Ухвала суду № 36817540, 16.01.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/1854/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С.В. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

16 січня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Бистрик Г.М., Усенка В.Г.,

при секретарі - Січкаренко Т.М.,

за участю позивача - ОСОБА_2, представника позивача - ОСОБА_3, представника відповідача - Лисиці О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26 квітня 2013 року: №0001171702/130, №0001151702/131, №0001181702/132 та №0001141702/133.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, що прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Прилуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Чернігівської області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 за період з 01.01.2010 по 31.12.2012.

За результатами вказаної перевірки відповідачем було складено акт перевірки №297/17-2689312410 від 05.04.2013, в якому зроблено висновок про порушення позивачем ст.7 Указу Президента України від 03.07.1998 року №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» та п.п.291.5.1 п.2951.5 ст.295 Податкового кодексу України та проведені донарахування відповідно до п.7.1 ст.7 Закону України від 22.05.2004 «Про податок з доходів фізичних осіб» податку з доходів фізичних осіб за 2010 рік, згідно підпункту 177.2 ст.177 Податкового кодексу податку з доходів фізичних осіб за 2011 рік, єдиного податку на 2012 рік. Крім того, встановлено порушення п.183.4 ст.183, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст. 187, п.201.14 та п.201.15 ст.201, п.202.1 ст.202 Податкового кодексу та за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 донараховано податку на додану вартість; ст.4, ст.6 Декрету КМУ «Про акцизний збір», Закон України « Про ставки акцизного збору на деякі транспортні засоби та кузови до них» від 24.05.1996 №216/96-ВР, ст.214, ст.216, п.217.1 ст.217, п.223.1, п.223.2 ст.223 Податкового кодексу України та донараховано акцизний податок за 2010- 2012 роки.

За висновком відповідача позивач самостійно (власними силами) здійснював зміну типу, призначення та параметрів конструкції 26 транспортних засобів, тим самим виробляв вантажопасажирські автомобілі - фургони (код товару згідно УКТ ЗЕД 8703), які є підакцизним товаром відповідно до Декрету КМУ "Про акцизний збір" від 26.12.1992р. №18-92, Закону України "Про ставки акцизного збору на деякі транспортні засоби та кузови до них" від 24.05.1996р. №216/96-ВР, п.п.215.3.5 п.215.3 ст.215 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-УІ, зі змінами та доповненнями, і здійснював реалізацію вантажопасажирських автомобілів, переобладнаних в акцизний товар, фізичним особам. Таким чином, ФОП ОСОБА_2, за період перебування на спрощеній системі оподаткування (з 01.01.2010р.по 31.12.2012р.) фактично був виробником акцизного товару, здійснював продаж підакцизних товарів, тому не мав права здійснювати діяльність на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності. ФОП ОСОБА_2 здійснював неодноразово виробництво шляхом переобладнання ввезених на митну територію України вантажних транспортних засобів на вантажопасажирські транспортні засоби для їх подальшої реалізації. Оскільки ФОП ОСОБА_2 протягом 2010 - 2012р.р. був виробником підакцизного товару, а отже зобов'язаний сплачувати до бюджету акцизний податок (збір). На переконання відповідача позивач є виробником відповідно до терміну «виробник», визначеного Порядком обліку, створення та ведення реєстру підприємств, установ, організацій та інших суб'єктів господарювання, які здійснюють торгівлю транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого наказом МВС України № 361від 05.08.2010.

На підставі висновків вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.04.2013: №0001171702/130, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 77753,25 грн., з них: 63298,35 грн. - за основним платежем та 14454,90 грн. - за штрафними санкціями; №0001151702/131, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 87520,50 грн., з них: 68378,00 грн. - за основним платежем та 19134,50 грн. - за штрафними санкціями; №0001181702/132, яким збільшено суму грошового зобов'язання за транспортні засоби (крім мотоциклів та велосипедів) на суму 1069487,33 грн., з них : 850693,84 грн. - за основним платежем та 218793,49 грн. - за штрафними санкціями; № 0001141702/133, яким збільшено суму грошового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб на суму 400850,00грн.

Не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 року №1775-111 виробництво (виготовлення) - діяльність, пов'язана з випуском продукції, яка включає всі стадії технологічного процесу, а також реалізацію продукції власного виробництва.

В свою чергу, виробник - це суб'єкт господарювання, що відповідає за проектування, виготовляння та маркування продукції незалежно від того, виконуються зазначені операції самою цією особою чи від її імені, та забезпечує відповідність виробництва продукції, - діяльності, пов'язаної з випуском продукції, яка включає всі стадії технологічного процесу.

Переобладнання колісних транспортних засобів регламентується Законом України «Про дорожній рух» №3353-ХІІ від 30 червня 1993 року, Порядком переобладнання транспортних засобів, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2010 №607.

Відповідно до с.32 Закону України «Про дорожній рух» переобладнання транспортних засобів, тобто зміна типу або марки (моделі), призначення чи параметрів конструкції транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, шляхом установки кабіни, кузова чи їх деталей, спеціального обладнання і номерних агрегатів, не передбачених нормативно-технічною документацією на даний транспортний засіб, повинно відповідати правилам, нормативам і стандартам України.

Не дозволяється без погодження з виробниками транспортних засобів та їх складових частин або іншої спеціально уповноваженої на це Кабінетом Міністрів України організації переобладнання, що призводить до зміни повної маси і її розподілу по осях, розміщення центру ваги, типу двигуна, його ваги і потужності, колісної бази чи колісної формули, системи гальмового і рульового керування та трансмісії.

У разі переобладнання п'яти і більше транспортних засобів протягом року суб'єкти господарювання, які здійснюють господарську діяльність з переобладнання транспортних засобів, повинні мати узгоджену з відповідними уповноваженими державними органами нормативно-технічну документацію на відповідний вид переобладнання та свідоцтво про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Допуск до експлуатації переобладнаних транспортних засобів здійснюється лише шляхом проведення спеціальних випробувань та оформлення сертифіката на відповідність вимогам чинних в Україні правил, нормативів і стандартів.

Переобладнання, що призвело до зміни облікових даних механічного транспортного засобу, повинно бути відображено у його реєстраційних документах.

Переобладнання транспортних засобів здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Цей Порядок визначає процедуру переобладнання транспортних засобів, призначених для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, що призводить до зміни повної маси та її розподілу по осях, розміщення центру ваги, типу двигуна, його ваги і потужності, колісної бази чи колісної формули, системи гальмового і рульового керування та трансмісії, зокрема для роботи на газовому моторному паливі та альтернативних видах рідкого і газового палива (далі - переобладнання транспортного засобу.

Згідно ч.1 п.3 Порядку переобладнання транспортних засобів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2010 №607 (далі Порядку), переобладнання транспортного засобу проводиться суб'єктом господарювання, який має нормативно-технічну документацію на відповідний вид переобладнання, узгоджену з МВС та Мінінфраструктури, і свідоцтво про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху (у разі переобладнання п'яти і більше транспортних засобів протягом року), або власником такого засобу в індивідуальному порядку.

Відповідно до ч.1 п.4 Порядку до переобладнання транспортного засобу власник або його представник подає транспортний засіб за місцем реєстрації такого засобу для проведення огляду реєстраційно-екзаменаційним підрозділом Державтоінспекції МВС, за результатами якого отримує відповідний акт, складений за формою, установленою МВС.

Згідно з п.5 Порядку для переобладнання транспортного засобу в індивідуальному порядку власник або його представник подає до спеціально уповноваженої організації заяву про погодження переобладнання транспортного засобу (далі - заява про погодження), в якій зазначаються відомості про транспортний засіб, вид переобладнання, а також технічна та інша інформація, необхідна для проведення переобладнання. До заяви про погодження додаються копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та акта проведення його огляду.

Відповідно до п.6 Порядку спеціально уповноважена організація розглядає заяву про погодження і визначає технічну можливість та умови (вимоги) переобладнання транспортного засобу з урахуванням того, що його конструкція повинна відповідати вимогам щодо забезпечення безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища.

Згідно з п.7 Порядку за результатами розгляду заяви про погодження спеціально уповноважена організація видає документ про погодження або надає обґрунтовану відмову в погодженні переобладнання транспортного засобу.

Відповідно до п.12 Порядку власник транспортного засобу або його представник забезпечує переобладнання транспортного засобу відповідно до умов (вимог), викладених у документі про погодження.

Згідно з п.13 Порядку після переобладнання транспортного засобу власник або його представник обирає організацію з оцінки відповідності та подає заяву про проведення оцінювання відповідності транспортного засобу, що переобладнаний, вимогам правил, нормативів і стандартів України, а також умовам (вимогам), викладеним у документі про погодження (далі - заява про проведення оцінювання). За результатами такого оцінювання видається:

сертифікат відповідності - для переобладнаних автобусів та транспортних засобів, які переобладнані (за винятком транспортних засобів, переобладнаних для роботи на газовому моторному паливі та альтернативних видах рідкого і газового палива) суб'єктом господарювання, що має нормативно-технічну документацію на відповідний вид переобладнання, узгоджену з МВС та Мінінфраструктури, і свідоцтво про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху;

акт технічної експертизи або сертифікат відповідності - для транспортних засобів, що переобладнані в індивідуальному порядку, а також для роботи на газовому моторному паливі та альтернативних видах рідкого і газового палива.

Відповідно до п.18 Порядку перереєстрація транспортного засобу, що переобладнаний, проводиться реєстраційно-екзаменаційним підрозділом Державтоінспекції МВС відповідно до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. N 1388.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що власник має право переобладнувати транспортний засіб, у тому числі змінюючи його тип, призначення його конструкції за умови відповідності переобладнання транспортних засобів правилам, нормативам і стандартам України. Будь-які інші обмеження щодо переобладнання автомобілів відсутні.

Крім того, відповідно до інформації з питань автотоварознавства експерта-автотоварознавця Даценко Г.Д., наявної в матеріалах справи, переобладнання - зміна типу або марки транспортного засобу, його призначення або параметрів конструкції шляхом установлення кабіни, кузова або їх деталей, спеціального обладнання і номерних агрегатів, не передбачених нормативно-технічною документацією на даний транспортний засіб. Таким чином, в даному випадку зміна типу колісного транспортного засобу та зміна його призначення (вантажний на вантажопасажирський) є переобладнанням.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є платником єдиного податку. Основним видом економічної діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 є торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами.

Відповідно до додатку до листа Прилуцького відділення реєстраційно-екзаменаційної роботи (підпорядкована УДАІ) в Чернігівській області №639 від 07.05.2013 за позивачем за період з 01.01.2010 по 31.12.2012 рахується 20 автомобілів.

Актами технічного огляду транспортного засобу, що містяться в матеріалах справи, підтверджується, що до переобладнання зазначених транспортних засобів власник звертався за місцем їх реєстрації для проведення огляду реєстраційно-екзаменаційним підрозділом Державтоінспекції МВС.

Так, позивачем до ВРЕР ВДПІ УМВС України в Чернігівській області були подані заяви про погодження переобладнання транспортного засобу від 16.03.2010, від 27.04.2010, 21.07.2010, на що отримано дозвіл.

В своїх поясненнях до ВРЕР ВДПЇ УМВС України в Чернігівській області позивачем зазначено, що переобладнання транспортних засобів полягають у зміні власними силами стану кузова з вантажного на вантажопасажирський.

ДП «ДЕРЖАВТОТРАНСНДІПРОЕКТ» було проведено експертизи переобладнаних транспортних засобів, що підтверджується висновками науково-технічної експертизи від 16.03.2010 №294295, від 26.04.2010 №297774, від 11.08.2010 №308388.

Після здійснення переобладнання позивачем було замовлено оцінку відповідності вимогам чинного законодавства. За результатами такої оцінки було видано акти технічної експертизи про відповідність технічного стану транспортного засобу вимогам безпеки дорожнього руху від 17.03.2010, від 27.04.2010, від 11.08.2010.

Крім того, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 здійснено перереєстрація переобладнаного транспортного засобу, що підтверджується заявами про перереєстрацію при переобладнанні без зміни номерних агрегаті від 18.03.2010 №1972, від 03.07.2010 №4661, від 12.08.2010 №5653, в зв'язку з чим даний транспортний засіб був знятий з обліку для реалізації.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позивач діяв у відповідності до норм чинного законодавства, зокрема відповідно до ст. 32 Закону України "Про дорожній рух" та Порядку переобладнання транспортних засобів здійснив всі необхідні заходи з приводу переобладнання транспортних засобів власними силами.

Отже, з огляду на викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що переобладнання вантажних транспортних засобів на вантажопасажирські шляхом зміни лише типу кузова автомобіля, без зміни повної маси та її розподілу по осях, типу двигуна, його маси та потужності, колісної бази і колісної формули, конструкції системи світлової сигналізації, гальмівного і рульового керування та трансмісії, зовнішньої поверхні кузова, захисних пристроїв, установки кабіни, номерних агрегатів, не є процесом виробництва (виготовлення) вантажопасажирських транспортних засобів.

Враховуючи зазначене колегія суддів погоджується, що позивач мав право здійснювати господарську діяльність на спрощеній системі оподаткування, і не порушував положення Указу Президента України від 03.07.1998 року №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», Податкового кодексу України та Закону України «Про спрощену систему оподаткування».

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за фактом ухилення від сплати податків ФОП ОСОБА_2, що ґрунтувалося на акті перевірки від 05.04.2013 року № 279/17-26899312410, закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінально-процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю в діях позивача складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 212 Кримінального кодексу України.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта, як на підтвердження своїх доводів на Порядок обліку, створення та ведення реєстру підприємств, установ, організацій та інших суб'єктів господарювання, які здійснюють торгівлю транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого наказом МВС України № 361від 05.08.2010, оскільки даний Порядок визначає механізм провадження Державтоінспекцією обліку, створення та ведення реєстру підприємств, установ, організацій та інших суб'єктів господарювання незалежно від форми власності, які здійснюють оптову торгівлю, передачу для реалізації транспортних засобів або їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, забезпечення їх номерними знаками для разових поїздок, бланками довідок-рахунків та актів приймання-передачі транспортних засобів установленого зразка із сплатою вартості зазначених номерних знаків для разових поїздок і бланків, оформлення відповідних документів на їх реалізацію, порядок видачі таких бланків та номерних знаків для разових поїздок, а також контролю за їх використання. Отже, вказаний Порядок не регулює правові відносини в сфері виготовлення та переобладнання транспортних засобів та дає вузьке визначення «виробник» саме для тих правовідносин, що він регулює.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України 56.21. у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Разом з тим, лише з 01.01.2014 року відповідно до внесених до Податкового кодексу України змін, відповідно до пп. 213.1.8. п. 213.1 с. 213 об'єктами оподаткування акцизним збором є операції з переобладнання ввезеного на митну територію України транспортного засобу у підакцизний легковий автомобіль.

За вказаних обставин колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позов підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Оксененко

Судді:

Г.М. Бистрик

В.Г. Усенко

Ухвалу в повному тексті виготовлено 21.01.2014 року.

.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Бистрик Г.М.

Усенко В.Г.