Ухвала суду № 36818069, 23.01.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Абдукадирова К.Е.

Суддя-доповідач - Ястребова Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2014 року справа №805/7218/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді - доповідача Ястребової Л.В., суддів: Ляшенка Д.В., Чумака С.Ю.,

секретар Копиця С.В.

за участі представника позивача Захода О.М.

представників відповідачей Фільчак Л.А., Стасенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2013 р. у справі № 805/7218/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Слов'янська деревня" до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Слов'янська деревня» звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 03.01.2013 р. № 0000012341 про збільшення грошового зобов'язання на 976614,00 грн., від 25.03.2013 р. № 0000212201 про збільшення грошового зобов'язання на 1614,00 грн. з податку на прибуток.

Позивач в обґрунтування позовних посилається на те, що його заперечення до акту перевірки не розглядалися, рішення про визначення грошових зобов'язань відповідачем прийнято без їх врахування. Висновки відповідача, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими та незаконними. Твердження працівників відповідача про заниження скоригованого валового доходу в сумі 20123,00 грн. за 2010 рік, про заниження скоригованого валового доходу за 2 квартал 2011 року в сумі 3661,00 грн. є необґрунтованими, помилковими та такими, що не відповідають фактичним обставинам та нормам чинного законодавства України.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року адміністративний позов задоволено частково, а саме: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 03.01.2013 р. № 0000012341 в частині збільшення грошового зобов'язання за основним платежем в сумі 639343 грн., за штрафною (фінансовою) санкцією в сумі 137440,75 грн. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 25.03.2013 р. № 0000212201 в частині збільшення грошового зобов'язання за основним платежем в сумі 1398 грн., за штрафною (фінансовою) санкцією в сумі 186 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Під час апеляційного розгляду представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги, представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та під час апеляційного розгляду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Слов'янська деревня», є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи 35831283, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АА № 667690 (а. с. 232, том 1).

З 19.11.2012 по 07.12.2012 відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка позивача, за результатами якої складено акт від 14.12.2012 р. № 6434/22-1-35831283 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Слов'янська деревня» (код за ЄДРПОУ 35831283) з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2012 р.» (а. с. 15-181, том 1).

Згідно акту перевірки, позивачем порушено, зокрема порядок формування валових доходів та валових витрат, що призвело до заниження податкових зобов'зань з податку на прибуток підприємств.

Так, перевіркою повноти визначення доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.04.2011 р. по 30.09.2012 р., встановлено заниження на загальну суму 527187 грн., у тому числі: за 2 квартал 2011 року - 3661 грн., за 2-4 квартали 2011 року - 63503 грн., з 1 квартал 2012 року - 116331 грн., за півріччя 2012 року 221383 грн., за 3 квартали 2012 року - 463684 грн.

Перевіркою відображених у рядку 01.2 декларацій «приріст балансової вартості запасів» показників за період 01.10.2009 р. по 31.03.2011 р. у загальній сумі 0 грн. встановлено, що підприємством не визначався приріст/убуток запасів, які обліковуються на бухгалтерському рахунку 281 «Товари на складі».

За результатами проведених у перевіряємому періоді інвентаризацій основних засобів, товарно-матеріальних цінностей нестач та надлишків не виявлено.

Згідно наданих до перевірки оборотно-сальдових відомостей, журналів ордерів по рахунку 281 «Товари на складі» підприємством не визначено приріст запасів, які обліковуються на вказаному бухгалтерському рахунку, та таблиця 1 додатка К1/1 до Декларації з податку на прибуток підприємств за 2010 рік не заповнювалася. За 4 квартал 2010 року по даним підприємства залишки по рахунку 281 «Товари на складі» на 01.01.2010 р. - 0 грн., на 31.12.2010 р. - 0 грн. Фактично за даними перевірки та оборотно-сальдовій відомості за грудень 2010 року, відомості по рахунку 281 «Товари на складі» на 01.01.2010 р. - 0 грн., на 31.12.2010 р. - 20213 грн., чим порушено вимоги пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Дане порушення призвело до заниження валового доходу за 4 квартал 2010 року в сумі 20213 грн.

Перевіркою відображених у рядку 03 ІД «Інші доходи» податкової декларації показників в загальній сумі 12335 грн. встановлено, що у періоді який перевірявся позивачем віднесено до доходів здійснення операцій із умовно нарахованих відсотків на суму неповернутої фінансової допомоги та інших доходів та інших доходів від операційної діяльності.

В ході перевірки встановлено заниження задекларованих позивачем показників у рядку 03 «Інші доходи» податкової декларації в загальній сумі 527187 грн., у тому числі: за 2 квартал 2011 року - 3661 грн., за 4 квартал 2011 року - 59842 грн., за 1 квартал 2012 року - 116331 грн., за 2 квартал 2012 року - 105052 грн., за 3 квартал 242301 грн.

В акті перевірки зазначено, що позивачем на порушення підпунктів 135.5.5, 135.5.15 пункту 135.5 статті 135 ПК України занижено доходи на суму 3661 грн. в податковій декларації за 2 квартал 2011 року внаслідок неповного відображення умовно нарахованих процентів за договорами поворотної фінансової допомоги з ТОВ «Мар'їнський Укрпромзбут», ТОВ «Сінтезпродсервіс».

В ході перевірки встановлено, що між позивачем (клієнт) та ТОВ «Факторинг Фінанс» (фактор) укладено договір від 05.10.2011 року № 051011, предметом якого є здійснення фактором факторингу дебіторської заборгованості (право вимоги) клієнта по відношенню до третіх осіб (боржників) згідно з переліком (Додаток № 1) - Державна пенітенціарна служба України (дебітор), за зобов'язаннями за якими їх сума, строк вказані в реєстрах.

Перевіряючими було з'ясовано, що позивач відвантажував на адресу Державної пенітенціарної служби України товари на підставі договорів № К-14 від 13.09.2011 р., № К-4 від 31.01.2012 р., № К-9 від 24.04.2012 р., № К-19 від 12.07.2012 р. За відвантажений товар Державна пенітенціарна служба України проводила оплату на розрахунковий рахунок позивача.

Реєстрів розрахункових документів (у т.ч. накладних, товарно-транспортних накладних, тощо), прийнятих до факторингу, в ході перевірки позивача не надано, також не встановлено факту передачі права вимоги дебіторської заборгованості від позивача до ТОВ «Факторинг Фінанс».

В акті перевірки міститься висновок про те, що, отримані позивачем кошти від ТОВ «Факторинг Фінанс» не є коштами за відступлення права вимоги по відношенню до Державної пенітенціарної служби України.

В ході перевірки позивача не підтверджено факту уступки права вимоги (відсутні реєстри розрахункових документів, за якими відступаються права вимоги, дебіторська заборгованість до третіх осіб) та право на отримання фінансових коштів (документи, які підтверджують право виконувати факторингові дії (ліцензії, інше)).

Відповідно до акту перевірки, позивач отримав поворотну фінансову допомогу від ТОВ «Факторинг Фінанс» та на порушення підпунктів 135.5.5, 135.5.15 пункту 135.5 статті 135 ПК України не нарахував умовні відсотки на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банк України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги, в результаті чого позивачем у рядку 03 ІД «Інші доходи» Податкової декларації з податку на прибуток за 4 квартал 2011 року, з за 1-3 квартали 2012 року занижено інші доходи в загальній сумі 523526 грн., у тому числі: за 4 квартал 2011 року - 59842 грн., за 1 квартал 2012 року - 116331 грн., за 2 квартал 2012 року - 105052 грн., за 3 квартал 242301 грн.

Перевіркою повноти визначення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.04.2011 р. по 30.09.2012 р. встановлено їх завищення на загальну суму 3311680 грн., у тому числі: у 2 кварталі 2011 року на суму 74683 грн., у 2-3 кварталі 2011 року - 61481 грн., у 2-4 кварталі 1087447 грн., у 1 кварталі 2012 року - 203263 грн., у півріччі 2012 року на суму 1056508 грн., у 3 кварталах 2012 року 2224233 грн.

В ході перевірки встановлено завищення задекларованих показників по рядку 05.1 (СВ) «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» податкових декларацій з податок на прибуток підприємств на загальну суму 535813 грн., у тому числі: у 2 кварталі 2011 року - 74683 грн., у 3 кварталі 2011 року - 13202 грн., у 4 кварталі 2011 року - 474332 грн.

Станом на 01.04.2011 р. на рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» враховується передплата у загальній сумі 350500,65 грн. (у т.ч. ТОВ «Мар'їнський Укрпромзбут» в сумі 254000 грн., ЗАТ «Новоазовська птахофабрика» - 95300,65 грн.).

Відповідно до умов договору на поставку товарів, укладеного з ТОВ «Мар'їнський Укрпромзбут» (продавець), позивачем як покупцем на користь продавця за період 24.09.2010 р.-28.09.2010 р. здійснена передплата в сумі 850000 грн. Станом на 01.04.2011 р., 30.09.2012 р. по рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» враховується залишок передплати в сумі 254000 грн.

Позивачем відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у 3 кварталі 2010 року здійснену передплату відображено у складі валових витрат.

Відповідно до умов договору на поставку товарів, укладеного з ЗАТ «Новоазовська птахофабрика» (продавець), 01.10.2010 р. позивачем як покупцем на користь продавця здійснена передплата в сумі 203113 грн. Станом на 01.04.2011 р. по рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» враховується залишок передплати в сумі 95300,65 грн.

Позивачем відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у 4 кварталі 2010 року здійснену передплату відображено у складі валових витрат.

В 2 кварталі 2011 року ЗАТ «Новоазовська птахофабрика» відвантажило позивачу товар, в бухгалтерському обліку зроблена проводка Дт 281 - Кт 631. Станом на 01.07.2011 р. по рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» враховувалася заборгованість покупця в сумі 3015,98 грн.

Відповідно до акту перевірки позивачем в порушення пункту 7 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України у рядку 05.1.1 «Прямі матеріальні витрати» Податкової декларації з податку на прибуток підприємств з 2 квартал 2011 року відображено вартість товарно-матеріальних цінностей, отриманих та включених до складу собівартості реалізованих товарів, оплата по яким була включена до складу валових витрат по першій події до набрання чинності розділу ІІІ ПК України, на суму 95300,65 грн. в 2 кварталі 2011 року. Вказане порушення призвело до завищення витрат за 2 квартал 2011 року в сумі 95301 грн.

Згідно висновку в акті перевірки, позивачем в порушення підпункту 44.1 статті 44, пункту 138.2 статті 138, підпункту139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України неправомірно сформовано собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) з податку на прибуток в сумі 440512 грн., у тому числі: у 2 кварталі 2011 року занижено в сумі 20618 грн., у 3 кварталі 2011 року занижено в сумі 13202 грн., у 4 кварталі 2011 року завищено в сумі 474332 грн.

Відповідно до документів, наданих до перевірки (журнали-ордери, відомості по рахунку 902 «Собівартість реалізованих товарів» за період 2-4 кв. 2011 року), собівартість реалізованих товарів складає:

- 2 квартал 2011 року - 484103,17 грн. (Дт 902-Кт 281);

- 3 квартал 2011 року - 257065,78 грн. (Дт 902-Кт 281);

- 4 квартал 2011 року - 6215784,61 грн. (Дт 902-Кт 281, 631).

Позивачем у рядках 05.1.1 «Прямі матеріальні витрати» податкових декларацій з податку на прибуток підприємств за 2, 3, 4 квартали 2011 року відображено:

- 2 квартал 2011 року - 463485 грн.;

- 3 квартал 2011 року - 243864 грн.;

- 4 квартал 2011 року - 6884034 грн., в т.ч. балансова вартість проданих основних фондів 193917 грн.

Дане порушення встановлено при співставленні аналізу бухгалтерських рахунків 281, 631, 902 з витратами, відображеними у рядку 05.1 Додатку «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» до Податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2-4 квартали 2011 року.

В ході перевірки було встановлено, що позивачем укладені договори з ТОВ «Славія Де Люкс» про надання маркетингових послуг, з ФОП ОСОБА_6 про надання послуг консультування з інформатизації та інших послуг, з ТОВ «Мар'їнський Укрпромзбут» про надання послуг із зберігання цукру, з ТОВ «СК Інжиніринг» оренду нежитлового приміщення.

В акті зазначено, що для підтвердження даних податкового обліку (у т.ч. підтвердження валових витрат підприємства) можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного (реального) здійснення господарських операцій між суб'єктами господарювання.

В акті перевірки зроблено висновок про те, що позивачем в порушення підпунктів 14.1.27, 14.1.108 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1статті 44, пункту 138.2, підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України безпідставно включено до складу адміністративних витрат витрати на маркетингові дослідження ринку в сумі 72000 грн.

В акті прийомки-передачі № ОУ-1 від 30.12.2011 року, складеному позивачем з ТОВ «Славія Де Люкс», відображено тільки вартість послуг в сумі 72000 грн., інші відомості відсутні:

- не зазначено зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- не зазначено посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- не можливо ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інші первинні документи, а саме звіт про проведення маркетингових послуг по дослідженню ринку круп, який підтверджує зв'язок витрат з господарською діяльністю позивача до перевірки не наданий.

Також в акті перевірки зроблено висновок про те, що позивачем в порушення підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті44, пункту138.2, підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України безпідставно включено до складу адміністративних витрат витрати на консультування з питань інформатизації, надання послуг ведення даних, оброблення даних, навчання користувачів, планування та розроблення комп'ютерних систем, відновлення інформації після ушкодження, ремонт флеш пристроїв на суму 70000 грн. Виконавцем цих послуг значиться ФОП ОСОБА_6

Відповідно до акту перевірки за даними бухгалтерського обліку на балансі підприємства не рахується комп'ютерна та офісна техніка, позивачем документально не доведений зв'язок витрат з господарською діяльністю.

Актом перевірки також зафіксовано порушення підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пункту 138.2, підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті138,підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, позивачем безпідставно включено до складу адміністративних витрат витрати по оплаті послуг із зберігання цукру, які надавалися ТОВ «Мар'їнський Укрпромзбут», в сумі 50000 грн.

Висновки відповідача ґрунтуються на тому, що в акті № М-00000323 від 30.12.2011 року, складеному позивачем з ТОВ «Мар'їнський Укрпромзбут», зазначена тільки загальна вартість послуг з податком на додану вартість та кількість 5000 тон., інші відомості відсутні:

- не зазначено зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- не зазначено посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- не можливо ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В акті перевірки вказано, що позивач орендує нерухоме майно у ТОВ «Мар'їнський Укрпромзбут», ТОВ «Стройінвест Донбас», а тому розумних, економічно обґрунтованих, необхідних та достатніх ділових (господарських) цілей на укладення договору зберігання не має. Також позивачем не надані первинні документи, які підтверджують зв'язок цих витрат з його господарською діяльністю.

Згідно з актом перевірки позивач в порушення підпунктів 14.1.27 , 14.1.108 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пункту138.2, підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України безпідставно включив до складу адміністративних витрат витрати на оренду офісу на суму 150000 грн.

В акті перевірки зроблено висновок про те, що позивачем в порушення підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14,пункту 44.1 статті 44,пункту 138.2,підпункту 138.10.2

пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України безпідставно включено до складу адміністративних витрат витрати по нарахованим відсоткам за користування факторинговим фінансуванням та комісії за адміністрування дебіторської заборгованості згідно з договором факторингу в загальній сумі 2433867 грн., у тому числі: 4 квартал 2011 року - 279634 грн., 1 квартал 2012 року - 203263 грн., 2 квартал 2012 року - 783245 грн., 3 квартал 2012 року - 1167725 грн.

Висновок обґрунтовано тим, що отримані позивачем кошти від ТОВ «Факторинг Фінанс» не є коштами за відступлення права вимоги по відношенню до Державної пенітенціарної служби України. Позивачем не підтверджено факт уступки права вимоги та право на отримання фінансових коштів.

Нараховані відсотки за користування факторинговим фінансуванням та комісія за адміністрування дебіторської заборгованості згідно договору факторингу не пов'язані з господарською діяльністю позивача.

У висновку акту перевірки вказано, що проведеною перевіркою встановлені, зокрема, порушення:

пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 5053 грн., у тому числі за 2010 рік в сумі 5053 грн.

підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, підпунктів 135.5.5, 135.5.5.15 пункту 135.5, пункту 138.2 статті 138, підпунктів 138.10.2, 138.10.2 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 7 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 829182 грн., у числі: за 2 квартал 2011 року на 18020,00 грн., за 2-3 квартал 2011 року - 14141 грн., за 2-4 квартали 2011 року на 264719 грн., за 1 квартал 2012 року - 67115 грн., за півріччя 2012 року - 268357 грн., за 3 квартали 2012 року - 564463 грн.

Позивачем були надані заперечення до акту перевірки (арк. справи 182-189, том 1). Заперечення отримані відповідачем 09.01.2013 р., на що отримано лист від 15.01.2013 р. № 676/10/22-113-3 «Про розгляд заперечення від 25.12.2012 р. № 348 на акт планової виїзної перевірки ТОВ «Слов'янська деревня» № 6434/22-1-35831283 від 14.12.2012 р.», в якому відповідач вказав на правомірність висновків відображених в акті перевірки (арк. справи 87-101, том 2).

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.01.2013 р. № 0000012341, яке оскаржується в цій справі, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 976614,00 грн., у тому числі за основним платежем - 834235,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 142379,00 грн. (арк. справи 13, том 1).

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до ДПС у Донецькій області. За результатами розгляду скарги спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін. При цьому, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 1428,00 грн. за основним платежем та 186 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Позиція ДПС у Донецькій області щодо збільшення грошового зобов'язання позивачу обґрунтована тим, що відповідач не вірно обчислив суму умовно нарахованих процентів через застосування не тієї облікової ставки Національного банку України (а. с. 193-205, том 1).

За результатами адміністративного оскарження позивачу надіслане податкове повідомлення-рішення від 25.03.2013 р. № 0000212201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 1614,00 грн., у тому числі за основним платежем - 1428,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 186,00 грн. (а. с. 14, том 1);

Позивачем були подані повторні скарги на вищевказані податкові повідомлення-рішення, які рішенням Міністерства доходів і зборів України залишені без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення без змін (арк. справи 206-215, том 1).

Відповідно до ст.. 195 кодексу адміністративного судочинства суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції позовні вимоги позивача задоволено частково, а саме в частині висновку податкового органу щодо заниження позивачем податкового зобов'язання через не включення до складу доходів умовно нарахованих процентів за договором факторингу та 1150 грн. сума донарахованого податкового зобов'язання через включення до складу витрат в податковому обліку витрат по договору з ТОВ «Мар'їнський Укрпромзбут» та 516705 грн. сума донарахованого податкового зобов'язання через включення до складу витрат у податковому обліку витрат у податковому обліку витрат по договору факторингу.

Позивачем постанова суду першої інстанції не оскаржувалася.

Відповідач оскаржує постанову суду в частині висновків суду щодо укладеного між ТОВ «Факторинг Фінанси» та позивачем договору факторингу, оскільки, на думку відповідача, отримані ТОВ «Слов'янська деревня» кошти від ТОВ «Факторинг Фінанси» не є коштами за відступлення права вимоги по відношенню до Державної пенітенціарної служби України, а є поворотною фінансовою допомогою від ТОВ «Факторинг Фінанси», на яку в порушення вимог п.п. 135.5.5, п.п. 135.5.15 п. 135.5 ст. 135 ПК не нараховано умовні відсотки в сумі 523526,0 грн., в результаті чого у рядку 03 ІД «інші доходи» Податкової декларації з податку на прибуток за 4 квартал 2011, за 1, 2, 3 квартали 2012 занижено інші доходи на загальну суму 523526 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем (клієнт) з ТОВ «Факторинг Фінанс» (фактор) був укладений договір факторингу № 051011 від 05.10.2011 р. (а. с. 46-51, том 2).

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору предметом цього договору є здійснення фактором факторингу дебіторської заборгованості (прав вимоги) клієнта по відношенню до третіх осіб (боржників), перелік яких наведений у додатку № 1 до договору, за зобов'язаннями за якими їх сума, строк вказані в реєстрах до цього договору.

В додатку № 1 до вказаного договору в якості покупця (дебітора) визначена Державна пенітенціарна служба України.

У підпункті 1.1.1 вказано, що реєстри розрахункових документів (накладних, товаротранспортних накладних, тощо) прийнятих до факторингу, є додатками до цього договору за умови підписання належним чином уповноваженими на те представниками сторін.

Згідно з пунктом 1.2 вказаного договору під факторингом за цим договором розуміється: надання фактором грошових коштів клієнту за плату під відступлення ним фактору права вимог, адміністрування прав вимог, надання клієнту звітності по проведеним факторинговим операціям та іншої інформації стосовно обліку відступлених фактору прав вимоги на умовах, визначених цим договором та додатками до нього.

Пунктом 1.5 вказаного договору передбачено, що за здійснення факторингу за цим договором фактор отримує плату в порядку та розмірі, визначеному пунктом 2.10 цього Договору.

У пункті 2.2 вказаного договору передбачено, що в якості оплати за відступлення клієнтом права вимоги фактор, не пізніше 3 робочих днів з моменту підписання сторонами реєстру переданих документів, сплачує на поточний рахунок клієнта грошові кошти в певному порядку.

Відповідно до пункту 2.10 договору за здійснення факторингу за цим договором клієнт сплачує фактору щомісячно до 5 числа наступного за звітним місяцем плату у певних розмірах.

В матеріалах справи наявні копії актів надання послуг від 28.10.2011 р. № 595824, від 31.10.2011 р. № 603418 (а. с. 56-57, том 2), копії реєстрів розрахункових документів, за якими відступаються права вимоги (прийнято до факторингу) №№ 20-30, 32-35, 47-93, які підтверджують обставину уступки права вимоги (а. с. 23-87, том 3).

Відповідно до частини 1 статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.

Згідно з частиною 1 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Частиною 3 статті 1079 ЦК України передбачено, що фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Економічною сутністю факторингу є надання фактором клієнту фінансових послуг, завдяки яким клієнт може комплексно отримувати: фінансування обігових коштів, покриття ризиків (кредитних, валютних, відсоткових, ліквідних); адміністративне управління дебіторською заборгованістю.

Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг вважається фінансовою послугою.

Відповідно до пункту 8 розділу I «Загальні положення» Положення про Державний реєстр фінансових установ, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28.08.2003 р. № 41 (в редакції розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 16.01.2007 р. № 6640), документом, що підтверджує статус фінансової установи, є свідоцтво.

29.01.2009 р. Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України ТОВ «Факторинг Фінанс» видане свідоцтво про реєстрацію фінансової установи (арк. справи 133-134, том 3). Відповідно до додатку до вказаного свідоцтва ТОВ «Факторинг Фінанс» як фінансова компанія має право здійснювати без отримання ліцензій та/або дозволів відповідно до законодавства факторинг.

Таким чином, ТОВ «Факторинг Фінанс» наділено відповідними повноваженнями на укладення договорів факторингу.

Зміст умов договору № 051011 від 05.10.2011 р. свідчить, що він за своєю сутністю є договором факторингу.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Будь-яке рішення суду про визнання договору факторингу № 051011 від 05.10.2011 р. недійсним суду не надано, тому суд першої інстанції вірно зазначив, що правовідносин між сторонами договору регулюються положеннями цього договору.

Доводи відповідача, що кошти від ТОВ «Факторинг Фінанс» не є коштами за відступлення права вимоги по відношенню до Державної пенітенціарної служби України, а як наслідок позивач отримав поворотну фінансову допомогу від ТОВ «Факторинг Фінанс» є помилковими.

Визначення поворотної фінансової допомоги законодавчо закріплено в підпункті 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України, згідно з яким поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

З аналізу вказаного визначення вбачається, що ознаками поворотної фінансової допомоги є те, що:

1) на отримані грошові кошти не нараховуються проценти (інші види компенсації);

2) у отримувача грошових коштів наявний обов'язок з повернення грошових коштів.

В свою чергу, у позивача відсутній обов'язок повертати ТОВ «Факторинг Фінанс» отримані від нього кошти, оскільки ці кошти є оплатою за договором за відступлення грошової вимоги.

Таким чином, згідно з підпунктом 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошові кошти, які отримувалися позивачем від ТОВ «Факторинг Фінанс», не можуть вважатися поворотною фінансовою допомогою.

Обставина того, що Державна пенітенціарна служба України самостійно здійснювала сплату за договорами поставки позивачу не може обумовити настання правових наслідків у вигляді визнання грошових коштів, отриманих від ТОВ «Факторинг Фінанс», поворотною фінансовою допомоги.

Частиною 1 статті 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Відповідно до частини 2 статті 1082 ЦК України боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.

Підпунктом 3.1.1 договору факторингу закріплений обов'язок фактора повідомити дебітора про відступлення права вимоги.

Відповідно до пункту підпункту 3.3.5 договору факторингу клієнт зобов'язаний здійснити відмітки на розрахункових документах про уступку прав вимог або надіслати всім визначеним в ньому дебіторам письмові повідомлення про уступку прав вимог із зазначенням реквізитів відповідного рахунку не пізніше наступного робочого дня від дати підписання сторонами цього договору.

Згідно з підпунктом 3.3.6 договору факторингу клієнт зобов'язаний у разі отримання коштів від дебіторів після уступки права вимоги фактору, перерахувати відповідну суму фактору не пізніше наступного дня від дати отримання.

Таким чином, наведеними положеннями ЦК України та укладеного договору факторингу врегульовані порядок повідомлення боржника про уступку вимоги, сплати боржником коштів, дії клієнта у разі отримання коштів від боржника.

Сплата грошових коштів Державною пенітенціарною службою України клієнту (позивачу у справі) може бути обумовлена тим, що вона була не повідомлена про уступку права вимоги або тим, що фактор не надав їй доказів відступлення права грошової вимоги.

При цьому, незалежно від вказаних причин вони не впливають на податковий облік грошових коштів за відступлення права вимоги, отриманих від ТОВ «Факторинг Фінанс». У платника податків не виникає обов'язку визнавати ці кошти поворотною фінансовою допомогою.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновок відповідача про заниження позивачем доходів в 4 кварталі 2011 року, в 1-3 кварталах 2012 року в загальній сумі 523526 грн. є неправомірним.

Що стосується договору відповідального зберігання товарів ) № 02/12/х від 01.12.2011, укладеного між позивачем (поклажодавець) та ТОВ «Мар'їнський Укрпромзбут» (зберігач р.). (а. с. 153-154, том 2).

В апеляційній скарзі відповідач не наводить будь-яких доводів на спростування висновків суду першої інстанції, що висновок відповідача щодо недоліків актів виконаних робіт, відсутності розумних, економічно обґрунтованих, необхідних та достатніх ділових (господарських) цілей на укладання договору зберігання, ненадання первинних документів, які підтверджують зв'язок цих витрат з його господарською діяльністю є припущенням, що обумовлює безпідставність його твердження про завищення позивачем адміністративних витрат в сумі 50000 грн.

Висновок відповідача стосовно безпідставного включення позивачем до складу адміністративних витрат витрати по нарахованим відсоткам за користування факторинговим фінансуванням та комісії за адміністрування дебіторської заборгованості згідно з договором факторингу в загальній сумі 2433867 грн.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, вказаний висновок обґрунтовано аналогічно з висновком про заниження позивачем доходів через не нарахування умовних відсотків на поворотну фінансову допомогу. Доводами апелянта є те, що отримані позивачем кошти від ТОВ «Факторинг Фінанс» не є коштами за відступлення права вимоги по відношенню до Державної пенітенціарної служби України. Позивачем не підтверджено факт уступки права вимоги та право на отримання фінансових коштів.

На переконання відповідача нараховані відсотки за користування факторинговим фінансуванням та комісія за адміністрування дебіторської заборгованості згідно з договором факторингу не пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Враховуючи висновки щодо оцінки господарських правовідносин між позивачем та ТОВ «Факторинг Фінанс», колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність твердження відповідача про завищення витрат позивачем в сумі 2433867 грн.

Згідно з частиною 1 статті 1077 ЦК України відносини між фактором та клієнтом носять оплатний характер, фактору має бути забезпечена можливість одержання винагороди за послуги по фінансуванню діяльності клієнта.

Пунктом 1.5 договору факторингу передбачено, що за здійснення факторингу фактор отримує плату в порядку та розмірі, визначеному пунктом 2.10 цього Договору.

Відповідно до підпункту 3.3.8 клієнт зобов'язаний сплачувати фактору винагороду в розмірі та порядку, передбаченому пунктом 2.10 цього договору.

Пунктом 2.10 цього договору передбачена сплата на користь фактора, зокрема, 24% річних за користування факторинговим фінансуванням, 1,5% від номінальної вартості відступленого фактору права вимоги, що авансується, комісії за адміністрування дебіторської заборгованості.

Наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що ТОВ «Факторинг Фінанс» надана позивачу фінансова послуга - факторинг, який має оплатний характер.

Зв'язок отриманої фінансової послуги з господарською діяльністю позивача полягає у тому, що позивачем отримано фінансування від факторингової компанії.

Відповідач не навів в апеляційній скарзі доводів на спростування висновку суду першої інстанції щодо неправомірного висновку відповідача про завищення витрат в загальній сумі 2433867 грн. внаслідок включення до складу адміністративних витрат в податковому обліку витрат по нарахованим відсоткам за користування факторинговим фінансуванням та комісії за адміністрування дебіторської заборгованості згідно з договором факторингу.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких підстав апеляційний адміністративний суд вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята при вірному застосуванні норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, тому не вбачає підстав для скасування постанови.

Повний текст ухвали складений 24 січня 2014 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195, 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 207, ст. 211, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2013 р. у справі № 805/7218/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Колегія суддів: Л.В. Ястребова

Д.В. Ляшенко

С.Ю.Чумак