Постанова № 36812835, 17.01.2014, Сумський окружний адміністративний суд

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2014 р. Справа № 818/8672/13-a

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Осіпової О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Мікулінцевої А.П.,

представників позивача - Вишницької-Докуліної, Волевач Л.М.,

представника відповідача - Шаповал Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/8672/13-a

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юпітер 9 Агросервіс"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юпітер 9 Агросервіс» (далі по тексту - позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі по тексту - ДПІ у м. Сумах, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.08.2013 року №0000532250 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 257 347грн. та податкове повідомлення-рішення від 09.08.2013 року №0000522230 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 6266грн.25коп.

Свої вимоги мотивує тим, що на підставі акту документальної планової виїзної перевірки від 23.07.2013 року №2602/2230/38137023/35 ДПІ у м. Сумах винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, які, на думку позивача, не відповідають вимогам чинного податкового законодавства. Зокрема, при придбанні ТОВ «Юпітер 9 Агросервіс» товару (сільськогосподарської техніки) за зовнішньоекономічним контрактом від 18.05.2012 року №JD-J9-UF-2012 з John Deere International GmbH (Швейцарія) сума податку на додану вартість, розрахована з відкоригованої за другорядним методом митної вартості ввезених товарів, була правомірна відображена позивачем у складі податкового кредиту та інших витрат операційної діяльності, оскільки пп.139.1.6 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України містить обмеження щодо формування витрат за рахунок податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи,послуги), і не містить обмежень щодо формування витрат за рахунок сплати донарахованого податку на додану вартість на суму відкоригованої митної вартості. В результаті збільшення Сумською митницею митної вартості товарів підприємство понесло витрати зі сплати донарахованої суми податку на додану вартість, яка не включалася раніше до ціни товару. Враховуючи роз'яснення, викладені у листі Міністерства фінансів України від 07.05.2013 року №31-08410-07/23-1524/2/1696, різниця між сумою податку, обчисленої зі збільшеної митної вартості, та сумою податку на додану вартість, обрахованої із фактичної ціни продажу товару, може бути віднесена до витрат звичайної діяльності. Крім того, ТОВ «Юпітер 9 Агросервіс» не зменшувало грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 5013грн., самостійно виправивши помилку, допущену у раніше поданій ним податковій декларації від 08.02.2013 року №9087075468, шляхом надіслання уточнюючого розрахунку до вказаної податкової декларації за відповідною формою.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити у повному обсязі, надали пояснення, аналогічні доводам, викладених у позовній заяві (а.с.3-4, 151-153).

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечувала, зазначивши, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими внаслідок того, що сума податку на додану вартість була збільшена у зв'язку з нарахуванням митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів. А саме, згідно з п.3 ч.11 ст.58 Митного кодексу України до митної вартості не включаються податки, які справляються в Україні, тому скориговану суму податку на додану вартість заборонено включати до складу витрат. З приводу порушення позивачем п.152.1 ст.152 Податкового кодексу України пояснила, що відповідно до нової звітної декларації від 08.02.2013 року №9087075468 підприємством відображено зменшення суми податкового зобов'язання по рядку 26 «Зменшення податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду(ів), що уточнюється» на 5013грн. В подальшому, уточнюючою декларацією від 07.06.2013 року знову було проведено зменшення на суму 5013грн., що спричинило виникнення неправомірної переплати з податку на прибуток. Тому у задоволенні позовних вимог просить відмовити у повному обсязі (а.с.68-70).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши чинне законодавство, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи із наступних підстав.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки посадових осіб податкової служби під час здійснення податкового контролю, врегульовано положеннями Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України).

Відповідно до пп. 21.1.1. п. 21.1. ст. 21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно до відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно зі ст. 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом:

- ведення обліку платників податків;

- інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби;

- перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Судом встановлено, що посадовими особами ДПІ у м. Сумах проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Юпітер 9 Агросервіс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 12.03.2012 року до 31.12.2012 року, за наслідками якої складено акт від 23.07.2013 року №2602/2230/38137023/35 (а.с.8-47).

У періоді, що перевірявся, товариство було платником податку на додану вартість, податку на прибуток, податку з доходів фізичних осіб, збору за першу реєстрацію транспортного засобу (а.с.9).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп.14.1.27, пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.138.1, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.10, пп.138.10.5 п.138.10 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.141.1, п.141.2, п.141.3 ст.141, п.152.1 ст.152 Податкового кодексу України, в результаті чого зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток за 2012 рік на загальну суму 361 624грн., занижено податок на прибуток за період, що перевірявся, всього у сумі 549 763грн., у тому числі по періодам: за 2012 рік в сумі 549 763грн., в тому числі за ІІІ квартали 2012 року на суму 345 318грн.(а.с.46, зворотній бік).

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 09.08.2013 року №0000532250 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 257 347грн. та від 09.08.2013 року №0000522230 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 6266грн.25коп. (а.с.6-7).

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.53-56, 58-59, 61-63, 117-141), ТОВ «Юпітер 9 Агросервіс» здійснено операції з імпорту сільгосптехніки, ввезеної на митну територію України, на виконання умов зовнішньоекономічного контракту від 18.05.2012 року №JD-J9-UF-2012, укладеного між позивачем та John Deere International GmbH (Швейцарія).

Факт реальності здійснення господарських операцій податковим органом не заперечується та не спростовується.

Рішеннями Сумської митниці від 24.10.2012 року №805130000/2012/000804/1, від 19.09.2012 року №805130000/2012/000774/1, від 20.09.2012 року №805130000/2012/000777/1 та від 31.08.2012 року №805130000/2012/000758/1, №805130000/2012/000755/1, №805130000/2012/000756/1 та №805130000/2012/000757/1 митна вартість товарів була скоригована із застосуванням другорядних методів визначення митної вартості - за ціною договору щодо ідентичних товарів та резервного методу (а.с.142-145, 154-226).

Перевіркою встановлено та у судовому засіданні підтверджено, що сума податку на додану вартість, розрахована з відкоригованої митної вартості товарів, у розмірі 257 347грн. була відображена у складі податкового кредиту та інших витрат звичайної діяльності за 4 квартал 2012 року.

За висновками податкового органу (а.с.14, зворотній бік, а.с.15), всупереч вимог пп.139.1.6 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України товариством включено до складу витрат суми податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (сільгосптехніки), що придбавалася платником податку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені митними деклараціями (п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України).

Отже, право на податковий кредит при імпорті товарів виникає за наявності ВМД, оформленої відповідно до законодавства, та за умови сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість за такою ВМД, оскільки сама ВМД підтверджує як суму податку, так і факт її сплати, а тому вказана у ній сума податку може бути включена до складу податкового кредиту.

Враховуючи те, що сума податку на додану вартість, яка сплачується на митниці при імпорті товарів, визначається, виходячи з їх митної вартості, платник податку має право віднести до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені у зв'язку з імпортом товарів та основних фондів, виходячи з їх митної вартості.

Навіть, якщо в подальшому відбувається коригування митної вартості товарів в сторону її збільшення, що призводить до необхідності додатково сплатити податок на додану вартість, платник податку може віднести до податкового кредиту всю суму сплаченого податку на додану вартість, виходячи із збільшеної митної вартості товару.

Таким чином, позивач мав достатні підстави включити до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, розрахованої з відкоригованої митної вартості сільгосптехніки.

Водночас, суд не погоджується із включенням таких сум до складу витрат та вважає необхідним зазначити, що відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Пунктом 138.1 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 139.1.6. п. 139.1. ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат суми податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбавається платником податку для виробничого або невиробничого використання.

Оскільки податок на додану вартість за своєю суттю є непрямим податком, і відшкодовується підприємству згідно з нормами ПК України, то при формуванні первісної вартості товарів, яка в подальшому складає собівартість реалізованих товарів, податок на додану вартість не враховується в складі собівартості придбаних і реалізованих товарів.

Дане твердження уточнюється в п. 138.6 ст. 138 ПКУ, адже «собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного до продажу».

Ціна на будь-який товар складається з окремих елементів. Податок на додану вартість є частиною новоствореної вартості, яка сплачується у держбюджет на кожному етапі виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг.

Приймаючи до уваги, що податок на додану вартість не враховується при визначенні бази оподаткування податком на прибуток, необхідність виключення податку на додану вартість зі складу собівартості, доходів та витрат зумовлена правилами оподаткування податком на прибуток, а саме п.138.6, ст. 138, п.п. 139.1.6. п.139.1. ст.139 ПК України.

Поняття витрат в свою чергу визначається положеннями пп. 14.1.27 п.14.1 статті 14 ПК України, під якими слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Проте, в даному випадку збільшені суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за вантажно-митними деклараціями, не відносяться до витрат у розумінні вказаної норми закону, оскільки сплата грошових коштів відбулася не у зв'язку із безпосереднім здійсненням господарської операції, а внаслідок виконання Сумською митницею митних процедур, зумовлених метою переміщення придбаних товарів через митний кордон України та виконанням відповідних митних формальностей, а також справлянням податків і зборів.

Так, для нарахуванням митних платежів використовуються відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Перелік витрат (складових митної вартості), які додаються до митної вартості товарів, закріплений в ч.10 ст.58 Митного кодексу України, зокрема, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;

б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;

в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);

г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Разом з тим, пунктом 3 ч.11 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню:

1) плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання;

2) витрати на транспортування після ввезення;

3) податки, які справляються в Україні.

Одним із загальнодержавним податків є податок на додану вартість (пп.9.1.1 п.9.1 ст.9 ПК України), що є непрямим податком, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

З огляду на те, що згідно з п.п. 139.1.6. п. 139.1. ст. 139 ПК України до складу витрат не відносяться суми податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, то, відповідно, податок на додану вартість у розмірі 257 347грн. було безпідставно включено ТОВ «Юпітер 9 Агросервіс» до складу витрат за 4 квартал 2012 року.

Також слід відмітити, що постановою Сумського окружного адміністративного суду від 01.04.2013 року у справі №818/928/13-а (а.с.154-169), залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013 року (а.с.170-184), та постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013 року у справі №2а-1870/8442/12 (а.с.196-212) рішення Сумської митниці про коригування митної вартості товарів від 24.10.2012 року №805130000/2012/000804/1, від 19.09.2012 року №805130000/2012/000774/1 та від 20.09.2012 року №805130000/2012/000777/1 були визнані протиправними та скасовані, а з Державного бюджету України на користь ТОВ «Юпітер 9 Агросервіс» стягнуто надмірно сплачені платежі, в тому числі і податок на додану вартість в загальній сумі 538 236грн.34коп.

Тобто, як станом на день винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 09.08.2013 року №0000532250, так і станом на день розгляду даної справи судом, суму надмірно сплаченого податку на додану вартість та ввізного мита було повернуто позивачу згідно з рішеннями судів, які набрали законної сили.

При цьому, посилання представника позивача на роз'яснення, викладені у листі Міністерства фінансів України від 07.05.2013 року №31-08410-07/23-1524/2/1696, як на підставу для задоволення позовних вимог, не можуть бути визнані судом обґрунтованими внаслідок того, що зазначений лист не є нормативно-правовим актом та не був зареєстрований у встановленому порядку в Міністерстві юстиції України, тому його положення носять виключно довідково-інформаційний характер та не можуть змінювати норми Податкового та Митного кодексу України.

Враховуючи законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку про те, що податкове повідомлення-рішення від 09.08.2013 року №0000532250 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 257 347грн. є правомірним, а тому позовні вимоги про визнання його протиправним та скасування є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

З приводу позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.08.2013 року №0000522230 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 6266грн.25коп. суд зазначає, що під час проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Юпітер 9 Агросервіс» було виявлено порушення позивачем п.152.1 ст.152 Податкового кодексу України, яке полягало у подвійному зменшенні податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств по рядку 26 під час самостійного виправлення помилок шляхом подачі нової податкової декларації від 08.02.2013 року №9087075468 з виправленим показником на суму 5013грн. та уточнюючої декларації від 07.06.2013 року №9087669925 із виправленням цього ж показника на таку ж суму.

Відповідно до п.152.1 ст.152 ПК України податок на прибуток підприємств нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу. Податок, отриманий від діяльності, яка підлягає патентуванню відповідно до розділу XII цього Кодексу, підлягає сплаті до бюджету в сумі, яка визначена відповідно до цього розділу, і зменшена на вартість придбаних торгових патентів на право провадження такого виду діяльності.

Для цілей цього розділу використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Базовим податковим (звітним) періодом для цілей цього розділу є календарний квартал або календарний рік для платників податків, визначених у пункті 57.1 статті 57 цього Кодексу (п.152.9 ст.152 ПК України).

08.02.2013 року позивачем подано до ДПІ у м. Сумах податкову декларацію з податку на прибуток підприємств №9087075468 за 2012 рік, про що свідчить квитанція №2 (а.с.91-93, 102).

У рядку 26 вказаної декларації у зв'язку із самостійним виправленням помилок проведено зменшення податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду, що уточнюється, на суму 5013 грн. (а.с.92, зворотній бік).

Згідно з додатком ВП до податкової декларації з податку на прибуток підприємства від 08.02.2013 року №9087075468 (а.с.100-101,108) платник податку відобразив правильні, на його думку, показники за податковий період, який уточнюється (за ІІІ квартали 2012 року), та порівнюючи їх з відповідними рядками податкової декларації, що уточнюється (за 2012 рік), визначив суму зменшення податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 5013 грн. та переніс її з додатка ВП до частини «Самостійне виправлення помилок» (рядок 26) декларації.

07.06.2013 року ТОВ «Юпітер 9 Агросервіс» до ДПІ у м. Сумах подано уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства №9087669925 (а.с.110-115) із зазначенням звітного (податкового) періоду, за який проводиться уточнення, 2012 рік.

Сума зменшення податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду в рядку 26 декларації вказана у розмірі 5013 грн.(а.с.111, зворотній бік).

Суд зауважує, що під час виправлення самостійно виявлених помилок сума збільшення (зменшення) податкового зобов'язання має визначатися на підставі порівняння податкового зобов'язання такої податкової декларації та податкової декларації, що уточнюється. Якщо виправлення проводиться в уточнюючій податковій декларації, то додаток ВП до податкової декларації не заповнюється, а правильні значення доходів, витрат, об'єкта оподаткування податком на прибуток зазначаються в такій податковій декларації.

З аналізу даних, зазначених у новій податковій декларації від 08.02.2013 року №9087075468 та уточнюючій декларації від 07.06.2013 року №9087669925 та додатків до них (а.с.92-93, 111-112), вбачається, що усі показники, включаючи суму доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, об'єкту оподаткування від усіх видів діяльності, податку на прибуток, нарахованого за результатами останнього календарного кварталу (звітного) податкового періоду, а також інші показники є ідентичними.

Як висновок, відображення у рядку 26 «Самостійне виправлення помилок» повинно здійснюватися лише у випадках, коли в результаті порівняння податкового зобов'язання такої податкової декларації та податкової декларації, що уточнюється, існують розбіжності у відповідних сумах.

Порядок самостійного виправлення помилок, що містяться у раніше поданій платником податку податковій декларації, визначено ст. 50 Податкового кодексу України, а саме у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені (пункт 50.1 ст.50 ПК України).

Отже, у даному випадку до рядку 26 декларації позивачем повторно було внесено суму зменшення податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 5013грн. за відсутності розбіжностей у відповідних показниках, що призвело до виникнення неправомірної переплати з цього податку.

Тому в цій частині позовні вимоги теж не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивач, всупереч положенням ч.1 ст.71 КАС України, не довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги.

Відповідачем доведено правомірність прийнятих податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Згідно із ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за вказаний позов позивачу необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 4588 грн.

Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем під час подання адміністративного позову сплачено судовий збір в загальному розмірі 458грн.81 коп., що підтверджується платіжним дорученням №1283 (а.с.2).

З огляду на прийняття судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, з ТОВ «Юпітер 9 Агросервіс» на користь Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір у розмірі 4129грн.20коп.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Юпітер 9 Агросервіс" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень -відмовити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юпітер 9 Агросервіс"(40000, м. Суми, вул. Курська, буд.147, четвертий поверх, офіс 6, код ЄДРПОУ 38137023) на користь Державного бюджету України (рахунок 31217206784002, МФО - 837013, ЄДРПОУ - 37970593, отримувач - УДКС у м. Суми, 22030001, код ЄДРПОУ Сумського окружного адміністративного суду 35907252) судовий збір у розмірі 4129грн.20коп. (чотири тисячі сто двадцять дев'ять грн. двадцять коп.)

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) О.О. Осіпова

З оригіналом згідно

Суддя О.О. Осіпова

Повний текст постанови складено та підписано 22.01.2014 року.