проживає”. Копія ухвали від 14.04.2009р. про відкладення розгляду справи, надіслана за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві, до канцелярії суду не поверталась.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Господарський суд також враховує, що відповідач не повідомив суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження) та про неможливість прибуття в судове засідання.

До того ж, надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ “Будмакс” (постачальник) та ТОВ “Рондо” (покупець) було укладено договір поставки № 25 від 21.01.2008р., за яким постачальник зобов’язується передати (поставити) на умовах даного договору будівельні та оздоблювальні матеріали та (або) інструменти та комплектуючі (надалі - товар) у власність покупця, а Покупець, зобов’язується прийняти товар у власність і оплатити його на умовах договору (п. 1.1 Договору).

На виконання умов договору в період з 01.10.2008р. по 03.10.2008р. позивачем на адресу відповідача було поставлено та відвантажено товари, що підтверджується видатковими накладними № ЗП-09/03/0028 від 01.10.2008р., № ЗП-09/04/0016 від 10.10.2008р., № ЗП-09/09/0030 від 01.10.2008р., № ЗП-09/16/0017 від 01.10.2008р., № ЗП-10/03/0013 від 03.10.2008р., № ЗП-10/03/0016 від 03.10.2008р.

Відповідачем товар отримано, що підтверджується довіреністю № 68 від 01.10.2008р.

Згідно п. 4.2. Договору покупець зобов’язався оплачувати товар протягом десяти календарних днів з моменту отримання відповідної партії товару від постачальника.

02.03.2009р. відповідач сплатив 869, 70 грн., що підтверджується видатковими накладними № ЗП-09/09/0030 від 01.10.2008р. та № ЗП-10/03/0016 від 03.10.2008р.

Відповідач не виконав умови договору, тому станом на 06.03.2009р. заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складала 10 864, 46 грн.

Під час розгляду справи позивач надав “Розрахунок суми позову” від 17.04.2009р. та акт звіряння розрахунків від 13.04.2009р. № 383, згідно яким сума основного боргу станом на 17.04.2009р. складає 6 562, 61 грн.

Згідно “Розрахунку суми позову” від 17.04.2009р. сума заборгованості відповідача також складає 761, 26 грн. втрат від інфляції грошових коштів, 804, 73 грн. пені, 100,59 грн. - три відсотка річних від простроченої суми.

Господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб’єкта, який порушив зобов’язання, не звільняє цього суб’єкта від обов’язку виконати зобов’язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов’язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір поставки № 25 від 21.01.2008р.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В даному випадку відповідач зобов’язався оплатити поставлений товар протягом десяти календарних днів з моменту отримання відповідної партії товару від постачальника.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Підстави для припинення зобов’язання за договором поставки № 25 від 21.01.2008р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

17.12.2008р. позивачем на адресу відповідача було направлено акт звіряння розрахунків вих. № 556 від 17.12.2008р., в якому зазначена сума боргу в розмірі 9 767, 40 грн. Відповідач погодився з вказаною сумою, про що свідчить акт підписаний та скріплений печатками обох сторін.

Також, позивачем на адресу відповідача 17.12.2008р. було направлено претензію вих. № 555 від 17.12.2008р. з проханням в строк до 22.12.2008р. перерахувати суму заборгованості та суму пені. Відповідач відповіді на претензію не надав, остаточного розрахунку не здійснив.

Враховуючи встановлений факт несвоєчасного та неповного виконання ТОВ “Рондо” грошових зобов’язань, вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу по Договору в розмірі 6 562, 61 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Також в позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 1 032, 13 грн. втрат від інфляції грошових коштів, 830, 70 грн. пені, 103, 85 грн. - три відсотка річних від простроченої суми.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов’язання.

Відповідно до п. 5.2 договору поставки № 25 від 21.01.2008р. у випадку несвоєчасної оплати товару покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який враховувалась пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання грошових зобов’язань, вимоги в частині стягнення 761, 26 грн. втрат від інфляції грошових коштів, 804, 73 грн. пені, 100, 59 грн. - три відсотка річних від простроченої суми, є обґрунтованими, підтверджуються розрахунком позивача і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п.п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки під час судового розгляду позивачем не надано заяву про зміну (уточнення) позовних вимог, а надано лише новий розрахунок суми позову, в частині стягнення основного боргу у сумі 2 335, 09 грн., 270, 87 грн. втрат від інфляції грошових коштів, 25, 97 грн. пені, 3, 26 грн. - три відсотка річних від простроченої суми провадження у справі слід припинити.

Згідно зі ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. 82 - 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Рондо” (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 1А, р/р 26006155 в ЗОД “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 313827, код ЄДРПОУ 23283294) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Будмакс” (02091, м. Київ, шосе Харківське, 144-В, р/р 26009039072 в ЗОД “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 313827, код ЄДРПОУ 32376008) 6 562 (шість тисяч п’ятсот шістдесят дві) грн. 61 коп. основного боргу, 761 (сімсот шістдесят одну) грн. 26 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 804 (вісімсот чотири) грн. 73 коп. пені, 100 (сто) грн. 59 коп. - три відсотка річних від простроченої суми, 108 (сто вісім) грн. 64 коп. витрат на державне мито і 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення основного боргу в сумі 2 335, 09 грн., 270, 87 грн. втрат від інфляції грошових коштів, 25, 97 грн. пені, 3, 26 грн. - три відсотка річних від простроченої суми провадження у справі припинити.

Суддя: В.М.Соловйов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Рішення оформлене і підписане відповідно до вимог ст. 84 ГПК України - 27.04.2009р.