Рішення № 3681211, 15.04.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.09 Справа № 7/95/09

Суддя Кутищева Н.С.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю “Євро Лізинг”, м. Київ

Відповідач Приватне підприємство “Дизель-М”, м. Запоріжжя

Суддя Кутіщева Н.С.

Представники:

Від позивача: Висоцька Н.О., дов. № 16 від 01.04.2009р.

Від відповідача: Шевченко О.Ф., довідка № 24/209 від 17.01.2002р.

Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача на користь позивача 183806грн. 95коп. заборгованості, яка складається з 56238 грн. 90коп. сума боргу, 631 грн. 40 коп. суми індексу, 347 грн. 67 коп. 3 % річних, 4229 грн. 98 коп. суми пені, 122359 грн. 00 коп. неустойки.

Позивач обґрунтував свої вимоги договором фінансового лізингу від 19.02.2008р. № 695, ст. ст. ч. 202, ст. 509, 526, ч. 1 ст. 530, ст. 806, ст. 610, 625, ч. 1 ст. 903 ЦК України, ст.ст. 1, 7, п. 3 ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 16 ЗУ “Про фінансовий лізинг” від 16.12.1997р. № 723/97-ВР.

Ухвалою суду від 19.02.2009р. було порушено провадження по справі, розгляд призначено в судовому засіданні на 01.04.2009р. Судове засідання відкладалось до 15.04.2009р.

Відповідач визнав позовні вимоги частково, просить суд відмовити позивачу в задоволенні 9508 грн. 49 коп. плати за послуги комісії та 122359 грн. штрафних санкцій з підстав, викладених в відзиві на позовну заяву (відзив долучено до матеріалів справи).

Позивач надав суду заперечення на відзив відповідача, яким підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд задовольнити позов в повному об’ємі (пояснення долучені до матеріалів справи).

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За клопотанням представників сторін судовий процес ведеться без застосування засобів технічної фіксації.

Судовий процес завершено оголошенням вступної та резолютивної частин рішення по узгодженню з присутніми в судовому засіданні представниками сторін.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

19 лютого 2008 р. між ТОВ “Євро Лізинг” (далі-позивач) та ПП “Дизель-М” (далі-відповідач) було укладено договір фінансового лізингу № 695 (далі - договір лізингу).

Позивачем були надані відповідачу послуги згідно з умовами договору в обсязі та строки, узгоджені сторонами в договорі лізингу, а саме: позивачем, на підставі замовлень на транспортні засоби №№ 695/001, 695/002 від 19 лютого 2008 року, було надано транспортні засоби самоскид КАМАЗ в кількості 2 (дві) одиниці.

Між сторонами по договору було складено та підписано акти приймання-передачі транспортних засобів № 695/001 від 29.02.2008р., № 695/002 від 15.04.2008 року.

Між позивачем та відповідачем 19.02.2008р були підписані плани лізингу №№695/001, 695/002, зміни до плану лізингу № 695/001 від 24.03.2008р., № 695/002 від14.04.2008р., що є невід'ємною частиною договору, встановлено строки сплати відповідачем (лізингоодержувачем) лізингових платежів.

Відповідач взяті на себе договірні зобов’язання належним чином не виконав.

Відповідно до ч. 1статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо)або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 статті 292 ГК України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних та залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно ч. 1 статті 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингоодержувач) передає або зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Позивачем на адресу відповідача неодноразово надсилались листи - повідомлення з вимогою сплатити заборгованість.

Дані листи відповідачем залишені без задоволення.

Відповідно до п. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмету лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

20 січня 2009 року, згідно акту про вилучення транспортного засобу, відбулося вилучення ТЗ, які були передано в користування згідно договору лізингу відповідачу.

На момент вилучення транспортних засобів заборгованість відповідача по сплаті лізингових платежів складала 56 238,90 грн.

На підставі викладеного, вимоги по стягненню заборгованості по лізингових платежах в розмірі 56 238,90 грн. пред’явлені до стягнення обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Штрафними санкціями у господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1.ст.230ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 16.1 договору, при порушені лізингоодержувачем зобов’язань по сплаті лізингових платежів, передбачених планом лізингу, та /або інших платежів, передбачених цим договором, лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі 0,1 % від простроченої суми за кожен день прострочки.

Позивачем пред’явлена до стягнення сума пені 4229 грн. 98 коп.

Згідно проведеного перерахунку суми пені в судовому засіданні, судом встановлено, що сума пені, яка підлягає стягненню складає 2777 грн. 20 коп. В решті пред’явленої до стягнення суми пені слід відмовити, як пред’явленій необґрунтовано з порушенням норм діючого законодавства.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також суму річних процентів від простроченої суми.

Позивачем пред’явлені до стягнення сума індексу інфляції в розмірі 631 грн. 40коп. і сума 3 % річних в розмірі 347 грн. 67 коп.

Згідно з п.п. 13.1, 13.1.2, 13.2 договору фінансового лізингу № 656 від 28.01.2008р. передбачено, що дія договору може бути достроково припинена з ініціативи лізингодавця, якщо лізингоодержувач не виконує будь-якого зі своїх зобов'язань за цим договором. В такому випадку лізингодавець письмово повідомляє лізингоодержувача про припинення дії цього договору.

П. 13.2 договору лізингу: у випадку дострокового припинення дії цього договору лізингоодержувач зобов'язаний протягом 10 банківських днів з дати пред'явлення повідомлення лізингодавця перерахувати йому в повному обсязі суму лізингових платежів та інші суми, встановлені цим договором та додатками до нього, що залишились несплаченими на дату розірвання договору, та сплатити на вимогу лізингодавця за дострокове припинення цього договору в сумі: -5 (п'яти) середньомісячних лізингових платежів у випадку дострокового припинення дії плану лізингу, що є невід'ємною частиною договору, протягом перших двох років дії цього плану лізингу.

27.01.2009р. відповідачу було надіслано повідомлення про розірвання договору фінансового лізингу № 695 від 19.02.2008р. на дві адреси: юридичну та фактичну.

З моменту отримання відповідачем повідомлення, а саме з 29.01.2009р. пройшло 10 банківських днів, на протязі яких згідно договору лізингу відповідач мав би сплатити існуючу заборгованість щодо лізингових платежів та інших сум, а також 5 (п'ять) середньомісячних лізингових платежів в сумі 122 359.00 грн. Відповідач вимоги позивача не виконав.

Вимоги позивача по стягненню неустойки в сумі 122 359.00 грн. пред’явлені до стягнення обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Згідно з п. 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушили зобов’язання.

Враховуючи той факт, що сума штрафних санкцій значно перевищує суму основного боргу, що суперечить нормам діючого законодавства і стягнення всії суми штрафних санкцій значно погіршить господарську діяльність і фінансовий стан підприємства відповідача, суд вважає за необхідне зменшити суму штрафних санкцій до 56238 грн. 90 коп., тобто до розміру суми основного боргу.

На підставі викладеного, позов слід задовольнити частково.

Судові витрати, на підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України, в частині задоволених вимоги, слід покласти на відповідача, так як спір з його вини доведено до судового розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 173, 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 526, 625, 651 ЦК України, ст. ст. 3, 22, 28, 33, 43, 44, 49, 82 - 85 ГПК України, суд:

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства “Дизель-М”, юридична адреса: м. Запоріжжя, вул. Матросова, 23/37, фактична адреса: 69098, м. Запоріжжя, вул.Бочарова, 8-А, кв. 66 (п/р 26003893101 в АБ “Металург”, ЕДРПОУ 22161689, МФО 313582) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Євро Лізинг”, 03035, м. Київ, вул. Сурікова, 3 (п/р 2600510828 в ВАТ АБ “Укргазбанк”, МФО 320478, ЄДРПОУ 32774741) 56238 грн. 90 коп. основного боргу, 2777 грн. 20 коп. суми пені, 53461 грн. 70 коп. неустойки, 631грн. 40 коп. суми індексу інфляції, 347 грн. 67 коп. суми 3% річних, 1823 грн. 54 коп. державного мита, 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його підписання.

Дата підписання “27” квітня 2009р.

Суддя Н.С. Кутіщева