Рішення № 36817401, 21.01.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м. Донецьк, вул. Артема, 157, тел. 381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.01.2014 Справа № 905/7782/13

Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Степанян К.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ» (49094, місто Дніпропетровськ, вулиця Набережна Перемоги, будинок № 32, офіс № 402; код ЄДРПОУ - 33248430)

до приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» (83052, місто Донецьк, проспект Ілліча, будинок № 100; код ЄДРПОУ - 13490997)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - публічного акціонерного товариства «КБ «Приватбанк» (49000, місто Дніпропетровськ, вулиця Набережна Перемоги, будинок № 50)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

про відшкодування шкоди в порядку регресу

за участю представників:

від позивача: Сап'ян Р.О. (довіреність № Э.37.7.0.0/Д-837 від 06.11.2013)

від відповідача: Іванова Ю.О. (довіреність № 580/17 від 08.01.2014)

від третьої особи-1: не з'явився

від третьої особи-2: не з'явився

С У Т Ь С П О Р У :

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить стягнути з приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» на відшкодування шкоди в порядку регресу 50 000,00 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № K3R0CPS-129U42W від 30 жовтня 2012 року внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування страхувальнику (вигодонабувачу) пошкодженого автомобіля марки «Daewoo Matiz», державний номерний знак НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки «Фольксваген», державний номерний знак НОМЕР_2, водій якого визнаний винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди була застрахована приватним акціонерним товариством «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» позивачем направлено останньому претензію на виплату страхового відшкодування в порядку регресу. Враховуючи, що відповідачем не відшкодовано заявлену суму збитку, позивач просить стягнути з відповідача 50 000,00 гривень в судовому порядку.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтею 27 Закону України «Про страхування», статтями 993, 1166, 1188, 1191 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 07 листопада 2013 року (суддя Малікова Е.І.) позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та її призначено до розгляду у судовому засіданні на 26 листопада 2013 року.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Склад суду змінювався.

Розпорядженням за підписом в.о. голови господарського суду Донецької області від 21 січня 2014 року справу передано на розгляд судді Фурсовій С.М. (а.с. 135).

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просить врахувати викладену ним позицію та відмовити у задоволенні позовних вимог. Заперечуючи проти задоволення позову відповідач зазначає, що позивачем проігноровано вимоги статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якою передбачено, що якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди. Відповідач впевнений, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати положеннями спеціального закону - Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (а.с. 90-92).

Представник позивача Сап'ян Р.О. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові та просив їх задовольнити.

Представник відповідача Іванова Ю.О. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, надала пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву.

Треті особи на виконання вимог ухвали суду від 07 листопада 2013 року не надали письмових пояснень про обставини дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 14 листопада 2012 року.

Матеріали справи є достатніми для прийняття рішення за заявленими вимогами при зазначених підставах позову.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд -

В С Т А Н О В И В :

За договором добровільного страхування наземного транспорту № K3R0CPS-129U42W від 30 жовтня 2012 року (далі по тексту - Договір), укладеним між приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ» (далі по тексту - страховик або позивач) та публічним акціонерним товариством «КБ «Приватбанк» (далі по тексту - страхувальник, вигодонабувач або третя особа-1), позивачем застраховано майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном - автомобілем марки «Daewoo Matiz» (далі по тексту - «ДЕУ» або застрахований/забезпечений автомобіль), державний номерний знак НОМЕР_1, від страхових ризиків, зокрема, збитків внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 14-16).

Строк дії Договору визначено з 31 жовтня 2012 року по 30 жовтня 2013 року включно.

Страховий платіж (страхову премію) за Договором на користь страховика (позивача) страхувальник здійснив 30 жовтня 2012 року, що свідчить про набрання чинності Договором до настання дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 21).

З матеріалів справи вбачається, що 14 листопада 2012 року приблизно о 10 год. 00 хв. на перехресті вулиць Федорова - Боженка в місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Фольксваген», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля марки «ДЕУ», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки «ДЕУ», державний номерний знак НОМЕР_1 отримав чисельні механічні пошкодження, що підтверджується довідкою Відділу ДАІ Голосіївського РУ ГУМВС в місті Києві (а.с. 10).

Дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_1 вимог пунктів 2.3.б, 16.9 Правил дорожнього руху України, за скоєння якої складено протокол про адміністративне правопорушення серії АА2 № 349317 за статтею 124 КУпАП (а.с. 65).

15 листопада 2012 року на адресу позивача надійшла заява публічного акціонерного товариства «КБ «Приватбанк» про виплату страхового відшкодування (а.с. 13).

Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 30 листопада 2012 року у справі № 2601/22844/12 ОСОБА_1 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП (а.с. 12).

Статтею 25 Закону України «Про страхування» передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

За страховим випадком - дорожньо-транспортною пригодою, що сталася 14 листопада 2012 року за участю застрахованого автомобіля, згідно складеного страхового акту № И-127200 від 02 січня 2013 року по Договору визначено суму страхового відшкодування у розмірі 52 640,00 гривень, виплата якої підтверджується платіжним дорученням № 12234 від 03 січня 2013 року (а.с. 19-20, 21а).

Загальний розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «ДЕУ», державний номерний знак НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при дорожньо-транспортній пригоді, відповідно до звіту про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку № 2534 від 28 листопада 2012 року складеним суб'єктом оціночної діяльності - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів НОМЕР_3 від 12 серпня 2009 року, кваліфікаційне свідоцтво оцінювача НОМЕР_4 від 18 липня 2009 року), складає 64 549,27 гривень з ПДВ (а.с. 24-43).

Отримання пошкоджень застрахованим транспортним засобом у спірній дорожньо-транспортній пригоді підтверджується довідкою Відділу ДАІ Голосіївського РУ ГУМВС в місті Києві, актом огляду транспортного засобу (дефектна відомість) № 2534 від 22 листопада 2012 року, матеріалами справи про адміністративне правопорушення (а.с. 10, 17-18, 62-85).

Положення статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України передбачають, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Під час вирішення спору встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «Фольксваген», державний номерний знак НОМЕР_2, яким спричинено спірну дорожньо-транспортну пригоду, в частині заподіяння шкоди третім особам, застрахована приватним акціонерним товариством «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА», про що свідчать договір (поліс) обов'язкового страхування цивільної відповідальності серії АВ/4481273, інформація з єдиної централізованої бази даних МТСБУ (а.с. 85, 93).

Договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (полісом серії АВ/4481273) передбачено, що ліміт відповідальності відповідача за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого), становить 50 000,00 гривень, франшиза - 510,00 гривень; строк його дії з 00 год. 00 хв. 03 серпня 2012 року до 02 серпня 2013 року включено.

За таких обставин, на вказаний страховий випадок в часовому вимірі поширюється дія чинного на той час полісу серії АВ/4481273. Тобто дорожньо-транспортна пригода, що сталася 14 листопада 2012 року, є страховим випадком в рамках виконання зазначеного полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Отже, у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

Вина водія, який керував автомобілем марки «Фольксваген», державний номерний знак НОМЕР_2 підтверджена постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 30 листопада 2012 року у справі № 2601/22844/12, матеріалами справи про адміністративне правопорушення (схемою місця дорожньо-транспортної пригоди).

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Пунктом 36.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» (в редакції закону на час врегулювання страхового випадку) передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Отже, відповідно до наведених положень чинного законодавства, у випадку укладення між страховою організацією та юридичними або фізичними особами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів, особою, відповідальною за завдані збитки у межах, передбачених договором, є страховик (страхова організація). Відповідач, як страховик винної особи, має право здійснювати виплату страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу на користь особи, яка сплатила страхове відшкодування за договором майнового страхування (тобто за договором добровільного страхування), а позивач вправі вимагати здійснення такої виплати на свою користь, оскільки сплатив страхове відшкодування потерпілому на умовах укладеного договору добровільного страхування.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля «ДЕУ», державний номерний знак НОМЕР_1 відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс серії АВ/4481273), а до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ» як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ» як особи, відповідальної за завдані збитки.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у дорожньо-транспортній пригоді має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене та належить саме потерпілому.

В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно - автомобіль марки «ДЕУ», державний номерний знак НОМЕР_1.

Правовідносини сторін у такому випадку регулюються нормами Цивільного кодексу України та Закону України «Про страхування».

Так, частиною першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Наведена стаття міститься в главі 82 ЦК України, що регулює правовідносини щодо відшкодування шкоди та передбачає право регресу в разі, якщо вона відшкодувала потерпілому шкоду, завдану іншою особою в рамках деліктних правовідносин між нею та потерпілим.

Слід наголосити, що поняття регресу є значно ширшим, ніж це визначене у статті 1191 ЦК України та розуміє під собою будь-яке право зворотної вимоги. Регрес за своїм змістом є зобов'язанням по відшкодуванню шкоди, понесеної однією особою з вини або за рахунок іншої, а тому може бути визначений як зобов'язання з відшкодування шкоди, що виникає в результаті перекладання сплаченого однією особою іншій на третю особу. Відтак, регресне зобов'язання - це зворотна вимога про повернення грошей або майна третій особі, виконане однією особою за іншу або з вини останньої.

Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями спеціального закону - Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та обмежується укладеним договором (полісом) страхування.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Тобто, в розумінні положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач набув (в порядку регресу) право на виплату страхового відшкодування від страховика винної особи.

Згідно зі статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством тощо.

Положення закону (статті 993 ЦК України, статті 27 Закону України «Про страхування») передбачають обмеження по розміру збитків, право на вимогу яких переходить до страховика і такий розмір обмежується фактичними витратами страхової компанії, тобто саме розмір збитку обмежується фактичними витратами страхової компанії, а не визначається такий розмір сумою виплаченого страхового відшкодування.

Звітом про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку № 2534 від 28 листопада 2012 року складеним на замовлення приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ» підтверджено вартість матеріального збитку в сумі 64 549,27 гривень з ПДВ.

Дані звіту про оцінку з визначення вартості матеріального збитку, складеного суб'єктом оціночної діяльності на замовлення страхової компанії не спростовані іншими доказами, відповідно є належним доказом розміру збитку, що завданий застрахованому позивачем автомобілю у спірній дорожньо-транспортній пригоді.

Сума заявлена до стягнення з відповідача (50 000,00 гривень) є частиною суми страхового відшкодування виплаченої позивачем на умовах Договору, що укладений між позивачем та страхувальником у відношенні транспортного засобу, який було пошкоджено в дорожньо-транспортній пригоді.

За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс серії АВ/4481273) передбачено, що ліміт відповідальності відповідача за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого), становить 50 000,00 гривень, франшиза - 510,00 гривень.

Враховуючи викладене, за встановлених обставин, на користь позивача підлягає стягненню в порядку регресу 49 490,00 гривень (50 000,00 гривень - 510,00 гривень франшизи за полісом серії АВ/4481273), а вимога позивача щодо відшкодування відповідачем іншої частини виплаченого відшкодування не узгоджується з наведеним положенням закону, оскільки відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та обмежується укладеним договором страхування.

Претензія на виплату страхового відшкодування в порядку регресу за вихідним № 20-06/02-01 від 20 червня 2013 року міститься в матеріалах справи, а її направлення відповідачу 21 червня 2013 року підтверджується долученими до справи копіями опису вкладення у цінний лист та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 46-49).

Відповідач претензію позивача не задовольнив, кошти не перерахував, що й зумовило позивача звернутися до господарського суду з цим позовом.

Крім того, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2002 року № 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

З огляду на викладене позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 28 серпня 2012 року у справі № 23/279 (№ 3-38гс12).

Щодо клопотання представника відповідача про призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи, визначення страховиком суми та порядку виплати страхового відшкодування слід зазначити наступне.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про страхування» страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми визначається договором страхування або чинним законодавством під час укладання договору страхування чи зміни договору страхування. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

У пункті 15.14 Договору передбачено, що у разі страхування транспортного засобу на повну вартість та у випадку його конструктивного знищення (коли вартість відновлювального ремонту перевищує 80 % страхової суми), страховим може виплатити страхове відшкодування у межах страхової суми без вирахування зносу за період, що пройшов з початку страхування, безумовної франшизи, та попередніх виплат за Договором. У разі такої виплати, перед отриманням страхового відшкодування пошкоджений транспортний засіб передається власником страховику після зняття його з обліку в органах реєстрації. Витрати щодо зняття автомобіля з обліку оплачуються страхувальником. Якщо пропозиції страховика про передачу йому прав власності на пошкоджений транспортний засіб не будуть прийняті страхувальником, страхувальник побажає залишити транспортний засіб у своєму розпорядженні, то страховик вираховує з суми страхового відшкодування розмір залишків. Якщо передача прав власності страховику буде неможливою з інших причин, страховик виплачує страхувальнику страхове відшкодування в розмірі не більше 70 % страхової суми за Договором з урахуванням попередніх виплат за Договором. Дія Договору страхування в такому випадку закінчується без перерахунку страхового платежу і страхувальник розпоряджається транспортним засобом за власним розсудом.

За умовами пункту 15.14 Договору позивач вправі самостійно на свій розсуд (тобто без узгодження зі страхувальником) приймати рішення щодо порядку виплати страхового відшкодування.

Страхова сума за Договором встановлена у розмірі 75 200,00 гривень (пункт 6.1 Договору).

Наявні в матеріалах справи докази (звіт про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку № 2534 від 28 листопада 2012 року) свідчать про те, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки «ДЕУ», державний номерний знак НОМЕР_1, перевищує 80 % страхової суми, що згідно умов Договору є конструктивною загибеллю застрахованого автомобіля.

На підставі страхового акта № И-127200 від 02 січня 2013 року позивач виплатив страхувальнику (вигодонабувачу) 52 640,00 гривень страхового відшкодування. При цьому згідно обраного позивачем варіанту щодо порядку виплати страхового відшкодування транспортний засіб залишився у страхувальника.

Господарський суд вважає, що позивач прийняв обґрунтоване рішення щодо конструктивної загибелі застрахованого транспортного засобу та скористався визначеним умовами договору (пункту 15.14) правом прийняти на свій розсуд рішення щодо порядку виплати страхового відшкодування - за варіантом, передбаченим абзацом 4 пункту 15.14 Договору.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (частина перша статті 14, стаття 204 ЦК України).

Якщо договір не визнано недійсним в судовому порядку, він має такі ж правові наслідки, як і будь-який дійсний договір, зокрема, є обов'язковим для виконання його сторонами (стаття 629 ЦК України).

З матеріалів справи не вбачається та господарським судом не встановлено визнання недійсним пункту 15.14 Договору, що спростовує помилкове твердження відповідача про здійснення позивачем виплати страхового відшкодування в завищеному розмірі; матеріалами справи не доведено, що страхувальник (вигодонабувач) заперечував проти визначеного порядку виплати страхового відшкодування за страховим випадком, що стався 14 листопада 2012 року.

Посилання відповідача на те, що позивач повинен був виплатити страхувальнику суму страхового відшкодування, яка дорівнює різниці між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної уваги не приймається господарським судом до уваги з наступних підстав.

Правовідносини позивача та страхувальника (публічного акціонерного товариства «КБ «Приватбанк»), виникли на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № K3R0CPS-129U42W від 30 жовтня 2012 року. Спеціальним законом, який застосовується до цих правовідносин є Закон України «Про страхування». Вказані правовідносини не регулюються нормами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Добровільним же страхуванням, згідно з частиною першою статті 6 Закону України «Про страхування», є страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Статтею 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Зазначена норма права стосується виключно відповідача, як страховика за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Позивач не є потерпілою особою у розумінні Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а тому норми статті 2 цього Закону (щодо пріоритетності його положень) не застосовується в даному випадку.

Слід відзначити, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного майнового страхування, переходить право вимоги до страховика винної особи у розмірі виплаченого відшкодування. Тобто визначальним моментом для звернення з такою вимогою є сам факт виплати страхового відшкодування за договором добровільного майнового страхування, незалежно від порядку проведення такої виплати.

Частиною другою статті 22 ГПК України встановлено, що до прав сторін у справі, зокрема, віднесено право заявляти клопотання.

Представником приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» заявлялося клопотання про призначення у даній справі судової автотоварознавчої експертизи, на вирішення якої просив поставити наступні питання:

1) Яка ринкова вартість технічно несправного, розукомплектованого КТЗ Daewoo Matiz, державний номерний знак НОМЕР_1, з урахуванням витрат на його утилізацію?

2) Яка утилізаційна вартість КТЗ Daewoo Matiz, державний номерний знак НОМЕР_1?

Згідно з частиною першою статті 41 ГПК України експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (пункт 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи»).

Оскільки висвітлення питань, які запропоновано поставити перед експертом не вплине на результат вирішення спору по суті, відповідачем не заявлялось клопотання про проведення судової автотоварознавчої експертизи на предмет відповідності вартості фактичного ремонту автомобіля та завданому йому матеріальному збитку внаслідок спірної дорожньо-транспортної пригоди, а також неможливість застосування до спірних правовідносин статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», на яку посилається відповідач, клопотання приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» про призначення у справі судової експертизи задоволенню не підлягає.

Відповідно до пунктів 2-4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведені їх переконливості, що відповідачем зроблено не було.

Сукупність вищевикладених обставин та матеріали справи спростовують наявні заперечення відповідача, що, в свою чергу, тягне за собою їх відхилення та залишення поза увагою суду, а також розцінюються як намагання витлумачити законодавство виключно на свою користь та ухилитися від цивільно-правової відповідальності.

Враховуючи відсутність належних доказів на спростування обставин повідомлених позивачем, а також нездійснення виплати заявленої суми страхового відшкодування у доведеному розмірі, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати відповідно до положень статті 49 ГПК України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» (83052, місто Донецьк, проспект Ілліча, будинок № 100; код ЄДРПОУ - 13490997, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ» (49094, місто Дніпропетровськ, вулиця Набережна Перемоги, будинок № 32, офіс № 402; код ЄДРПОУ - 33248430, відомості про рахунки в установах банків відсутні) 49 490,00 гривень страхового відшкодування шкоди в порядку регресу, 1 702,95 гривень судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Рішення господарського суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення повного рішення. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27 січня 2014 року.

Суддя С.М. Фурсова