Рішення № 3681749, 12.05.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"12" травня 2009 р. Справа № 4/073-09

За позовом Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Головного управління по м. Києву та Київській області, м. Київ

до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз", м. Боярка, Києво - Святошинський район

про врегулювання розбіжностей по договору

Суддя –Щоткін О.В.

Представники:

від позивача: Алексенко В.Ю. –предст., дов. № 507 від 17.03.2009р.

від відповідача: Богдан С.В. –предст., дов. № 10 від 05.01.2009р.

суть спору:

Відкрите акціонерне товариство “Державний ощадний банк України” в особі Головного управління по м. Києву та Київській області звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Київоблгаз” в якому просить суд врегулювати розбіжності по договору банківського рахунку від 05.01.2009 року № 1126 за п.п. 2.1.14.; 2.3.4; 5.1.; Додатку №1 до Договору, які зазначені в протоколі розбіжностей від 06.02.2009 року, шляхом прийняття їх в редакції позивача.

Позов обґрунтований тим, що між позивачем та відповідачем на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008р. № 247 “Про вдосконалення порядку розрахунків за спожитий природний газ населенням та установами і організаціями, які фінансуються з державного і місцевих бюджетів” було укладено договір банківського рахунку (у національній валюті) № 1126 від 05.01.2009 року.

З боку відповідача зазначений договір був підписаний із складанням протоколу розбіжностей від 06.02.2009р., який разом з примірником договору був повернутий позивачу. Як вбачається з вказаного протоколу розбіжностей, клієнт не погодився з формулюванням Банку по ряду пунктів договору.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд визнати договір укладеним в редакції, запропонованій відповідачем.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарських зобов’язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать. Підстави виникнення цивільних прав та обов’язків, серед яких визначено договори, визначено також ст. 11 ЦК України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008р. № 247 “Про вдосконалення порядку розрахунків за спожитий природний газ населенням та установами і організаціями, які фінансуються з державного і місцевих бюджетів” регульовано порядок розрахунків за спожитий природний газ населенням та установами і організаціями, які фінансуються з державного і місцевих бюджетів.

Пунктом 1 зазначеної постанови ВАТ “Ощадбанк” визначено уповноваженим банком, який обслуговує поточні рахунки із спеціальним режимом використання суб’єктів господарювання, що провадять діяльність, пов’язану з постачанням природного газу за регульованим тарифом (газопостачальні підприємства), та їх структурних підрозділів.

Порядок укладання договорів, що породжують майново-господарські зобов’язання між суб’єктами господарювання, регулюються ГК України. Зокрема, ст. 179 ГК України визначає загальні умови укладання договорів, які породжують господарські зобов’язання.

Відповідно до пункту 3 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов’язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов’язковим для суб’єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов’язковості укладення договору для певних категорій суб’єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 4 зазначеної статті, зміст договору визначається на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Пунктом 3 Постанови КМУ від 26.03.2008р. № 247 газопостачальні підприємства та їх структурні підрозділи відкривають в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ від населення та коштів, що надходять за спожитий природний газ від установ і організацій, які фінансуються з державного і місцевого бюджетів.

Згідно пункту 5 зазначеної Постанови газорозподільчі підприємства та їх структурні підрозділи укладають в двомісячний строк після прийняття постанови нові договори (додаткові угоди) з населенням і бюджетними установами із зазначенням відповідного поточного рахунку із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ виключно на такий рахунок.

Керівники газорозподільчих підприємств та їх структурних підрозділів, а також ДК “Газ України” і Державного акціонерного товариства “Чорноморнафтогаз” несуть відповідальність згідно із законодавством за несвоєчасне укладення договорів про відкриття банківського рахунку (поточного рахунку), що визначено пунктом 8 Порядку проведення розрахунків за природний газ, затвердженого Постановою КМУ від 26.03.2008р. № 247.

Таким чином, судом встановлено, що укладення спірного договору про відкриття банківського рахунку (поточного рахунку із спеціальним режимом використання) є визначеним законом обов’язком як для позивача так і для відповідача.

На виконання постанови КМУ від 26.03.2008р. № 247 ВАТ “Ощадбанк” направив відповідачу для підписання договір банківського рахунку у національній валюті від 05.01.2009 р. № 1126 (далі - договір).

Відповідно до пункту 3 ст. 181 ГК України сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформлює договір у формі єдиного документу, підписаного та скріпленого печатками, і повертає один примірник договору другій стороні у двадцятиденний строк після одержання договору.

Пункт 4 зазначеної статті встановлює, що за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

У відповідності до вищезазначених норм закону не погоджуючись із запропонованою редакцією позивача договору відповідачем було надіслано на адресу банківської установи протокол розбіжностей від 06.02.2009 р. до Договору в двох примірниках та один примірник підписаного з протоколом розбіжностей договору.

Як вбачається із змісту протоколу розбіжностей від 06.02.2009 р. відповідач пропонує викласти пункт 2.1.14. Договору в наступній редакції: “Останнього робочого дня звітного місяця проводити нарахування процентів за користування тимчасово вільними залишками коштів по Рахунках Клієнта в розмірі 1,5% річних від середньоденного залишку та перерахувати на поточний рахунок Клієнта №26005285847001 в Київському ГРУ «Приватбанк», МФО 321842».

Розглянувши доводи Банку та заперечення Клієнта, суд вважає за необхідне погодитися з редакцією пункту 2.1.14, запропонованою ВАТ “Ощадбанк” в Договорі, з огляду на наступне.

Нарахування процентів передбачено частиною першою ст.1070 ЦК України, якою визначено, що банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта.

Отже, умовою нарахування таких процентів є наявність грошових коштів на рахунку клієнта та можливість їх використання банком. Однак, рахунки, відкриті уповноваженим банком ВАТ “Ощадбанк” відкритому акціонерному товариству “Київоблгаз” на підставі спірного Договору на виконання Постанови від 26.03.2008 р. №247 є рахунками із спеціальним режимом використання і не передбачають можливості банку користуватись коштами, що на них знаходяться.

Вищезазначене підтверджується підпунктом 3) пункту 3 постанови КМУ від 26.03.2008 р. №247 якою встановлено, що алгоритм розподілу коштів, які надійшли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання та нормативи перерахування коштів на поточні рахунки газотранспортних, газорозподільних, газопостачальних підприємств затверджуються Національною комісією регулювання електроенергетики (надалі - НКРГ).

Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 12.07.2000 р. №759 було затверджено алгоритму розподілу коштів (надалі - Алгоритм), яким встановлений розподіл коштів, які надходять за спожитий природний газ населенням та установами і організаціями, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів. Зазначений Алгоритм визначає та встановлює послідовність дій власників природного газу, газотранспортних, газорозподільних, газопостачальних підприємств та банків, що їх обслуговують, при надходженні коштів на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання за використаний природний газ від усіх категорій споживачів (п.1.1). Згідно із п. 3 Порядку проведення розрахунку за природний газ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 р. №247 “Про вдосконалення порядку розрахунків за спожитий природний газ населенням та установами і організаціями, які фінансуються з державного і місцевих бюджетів” чітко визначено, що установи уповноваженого банку здійснюють згідно з умовами договору про відкриття банківського рахунка перерахування у повному обсязі коштів за спожитий населенням і бюджетними установами природний газ з поточних рахунків, відкритих структурними підрозділами газопостачальних підприємств, на поточний рахунок, відкритий газопостачальним підприємством, двічі на день, а саме:

- до 10 години - перераховується залишок коштів на початок операційного дня;

- до 17 години - перераховуються усі кошти, що надійшли протягом операційного дня на поточні рахунки, відкриті структурними підрозділами газопостачальних підприємств.

Пунктом 6 Порядку проведення розрахунків за природний газ, затвердженого постановою КМУ від 26.03.2008р. № 247, визначено, що в разі незатвердження НКРЕ розрахованих нормативів перерахування коштів установи уповноваженого банку акумулюють всі кошти, що надійшли за спожитий природний газ на відповідних поточних рахунках до отримання затвердженого НКРЕ нормативу перерахування коштів. Таким чином, навіть при відсутності затверджених НКРЕ нормативів банк не має можливості користуватися тимчасово вільними коштами на рахунках із спеціальним режимом використання.

За таких обставин пропозиція відповідача щодо нарахування Банком Клієнту процентів за користування тимчасово вільними залишками коштів є безпідставною.

З редакції пункту 2.3.4 Клієнт пропонує надавати відомості, які витребує Банк з метою виконання законодавства щодо ідентифікації клієнта, зокрема, документи і відомості, необхідні для з’ясування його особи, суті діяльності та ін.

Банк проти редакції Клієнта заперечує з тих підстав, що витребування Банком такої інформації є обов’язковим відповідно до ст. 64 Закону України “Про банки та банківську діяльність” та відповідають Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом”.

Розглянувши доводи Клієнта та заперечення Банку, суд вважає за необхідне погодитися з редакцією пункту 2.3.4, запропонованою позивачем в Договорі, з огляду на наступне.

Виключення з тексту п.2.3.4 Договору вищезазначеної інформації суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема абзацом першим частини першої статті 5 Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” визначено, що суб'єкт первинного фінансового моніторингу на підставі та на виконання цього Закону зобов'язаний: проводити ідентифікацію особи, яка здійснює фінансову операцію, що підлягає фінансовому моніторингу відповідно до цього Закону, або відкриває рахунок (в тому числі депозитний), на підставі наданих в установленому порядку документів або за наявності підстав вважати, що інформація щодо ідентифікації особи потребує уточнення.

Відповідно до частини шостої статті 64 Закону України “Про банки і банківську діяльність” для ідентифікації клієнта - юридичної особи банк має ідентифікувати фізичних осіб, які є власниками цієї юридичної особи, мають прямий або опосередкований вплив на неї та отримують економічну вигоду від її діяльності. У разі якщо юридична особа є господарським товариством, банк має ідентифікувати фізичних осіб, які мають істотну участь у цій юридичній особі. Клієнт має надавати передбачені законодавством відомості, які витребує банк з метою виконання вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. У разі ненадання таких відомостей клієнтом рахунок не відкривається, а в разі наявності раніше відкритих рахунків банк відмовляє в здійсненні обслуговування. Абзацом третім пункту 3.15. Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14.05.2003 р. №189 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.05.2003 р. за № 381/7702 передбачено, що у разі встановлення відносин з юридичною особою банк має з'ясувати також суть її діяльності та фінансовий стан, визначити її пов'язаних осіб, ідентифікувати фізичних осіб, які є власниками істотної участі в цій юридичній особі або мають прямий чи опосередкований вплив на неї та отримують економічну вигоду від її діяльності.

Таким чином вимога банку щодо надання Клієнтом Банку для ідентифікації документів і відомостей про фінансовий стан клієнта та про фізичних осіб, які є власниками цієї юридичної особи, є законодавчо обґрунтованою.

В розділі 5 (Строк дії договору) Клієнт пропонує Банку пунктом 5.1 обмежити строк дії договору з дати підписання до 31.12.2009 р., а також доповнити розділ 5 пунктом 5.2 щодо можливості продовження дії Договору шляхом укладення додаткової угоди, та пунктом 5.3 щодо розірвання Договору в разі втрати чинності Постановою КМУ від 26.03.2008р. № 247.

Розглянувши доводи Клієнта та заперечення Банку, суд вважає за необхідне погодитися з редакцією пункту 5.1, запропонованою ВАТ “Ощадбанк” в договорі, з огляду на наступне.

Спірний договір сторонами укладено на виконання Постанови КМУ від 26.03.2008р. № 247, яка не містить обмеження строку регулювання виключно 2008 роком.

Судом встановлено факт того, що укладення спірного договору про відкриття банківського рахунку (поточного рахунку із спеціальним режимом використання) є визначеним законом обов’язком як для позивача так і для відповідача. Відповідно вимога ВАТ “Київоблгаз” обмежити строк дії спірного Договору банківського рахунку до 31.12.2008р., як і вимога щодо додаткових умов продовження та розірвання Договору є безпідставною.

Також Доповнення умов договору п.п.5.2; 5.3 суперечить вимогам Порядку відкриття поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ. затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 №247, тому що останнім не передбачено право суб'єкту господарювання, що проводе діяльність, пов'язану з постачанням природного газу за регульованим тарифом, до яких відноситься і підприємство відповідача на власний розсуд визначати термін дії договору банківського рахунку, умови його продовження та підстави його припинення.

В Додатку № 1 до договору в рядку 3 таблиці Клієнт пропонує Банку встановити тариф-вартість послуги розрахункового обслуговування: - обробка кожного вихідного платіжного документу –2,00 грн. замість 3,60 грн.

Розглянувши доводи Клієнта та заперечення Банку, суд вважає за необхідне погодитися з редакцією рядку 3 Додатку №1 до спірного Договору, запропонованою ВАТ “Ощадбанк” в договорі, з огляду на наступне.

Як вбачається з листа ВАТ “Державний ощадний банк” від 11.11.2008р. № 10/2-04/393-9822 затверджений протоколом Комітету тарифної та продуктової політики ВАТ “Ощадбанк” від 07.04.2008р. №7 тариф-вартість обробки вихідного платіжного документу у ВАТ “Ощадбанк” на рівні 3,60 грн. є економічно обґрунтованим та розрахований згідно Методики визначення собівартості послуг, які надаються в установах ВАТ “Ощадбанк” на комісійній основі, затвердженій постановою правління ВАТ “Ощадбанк” від 12.07.2007р. № 206.

Згідно із п. 3.1 Методики, собівартість послуги визначається шляхом множення собівартості однієї хвилини робочого часу на кількість хвилин, що витрачаються на здійснення однієї операції (тобто на тривалість виконання операції всіма працівниками банку в хвилинах). За даними експертної оцінки департаменту обслуговування корпоративних клієнтів тривалість виконання операційно - касовим працівником операції з безготівкового (договірного) списання коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 р. №247 (обробка одного вихідного платіжного документа) складає 227 секунд, або 3,78 хвилини. Питома вага робіт з безпосереднього обслуговування клієнтів в загальній тривалості робочого дня (зміни) в цілому по установах банку становив 0,64. Коефіцієнт приведення, встановлений рішенням Комітету тарифної і продуктової політики (протокол від 27.07.2007 р. №7) становив 1,97. Отже, тривалість операції, що була прийнята для визначення собівартості послуги на етапі встановлення тарифів для газопостачальних підприємств, становила 11,64 хвилин. Станом на 01.01.2008 р. собівартість однієї хвилини робочого часу в цілому по банку становила 29,49 коп. Виходячи з вищевикладеного, собівартість надання послуги з обробки одного вихідного документа була визначена в сумі 3,43 грн. (три гривні 43 коп.). Встановлений рішенням Комітету тарифної та продуктової політики ВАТ “Ощадбанк”від 07.04.2008 р. №7 тариф на послугу у сумі 3,60 грн. (три гривні 60 коп.) включає в себе рентабельність тільки на рівні 4,9%.

Крім того, встановлений Банком тариф не суперечить пункту 7 Порядку проведення розрахунків за природний газ, затвердженому Постановою КМУ від 26.03.2008р. № 247, відповідно до якого оплата послуг за обслуговування уповноваженим банком поточних рахунків, відкритих газопостачальними підприємствами та їх структурними підрозділами, здійснюється такими підприємствами виключно з їх поточних рахунків, які не є поточними рахунками із спеціальним режимом використання, у розмірі, що не перевищує один відсоток загальної суми коштів, що надійшли від населення і бюджетних установ на поточні рахунки, відкриті газопостачальними підприємствами та їх структурними підрозділами.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги щодо врегулювання розбіжностей по договору банківського рахунка від 05.01.2009 р. №1126 за п.п. 2.1.14.; 2.3.4; 5.1.; Додатку №1 до Договору, шляхом прийняття їх в редакції позивача відповідають матеріалам справи та вимогам чинного законодавства.

Витрати за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 44 ГПК України судом покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Врегулювати розбіжності по договору банківського рахунку від 05.01.2009 р. №1126 укладеного між ВАТ “Державний ощадний банк України”в особі Головного управління по м. Києву та Київській області та ВАТ “Київоблгаз” за п.п. 2.1.14.; 2.3.4; 5.1.; Додатку №1 до Договору, які зазначені в протоколі розбіжностей від 06.02.2009 року, шляхом прийняття їх в редакції позивача зазначеній у договорі.

3 Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Київоблгаз” (08150, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Білогородська, 17; код ЄДРПОУ 19412538) на користь Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Головного управління по м. Києву та Київській області (01034, м. Київ, вул. Володимирська 27, код 09322277 ) 85,00 грн. (вісімдесят п'ять гривень 00 коп.) державного мита та 118,00 грн. (сто вісімнадцять гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.В. Щоткін

Суддя Щоткін О.В.