Рішення № 3681593, 19.05.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.05.09 р.                     Справа № 15/69                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Мастер груп” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 32515829)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-фінансова компанія “Донбасресурси” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 31500628)

про стягнення заборгованості з врахуванням інфляції в сумі 45117,63 грн., 3% річних у розмірі 421,00 грн., санкцій в сумі 25597,32 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Матюхіна І.К. за довіреністю б/н від 31.03.2009 р.

від відповідача: Маленький О.В. за довіреністю б/н від 06.03.2009 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Мастер груп” м. Донецьк до товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-фінансова компанія “Донбасресурси” м. Донецьк про стягнення заборгованості з врахуванням інфляції в сумі 45117,63 грн., 3% річних у розмірі 421,00 грн., санкцій в сумі 25597,32 грн.

Ухвалою суду від 06.03.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/69, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Ухвалою суду від 16.04.2009 р. строк вирішення спору у справі № 15/69 продовжено на один місяць до 03.06.2009 року.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

08.10.2008 р. сторони уклали договір купівлі-продажу № 08–10–08/1П, згідно якого продавець (позивач) зобов’язався передати у власність покупця товар (лом чорних металів) відповідно до специфікації, а покупець (відповідач) зобов’язався прийняти та оплатити лом чорних металів, у вказаний договором строк.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що покупець зобов’язався здійснити оплату за відвантажений лом чорних металів шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 5 банківських днів з моменту відвантаження вказаного товару.

Згідно п. 3.2 договору у випадку не оплати поставленого лому чорних металів покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 0,5% від суми неоплаченого лому чорних металів за кожний день.

Відповідно до п. 6.1 договору він вступив в силу з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання ними взятих на себе зобов’язань.

До договору сторони уклали специфікацію № 3 від 20.10.2008 р., якою передбачили найменування, кількість товару, ціну за одиницю та загальну вартість товару. Завірені копії договору та специфікації додані до позовної заяви.

На виконання договору купівлі-продажу позивачем було передано товар відповідачу за прийомо–здаточними актами на загальну суму 237309,63 грн.: за актом від 20.10.2008 р. на суму 84248,75 грн., за актом від 23.10.2008 р. на суму 70088,18 грн., за актом від 25.10.2008 р. на суму 82972,70 грн. Факт отримання відповідачем товару на суму 237309,63 грн. підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача на прийомо–здаточних актах в графі „прийняв”, а також видатковою накладною № 31/10–ДР від 31.10.2008 р. на суму 237309,63 грн. Завірені копії вказаних документів додані до позовної заяви.

Висновок стосовно того, що товар за прийомо–здаточними актами та видатковою накладною був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору купівлі-продажу № 08–10–08/1П від 08.10.2008 р. суд робить виходячи з пояснень позивача про те, що будь-яких інших договорів або домовленостей, в тому числі усних, позадоговірних відносин у спірний період між сторонами не існувало. Крім того, сторони підписали акт звірки взаємних розрахунків від 21.11.2008 р., яким підтвердили свої правовідносини згідно договору № 08–10–08/1П від 08.10.2008 року та суму боргу відповідача перед позивачем. Вказаний акт звірки є в матеріалах справи.

Як стверджує позивач у позовній заяві, відповідач повністю оплатив товар, отриманий за прийомо–здаточними актами від 20.10.2008 р. та від 23.10.2008 р., та здійснив часткову оплату за спірною накладною товару, отриманого згідно прийомо–здаточного акту від 25.10.2008 р., в результаті чого на момент подачі позову до суду основний борг склав 42309,63 грн.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст. 692 ч.1 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи з того, що за прийомо–здаточним актом від 25.10.2008 р. відповідач отримав товар 25.10.2008 р., строк оплати для нього з урахуванням п’яти банківських днів відстрочки наступив у період з 27.10.2008 р. по 31.10.2008 р. включно (з урахуванням вихідних на підставі статей 253, 254 ЦК України), а вже з 01.11.2008 р. почалося прострочення виконання грошового зобов’язання.

31.03.2009 р. позивач надав до суду заяву вх. № 02–41/13854, в якій повідомляє про погашення відповідачем у період з 03.03.2009 р. по 16.03.2009 р. основної заборгованості в повному обсязі, а саме в сумі 42309,63 грн. До заяви додані завірені копії платіжних доручень: № 131 від 03.03.2009 р. на суму 12000,00 грн., № 144 від 11.03.2009 р. на суму 10000,00 грн., № 159 від 16.03.2009 р. на суму 20309,63 грн.

За вищевказаних обставин провадження у справі про стягнення основного боргу в розмірі 42309,63 грн. підлягає припиненню у зв’язку з відсутністю предмету спору між сторонами згідно ст. 80 ч. 1 п. 1-1 ГПК України (фактично оплачено після дати надходження позовної заяви до суду).

Відповідач надав до суду відзив від 09.04.2009 р., в якому підтвердив наявність заборгованості перед позивачем станом на 29.01.2009 р. згідно акту звірки взаєморозрахунків в сумі 42309,63 грн. Проти нарахування штрафу відповідач заперечував наступним:

Згідно ст. 549 ч. 2 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ч. 3 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

На підставі цього відповідач робить висновок, що штраф – це одноразовий платіж, який виражається у відсотковому співвідношенні до суми боргу та який повинна сплатити винна особа за неналежне виконання грошового зобов’язання іншій особі. Виходячи з цього, відповідач вважає, що передбачений п. 3.2 договору штраф фактично є пенею. Тому до нарахування позивачем штрафу в сумі 25597,32 грн. необхідно застосовувати положення Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р., згідно якого розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Проти нарахування 3% річних та інфляції відповідач заперечує тим, що при розрахунку позивач не врахував здійснених відповідачем у період нарахування часткових оплат.

Суд приймає заперечення відповідача як такі, що відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи.

Позивач, керуючись ст. 22 ГПК України, надав до суду заяву від 15.03.2009 р. про уточнення позовних вимог, згідно якої збільшує суму 3% річних та інфляції у зв’язку зі збільшенням періоду нарахування (по інфляції) та кількості днів прострочення (по 3% річним), а також змінює штраф на пеню, яку обчислює з урахуванням положень Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. До заяви позивач додав нові розрахунки, відповідно до яких сума пені складає 3633,77 грн., інфляції – 3484,74 грн., 3% річних – 459,48 грн. Вказані уточнення позовних вимог суд згідно ст. 22 ГПК України прийняв до розгляду як заяву про збільшення та зменшення розміру позову та в подальшому розглядав змінені позовні вимоги.

Згідно ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Перевіркою нового розрахунку суми пені, інфляції та 3% річних судом встановлено, що даний розрахунок позивача відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймається судом як належний доказ у даній справі.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 3633,77 грн., інфляції в розмірі 3484,74 грн., 3% річних в сумі 459,48 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог та припинення провадження у справі у зв’язку з відсутністю предмету спору між сторонами – на відповідача (спір виник з його вини), в частині зменшення позовних вимог – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22; 32-34; 36; 43; 49; 80 ч. 1 п. 1–1; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-фінансова компанія “Донбасресурси” (юридична адреса: 83114, м. Донецьк, вул. Університетська, 82; фактична адреса: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченко, 71; код ЄДРПОУ 31500628; поточний рахунок 26007198015651 у ДФ ВАТ „Кредитпромбанк” м. Донецька, МФО 335593) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Мастер груп” (юридична адреса: 83003, м. Донецьк, пр. Дзержинського, 69–Б/36; код ЄДРПОУ 32515829; поточний рахунок 26004959969642 в філії ПУМБ м. Донецьк, МФО 335537) суму 7577,99 грн. (а саме: пеню в розмірі 3633,77 грн., інфляцію в розмірі 3484,74 грн., 3% річних в сумі 459,48 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 498,87 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 82,75 грн.

Припинити провадження у справі про стягнення основного боргу в розмірі 42309,63 грн. у зв’язку з відсутністю предмету спору.

В судовому засіданні 19.05.2009 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття судом.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя