Рішення № 3681476, 07.05.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.09 Справа№ 17/41

Господарський суд Львівської області

у складі судді Ділай У.І.

при секретарі Хрунь І.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: ВАТ “Укртранснафта” в особі Філії “Магістральні нафтопроводи “Дружба”, м. Львів

до відповідача: ТзОВ “Трускавецьінвест”, м. Трускавець

про: стягнення 73 914,29 грн.

Представники :

Від позивача: Романів О.Б. –ю/к (Довіреність №213 від 18.12.2008р.)

Від відповідача: Войтович О.В. –представник (Довіреність № 216 від 20.02.2009р.)

Представникам сторін роз’яснено права і обов’язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Згідно клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть спору:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ВАТ “Укртранснафта” в особі Філії “Магістральні нафтопроводи “Дружба”, м. Львів до ТзОВ “Трускавецьінвест”, м. Трускавець про стягнення 73 914,29 грн.

Ухвалою суду від 02.03.2009р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 02.04.2009р.

З підстав, викладених в Ухвалі суду від 02.04.2009р. розгляд справи відкладався.

Для надання сторонам можливості подати додаткові докази у справі в судовому засіданні оголошувалася перерва.

В судовому засіданні 30.04.2009р. представник позивача надав суду уточнений розрахунок позовних вимог, відповідно до якого сума основного боргу ТзОВ “Трускавецьінвест” перед позивачем становить 55 069,10 грн., сума пені – 4 439,14 грн.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у Відзиві на позовну заяву. Як зазначається у Відзиві, ТзОВ “Трускавецьінвест” отримано від позивача товар на суму 55 101,36 грн., який відповідачем не оплачено. Відповідно до п. 5.3. Договору оплата товарно-матеріальних цінностей здійснюється покупцем на підставі рахунку-фактури, виставленого постачальником. Однак, як стверджує відповідач, рахунки-фактури позивачем не виставлялися, а відтак у ТзОВ “Трускавецьінвест” не виникало обов’язку по оплаті отриманого товару.

Окрім того, представник відповідача висловив зауваження щодо порядку нарахування позивачем пені, вказавши, що згідно п. 8.2. Договору загальний розмір пені не повинен перевищувати 0,5% вартості несплачених товарно-матеріальних цінностей.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

01.04.2008р. між сторонами у справі укладено Договір поставки товарно-матеріальних цінностей №25-К, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов’язання поставити відповідачу ковбасні вироби та субпродукти, а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити вказаний товар.

На виконання договірних зобов’язань позивачем поставлено ТзОВ “Трускавецьінвест” товар на загальну суму 141 018,48 грн., що підтверджується накладними із відтисками печаток та підписами повноважних представників сторін (оригінали накладних оглянуто судом в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи).

Відповідно до п. 5.4. Договору, вартість отриманого товару відповідач зобов’язувався оплачувати у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача, протягом 14 календарних днів, починаючи з дня, наступного за датою поставки.

Як зазначається у позовній заяві, відповідач отриманого товару у повному обсязі не оплатив. Згідно уточнених позовних вимог сума боргу ТзОВ “Трускавецьінвест” перед позивачем становить 55 069,10 грн.

У відповідності до п. 8.2 Договору, за порушення термінів розрахунків відповідач зобов’язаний сплатити на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки, але не більше 0,5% від вартості несплачених товарно-матеріальних цінностей. Згідно уточненого розрахунку позивача розмір пені становить 4 439,14 грн.

Загальна сума уточнених позовних вимог складає 59 508,24 грн.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що уточнені позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов’язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов’язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо визначення строку оплати товару, оскільки у п. 5.4. Договору сторони погодили, що покупець (відповідач) здійснює оплату вартості поставлених товарно-матеріальних цінностей у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (позивача), протягом 14 календарних днів, починаючи з дня, наступного за датою поставки.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Щодо заперечень відповідача проти порядку нарахування позивачем пені, суд зазначає наступне:

У п. 8.2. Договору передбачено, що у випадку порушення термінів розрахунків за поставлені товарно-матеріальні цінності покупець зобов’язаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки, але не більше 0,5% від вартості несплачених товарно-матеріальних цінностей. Як стверджує представник відповідача, обмеження “не більше 0,5% від вартості несплачених товарно-матеріальних цінностей” стосується загальної суми пені, а не розміру пені за кожен день прострочення.

Ст. 549 ЦК України передбачає два види неустойки –штраф і пеню. Згідно визначень наведених у ч.ч.2,3 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Проаналізувавши положення вищенаведених правових норм, норми Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, глави 26 ГК України, а також сам п. 8.2 Договору поставки, суд вважає безпідставними доводи представника відповідача про можливість стягнення з відповідача пені в загальній сумі, що складає не більше 0,5 % від загальної вартості неоплаченого товару. Враховуючи правовідносини сторін по договору та у відповідності до ст. 213 ЦК України суд прийшов до висновку, що згідно п. 8.2 Договору відповідач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 0,5 % від вартості несплаченого товару за кожний день прострочення.

З огляду на викладене, уточнені позовні вимоги є обгрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи документами та підлягають до задоволення.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст. 174, 193, 216 ГК України, ст.ст. 509, 526, 530, 549, 599, 610, 612, 625 ЦК України, ст. ст. 4-3, 7, 33, 43, 49, 75, 82-84 ГПК України , суд

ВИРІШИВ :

1. Уточнені позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з ТзОВ “Трускавецьінвест” (82200, Львівська обл., м. Трускавець, вул. Суховоля, 50. Код ЄДРПОУ 30439207) на користь Філії “Магістральні нафтопроводи “Дружба” ВАТ “Укртранснафта” (79000, м. Львів, вул. Липинського, 12. Код ЄДРПОУ 26112972) 55 069,10 грн. основного боргу, 4 439,14 грн. пені, всього –59 508,24 грн.; 595,08 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя