Постанова № 3680960, 17.03.2009, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2009 р. Справа № 6/39

Господарський суд Чернівецької області в складі головуючого судді Паскаря А. Д., при секретарі судового засідання Байталюку В. Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за адміністративним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Зелендорбуд», с. Магала Новоселицького району Чернівецької області,

до Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення

за участю представників сторін:

від позивача –Янчук Р. О.;

від відповідача –Бишка М. Є., Гортопан В. В.,

В С Т А Н О В И В :

Позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 22.01.2009 № 61/170000011700/0, яким позивачеві донараховано 18066,08 грн. основного боргу з податку на доходи фізичних осіб та 36132,16 грн. штрафних (фінансових) санкцій, посилаючись на те, що посадовими особами відповідача незаконно були включені до складу заробітної плати надбавки за роботу, яка проходить в дорозі або має роз'їзний характер, а отже, і оподатковані.

Відповідач позов не визнає, посилаючись на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим і таким, що відповідає вимогам податкового законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову, виходячи з наступного.

Посадовими особами Новоселицької МДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Зелендорбуд»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої було складено відповідний акт від 13.01.2009 № 6/23/31966555.

Перевіркою встановлено, що позивач за період з 01.10.2005 по 01.05.2007 виплатив найманим працівникам надбавку за роботу, яка проходить в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, в сумі 17826,08 грн.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.1999 № 490 «Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер»(далі – Постанова № 490), підприємства, установи, організації самостійно встановлюють надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, робота яких постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником.

Таким чином, підприємство самостійно визначає доцільність встановлення надбавок працівникам, робота яких має роз'їзний (пересувний) характер, тобто службові поїздки вказаних працівників не є відрядженнями, про що зазначається у колективному договорі з встановленням переліку відповідних посад та професій, розміру вказаних надбавок, який не повинен перевищувати граничних розмірів надбавок (польового забезпечення) працівникам за день, встановлених Постановою № 490 для поїздок в межах України (частина друга пункту 1 вказаної Постанови) та за межами України (пункт 2 Постанови № 490).

Абзацом третім п. 1.1 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№ 889-IV від 22.05.2003 (далі –Закон № 889) встановлено, що під терміном «заробітна плата» розуміються також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Відповідно до п. 3.5 ст. 3 Закону № 889 при нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об'єкт оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, які відповідно до закону справляються за рахунок доходу найманої особи.

З викладеного випливає, що надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, робота яких постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником, включаються в склад заробітної плати і оподатковуються в її складі відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону № 889 за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 вказаного Закону, тобто 15 % в 2007 році або 13 % в 2004 -2006 роках.

В порушення п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 та п. 19.2 ст. 19 Закону № 889 позивачем не утримано та не перераховано податок з доходів фізичних осіб з виплачених надбавок за роботу, яка проходить в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, в сумі 17826,08 грн.

Твердження позивача про те, що пунктом 3.16 Інструкції зі статистики заробітної плати № 5 від 13.01.2004, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 за № 114/8713 (далі –Інструкція), передбачено, що надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, не належить до фонду оплати праці, судом визнається хибним.

Зокрема, пунктом 1.1 Інструкції визначено, що вона містить основні методологічні положення щодо визначення показників оплати праці у формах державних статистичних спостережень з метою одержання об'єктивної статистичної інформації про розміри та структуру заробітної плати найманих працівників.

В цьому контексті суд зазначає, що Інструкція не застосовується для визначення складових фонду оплати праці як бази (об'єкта) для нарахування податків, оскільки вона містить основні методологічні положення щодо визначення показників оплати праці у формах державних статистичних спостережень з вказаною вище метою.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб, об'єкт оподаткування та ставки податку з доходів фізичних осіб встановлюється Законом № 889, який є спеціальним законом.

Посилання позивача на ст. 2 Закону України «Про оплату праці»від 24.03.1995 № 108/95-ВР, яка встановлює структуру заробітної плати, судом визнається безпідставним, оскільки, по-перше, надбавки, передбачені чинним законодавством, частиною 2 зазначеної статті відносяться до інших заохочувальних та компенсаційних виплат, а по-друге, порядок оподаткування доходів фізичних осіб, об'єкт оподаткування та ставки податку з доходів фізичних осіб встановлюється Законом № 889, який є спеціальним законом.

Крім того, перевіркою також встановлено, що ТОВ «Зелендорбуд»на підставі договору про надання освітніх послуг від 15.08.2008 платіжним дорученням від 13.08.2008 № 300 перерахувало Чернівецькому національному університету імені Ю. Федьковича за навчання студентки Меронюк О. В., яка не перебувала в трудових відношеннях з позивачем, 1600 грн.

Однак, в порушення п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 та п. 19.2 статті 19 Закону № 889 товариство, як податковий агент, не утримало та не перерахувало податок з доходів фізичних осіб з перерахованих коштів за навчання Меронюк О. В. в сумі 240 грн.

Таким чином, загальна сума не утриманого та не перерахованого позивачем до бюджету податку з доходів фізичних осіб складає 18066,08 грн.

Підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21.12.2000, № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлено, що у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).

За таких обставин суд дійшов висновку, що рішення про застосування відносно позивача штрафних санкцій відповідачем прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно та розсудливо у зв’язку з чим позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати належить віднести на рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 86, 94, 160-163, 167, 185, 186 пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1. У задоволенні позову відмовити за безпідставністю.

2. Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Постанова набирає законної сили через десять днів з дня її проголошення, якщо протягом цього строку не подано заяву про її апеляційне оскарження або апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через господарський суд Чернівецької області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, та подачею апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку, встановленого частиною 5 статті 186 КАС України.

Суддя А. Паскарь