Постанова № 3681296, 13.05.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

13.05.09Справа №2а-3518/09/2/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Яковлєва С.В. , при секретарі Лісецькій Г.В. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколого-Туристичний центр вПарковом»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення

за участю представників:

від позивача Соколов М.В. пред-к, дов.від 18.02.2009 р.

Від відповідача Манько Т.В. пред-к, дов. № 143/10-0 від 25.11.2008 р.

Долгих О.Л. пред-к , дов. № 1504/9/10-0 від 09.02.2007 р

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Еколого-Туристичний центр в Парковом» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АРК з адміністративним позовом , в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0001732301/0 Державної податкової інспекції у м.Сімферополі (далі відповідач) від 17.02.2009 р. Вимоги мотивовані тим, що під час винесення вказаного повідомлення-рішення відповідачем невірно застосовані положення Закону України “Про податок на додану вартість”.

Представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, визначених у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні, яке відбулось 14.04.2009 р., надав заперечення на позов (вих. № 5389/9/10 від 14.04.2009р.), в яких вказав на відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Під час проведення судових засідань представники сторін наполягали на вимогах та доводах, викладений у позові та запереченнях до нього.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідач провів позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобовязань з ПДВ за грудень 2008 р. за рахунок відємного значення з ПДВ , що декларувалось в період з 01.11.2008 р. по 30.11.2008 р. , за результатами якої 12.02.2009 р. складений акт № 1306/23-4/35003031. У зазначеному акті зафіксоване, що позивач в порушення п.п. 7.4.1. п. 7.4. , п.п. 7.7.2. п. 7.2. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість» відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ нараховані (сплачені) у звязку з придбанням робіт (послуг) не з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. В результаті перевірки значення податкового кредиту за грудень 2008 р. зменшено на 5222957 грн. На порушення п.п. 7.7.1 п. 7.7. , п.п. 7.7.2 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за грудень 2008 р. на 5255957 грн.

На підставі акту перевірки від 12.02.2009 р. №1306/23-4/35003031 відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення від 17.02.2009 р. №0001732301/0, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2008 р. на 5255957 грн.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Платники податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування , перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначені в законі України “Про податок на додану вартість”.

Підпунктом 1.8 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено поняття бюджетного відшкодування , яке є сумою, яка підлягає поверненню платнику податків з бюджету, у звязку з надмірною сплатою податку у випадках визначених у законі.

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податкове зобовязання це загальна сума податку , одержана ( нарахована) платнику податку у звітному ( податковому) періоді, визначена згідно з Законом, а податковий період це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду , визначена цим законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).

Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону.

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Закон України “Про планування і забудову територій” від 20.04.2000р. №1699 встановлює правові та організаційні основи планування, забудови та іншого використання територій і спрямований на забезпечення сталого розвитку населених пунктів з урахуванням громадських і приватних інтересів.

Статтею 24 Закону України “Про планування і забудову територій” встановлений порядок надання дозволу на будівництво обєктів містобудування.

Ч.14 ст. 24 Закону України “Про планування і забудову територій”встановлено, що дозвіл на будівництво об'єкта містобудування не дає права на початок виконання будівельних робіт без одержання відповідного дозволу місцевої інспекції державного архітектурно-будівельного контролю.

Законом України, від 16.05.2007, № 1026-V "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та сприяння інвестиційній діяльності у будівництві", який набрав чинності 01.01.2008р., ч.14 ст. 24 Закону України “Про планування і забудову територій” викладено в такій редакції: дозвіл на будівництво об'єкта містобудування не дає права на початок виконання будівельних робіт без одержання відповідного дозволу Державної архітектурно-будівельної інспекції України або її територіальних органів (далі - інспекції державного архітектурно-будівельного контролю).

Відповідно до частин 1,2 ст. 29 Закону України “Про планування і забудову територій” встановлено, що дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт.

Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів.

Рішенням Виконавчого комітету Сімеїзської селищної ради №304 від 10.07.07р. позивача визначено, як замовника з проектування та будівництва “Еколого туристичного центру”в смт. Паркове.

Рішенням Виконавчого комітету Сімеїзської селищної ради №390 від 20.09.07р. позивачу наданий дозвіл на будівництво обєктів “Еколого туристичного центру”в смт. Паркове на переданих в оренду земельних ділянках загальною площею 19,47 га та дозвіл на продовження роботи підготовчого періоду будівництва.

Позивачем отримана згода в Сімєїзської селищної ради АР Крим на забудову території загальною площею 19,47га (вих. №02-14840 від 09 червня 2008г.)

Позивачем до матеріалів справи залучені копії дозволів на виконання будівельних робіт , наданих Інспекцією ДАБК в АРК , а саме, дозвіл на виконання будівельних робіт №452 від 25.07.2008р., дозвіл на виконання будівельних робіт №453 від 25.07.2008 р., дозвіл на виконання будівельних робіт №454 від 25.07.2008 р. , дозвіл на виконання будівельних робіт №452 від 25 07. 2008г., дозвіл на виконання будівельних робіт №486 від 08.12. 2008р., дозвіл на виконання будівельних робіт №487 від 09.07.2008р, дозвіл на виконання будівельних робіт № 488 від 09.07. 2008 р., яки свідчать про перереєстрацію дозволів, раніше виданих інспекцією ДАБК м. Ялти.

Таким чином, позивачем, відповідно до ст. 24 Закону України “Про планування і забудову територій” отримані дозволи на будівництво, які відповідно до цієї норми, є підставою для замовника позивача - для отримання вихідних даних на проектування, здійснення проектно вишукувальних робіт, виконання будівельних робіт .

Вивчивши зазначені документи , суд прийшов до висновку, що згідно зі ст. 71 КАС України надані докази того, що у період діяльності позивача, який перевірявся відповідачем, він мав право згідно з вимогами чинного законодавства здійснювати виконання будівельних робіт обєктів в смт. Паркове.

До матеріалів справи залучена копія Статуту позивача , затвердженого Протоколом загальних зборів № 7 від 07.08.2008 р. , відповідно до п.1.1. якого його учасником є Товариство з обмеженою відповідальністю “РИССКО”. У п. 2.2. Статуту позивача визначені його види діяльності , до яких, зокрема, відноситься будівництво і експлуатація торговельно-готельних комплексів .

Позивачем надана Довідка про загальну інформацію щодо нього та результати його діяльності за період з 01.11.2008 р. по 30.11.2008 р. , в який зазначено, що підприємство у період, що перевірявся, здійснювало закупівлю робіт по будівництву еколого-туристичного центру, який розташований в смт. Паркове. Будівництво ведеться на земельних ділянках, на яких позивачу дозволено робити проектування і будівництво обєкта відповідно до заяви в ДАБК м. Ялта від ТОВ “РИССКО”- користувача земельних ділянок на підставі договорів оренди землі, зареєстрованих у книзі записів 19.12.2003 р. № 00145, № 00146. Підставою для проектування є рішення № 304 від 10.07.2007 р. Сімеізської селищної ради . Позивачу дозволено будівництво на земельній ділянці загальною площею 19,47 га згідно з рішенням Сімеїзської селищної ради №390 від 30.09.07р. Обєкти будівництва зареєстровано в Державній архітектурно будівельній інспекції (Інспекції державного архітектурно будівельного контролю в АР Крим), термін дії дозволів до 01.01.09р.

Згідно з Довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА № 008875 , копія якої залучена до матеріалів справи, разом з діяльністю по будівництву будівель (код КВЕД 45.21.1.) він має здійснювати інші види рекреаційної діяльності (код КВЕД 92.72.0).

Вивчивши зазначені документи, суд прийшов до висновку, що будівництво споруд для здійснення рекреаційної діяльності, дозволи на яке отримані згідно з вимогами чинного законодавства, здійснювалось позивачем для з метою їх подальшого використання у межах своєї господарської діяльності.

В порядку, передбаченому ст. 71 КАС України, відповідачем не надані докази того, що збудовані позивачем споруди він в подальшому не має намір використовувати для ведення своєї господарської діяльності. На думку суду знаходження цих будівель на землях, отриманих в користування Товариством з обмеженою відповідальністю “РИССКО”, не є згідно зі ст.70 КАС України доказом того, що вони будуються саме для використання останнім.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що матеріали справи свідчать про наявність у позивача сум підтвердженого відповідачем бюджетного відшкодування по ПДВ, які були не менш сум його зобовязань по ПДВ у зазначений звітний період, надання ним податкових накладних на товар (отримані послуги) , актів виконаних робіт, суд вважає, що позивач правомірно включив 5255957 грн. до сум бюджетного відшкодування за грудень 2008 р.

З урахуванням визначеного можна зробити висновок, що не відповідають нормам податкового законодавства викладений відповідачем в акті № 1306/23-4/35003031 від 1.02.2009 р. , на підставі якого складено спірне податкове повідомлення рішення, висновок про те, щодо позивач порушив порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

У звязку з наведеним суд вважає, що у відповідача не було правових підстав для зменшення бюджетного відшкодування позивача по ПДВ за грудень 2008 р. на 5255957 грн .

В силу викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Під час судового засідання, яке відбулось 13.05.2009 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 20.05.2009 р.

Керуючись ст.ст. 98, 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі № 0001732301/0 від 17.12.2009 р.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня складення у повному обсязі).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження , апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Яковлєв С.В.