Постанова № 36811320, 21.01.2014, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2014 р. 16:05 Справа №818/8948/13-a

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кравченка Є.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Кліщенка В.О.,

представника позивача - Якубовського Р.Г.,

представника відповідача - Сіренко І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Верес" до Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Верес" (далі - позивач) звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 27.11.2013 № 0001542202, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 3 450, 50 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем проведено перевірку позивача з питань правомірності формування податкового кредиту по господарським операціям з ПП "Атендер", за результатами якої складено акт від 13.11.2013. На підставі вказаного акту Сумською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення, яким застосовано до ПП "Верес" штрафні санкції у розмірі 3 450 грн. Підставою для нарахування штрафних санкцій став висновок податкового органу про нереальність господарських операцій між позивачем та ПП "Атендер". Позивач вважає, що вказане твердження відповідача є безпідставним, оскільки реальність вчинення господарських операцій підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог Податкового Кодексу України, та іншими фінансово-господарськими документами.

Крім того, позивач зазначає, що чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб. Також, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Враховуючи зазначене, позивач просить скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, у письмовому запереченні зазначив, що позивачем завищено податковий кредит по взаємовідносинам з ПП "Атендер" за вересень 2011 року у сумі 13 802 грн.

Актом перевірки встановлено, що первинні документи по операціям з ПП "Атендер" складені з порушеннями. Зокрема, видаткова накладна виписана ПП «Атендер» на адресу ПП «Верес» від 15.09.2011 № 217 не містить обов'язкових реквізитів: місце складання; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, а також видаткова накладна не містить відомостей щодо номера та дати довіреності відповідно до якої здійснено отримання дизельного палива. Журнал видачі довіреностей ПП «Верес» за 2011 рік на перевірку не надавався.

В товарно-транспортній накладній, виписаній ПП «Атендер» на адресу ПП «Верес», відсутні дані: посади осіб, що здавали вантаж, підпис водія, що здав вантаж, посада, прізвище, імя, по батькові, підпис, штамп особи, яка прийняла вантаж від водія, а також не зазначено номер та дата доручення, згідно якого було отримано вантаж.

Під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Верес» не надано на перевірку журнал обліку надходження нафти та нафтопродуктів та товарні книги кількісного руху нафти та нафтопродуктів.

Документи, що підтверджують право власності чи оренди ємностей для зберігання дизельного палива на перевірку ПП «Верес» не надані.

Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до довідки ДПІ у м. Сумах позапланової виїзної документальної перевірки Приватного підприємства «Атендер» з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським операціям з Товариством з обмеженою відповідальність «Лобос- трейд» встановлено відсутність об'єктів оподаткування при продажу товарів (послуг) за перевіряємий період по фінансово-господарським операціям з придбання товарів у ТОВ «Лобос-Трейд», та їх подальшого продажу, які підпадають під визначення ст. 22 Податкового Кодексу України. Оскільки, на ТОВ "Лобос-трейд" відсутні трудові ресурси, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Враховуючи викладене, відповідач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законним та таким, що не підлягає скасуванню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що з 31.10.2013 по 06.11.2013 посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП "Верес" з питань правомірності формування податкового кредиту за період вересень 2011 року по господарським операціям з ПП "Атендер", за результатами якої складено акт від 13.11.2013 № 384/НОМЕР_2 (а.с. 6-11).

Перевіркою встановлено порушення позивачем абзацу а) п.198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено суму податку, що підлягає перерахуванню на спецрахунок по скороченій податковій декларації з ПДВ за вересень 2011 на загальну суму 13 802 грн.

На підставі вказаного акту 27.11.2013 Сумською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001542202, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 3 450, 50 грн. (а.с. 12).

Задовольняючи позовні вимоги суд виходить з неправомірності прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

З матеріалів справи встановлено, що 01.04.2011 між ПП "Верес" та ПП "Атендер" укладено договір № 13 про поставку нафтопродуктів (а.с. 13).

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано видаткову накладну від 15.09.2011 № 217 (а.с. 14) та податкову накладну від 14.09.2011 № 19.

Факт транспортування ПММ підтверджується товарно-транспортною накладною від 15.09.2011 № Р217 (а.с. 15).

Оплата за нафтопродукти здійснювалась шляхом безготівкового розрахунку, про що свідчить платіжне доручення від 14.09.2011 № 73 (а.с. 81).

На підтвердження отримання, оприбуткування та зберігання товару позивачем надано аркуші звіту по складу ПММ за вересень 2011 року (а.с. 18), лімітно-заборні картки (а.с. 19-26), книгу складського обліку за 2011 рік (а.с. 27-28), договір оренди основних засобів від 01.04.2011 01/04-11 (а.с. 60-61).

Крім того, представником позивача надано суду документи, що підтверджують наявність орендованих ємностей для зберігання дизельного палива (а.с. 60-62).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Укладений між позивачем та контрагентом договір містить положення щодо найменування, кількості, якості товару, що свідчить про наявність наміру щодо настання реальних наслідків в момент укладення договору, оскільки, укладаючи угоду, сторони домовлялися щодо істотних умов правочину.

Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника.

Такі документи у свою чергу є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів.

Отже до документів, що є підставою для оприбуткування товару належать прибутково-видаткові накладні, які виписуються постачальником та містять кількісно-вартісні відомості про товар, сертифікати, паспорти якості заводу-виробника товару.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не надано суду доказів відсутності у позивача первинних документів.

При цьому, мотивами, на підставі яких суб'єкт владних повноважень встановив відсутність реальності здійснення господарської операції, стали порушення у складанні первинних документів, а також висновки довідки ДПІ у м. Сумах від 14.03.2013 № 800/2230/32603307/13 про надання Товариством з обмеженою відповідальністю "Лобос-трейд" (підприємство, з яким мав взаємовідносини контрагент позивача ПП "Атендер") податкової вигоди третім особам шляхом укладення правочинів, які не мають реального товарного характеру.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Таким чином, надаючи оцінку наявним в матеріалах справи договору, податковій накладній, видатковій накладній та іншим первинним документам, якими позивач доводить перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином податковим органом ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має.

Суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 КК України та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб товариства позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Відповідно до вимог п. 198.2. ст. 198 Податкового Кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, діюче податкове законодавство пов'язує виникнення права платника податків на податковий кредит з наявністю податкової накладної, що оформлена у відповідності до приписів ст. 201 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, позивачем отримано від контрагента податкову накладну, яка саме і є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та відповідно, зазначена накладна оформлена у повній відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України, що не заперечується податковим органом.

Крім того, чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб.

Також, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі "Булвес"АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Щодо посилання відповідача на дефектність первинних документів, що підтверджують транспортування продукції, як на доведення безтоварності укладеного договору між позивачем та його контрагентом, суд зазначає, що дефектність документів на транспортне перевезення умовленого договором товару не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.

Відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення - рішення Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області від 27.11.2013 № 0001542202 прийняте з порушенням вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, а тому зазначене податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Верес" до Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області від 27.11.2013 № 0001542202, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 3 450, 50 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) Є.Д. Кравченко

З оригіналом згідно

Суддя Є.Д. Кравченко

Повний текст постанови складений та підписаний 27.01.2014.